Справа № 635/9536/14-ц
Провадження № 2/635/181/2016
24 листопада 2016 року Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючий - суддя Березовська І.В.
секретар судових засідань - Літінська Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Покотилівка Харківського району Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Пісочинська селищна рада Харківського району Харківської області, про поновлення порушеного права, зобов'язання не чинити перешкоди в користуванні житловим приміщенням та вселення,
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діють їх представники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , звернулися до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначали, що на підставі рішення виконавчого комітету Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області № 1014 від 30 грудня 2010 року ОСОБА_1 зі складом сім'ї 4 особи був виданий ордер на квартиру АДРЕСА_1 . В ордері були зазначені донька ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , онук ОСОБА_3 та колишній зять ОСОБА_3 .
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розірвано ще 19 червня 2002 року. Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 переїхав та припинив спілкування з колишньою дружиною та сином. Разом з тим, ОСОБА_3 , який вже не був членом сім'ї ОСОБА_1 , був включений до ордеру, оскільки залишився зареєстрованим за адресою проживання ОСОБА_1 .
Після отримання ордеру ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 вселилися в квартиру АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 своїм правом на вселення у спірну квартиру до теперішнього часу не скористався.
Посилаючись на те, що ОСОБА_3 , який внесений до ордеру набув право користування житлом з моменту видачі ордеру, разом з тим у спірній квартирі не проживає без поважних причин, позивачі в остаточних вимогах просили визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись із зазначеним позовом, ОСОБА_3 пред'явив зустрічний позов, в якому просив зобов'язати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_2 , вселити його в зазначену квартиру.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначав, що підставі рішення виконавчого комітету Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області № 1014 від 30 грудня 2010 року ОСОБА_1 зі складом сім'ї 4 особи був виданий ордер на квартиру АДРЕСА_1 . В ордері були зазначені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , його син ОСОБА_3 та він.
Ордер для вселення в спірну квартиру їм було видано у зв'язку із відселенням з квартири АДРЕСА_3 , через безпосередню близькість будинку від технічної зони військової частини НОМЕР_1 , на якій планувалося проведення робіт з утилізації боєприпасів.
У зазначеній квартирі він проживав із колишньою дружиною ОСОБА_2 та сином ОСОБА_6 до 08 листопада 2010 року.
08 листопада 2010 року йому було обрано запобіжний захід у вигляді триманні під вартою.
ОСОБА_3 зазначає, що після отримання ордеру ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вселилися у квартиру АДРЕСА_1 .
Він своїм правом на вселення до спірної квартири не скористався, оскільки з листопада 2010 року по 30 квітня 2014 року відбував покарання в місцях позбавлення волі, у зв'язку із чим за ним збереглося право на користування спірним житлом згідно ч.3 ст. 71 ЖК України.
Після звільнення із місць позбавлення волі він намагався вселитися до спірної квартири, проте відповідачі чинять йому перешкоди у цьому, у зв'язку з чим він вимушений звернутися із зазначеним позовом.
Представники позивачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом підтримали, проти зустрічного позову заперечували.
Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_7 вимоги за зустрічним позовом підтримали, в задоволенні первісного позову просили відмовити.
Представник Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області, належним чином повідомлений, в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, дослідивши надані докази у їх сукупності, прийшов до наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 проживали за адресою: АДРЕСА_4 .
Згідно ордеру №148 від 31 грудня 2010 року, виданому на підставі рішення виконавчого комітету Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області № 1014 від 30 грудня 2010 року, ОСОБА_1 на сім'ю, яка складалася з доньки ОСОБА_2 , онука ОСОБА_6 та зятя ОСОБА_3 , було виділено квартиру АДРЕСА_1 .
На момент видачі ордеру шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , виданим 19 червня 2002 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Лозівського міського управління юстиції Харківської області .
В 2012 році ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та малолітній ОСОБА_6 на підставі вказаного ордеру, строк дії якого було подовжено головою Пісочанської селищної ради Харківського району Харківської області ордер з 27 червня 2012 року по 27 липня 2012 року, вселилися у спірну квартиру.
01 лютого 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знято з попереднього місця реєстрації за адресою: АДРЕСА_4 .
В подальшому позивачі звернулися до Харківського РВ ГУ ДМС України в Харківській області щодо їх реєстрації за адресою: АДРЕСА_5 .
Натомість, Харківським РВ ГУ ДМС України в Харківській області позивачам було відмовлено у реєстрації за адресою: АДРЕСА_5 , з тих підстав, що позивачами не узгоджено питання з уповноваженим органом з урахуванням змін, які відбулися стосовно не вселення в надане приміщення ОСОБА_3 , який до тепер не виключений з ордеру.
ОСОБА_3 в спірну квартиру не вселився та залишився зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_4 .
Як вбачається із довідки про звільнення серії ХАР № 00282 ОСОБА_3 був засуджений Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ст.ст. 185 ч.3, 71 К України до 3 років 9 місяців позбавлення волі.
ОСОБА_3 відбував покарання з 25 березня 2013 року по 30 квітня 2014 року. За вироком ОСОБА_3 зараховано в строк відбуття покарання час тримання під вартою з 08 листопада 2010 року по 23 травня 2012 року.
06 квітня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до Лозівської міської ради Харківської області з приводу надання витягу з рішення виконавчого комітету Лозівської міської ради від 24 грудня 2010 року № 846 «Про затвердження протоколу комісії з житлових питань від 24 грудня 2010 року № 12/8».
В квітні 2015 троку ОСОБА_3 звернувся до Харківського районного суду Харківської області із позовом до ОСОБА_2 про витребування ордеру.
