Справа № 217/6182/12
25.12.2012 року Немирівський районний суд
Вінницької області
в складі: головуючого судді ЦАРАПОРИ О.П.
при секретарі МАКСИМЕНКО В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Немирові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС взводу ДПС відділення ДАІ Вінницького міського відділу Управління МВС України у Вінницькій області ОСОБА_2 про визнання незаконною та скасування постанови ВН 1 № 187316 у справі про адміністративне правопорушення, -
23 листопада 2012 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора ДПС взводу ДПС відділення ДАІ Вінницького міського відділу Управління МВС України у Вінницькій області ОСОБА_2 про визнання незаконною та скасування постанови ВН 1 № 187316 у справі про адміністративне правопорушення.
У своєму позові вказує, що 14 листопада 2012 року він керуючи власним автомобілем марки “Opel-Meriva”, держаний номер НОМЕР_1 у м. Вінниці де був зупинений працівником ДАІ.
З зауважень працівника ДАІ йому стало відомо, що він допустив порушення правил дорожнього руху України, а саме нібито позивач порушив правила проїзду перехрестя, а саме здійснив рух на червоне світло світлофора.
За тих обставин працівником ДАІ було складено протокол про адміністративне правопорушення та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення в сумі 425 гривень.
Позивач вважає, що він не порушував порядок проїзду регульованого перехрестя, оскільки керував автомобілем дотримуючись у сіх вимог передбачених ПДР України, а тому вважає постанову винесену працівником ДАІ про накладення на нього адміністративного стягнення незаконною та такою, що підлягає до скасування. Просить суд задовольнити його вимогу та закрити провадження у справі.
В судове засідання позивач не з'явився, подав до суду заяву, в якій просить справу розглядати у його відсутності, позовні вимоги підтримує.
В судове засідання відповідач, інспектор ДАІ ОСОБА_2 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином в порядку ч. 9 ст. 35 КАС України про що свідчить зворотне поштове повідомлення. До початку розгляду справи від нього надійшло заперечення відносно заявленого позову в якому він зазначив, що 14.11.2012 року він патрулював та ніс службу відповідно до затвердженої дислокації несення служби в м. Вінниці по вул. Островського, Немирівське Шосе, ОСОБА_3, Лебединського.. О 20 год. 55 хв. був зупинений транспортний засіб під керуванням ОСОБА_4, який порушив вимоги дорожнього знаку 5.62 ПДР України згідно з яким водії транспортних засобів повинні неухильно виконувати вимоги дорожніх знаків. Відповідно до скоєного правопорушення було складено протокол та було винесено постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення в сумі 425 гривень. Вважає свої дії законними, оскільки, як зазначено у запереченні працівником ДАІ при розгляді вчиненого позивачем правопорушення було враховано усі вимоги закону з дотриманням норм службової діяльності та ЗУ України “Про міліцію”. Позовні вимоги не визнає та заперечує стосовно їх задоволення.
Водії транспортних засобів повинні неухильно виконувати вимоги дорожніх знаків. Позивач у цей час, керуючи автомобілем НОМЕР_2 на перехресті не виконав вимоги дорожнього знаку “СТОП”та проїхав його не зупиняючись. Проте окрім письмових заперечень, відповідачем не надано жодного доказу, який би вказував на порушення правил дорожнього руху позивачем.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження, зокрема, рішень субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Положеннями статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З протоколу про адміністративне правопорушення складеного інспектором ДАІ ОСОБА_2 (а.с.6), за порушення передбачене п. 5.62 ПДР України від 14.11.2012 року серія АА2 № 268189 вбачається, що ОСОБА_1 о 20 год 55 хв. керуючи автомобілем НОМЕР_3 при виїзному світлофорі при наявності дорожнього знаку 5.62 “СТОП”здійснив рух на заборонений сигнал світлофора, чим порушив правила проїзду перехрестя.
