Справа № 405/7807/16-ц
Провадження №2/405/1627/16
09 листопада 2016 року Суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда Іванова Л.А., розглянувши матеріалипозовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування шкоди,-
Позивач ОСОБА_1 в порядку цивільного судочинства шляхом пред'явлення позову до суду звернувся з данимпозовом довідповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому просив: провести розслідування в суді постанови від 04.08.2005 року про порушення кримінальної справи, винесеної слідчим Волошиним Є.М.; скасувати апеляцію прокурора Суворова О.Л. від 17.04.2006 року; порушити кримінальну справу проти слідчого Волошина Є.М. та прокурора Суворова О.Л. за ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 372, ч.2 ст. 373, ч.2 ст. 374, ч. 2 ст. 375, ч. 2 ст. 364, ч.3 ст. 365, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 367, ч.2 ст. 162, ч.3 ст. 146, ч.2 ст.126 та ч.2 ст. 127 КК України; стягнути з винних осіб на його (позивача) користь 1 000 000 (один) мільйон гривень.
Крім того, заявлено клопотання про виклик через суд представника Генеральної прокуратури України для захисту в суді його (позивача) прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.118 ЦПК України позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється, з дотриманням порядку, встановленого ч.ч.2 і 3 ст.11-1 ЦПК України та не пізніше наступного дня передається визначеному судді.
Позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.
Вимоги щодо форми та змісту позовної заяви визначені у ст.119 ЦПК України, при цьому дотримання належної форми та змісту є гарантією реалізації особою права на пред'явлення позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє особам, які беруть участь у справі у здійсненні їх прав, тому, вивчивши зміст вказаної заяви, вважаю за потрібне запропонувати позивачу ОСОБА_1 привести позовну заяву про відшкодування шкодиу відповідність до вимог ст. 119 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).
Оскільки, пред'явлення позову - це процесуальна дія, яка здійснюється у порядку, встановленому ЦПК України, справи позовного провадження повинні розглядатися судом на підставі поданої позивачем позовної заяви, яка повинна за формою та змістом відповідати процесуальному закону.
Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст. 119 ЦПК України.
Так, частиною 2 вказаної статті передбачено, що позовна заява повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; 3) зміст позовних вимог; 4) ціну позову щодо вимог майнового характеру; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; 6) зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; 7) перелік документів, що додаються до заяви.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач в порушення вимог п. 1 ч. 2 ст. 119 ЦПК України звертається до суду з вищевказаною позовною заявою, помилково вказуючи його (суду) найменування - Ленінський суд по кримінальним справам Кіровоградської області м. Кіровограда, у зв'язку з чим, позивачу необхідно вказати правильне найменування суду, до якого звертається із позовною заявою, а саме: Ленінський районний суд м. Кіровограда
Крім того, пунктом пунктом 3 частини 2 статті 119 ЦПК України визначено, що позовна заява повинна містити зміст позовних вимог.
При цьому, зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду (наприклад, відшкодування шкоди). По суті, зміст позовних вимог - є відображенням прохальної частини позовної заяви.
Позовна заява подана без додержання вимог зазначених норм, зокрема, позивачу в прохальній частині позовної заяви необхідно конкретно та чітко викласти зміст позовних вимог.
Крім того, відзначається, що стаття 30 ЦПК України визначає, що сторонами в цивільному процесі є позивач та відповідач, якими можуть бути фізичні та юридичні особи, а також держава.
Як вбачається з суб'єктного складу сторін позивач ОСОБА_4 пред'явив позов до двох відповідачів - фізичних осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_3, зазначивши при цьому місцезнаходження відповідачів, яким фактично є місцезнаходження юридичної особи - прокуратури Кіровоградської області - м.Кіровоград, вул.В.Пермська, 4, тим самим, є необхідним позивачу зазначити в позовній заяві місце проживання, перебування кожного з відповідачів.
Окрім того, статтею 32 ЦПК України визначено, що позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторонни діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; права і обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; предметом спору є однорідні права і обов'язки.
Положеннями пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України 12.06.2009р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» визначено, що позовні вимоги кількох осіб до одного й того ж відповідача або позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, коли відсутня спільність предмета позову.
В той же час, із заявлених позивачем позовних вимог є незрозумілим їх зміст, а так само є не зрозумілим до кого з відповідачів конкретно пред'явлено позовні вимоги, в зв'язку з чим позивачу, з урахуванням положень ст. 32 ЦПК України, необхідно розмежувати позовні вимоги до кожного з відповідачів окремо.
