Справа № 766/10546/16-ц
н/п 2/766/4992/16
23 листопада 2016 року м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Єпішина Ю.М.,
при секретарі Поліщук Н.Л.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Херсоні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Херсонської міської ради, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання права власності на спадкове майно, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, який обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4. померла його мати ОСОБА_5 Після її смерті відкрилась спадщина на 7/100 частину житлового будинку АДРЕСА_1 Позивач звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про прийняття спадщини. ОСОБА_3 - батько позивача та ОСОБА_4 - бабуся позивача, подали заяви про відмову від прийняття спадщини. Під час надання документів у нотаріуса з'ясувалося, що оформити спадщину на 7/100 частин спадкового будинку не можливо, оскільки спадкова справа відкрита на тимчасово окупованій території, внаслідок чого Позивач просить суд визнати за ним право власності на 7/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, наполягав на його задоволенні та надав пояснення аналогічні тим, що зазначені у позовній заяві.
Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні при вирішення питання щодо задоволення позовних вимог поклався на розсуд суду.
Треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, раніше під час судового засідання, проти задоволення позовних вимог не заперечували.
Суд, вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, вважає, що позов не підлягає задоволенню у повному обсязі з огляду на наступне.
Судом встановлено що відповідно свідоцтва про укладання шлюбу серії НОМЕР_1 06.09.1986 року було укладено шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, про що було складено актовий запис №829.
ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_1, батьками якого записані: ОСОБА_3 та ОСОБА_5, про що зроблено запис №69, як вбачається з свідоцтва про народження серії НОМЕР_2.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_5, про що було складено актовий запис №3721.
Згідно довідки наданої за підписом начальника КП «БТІ» ХОР Лушнікова А.Л. від 21.03.2014 року №1633 ОСОБА_8 є власником 7/100 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 згідно ухвали Суворовського районного суду м. Херсона від 16.12.2005 року (справа № 2-10723/05).
З матеріалів справи встановлено, що після смерті ОСОБА_5 Красногвардійською державною нотаріальною конторою АРК 17.03.2008 року заведено спадкову справу № 284.
Відповідно до рішення Красногвардійського районного суду Автономної республіки Крим від 23.05.2013 року, яке набрало законної сили 23.05.2013 року ОСОБА_1 визначено додатковий строк для прийняття спадщини після смерті його матері ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_4.
Згідно постанови державного нотаріуса Другої Херсонської нотаріальної контори Новосельської О.В. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 29.04.2016 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва у праві на спадщину за законом, оскільки нотаріальна дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом.
Позивач надав довідку Вих. №3060 від 14.08.2015 року на підтвердження того, що він є єдиним спадкоємцем за законом на будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 даний факт підтвердили у судовому засіданні треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4
Статтею 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» чітко закріплено, що тимчасово окупованою територією України є Автономна Республіка Крим та м. Севастополь.
Питання щодо можливості використання як доказів у справі документів, які видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на такій території, має вирішуватися з урахуванням загальних положень цивільного процесуального законодавства України щодо належності та допустимості доказів (статті 58,59 ЦПК України). Зокрема, належними відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; допустимими за змістом частини першої ст. 59 ЦПК України є докази, одержані в порядку, встановленому законом.
Даючи оцінку допустимості таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, слід керуватися положеннями частини другої статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», норми якого стосуються тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у даній справі, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права.
Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, "ОСОБА_9 v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), а також Молдови та Росії (зокрема, ОСОБА_11 v/ the Republic of Moldova and Russia", "ОСОБА_10 and Others v. Moldova and Russia"), де, грунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке необхідне особі для реалізації майнових та особистих немайнових прав, рішення суду повинно ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 213 ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.
Таким чином, документи, видані органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
У відповідності до ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст. 1218 цього ж Кодексу до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У відповідності до ч.5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Частинами 1,3 ст. 1296 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Статтею 3 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 1261 ЦК у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Судом встановлено, що умови для одержання позивачем в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, що залишилася після смерті ОСОБА_5 відсутні, при цьому суд враховує ті обставини, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем щодо майна померлої ОСОБА_5
Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши представлені сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки зазначені позивачем обставини унеможливлюють іншим способом захистити її права та інтереси.
Вирішуючи відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, питання щодо розподілу судових витрат, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для їх розподілу, оскільки такі вимоги позивачем не заявлялися.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10-11, 15, 58-60, 79, 88, 146, 213-215, 218 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Херсонської міської ради, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити у повному обсязі.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на 7/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_4.
Вступна та резолютивна частина рішення складені і підписані у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 23 листопада 2016 року.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Херсонської області через Херсонський міський суд Херсонської області шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Ю.М.Єпішин