05.12.2016 637/1066/16-ц
Іменем України
1 грудня 2016 року с.м.т.Шевченкове
Шевченківський районний суд Харківської області
у складі: головуючого - Тордія Е.Н.
за участю секретаря - Поступного С.І.
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши в судовому засіданні с.м.т. Шевченкове Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку розподілу майна подружжя,-
Позивач, 30 вересня 2016 року звернулась до Шевченківського районного суду Харківської області з вищевказаною позовною заявою.
В судовому засіданні представник позивача, який діє на підставі доручення позовні вимоги підтримав та в обгрунування позовних вимог зазначив,що 17 березня 2000 року між позивачем та відповідачем був зареєстрований шлюб. Від шлюбу сторони мають дітей : ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Спільне життя подружжя видалось не вдалим і у 2006 році фактично ,шлюбні відносини були припиненні. Відповідач по справі є військовослужбовцем. Позивач була вимушена повернутися до с.м.т. Шевченкове до своїх батьків. Відповідач залишився мешкати за місцем свого призначення в АДРЕСА_1 де мешкає до цього часу. Враховуючи відсутність житла для мешкання родини, позивач в 2006 році звернулась до відповідача з проханням придбання квартири для неї та дітей. 10 квітня 2006 року на ім'я відповідача був оформлений кредит в ВАТ КБ «Надра» та була придбана квартира АДРЕСА_2. Даний кредит був повністю виплачений позивачем по справі за рахунок її грошей . 1 квітня 2014 року шлюб між сторонами було розірвано. При розірванні шлюбу питання про розподіл майна не ставилось , так як було домовленість, що відповідач переоформи квартиру на позивача. До теперішнього часу відповідач , таких дій не зробив, посилаючись на відсутність в межах Харківської області ,що змусило позивача звернутися за захистом своїх прав до суду. Враховуючи викладене просить суд визнати на нею право власності на квартиру АДРЕСА_2 в порядку розподілу майна подружжя.
Відповідач в судове засідання не з'явився , надав до суду заяву з прохання розглядати справу за своєю відсутністю. В письмових пояснення зазначив,що дійсно він перебував у шлюбних відносинах з ОСОБА_2 Від шлюбу вони мають двох дітей , які після розірвання шлюбу залишились проживати з позивачем. Фактично з 2006 року їх родина перестала існувати. Позивач поїхала до своїх батьків до с.м.т. Шевченкове , він залишився проживати за місцем проходження військової служби у м. Новгород - Волинський Житомирської області. У 2014 році шлюб між ними було
розірвано. До цього часу у 2006 році , він на просьбу позивача отримав кредит для покупки квартири в с. м. т. Шевченкове. Кредит сплачувала позивач за свої гроші. При розірванні шлюбу вони досягли домовленості про те ,що квартиру буде належить позивачу але враховую той факт ,що він не має можливості приїхати та все оформити не заперечує проти задоволення позовних вимог позивача.
Суд вислухавши представника позивача , свідків, вивчивши матеріали справи вважає ,що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню. При цьому висновки суду ґрунтується на наступному.
Відповідно до ч. 1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Стаття 60 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом встановлені такі факти, і відповідні їм правовідносини.
Згідно матеріалів справи 17 березня 2000 року, Шевченківським районним відділом реєстрації актів громадського стану Харківської області був зареєстрований шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Від шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей : ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується відповідними свідоцтвами.
За кредитним договором № 6/42006 / 840 -К/11 від 10 квітня 2006 року на ім'я ОСОБА_3 було видано кредит в сумі 7000 доларів США.
Договір купівлі - продажу від 10 квітня 2006 року засвідчує факт того ,що на ім'я ОСОБА_3 була придбана квартира АДРЕСА_2.
В забезпечення вищевказаного договору між банком та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, предметом якої була квартира АДРЕСА_2.
З пояснень свідка ОСОБА_6 вбачається ,що вона була касиром ВАТ КБ «Надра» і засвідчила факт того ,що саме ОСОБА_2 кожного місяця сплачувала за кредитом , який отримав її чоловік. Самого чоловіка вона бачила тільки два рази коли він отримав кредит і коли все було виплачено.
Квитанції про погашення кредитного договору ( а.с.9-29) засвідчують ,що кредитний договір був сплачений в повному обсязі.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні засвідчила факт того ,що ОСОБА_2 приїхала в 2006 році до с.м.т. Шеченкове , була вимушена звернутися до ОСОБА_3 за для отримання кредиту на придбання квартири. Кредит сплачувала сама і за домовленістю між ними, останній повинен був переоформити на неї але його не зробив. За весь час він приїздив до с.м.т. Шевченкове тільки за для отримання кредиту та після його сплати.
Листом ВАТ КБ «Надра» за № 325 від 14 лютого 2014 року, повідомлено приватного нотаріуса Томчука С.М. про те , що договір іпотеки укладений між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3 за № 579 вважається припиненим.
З рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 1 квітня 2014 року , вбачається ,що шлюб між сторонами розірвано.
Довідка № 431 від 31 серпня 2016 року Виконавчого комітету Шевченківської селищної ради засвідчує факт того ,що вул. Леніна в с.м.т. Шевченкове перейменована на вул. Центральну.
За правилами ст. 57 Сімейного Кодексу України майно є особистою приватною власністю дружини , чоловіка , якщо майно набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти , які належали їй, йому особисто.
Відповідно до ст. 63 Сімейного Кодексу дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Статтею 69 Сімейного Кодексу України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.
Згідно з ч. 1 ст. 70 Сімейного Кодексу України встановлено, що в разі поділу
майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ч.2 ст. 370 Цивільного кодексу України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Оцінивши надані докази у їх сукупності , надавши їм належну правову оцінку , враховуючи ,що задоволення позову не порушую нічиї прав та інтересів,суд дійшов до висновку що позовні вимоги ОСОБА_2 є доведеними та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного , керуючись ст. 10,11,60, 209 , 213-215 ЦПК України, ст. 57,63,69,70 Сімейного кодексу України , ст. 370 Цивільного кодексу України , суд
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку розподілу майна подружжя - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2, в порядку поділу майна подружжя право власності на квартиру АДРЕСА_2
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.