Справа № 761/34063/16-ц
Провадження № 2/761/7943/2016
16 листопада 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Піхур О.В.
при секретарі: Кияшко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, Державної казначейської служби України, старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Мороз Лесі Євгенівни про відшкодування шкоди за рахунок держави України,
У вересні 2016 року позивач ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м Києва з позовом до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві (далі - відповідач 1), Державної казначейської служби України (далі - відповідач 2), старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Мороз Лесі Євгенівни (далі - відповідач 3) про відшкодування шкоди за рахунок держави України.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що старший державний виконавець ВДВС Шевченківського ГУЮ в м. Києві Мороз Л.Є. щодо позивача вчиняла незаконні протиправні дії та проявляла бездіяльність, оскільки по її вині позивач понад 10 разів їздив до м. Хмельницького та до м. Києва, при цьому втратив значну частину свого здоров'я, велику кількість часу свого життя. Позивач був змушений відстоювати свої конституційні права в органах ДВС, в Міністерстві юстиції України, правоохоронних органах. По вині старшого державного виконавця Мороз Л.Є. позивачу завдано матеріальну шкоду, яка станом на 30.11.2011 року становить 22741,03 грн., що може бути підтверджено рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09.02.2016 року, яке набрало законної сили 08.06.2016 року. Згідно рішення від 02.07.2009 року, проценти становлять 20%. За таких обставин з вини відповідача 3 позивачу завдано матеріальну шкоду, яка станом на 01.07.2016 року становить 82476,49 грн., оскільки вказані кошти не були стягнуті із банку «КБ «Надра» на користь позивача.
Тому, позивач просив суд стягнути з держави України на користь позивача станом на 01.07.2016 року: відшкодування завданої матеріальної шкоди позивачу старшим державним виконавцем Мороз Лесею Євгенівною у розмірі 82476,49 грн.; моральну шкоду завдану позивачу бездіяльністю та неправомірними незаконними діями старшим державним виконавцем Мороз Лесею Євгенівною у розмірі 15000 грн.; зобов'язати Державну казначейську службу України: здійснити перерахунок коштів в сумі 82476,49 грн. та 15000 грн. на рахунок ОСОБА_1.
У судове засідання позивач не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у позовній заяві також просив суд розглядати справу без його участі та зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили, заперечення на позовну заяву не подали.
Суд, дослідивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 20 лютого 2015 року було задоволено скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Мороз Л.Є. та було визнано неправомірними дії старшого державного виконавця відділу ДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Мороз Л.Є., скасовано постанову старшого державного виконавця відділу ДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Мороз Л.Є. про закінчення виконавчого провадження від 15.12.2014 року по виконавчому листу № 2-1613/09, виданому 10.03.2013 року Кам'янець-Подільським міськрайонним судом.
Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 15 квітня 2015 року було залишено ухвалу Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 20 лютого 2015 року без змін.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи (ст.383 ЦПК України).
За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (ст.387 ЦПК України).
Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ч. 3 ст. 61 ЦПК України).
Працівники органів державної виконавчої служби (державні виконавці, керівні працівники і спеціалісти Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції) є державними службовцями (ст. 6 Закону України «Про державну виконавчу службу»).
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу», державні виконавці несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому законом. У разі вчинення державним виконавцем під час виконання службових обов'язків діяння, що має ознаки злочину чи адміністративного правопорушення, він підлягає кримінальній чи адміністративній відповідальності у порядку, встановленому законом. Шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.
Згідно ст. 13 Закону України «Про державну виконавчу службу», дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.
Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (ч. 1 ст.1172 ЦК України).
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ст. 1173 ЦК України).
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст. 1174 ЦК України).
Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (ст. 56 Конституції України).
При розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень статті 56 Конституції України, статті 11 Закону «Про державну виконавчу службу», частини другої статті 87 Закону про виконавче провадження, а також з положень статей 1173, 1174 ЦК і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України. Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби (п. 28 Постанови № 6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах»).
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом (ч. 2 ст. 1167 ЦК України).
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ст. 1173 ЦК України).
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст. 1174 ЦК України).
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (Постанова Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Статтею 57 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Отже, в силу вимог ст.ст. 10, 58, 59, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи пояснення та надані у справі докази, суд вважає, що позивач не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, не підтвердив втрати позивачем свого здоров'я, великої кількості часу свого життя, що протиправною поведінкою Мороз Л.Є. завдано душевні страждання, крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, на підставі яких суд міг би пересвідчитися в твердженнях позивача, а також, враховуючи вимоги п. 28 Постанови № 6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» та ст. 1173 ЦК України, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 14, 57, 60, 61, 88, 169, 179, 208, 209, 212 - 215, 218, 223, 294, 383, 387 ЦПК України; ст.ст. 22, 1172, 1173, 1174 ЦК України; Закон України «Про виконавче провадження», ст.ст. 6, 11, 13 Закон України «Про державну виконавчу службу», суд,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, Державної казначейської служби України, старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Мороз Лесі Євгенівни про відшкодування шкоди за рахунок держави України - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя