18.11.2016 Справа №607/10527/16-а
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Ломакіна В.Є.
з участю секретаря с/з Репетівської В.Р.
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Кондрат Л.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до інспектора роти №1 батальйону УПП у м. Тернополі Департаменту патрульної поліції рядового поліції Ханенко Н.А. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -
Позивач ОСОБА_4 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із адміністративним позовом до відповідача інспектора роти №1 батальйону УПП у м. Тернополі Департаменту патрульної поліції рядового поліції Ханенко Н.А. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДР № 089620 від 13 вересня 2016 року.
Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що 13 вересня 2016 року інспектором роти №1 батальйону УПП у м. Тернополі Департаменту патрульної поліції рядового поліції Ханенко Н.А. була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДР № 089620, відповідно до якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. Однак, із зазначеною постановою ОСОБА_4 не згідний та вважає її незаконною, оскільки адміністративного правопорушення він не вчиняв.
Позивач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, з невідомих суду на те причин, хоча про день, час та місце судового засіданні був повідомлений належним чином.
Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі та просить скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ДР № 089620 від 13 вересня 2016 року. Вважає, що її довіритель не вчиняв адміністративного правопорушення передбаченого ст.132-1 КУпАП і підстав для притягнення останнього до адміністративної відповідальності у інспектора поліції не було.
Представник відповідача - ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала, вважає оскаржувану постанову законною та обґрунтованою, а тому просить в задоволенні позову відмовити.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи із таких міркувань.
В судовому засіданні встановлено наступні обставини:
Як вбачається із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДР №089620, 13 вересня 2016 року о 07 год. 40 хв. громадянин ОСОБА_4 по вул. Львівська в м. Тернополі, керував транспортним засобом марки «ЗИЛ 130» д.н.з. НОМЕР_1, на якому не відповідають технічним умовам інформаційні таблички небезпечного вантажу при перевезенні небезпечного вантажу, чим порушив вимоги п.п. 30.3 «д», 22.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність згідно ст.132-1 КУпАП.
Вказаною постановою до ОСОБА_4 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 510 грн.
Відповідно до п.30.3 «д» ПДР України, на відповідних транспортних засобах установлюються розпізнавальні знаки, зокрема «Інформаційна таблиця небезпечного вантажу» - прямокутник оранжевого кольору розміром 400 х 300 мм (300 х 120 мм) з каймою чорного кольору (ширина - 15 мм (10 мм), у верхній частині якого зазначається ідентифікаційний номер виду небезпеки, у нижній - ідентифікаційний номер небезпечної речовини за переліком ООН. Знак розміщується з усіх боків на транспортних засобах, що перевозять таку речовину.
Статтею 132-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил перевезення небезпечних вантажів.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані у відповідності до закону, а належними - якщо вони містять інформацію щодо предмету доказування.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму ВСУ № 18 від 19 грудня 2008 року визначено неприпустимість ігнорування прав осіб, яких притягають до адміністративної відповідальності, потерпілих, їх законних представників та захисників. Зокрема, постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна відповідати вимогам ст.ст. 283, 284 КУпАП і містити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення із зазначенням мотивів відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Главою 22 Правил дорожнього руху України «перевезення вантажу», зокрема у п.22.5 передбачені спеціальні правила здійснення дорожнього перевезення небезпечних вантажів.
Окрім цього наказом Міністерства внутрішніх справ України №822 від 26.07.2004 року затверджено «Правила дорожнього перевезення небезпечних вантажів», якими визначено порядок та основні вимоги до забезпечення безпеки дорожнього перевезення небезпечних вантажів на всій території України.
Відповідно до п.2.1 цих Правил, небезпечні вантажі перед початком перевезення повинні бути класифіковані та віднесені до одного з класів (підкласів) небезпеки. При цьому визначається додаткова небезпека, а для речовин класів небезпеки 3, 4.1 (крім самореактивних речовин), 4.2, 4.3, 5.1, 6.1, 8 та 9 ще й група пакування. Для вибухових речовин та вибухових виробів класу 1 додатково визначається група сумісності. Класифікація небезпечного вантажу наводиться в нормативному документі на продукцію або в паспорті безпеки речовини та в транспортному документі.