Пункт 5 частини 2 статті 119 Цивільно-процесуального кодексу України передбачає викладення в позовній заяві обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, при цьому, порушене, невизнане або оспорюване суб'єктивне право, свободи чи інтереси, які зазначені позивачем у прохальній частині позову, повинні бути обґрунтовані обставинами, які є юридичними фактами, що в сукупності складають зміст позову. Хоча стаття 119 ЦПК України не вимагає від позивача обов'язкового зазначення правової підстави позову, тобто вказівки на норму права, яка регулює спірні правовідносини, тим не менш позивач повинен в обґрунтування своїх вимог посилатися на те право, захисту якого він вимагає. Під підставами позову слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не посилання позивача на певну норму закону, яку суд може змінити, якщо її дія не поширюється на правовідносини.
Крім того, пунктом 6 частини 2 статті 119 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.
Разом з тим, позивачем не обґрунтовані вимоги та не зазначені докази в частині вимог про стягнення з відповідачів шкоди та її конкретний розмір, який позивач в позові визначає в сумі 1 (один) мільйон грн., до кожного з відповідачів.
Також, на підставі п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 р. № 4 зі змінами, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.
Крім того, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, з'ясуванню підлягає підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
З огляду на зазначене, позивачем в позові не зазначено, в чому полягає заподіяна йому моральна шкода, які саме дії та/або бездіяльність відповідачів, на думку позивача, є неправомірними.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна відповідати іншим вимогам, встановленим законом, зокрема, згідно зі ст. 7 ЦПК України мова цивільного судочинства визначається статтею 14 Закону України «Про засади державної мовної політики», відповідно до якої судочинство в Україні у цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою. Сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, за згодою сторін суди можуть здійснювати провадження цією регіональною мовою (мовами), а також допускається подача до суду письмових процесуальних документів і доказів, викладених цією регіональною мовою (мовами), з перекладом, у разі необхідності, на державну мову без додаткових витрат для сторін процесу.
Норму закону, щодо подачі до суду письмових процесуальних документів і доказів, викладених регіональною мовою, з перекладом, у разі необхідності, на державну мову у межах території, на якій поширена регіональна мова, не можна застосовувати у даному випадку, оскільки Кіровоградська область не входить до території, на якій поширена регіональна мова.
З огляду на викладене, вважаю необґрунтованим подання позивачем до суду процесуального документу - позовної заяви, яка викладена позивачем частково російською та частково українською мовами, оскільки це суперечить вимогам ст.7 ЦПК України та ст.14 Закону України «Про засади державної мовної політики», у зв'язку з цим є необхідним подання позивачем до суду оригіналу позовної заяви з доданими до неї копіями позовної заяви по кількості відповідачів, викладеної державною мовою.
Окрім того, відзначається, що відповідно до ст.16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Зокрема, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Тим самим, відзначається, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, відповідно до ст.16 ЦК України, є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, та підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, в той час, як вимоги позивача про проведення розслідування в суді постанови від 04.08.2005 року про порушення кримінальної справи, винесеної слідчим Волошиним Є.М.; скасування апеляції прокурора Суворова О.Л. від 17.04.2006 року; порушення кримінальної справи проти слідчого Волошина Є.М. та прокурора Суворова О.Л. за ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 372, ч.2 ст. 373, ч.2 ст. 374, ч. 2 ст. 375, ч. 2 ст. 364, ч.3 ст. 365, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 367, ч.2 ст. 162, ч.3 ст. 146, ч.2 ст.126 та ч.2 ст. 127 КК України, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, та є предметом розгляду в порядку кримінального судочинства, шляхом оскарження заінтересованою особою постанови про порушення кримінальної справи, у разі незгоди з прийнятим судом апеляційної інстанції судового рішення, за наявності підстав, оскарження його до суду касаційної інстанції, звернення з відповідною заявою, повідомленням до правоохоронних органів про вчинене кримінальне правопорушення та внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
З урахуванням викладеного, позивачу необхідно визначитися з заявленими позовними вимогами, враховуючи положення ст.16 ЦПК України, щодо не допустимості об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи, що дана заява подана без додержання вимог, викладених в ст.119 ЦПК України, то відповідно до ст.121 ЦПК України вона підлягає залишенню без руху з наданням позивачу ОСОБА_1 строку для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання останнім ухвали, при цьому, усунення зазначених в ухвалі суду недоліків, передбачає подання позивачем ОСОБА_1 належно оформленої позовної заяви з її копіями в новій редакції, яка за змістом і формою повинна відповідати ст. 119 ЦПК України, та викладена державною мовою.
Керуючись ст.ст. 119, 120, ч. 1 ст. 121 Цивільного процесуального кодексу України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, залишити без руху, надавши строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Запропонувати позивачу в установлений строк виправити зазначені в ухвалі недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали, подавши належно оформлену позовну заяву з її копіями відповідно до кількості відповідачів в новій редакції, яка за змістом і формою повинна відповідати вимогам ст.119 ЦПК України, та викладена державною мовою.
В разі невиконання указаних вимог позовна заява буде вважатись неподаною і повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ленінського районного суду
м. Кіровограда Л.А. Іванова