01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5
"22" листопада 2016 р. К/800/47488/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіБорисенко І.В.
суддів Голубєвої Г.К.
Юрченко В.П.
за участю секретаряТитенко М.П.
та представників сторін: від позивача Корзаченко В.М.
від відповідачане з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуВасильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області
на постановуКиївського окружного адміністративного суду від 26.04.2013
та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2013
у справі № 810/1756/13-а
за позовомПриватного підприємства «Автомагістраль»
доВасильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області
провизнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Приватне підприємство «Автомагістраль» звернулось до суду з адміністративним позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень №0004611520/0, №0004601520/0, №0004621520/0 від 29.06.2011.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2013, позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
У письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що:
- відповідачем проведено камеральні перевірки податкових розрахунків земельного податку позивача за 2009, 2010, 2011 роки, за результатами яких складено акти №2517 від 29.06.2011, №2516 від 29.06.2011, №2515 від 29.06.2011;
- на підставі вказаних актів перевірок відповідачем було прийнято:
1) податкове повідомлення-рішення №0004601520/0 від 29.06.2011, яким позивачу визначено зобов'язання з орендної плати на суму 46 421,99 грн. (з яких: 46 420,99 грн. - основний платіж та 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції);
2) податкове повідомлення-рішення №0004611520/0 від 29.06.2011, яким позивачу визначено зобов'язання з орендної плати на суму 5 972,08 грн. (з яких: 5 971,08 грн. - основний платіж та 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції);
3) податкове повідомлення-рішення №0004621520/0 від 29.06.2011, згідно з яким позивачу визначено зобов'язання з орендної плати на суму 3 592,91 грн. (з яких 3 591,91 грн. - основний платіж та 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
Також, судами встановлено, що між позивачем та Путрівською сільською радою Васильківського району Київської області укладено договір оренди земельної ділянки від 14.11.2002, за умовами якого сільська рада зобов'язалась надати в оренду, а позивач - прийняти у строкове, платне володіння і користування земельну ділянку, що перебуває у комунальній власності Путрівської сільської ради, загальною площею 2,182 га, розміщену на землях промисловості, що знаходяться в селі Путрівка Васильківського району Київської області на території Промвузла «Калинівка-ІІ», під склад сипучих матеріалів. Станом на час укладення договору грошова оцінка земельної ділянки становила 134 282,88 грн. Згідно п.2.1 названого договору оренда земельної ділянки провадиться з оплатою у розмірі 1,5 % від грошової оцінки земельної ділянки - 2 014,24 грн. на рік на рахунок позивача по квитанції.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що зміна розміру земельного податку згідно із законодавством є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками і зазначене не тягне автоматичну зміну умов договору щодо розміру орендної палати.
Такі висновки судів попередніх інстанцій судова колегія вважає вірними лише частково з огляду на таке.
В частині правовідносин, які стали підставою для збільшення позивачу спірних сум грошових зобов'язань за 2009, 2010 роки згідно податкових повідомлень-рішень №0004601520/0, №0004601520/0 від 29.06.2011, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що порядок визначення об'єкта оподаткування платою за землю до 01.01.2011 було врегульовано Законом України «Про плату за землю».
За змістом ч.1, ч.4 ст.2 Законом України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Статтею 13 названого Закону встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати на земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.
Відповідно до ст.19 названого Закону розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).
Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель під об'єктами енергетики, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, та земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю».
Згідно ст.30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
При цьому, статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Путрівською сільською радою Васильківського району Київської області прийнято рішення № 652 від 14.10.2010 «Про підвищення розміру орендної плати на земельну ділянку ПП «Автомагістраль» розташованої на території Путрівської сільської ради згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки і встановити річну орендну плату земельної ділянки з оплатою у розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (1 445 366,62 грн.), що становить 57814,66 грн., щомісячно, протягом 30 днів, наступних за звітним періодом.
Рішенням Господарського суду Київської області від 26.04.2012 у справі № 24/021-12, яке постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2012 залишено без змін, позов Путрівської сільської ради Васильківського району Київської області задоволено - змінено пункт 1.1 і пункт 2.1 договору оренди земельної ділянки від 14.11.2002, укладений між Путрівською сільською радою Васильківського району Київської області та Приватним підприємством «Автомагістраль» в частині грошової оцінки земельної ділянки у сумі 1 445 366, 62 грн. і розміру відсотків від грошової оцінки земельної ділянки - 4 %, що складає 57 тисяч 814 гривень 66 копійок на рік у вигляді щомісячних платежів на розрахунковий рахунок орендодавця протягом 30 днів, наступних за звітним періодом.
Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що, розглядаючи справу в цій частині спірних правовідносин, суди попередніх інстанцій обґрунтовано врахували правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 11.06.2013 у справі № 21-166а13, про те, що зміна розміру земельного податку є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками та зазначене не тягне автоматичну зміну умов договору щодо розміру орендної палати, а відтак, донарахування відповідачем суми грошового зобов'язання за податковими повідомленнями-рішеннями №0004601520/0, №0004601520/0 від 29.06.2011 є помилковим.
Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що спірні правовідносини сторін, які виникли з підстав збільшення позивачу грошових зобов'язань з орендної палати за 2011 рік згідно податкового повідомленням-рішенням №0004621520/0 від 29.06.2011, існували вже в період дії Податкового кодексу України.
За змістом пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно п.269.1 ст.269 названого Кодексу платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Відповідно до пунктів 288.1, 288.2, 288.3 ст.288 названого Кодексу підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
Згідно п.288.5 ст.288 названого Кодексу розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу для інших категорій земель, ніж землі сільськогосподарського призначення, не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.
Таким чином, диспозиція вказаної норми чітко розрізняє розмір орендної плати, яка визначається договором, та річну суму платежу, яка не може бути меншою від затвердженого законодавцем розміру.
Тобто, з набранням чинності Податковим кодексом України законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.
А тому, незалежно від установленого договором розміру орендної плати, річна сума платежу не може бути меншою від розміру, встановленого чинним законодавством, що регулює дані правовідносини.
При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших законодавчих актів у разі їх суперечності, який закріплений у п.5.2 ст.5 названого Кодексу, до моменту внесення до такого договору оренди відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 п.288.5 ст.288 названого Кодексу.
Така правова позиція узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 2 грудня 2014 року у справі № 21-274а14.
Проте, при розгляді даної справи суди попередніх інстанцій на підставі належних доказів не дослідили відповідних обставин та не встановили, чи відповідає річна сума платежу з орендної плати за 2011 рік, яка нарахована позивачу податковим органом згідно оскаржуваного податкового повідомленням-рішенням №0004621520/0 від 29.06.2011, розміру річної суми платежу, визначеному з врахуванням вимог пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України.
З огляду на неповноту встановлення судами обставин справи, що входять до предмету доказування, постанова Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2013 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2013 у даній справі в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0004621520/0 від 29.06.2011 підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст.227 КАС України.
В іншій частині - постанова Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2013 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2013 підлягають залишенню без змін на підставі ст.224 КАС України.
Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області задовольнити частково.
2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2013 у даній справі в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0004621520/0 від 29.06.2011 скасувати та справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
3. В іншій частині - постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2013 залишити без змін.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Борисенко
Судді Г.К. Голубєва
В.П. Юрченко