нп 2-о/490/194/2016 Справа № 490/10193/16-ц
Центральний районний суд м. Миколаєва
10 листопада 2016 року Центральний районний суд м.Миколаєва у складі:
головуючого - судді Гуденко О.А.,
при секретарі - Гудковій Є.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Миколаєва цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - Центральний районний центр зайнятості м.Миколаєва про встановлення факту припинення трудових відносин,-
21 жовтня 2016 року ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище «Денисова») О.С. подала до суду заяву встановлення факту припинення трудових відносин. В обґрунтування вимог заяви посилається на те, що з 19.04.2011 року її було призначено на посаду спеціаліста І категорії відділу соціального обслуговування та захисту населення в Управлінні праці та соціального захисту населення Новоазовської районної державної адміністрації Донецької області. 04.07.2013 року у неї народилася дитина., у зв'язку з чим їй було надана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за місцем роботи. Вкінці серпня 2014 року, у зв'язку з проведенням антитерористичної операції та бойових дій на території Донецької області, вона змушена була виїхати з м.Новоазовськ Донецької області.
У зв'язку з цим, заявник просить суд встановити факт припинення трудових відносин між нею та Управлінням праці та соціального захисту населення Новоазовської районної державної адміністрації Донецької області з 05.07.2016 року за власним бажанням.
Заявник надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, вимоги заяви підтримує в повному обсязі.
Представник заінтересованої особи надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність,проти задоволення заяви не заперечує.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
За правилами ст. 234 ЦПК України - окреме провадження, це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають юридичне значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до копії наказу Управління праці та соціального захисту населення Новоазовської районної державної адміністрації від 19.04.2011 року №14, призначено ОСОБА_2 з 19.04.2011 року на посаду спеціаліста І категорії відділу соціального обслуговування та захисту населення. Стаж державної служби станом на 19.04.2011 рік становить 00 років 11 місяців 19 днів.
З 2013 року ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище «Денисова») О.С. знаходилась у відпустці по догляду за донькою Поліною, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення нею трирічного віку.
У зв'язку з проведенням АТО на території Донецької області, в серпні 2014 року ОСОБА_1 з поспіхом виїхала з м.Новоазовськ, Донецької області не розірвавши трудові відносини з роботодавцем, оскільки знаходилась у відпустці по догляду за дитиною.
Відповідно до довідки від 19.11.2014 року №4801000568 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 фактично проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2.
Згідно матеріалів справи, заявником було зроблено заяву про звільнення із займаної посади за власним бажанням. Дана заява була зареєстрована та завірена приватним нотаріусом ОСОБА_3 від 25.03.2016 року за №101, але не відправлена, оскільки на тимчасово окуповану територію пошта не відправляється.
За змістом ст. 38 КЗпП України, працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно. В разі, якщо вказані працівником причини звільнення - порушення працедавцем трудового законодавства (ч.3 ст.38 КЗпП України), не підтверджуються, або працедавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору на ч. 1, ст. 38 КЗпП України.
Відповідно до ч.4 ст.7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщена особа, яка не звільнилася з роботи ( не припинала інший вид зайнятості) у разі неможливості продовження роботи (іншого виду зайнятості) за попереднім місцем проживання для набуття статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю та соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття може припинити трудові відносини, надавши нотаріально засвідчену письмову заяву про припинення працівником трудових відносин з підтвердженням того, що ця заява таким громадянином надіслана роботодавцю рекомендованим листом. У разі припинення приймання поштових відправлень на/з території адміністративно - територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього закону , така заява подається до відповідного районного, міськрайонного, міського, районного у місті центру зайнятості за місцем проживання внутрішньо переміщеної особи.
Враховуючи викладене суд вважає факт припинення трудових відносин між ОСОБА_1 та Управлінням праці та соціального захисту населення Новоазовської районної державної адміністрації Донецької області.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 235 ЦПК України, ч.4 ст.7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», суд,-
Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Встановити факт припинення трудових відносин з 05 липня 2016 року між ОСОБА_1 та Управлінням праці та соціального захисту населення Новоазовської районної державної адміністрації Донецької області.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд м. Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
CУДДЯ О. А. ГУДЕНКО