Постановою про накладення адміністративного стягнення серія ВН 1 № 187316 від 14.11.2012 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладеного адміністративне стягненні у виді штрафу в сумі 425 гривень (а.с.5)..
Суд, ознайомившись із запереченням відповідача вважає, що викладені у ньому вимоги суперечать дійсним обставинам справи при складанні протоколу, а також порядку оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення. Вказане свідчить про невідповідність змісту протоколу обставинам справи та обставинам правопорушення, а також вимогам ст. 256 КУпАП.
Відповідно до п. 2.6 Наказу Міністерства внутрішніх справ України про Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення від 22 лютого 2001 року N 185 вбачається, що до протоколу вносяться прізвища, ім'я та по батькові двох свідків правопорушення, адреси їх місця проживання, а також ставляться підписи свідків. Згідно п. 2.7 зазначеного Наказу, до протоколу долучаються матеріали, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення (рапорти посадових осіб, заяви, пояснення правопорушників, потерпілих, свідків правопорушення, протоколи виявлення, знищення тощо).
В судовому засіданні встановлено, що, позивач заперечував факт порушення ПДР України і свої заперечення виклав у протоколі в графі “Пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності”. Відповідач не дотримувався вимог щодо складання постанови по справі про адміністративне правопорушення, тому суд вважає, що суду не були надані докази, що підтверджували б ту обставину, що позивачем були порушені ПДР України.
Твердження позивача у позові та у протоколі про адміністративне правопорушення на заперечення факту порушення ним вимог ч. 2 ст 122 КУпАП заслуговують на увагу і тому суд покладає їх в основу рішення.
Відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження порушення ОСОБА_5 ПДР України.
Згідно ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа), зобов'язаний з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні.
Згідно пункту 1.11. Розпорядження МВС України № 466 від 21.05.2009 р. “Про організацію роботи підрозділів ДАІ з профілактики правопорушень із застосуванням засобів фото- і кінозйомки, відеозапису”передбачено, що працівники Державтоінспекції під час винесення постанови про накладення стягнення за адміністративне правопорушення повинні неухильно дотримуватися вимог статей 33, 34 КУпАП.
Таким чином, судом при розгляді справи встановлено, що при складанні постанови про адміністративне правопорушення стосовно позивача суб'єктом владних повноважень - інспектором ДПС - вчинено порушення, а саме: в порушення вимог статті 280 КУпАП не з'ясовані всі обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, не встановлено винність позивача у вчинені порушення, будь-які письмові докази на підтвердження порушення позивачем ОСОБА_6 дорожнього руху України, який не визнавав себе винним у скоєнні правопорушення і про що зазначив у протоколі про адміністративні правопорушення. Окремі письмові пояснення позивача при складанні протоколу про адміністративну відповідальність інспектором не відбиралися. Крім того, відповідачем не доведено, порушення встановлених п. 5.62 ОСОБА_6 дорожнього руху України,
З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини та визначені відповідно до них правовідносини, приймаючи до уваги той факт, що будь-які відомості, які б спростовували зазначені позивачем обставини у суду відсутні, а відповідачем надані не були, суд приходить до висновку, що задоволення позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення ПДР і вважає за необхідне скасувати постанову винесену інспектором ДПС взводу ДПС відділення ДАІ Вінницького міського відділу Управління МВС України у Вінницькій області ОСОБА_2, серія ВН 1 № 187316 від 14.11.2012 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 10,11, 71, 94, 159, 160, 163, 167 КАС України, ст. ст. 9, 10, 11, 251, 280 КУпАП ,-
Адміністративний позов задовольнити.
Постанову серії серія ВН 1 № 187316 від 14.11.2012 року інспектора ДПС взводу ДПС відділення ДАІ Вінницького міського відділу Управління МВС України у Вінницькій області ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП ОСОБА_1, - скасувати.
Рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.
Суддя:
Суддя ОСОБА_7