печерський районний суд міста києва
Справа № 757/33783/15-ц
Категорія 23
28 листопада 2016 року Печерський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Васильєвої Н.П.,
при секретарі Захарчишиної Н. П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» про визнання договору недійсним та стягнення коштів,
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовною заявою та просив визнати недійсним договір фінансового лізингу № 001372 від 08 червня 2015 року, укладений між ним та представником ТОВ «Євролізинг України. Стягнути з ТОВ «Євролізинг України» (надалі- відповідач) на користь позивача 50 000 гривень перераховані 08.06.2015 року за договором № 001372.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 08 червня 2015 року позивач підписав договір фінансового лізингу № 001372 з ТОВ «Євролізинг Україна», відповідно до умов якого повинен був отримати у власність транспортний засіб.
На виконання умов договору позивач перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ "Євролізинг Україна" в AT Райффайзен Банк Україна" кошти в сумі 50000 гривень.
В платіжному дорученні цей платіж було зазначено, як адміністративний платіж, хоча позивачу особисто було повідомлено, що 50000 гривень є авансовим платежем.
Крім того, відповідно до договору фінансового лізингу позивачу повинні були надати Мітсубісі Лансер X, а в додатки до договору фінансового лізингу зазначений інший транспортний засіб - автомобіль марки ЗАЗ Сенс комфорт.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.
Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це полонення, а не сам договір.
Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними
зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).
Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.
Аналізуючи норму статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті З, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).
За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.
Окрім того, згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватися лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.
Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).
Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
Згідно частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.
Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
У судове засідання позивач не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву з якої вбачається, що справу просить слухати у його відсутності, проти заочного розгляду не заперечує та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду заперечення проти позову, посилаючись на таке: договір фінансового лізингу відповідає вимогам чинного законодавства. Відповідно до п.17.6 Договору Лізингоодержувач своїм підписом засвідчує, що послуга з фінансового лізингу, що надається за цим договором, обрана ним самостійно. У відповідності до п.4.1 ст.4 Договору Лізингодавець передає у користування предмет Лізингу Лізингоодержувачу не пізніше 120 робочих днів з моменту сплати Лізингоодержувачем на рахунок Лізингодавця: адміністративного платежу, авансового платежу, комісії за передачу предмета лізингу. Укладаючи даний договір, сторони погодились, що вартість предмету лізингу на момент укладання договору зафіксована в статті 8.2 договору. Умови надання позивачу послуг на підставі договору та інформація про ці послуги викладені досить детально і ясно в договору та додатках до нього. Щодо не підписання додатку номер 3. При непрямому лізингу транспортного засобу не існує і невідома його ціна. Таким чином, відсутність додатку номер 3 до моменту купівлі транспортного засобу є законним. В цій частині договір фінансового лізингу є попереднім договором, де визначено лише максимальний строк лізингу і зобов'язання сторін погодити їх за будь-яких умов. Щодо свободи договору та захисту слабкої сторони / застосування закону України «Про захист прав споживачів « до фінансових послуг/. Конституційним судом України визначено слабкий статус споживача та посилено його захист виключно у сфері споживчого кредитування. Договір фінансового лізингу не має нічого спільного зі споживчим кредитуванням, а тому принцип свободи договору в даному випадку не обмежується. Щодо несправедливих умов договору лізингу позивач жодним чином не наводить, що умови договору лізингу порушують принцип добросовісності та що умови договору завдають хоч якоїсь шкоди позивачу. Крім того, представник відповідача зазначає, що на момент укладення договору у Лізингодавця відсутні майнові права на предмет, визначений у договору. Позивач жодним чином не конкретизує які саме положення договору є нечесними, несправедливими по відношенню до нього. В чому саме полягає дисбаланс прав і обов'язків. Щодо нотаріальної форми договору. То до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм /оренду/. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу /строк лізингу/; розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору. Цивільний кодекс України та спеціальний закон «Про фінансовий лізинг» не містять вимог про обов'язкове нотаріальне посвідчення договорів фінансового лізингу, укладених з фізичною особою, предметом яких є транспортні засоби. Щодо ліцензії, представник відповідача зазначив наступне: відповідно до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ст. 20 у разі відсутності ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, відповідальність за провадження такої господарської діяльності без ліцензії не застосовується. Відповідно до п.2.1. ст.2 Положення про надання окремих фінансових послуг юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, затвердженого розпорядженням державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 22 січня 2004 року номер 21, юридична особа має право надавати послуги з фінансового лізингу за наявності, крім всього іншого, довідки про взяття на облік юридичної особи, наданої Нацкомфінпослуг. Зазначена довідка видана відповідачу Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
Суд, дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, вважає, що позовні вимоги не підлягаючими задоволенню за наступних підстав: 08 червня 2015 року між позивачем та відповідачем було укладено договір фінансового лізингу № 001372. Цей договір укладено відповідно до положень цивільного законодавства та законодавства, що регулює діяльність у сфері фінансового лізингу.