Крім того, як вбачається із інформації Пісочинського селищного голови Харківського району Харківської області Чернобая О.О. за № 257 від 12 лютого 2016 року, ОСОБА_8 звертався до селищної ради з питань реєстрації та вселення в квартиру АДРЕСА_1 . Пісочин двічі в усній формі в травні 2014 року та в січні 2015 року.
За інформацією Харківського ВП ГУНП в Харківській області за № 3486оз/119-90/05/25-2016 від 21 березня 2016 року, згідно бази ІІПС «Армор» Харківського ВП ГУНП в Харківській області звернень чи повідомлень від гр. ОСОБА_3 в період з 23 травня 2012 року по 25 березня 2013 року та з 30 квітня 2014 року по 01 листопада 2014 року щодо перешкоджання йому у вселенні в квартиру АДРЕСА_1 або у порушенні його прав щодо реєстрації місця проживання за зазначеною адресою до Харківського ВП не надходило.
Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання особи здійснюється територіальними підрозділами ДМС.
Документом, який надається для реєстрації місця проживання особи є, зокрема, ордер.
Згідно із п. 69 Постанови Ради Міністрів УРСР і Української Республіканської Ради профспілок від 11 грудня 1984 року № 470, зі змінами та доповненнями, на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане приміщення. Ордер дійсний протягом 30 днів.
Відповідно до п.66 зазначеної Постанови, у надане жиле приміщення переселяються члени сім'ї, які включені в ордер і далі письмове зобов'язання про переселення в це приміщення.
Відповідно до п.72 Постанови, при вселенні в надане приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлутаційну організацію, а за її відсутності - відповідному підприємству, установі, організації.
Одночасно подаються паспорти усіх членів сім'ї, включених до ордера, з відміткою про виписку з попереднього місця проживання.
Право користування жилим приміщенням у члена сім'ї наймача, включеного до ордера на заселення, виникає у зв'язку із включенням його до ордеру.
За ч. 1 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
У відповідності до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.
Не вселення члена сім'ї наймача в приміщення без поважних причин у строки, передбачені ст. 71 ЖК України, є підставою для визнання цієї особи судом такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Згідно п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" від 12 квітня 1985 року № 2 із змінами і доповненнями вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням слід з'ясовувати причини відсутності понад встановлені строки. В разі їх поважності (неправомірної поведінки інших членів сім'ї ) суд може продовжити пропущений строк.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з вимогами ст.ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_3 перебував на волі в період з 23 травня 2012 року по 25 березня 2013 року. При цьому, починаючи із 27 червня 2012 року, майже за 9 місяців, ОСОБА_3 не скористався своїм правом на вселення в спірну квартиру. В цей період до компетентних органів із заявами щодо чинення йому перешкод у вселенні в спірну квартиру не звертався, належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин не вселення у спірну квартиру понад встановлені ст. 72 ЖК України строки не надав.
Що стосується показань свідків, допитаних під час судового розгляду, то суд ставиться до них критично з наступних підстав. Так, покази свідків завжди пов'язані з особливістю сприйняття ними фактів, їх запам'ятовуванням. Немаловажне значення має відсутність уваги до події, що також впливає на сприйняття, повноту та правильність показань. Свідок може забути деякі обставини, згадати окремі факти неточно, не усвідомлено замінити у своєї пам'яті час коли такі події мали місце. Крім того, на достовірність та повноту показань свідків може впливати навіювання з боку інших осіб, які обговорювали вказані події.
Оцінюючи показання свідків, суд враховує, що останні дають свідчення щодо подій, які, зокрема, мали місце в 2012 році, події про які вони надають свідчення не є значущими для них, а тому достеменно вважати, що свідки надали по спливу такого тривалого часу об'єктивні показання щодо часу звернення відповідача з вимогою до позивачів про вселення, підстав немає. Крім того, суд враховує, що відповідач після звільнення із місць позбавлення волі в 2014 році намагався вселитися у спірну квартиру, звертався із зазначеного питання до відповідних органів, що підтверджується матеріалами справи, а також спілкувався зі свідками, з якими підтримує дружні стосунки, з приводу вселення в квартиру, що також могло вплинути на сприйняття свідками фактів.
Також суд не приймає до уваги показання ОСОБА_3 , допитаного як свідка, щодо чинення йому перешкод у вселенні в 2012 році, оскільки він є особою заінтересованою, і іншими об'єктивними даними його показання не підтверджуються.
Посилання ОСОБА_3 на смерть матері в липні 2012 року як підставу поважності причин не вселення до квартири висновків суду не спростовує.
Що стосується звернень ОСОБА_3 в 2014 році з приводу перешкод у вселенні та користуванні квартирою, то вони мали місце після спливу строку, передбаченого ст. 71 ЖК України.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про неповажність причин не вселення відповідача в спірну квартиру, а тому вважає, що є підстави для визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням у квартирі.
Оскільки ОСОБА_3 втратив право на користування спірною квартирою, то підстав для його вселення у зазначену квартиру немає, а тому суд відмовляє у задоволенні зустрічного позову про поновлення порушеного права, зобов'язання не чинити перешкоди в користуванні житлом та вселення.
Крім того, під час судового розгляду представник позивача Головань Т.Г. просила суд винести окрему ухвалу стосовно свідка ОСОБА_9 в порядку ч.1 ст. 211 ЦПК України.
Разом з тим, суд підстав для винесення окремої ухвали не вбачає.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 71,72, 107 ЖК України, ст.ст. 10, 11, 10, 11 , 209, 212,214,215 ЦПК УКраїни, суд -
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням- задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщення-квартирою АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 в задоволенні зустрічного позову до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Пісочинська селищна рада Харківського району Харківської області, про поновлення порушеного права, зобов'язання не чинити перешкоди в користуванні житлом та вселення - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: