05 грудня 2016 рокум. Ужгород№ 807/1854/16
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Рейті С.І., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Національної поліції України, треті особи - Центральна атестаційна комісія Національної поліції України та Центральна апеляційна атестаційна комісія Національної поліції України, яким просить: 1) Визнати протиправним та скасувати рішення Національної поліції України про включення його, підполковника поліції, старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах (за рахунок начальника відділу) управління захисту економіки в Закарпатській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, що складений на виконання наказу Національної поліції України від 26 листопада 2015 року № 116 "Про проведення атестування поліцейських апарату Національної поліції України"; 2) Визнати протиправним і скасувати рішення Центральної атестаційної комісії Національної поліції України від 13 жовтня 2016 року, яке полягає у тому, що ОСОБА_1, займаній посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах (за рахунок начальника відділу) управління захисту економіки в Закарпатській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність; 3) Визнати протиправним та скасувати рішення Центральної апеляційної атестаційної комісії Національної поліції України від 7 листопада 2016 року, яке полягає у відхиленні скарги на рішення Центральної атестаційної комісії Національної поліції України від 13 жовтня 2016 року про службову невідповідність ОСОБА_1, займаній посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах (за рахунок начальника відділу) управління захисту економіки в Закарпатській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України та звільненню зі служби в поліції.
Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року було відкрито провадження у даній адміністративній справі.
Одночасно з позовною заявою суду надано заяву позивача про забезпечення адміністративного позову, якою просить заборонити Національній поліції України вчиняти дії, шляхом видання наказу про звільнення з служби в поліції, переміщення або переведення на іншу посаду, зарахування у розпорядження органів Національної поліції України щодо забезпечення виконання атестаційного листа з висновками Центральної атестаційної комісії Національної поліції України від 13 жовтня 2016 року та Центральної апеляційної атестаційної комісії Національної поліції України від 7 листопада 2016 року щодо підполковника поліції ОСОБА_1, старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах (за рахунок начальника відділу) управління захисту економіки в Закарпатській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України до ухвалення судового рішення у цій адміністративній справі.
Відповідно до ч.1 ст. 110 КАС України підготовку справи до судового розгляду здійснює суддя адміністративного суду, який відкрив провадження в адміністративній справі.
Таким чином клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову розглядалося одноособово суддею Рейті С.І., тобто, суддею що відкрив провадження у даній адміністративній справі.
У відповідності до ч. 1 ст. 118 КАС України клопотання про забезпечення адміністративного позову розглядається не пізніше наступного дня після його одержання й разі обґрунтованості та терміновості вирішується ухвалою негайно без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі, та відповідно до положень ч. 3 ст. 118 КАС України - клопотання про забезпечення позову розглядається без проведення судового засідання.
Розглянувши клопотання про забезпечення позову, дослідивши необхідні для розгляду клопотання матеріали адміністративної справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання, виходячи з наступного:
У відповідності ч.1ст. 117 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 117 КАС України забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються або заборони вчиняти певні дії.
При цьому подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються.
Згідно з вимогами частини першої зазначеної статті підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи наявна хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону України "Про національну поліцію" від 02.07.2015 року № 580- VIII (далі - Закон № 580) атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.
Атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність (ч. 2 ст. 57 Закону № 580 ).
Відповідно до ч. 3 ст. 57 Закону № 580 атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.
Відповідно до ч. 4 ст. 57 Закону № 580 рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.
Порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України (ч. 5 ст. 57 Закону № 580).
Наказом Міністерства внутрішніх справ від 17.11.2015 року № 1465 року затверджено "Інструкцію про порядок проведення атестування поліцейських" (далі -Інструкція).
Пунктом 3 розділу І Інструкції передбачені такі ж підстави проведення атестації, що й ч. 2 ст. 57 Закону України "Про національну поліцію".
Відповідно до п. п. 9, 15 розділу IV цієї Інструкції атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
Згідно з п. 24 розділу IV цієї Інструкції за результатами атестування висновки, зазначені в протоколі атестаційної комісії, заносяться до атестаційного листа, який підписується головою та секретарем комісії та в місячний строк направляється до керівника, якому надано право на призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції.
Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що питання організації та проведення атестації поліцейських та прийняття рішень за результатами атестації належить до виключної компетенції керівників органів Національної поліції України.
Суд враховує, що наведеними нормами передбачено, що за результатами атестації керівник органу Національної поліції України, якому надано право на призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції, має право (повноваження) прийняти за результатами атестації поліцейського одне з рішень, передбачених зазначеними нормами, шляхом видання відповідного наказу.
Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11.05.1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Тобто керівник органу Національної поліції України в межах своїх повноважень та з урахуванням результатів атестації уповноважений на власний розсуд приймати одне з передбачених законодавством рішень щодо поліцейського, який проходив атестацію.
В свою чергу, у суду відсутні повноваження зобов'язати керівника органу Національної поліції України прийняти конкретне рішення, оскільки, як зазначено вище, такі його повноваження є дискреційними. Суд є правозастосовуючим органом, тобто вирішує справи на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку, не створюючи нових правових норм та не підміняючи собою органи законодавчої і виконавчої влади.
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016 року по справі № 807/240/16 (номер провадження в суді апеляційної інстанції № 876/3404/16).
Також позивач не надав суду належних доказів існування обставини, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову заподіє шкоди його правам та/або захист цих прав стане неможливим без вжиття таких заходів та/або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, при цьому, ні позовною заявою, ні клопотанням про забезпечення позову не надано доказів як небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, так і необхідності понесення значних зусиль та витрат для їх усунення та суд констатує, що саме по - собі подання клопотання про забезпечення позову не передбачає обов'язковості щодо його задоволення за відсутності законодавчо встановлених підстав.
Виходячи з наведеного, в задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 117, 118, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. В задоволені клопотання ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову - відмовити.
2.Копію ухвали направити сторонам у справі.
3.Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку і строку, встановлені ст. 186 КАС України. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення, а в разі постановлення ухвали в письмовому провадженні - протягом п'яти днів з дня отримання її копії (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).
Апеляційне оскарження ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи по суті.
Суддя С.І. Рейті