У відповідності до ч.1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли угоди з усіх істотних умов договору. Положеннями ч.2 ст.6 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що істотними умовами договору лізингу є предмет лізингу, строк. На який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу/ строк лізингу/, розмір лізингових платежів, інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір, укладений між сторонами, відповідає вказаним вимогам законодавства.
Згідно вимог ч.ч.1,2,3 ст.806 ЦК України одна сторона /лізингодавець/ передає або зобов'язується передати другій стороні /лізингоодержувачеві/ у користування майно, що належить лізингодавцеві на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем /прямий лізинг/, або майно, спеціальне придбане лізингодавцем у продавця /постачальника/ відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікації та умов /непрямий лізинг/ на певний строк і за встановлену плату /лізингові платежі/. До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм /оренду/. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється у порядку, встановленому договором та до них можуть бути включені суми на відшкодування частини вартості лізингу, як винагороду за отримане в лізинг майно, компенсацію відсотків за кредитом, інші витрати лізингодавця, які безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Відповідно до умов договору, укладеного між сторонами, предметом фінансового лізингу є транспортний засіб, визначений у договорі та специфікації /а.с. 5-12/ , а саме: автомобіль Мітсубісі Лансер X в кількості 1 штука вартістю 19 872, 00 Доларів США. Предмет лізингу був самостійно та свідомо обраний лізингоодержувачем та повністю відповідає вимогам лізингоодержєувача, про що свідчать підписи обох сторін на договорі та додатках до нього. У відповідності до п.1.3 договору лізингу лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати та передати предмет лізингу лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених вказаним договором. Ціна предмета лізингу, кількість, марка транспортного засобу, модель визначені у додатку номер 2 до договору, підписаному сторонами.
Згідно п.1.7 договору /а.с.5/ предмет лізингу передається у користування лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця: адміністративного платежу; авансового платежу; комісії за передачу предмету лізингу; у разі наявності, сплати різниці до вже сплаченого авансованого платежу на умовах викладених у п.9.4. ст. 9 даного договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п.9.6 ст.9 даного договору.
У відповідності до п.9.6 ст. 9 вказаного договору лізингоодержувач має право в останньому місяці сплати авансового внеску або до купівлі предмету лізингу для лізингоодержувача звернутися до лізингодавця із письмовою заявою про надання йому будь-якої іншої марки, моделі транспортного засобу, що відрізняється від марки та моделі транспортного засобу, зазначеного в договорі. Лізингодавець залишає за собою право прийняти або відхилити таку заяву в залежності від можливостей лізингодавця або продавця. У разі задоволення заяви лізингоодержувача та з метою виплаті лізингоодержувачем не менш 50% від вартості вже новообраного предмета лізингу на момент купівлі новообраного предмета лізингу та його передачі, лізингоодержувач зобов,язаний єдиноразово доплатити різницю такої вартості до вже сплачених авансових платежів, до моменту підписання додатку номер 3 до даного договору та до моменту купівлі новообраного предмета лізингу та передачі його лізингоодержувачу. У такому випадку сплата різниці проводиться лізингоодержувачем на підставі наданої лізингодавцем квитанції або рахунку. У разі задоволення заяви щодо заміни предмета лізингу сторони обов'язково підписують специфікацію на новообраний транспортний засіб. Остаточна вартість новообраного предмета лізингу та подальші лізингові та інші обов'язкові платежі будуть визначені у додатку номер 3 до даного договору, який є невід'ємною частиною та який сторони зобов'язані підписати до моменту передачі транспортного засобу.
На виконання умов вказаного договору 08 червня 2015 року позивач сплатив на рахунок ТОВ «Євролізинг України» 50 000 гривень. Зі змісту договору фінансового лізингу вбачається, що сторонами укладено договір непрямого лізингу, за умовами якого відповідач прийняв на себе зобов'язання придбати автомобіль Мітсубісі Лансер X на замовлення позивача у власність відповідно до додатку № 1, вартості на дату підписання в доларах США в сумі 19 872, 00, визначений авансовий платіж, його помісячний розмір, суму адміністративного платежу, вартість ПЛ на дату підписання договору 496 800, 00 грн. Крім того, умовами вказаного договору визначені права та обов'язки сторін, порядок користування предметом лізингу та внесення лізингових платежів, умови переходу права власності /викуп предмета лізингу/, порядок розірвання договору та повернення предмета лізингу, інші умови, пов'язані з гарантійними зобов'язаннями, страхуванням предмету лізингу, форс-мажорні обставини, прикінцевими положеннями, в яких засвідченого, що лізингоодержувач ознайомлений та дає згоду на укладання договору саме на таких умовах. Підтвердженням отримання позивачем повної, необхідної та достовірної інформації про умови договору є його особистий підпис на кожному аркуші договору та додатках до нього. Будь-яких заперечень проти умов договору при його підписанні жодна зі сторін не заявила, з будь-якими заявами щодо зміни умов договору позивач не звертався, таким чином, сторони досягли згоди стосовно всіх умов договору та у відповідності до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним в належній формі. Як зазначено в договорі предмет лізингу є достатньо визначений, оскільки в договорі зазначено найменування предмету лізингу, модель, комплектація, вартість.