Згідно п.2.4 вказаних Правил небезпечні вантажі упаковуються в тару, включаючи контейнери середньої вантажопідйомності для масових вантажів, та крупногабаритну тару, яка має бути досить міцною, щоб витримати удари та навантаження, які виникають під час перевезення, у тому числі при перевантаженнях, а також при будь-якому переміщенні з піддону або вилученні з транспортного пакета з метою подальшої ручної або механізованої обробки. Тара, включаючи контейнери середньої вантажопідйомності для масових вантажів та крупногабаритну тару, повинна мати таку конструкцію та зачинятися таким чином, щоб запобігати будь-якому витоку вмісту, що може виникнути за звичайних умов перевезення в результаті вібрації, зміни температури, вологості або тиску. На зовнішній поверхні упаковок не повинно бути залишків небезпечних речовин.
Згідно п.3.1. Правил на кожну вантажну одиницю з небезпечними вантажами повинен наноситись номер ООН, який відповідає її вмісту. Перед цим номером проставляються літери „UN". На незапакований виріб маркування наноситься на сам виріб або на його опору, транспортно-завантажувальне обладнання чи пристрій для його зберігання та запускання. Окрім цього у п.12.1. зазначено, транспортні одиниці, що перевозять небезпечні вантажі, повинні мати дві розміщені у вертикальній площині інформаційні таблиці небезпечного вантажу. Інформаційні таблиці повинні бути оранжевого кольору зі світловідбивною поверхнею. Довжина таблиць дорівнює 400 мм, а ширина - 300 мм; вони повинні мати чорне облямування завширшки 15 мм. Якщо площа поверхні або конструкція транспортного засобу не дозволяє закріпити інформаційні таблиці таких розмірів, то їх довжина може бути зменшена до 300 мм, ширина - до 120 мм, а ширина чорного облямування - до 10 мм. Одна із цих таблиць повинна закріплюватися спереду транспортної одиниці, а друга - ззаду, а обидві - перпендикулярно поздовжній осі транспортної одиниці. Інформаційні таблиці небезпечного вантажу повинні відповідати вимогам ДСТУ 3689-98 "Дорожній транспорт. Знаки розпізнавальні транспортних засобів. Загальні технічні умови.
Відповідно до п.3.13 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, якщо у вантажній одиниці знаходяться два небезпечних вантажі або більше, вона позначається відповідними знаками небезпеки та маркованням для кожного з вантажів. Знак додаткової небезпеки не наноситься у випадках, коли знак основної небезпеки вже вказує на цю небезпечну властивість вантажу.
В судовому засіданні встановлено, що позивач перевозив кисень стиснутий, який відноситься до другого класу небезпечних вантажів, у сталевих балонах, які в свою чергу були розміщені у спеціальних контейнерах, у даному випадку сталеві балони та контейнери є вантажною одиницею. Крім того представником позивача у судовому засіданні доведено, що на кожній із вантажних одиниць містилося маркування небезпечного вантажу, із зазначенням ідентифікаційного номеру речовини та номера списку ООН, на підтвердження чого представником позивача надано копію фотознімку, на якому зображено відповідне маркування. Окрім цього на транспортному засобі «ЗИЛ 130» спереду і ззаду, були розміщені інформаційні таблиці небезпечного вантажу оранжевого кольору зі світло відбивною поверхнею у вертикальні площині.
Враховуючи вищевикладене можна стверджувати, що позивачем перевозився небезпечний вантаж у повній відповідності до Правил дорожнього руху України та Правил затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України №822 від 26.07.2004 року.
Доказів, які б свідчили про наявність в діях позивача адміністративного правопорушення вказаного в оскаржуваній постанові суду представлено не було, в той час, коли відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі наданих доказів та вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови, відповідачем порушено норми чинних нормативно-правових актів, вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані, а тому суд вважає, що позов слід задовольнити, а оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДР №089620 від 13 вересня 2016 року слід скасувати.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 6, 7, 10, 11, 70, 71, 158, 160-163, 167, 171-2 КАС України, ст. ст. 132-1, 251, 280, 288, 289 КУпАП, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14, Правилами дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ України № 1306 від 10.10.2001 року, суд,-
Позов ОСОБА_4 - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДР №089620 від 13 вересня 2016 року про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ст.132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень - скасувати, а провадження по справі закрити.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Головуючий суддяВ. Є. Ломакін