У відповідності до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг номер 21 від 22 січня 2004 року, затверджено Положення , згідно якого юридична особа має можливість надавати послугу з фінансового лізингу, якщо у предметі діяльності, визначеному установчими документами, передбачено здійснення діяльності з надання послуг з фінансового лізингу та враховано вимоги законодавства щодо можливості суміщення фінансових послу, а також за наявності довідки про взяття на облік юридичної особи, виданої Держфінпослуг або Нацкомфінпослуг.
Відповідно до форми договору лізингу, суд зазначає, що в ньому відсутні ознаки договору найму транспортного засобу до передачі його у користування лізингоодержувачу та відповідно до вимог ст.ст. 799, 806 ЦК України не вимагається його нотаріальне посвідчення. Посилання позивача на те, що вказаний договір має бути визнаний недійсним на підставі ст.ст. 220, ч.1 ст.229, ч.1 ст.230 ЦК України суд до уваги не приймає з наступних підстав:
Згідно ст.229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилась щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якості речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення , такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину або якщо вона замовчує їх і снування.
Відповідно до п.19 постанови Пленуму Верховного суду України номер 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідно до статей 229-233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також, що вона має істотне значення. Відповідно до п. 20 вказаної постанови правочин вважається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел в діях однієї зі сторін. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Позивачем не доказано, що оспорюваний договір був укладений під впливом обману з боку відповідача та що договір був укладений внаслідок помилки з боку позивача, яка існувала на момент вчинення правочину.
Посилання позивача на відсутність у відповідача ліцензії, на підставі якої він мав здійснювати свою господарську діяльність не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки відповідач здійснює свою діяльність не на підставі довіреності, а на підставі рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
Посилання позивача щодо невідповідності умов договору фінансового лізингу ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо несправедливості умов договору не знайшли свого підтвердження.
У відповідності до ст. 1 закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця /постачальника/ відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату /лізингові платежі/. На підставі ст.2 вказаного Закону, відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм /оренду/, купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
У відповідності до п.3 ч.1 ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач має право вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом або договором лізингу випадках.
Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
На підставі ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли угоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови. Що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї сторони має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст.202 ч.1 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони повинні усвідомлювати, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно вимог ст. 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі. Встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Як встановлено судом, позивач ознайомився з усіма істотними та іншими умовами договору і підписав кожний аркуш договору з додатками, усвідомлюючи всі ризики та особливості договору лізингу.
У відповідності до ст.215 ч.ч. 1,2 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною / сторонами/ вимог, які встановлені ч.ч. 1-3,5,6 ст.203 ЦК України.
Згідно ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», на який посилається позивач, містить самостійні підстави визнання угоди недійсною. За змістом частини 5 цієї статті у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір. У разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимоги споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним в цілому. Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено у частині другій ст.18 вказаного закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.
Таким чином, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: умови договору порушують принцип добросовісності; умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; умови договору завдають шкоди споживачеві. Несправедливими є умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця /виконавця, виробника/ або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем /виконавцем, виробником/ договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимоги у разі порушення договору з боку продавця /виконавця, виробника/Ї; встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власними розсудом виконавця; надання можливості продавцю /виконавцю, виробнику/ не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця /виробника, виконавця/ у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору.
У відповідності до ст. 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця /постачальника/ предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець /постачальник/ несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмету договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця /постачальника/ предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу /поставки/ предмета договору лізингу. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі номер 6-2766цс15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів.
Посилання позивача на ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» є безпідставним, не доведеними у судовому засіданні, оскільки протирічать умовам договору.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підстави викладеного, суд вважає що договір є законним, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, оскільки суд відмовляє у задоволенні позову з позивача на користь держави підлягають стягненню 487, 20 грн. у відшкодування судових витрат.
На підставі ст.ст. 203, 215, 229, 230, 627, 628, 629, 638, 640, 642 ЦК України, Закону України «Про фінансовий лізинг», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про захист прав споживачів», керуючись ст.ст. 60, 88, 208-210 ЦПК України, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» про визнання договору недійсним та стягнення коштів ,- відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 487, 20 гривень.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів після його проголошення в Апеляційний суд міста Києва через Печерський районний суд міста Києва, особами, що не були присутні при проголошенні рішення - в той же час з дня отримання ними копії рішення.
Рішення суду набуває чинності після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набуває чинності після розгляду справи Апеляційним судом.
Суддя