33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"28" листопада 2016 р. Справа № 918/939/16
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Мельник О.В.
суддя Філіпова Т.Л. ,
суддя Грязнов В.В.
при секретарі судового засідання Клімук Л.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 відділу м. Рівне на рішення господарського суду Рівненської області від 13.09.2016 р. у справі №918/939/16
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут"
до ОСОБА_1 відділу м. Рівне
про стягнення заборгованості в сумі 4 358 грн. 98 коп.
За участю представників:
позивача - ОСОБА_2,
відповідача - не з'явився
Рішенням господарського суду Рівненської області від 13.09.2016 р. у справі №918/939/16 (суддя Торчинюк В.Г.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" до ОСОБА_1 відділу м.Рівне про стягнення заборгованості в сумі 4358 грн. 98 коп. задоволено.
В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції, посилаючись на ст.ст. 11, 509, 526, 530, 612, 629 ЦК України, ст.193 ГК України, вказав, що сума основного боргу за договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №11410805М9АВ046 від 01.06.2016 р., яка складає 4358 грн. 98 коп., підтверджена належними доказами, не оспорюється відповідачем та на момент прийняття рішення останнім не було надано документів, які б свідчили про погашення вказаної заборгованості перед позивачем. З огляду на що суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" про стягнення з ОСОБА_1 відділу м.Рівне вказаної суми, у зв'язку з чим даний позов підлягає до задоволення.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 відділ м.Рівне звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким з задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Апелянт, зокрема, зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги того, що позивачем долучено до матеріалів справи акти приймання-передачі, які відносяться до договору від 01.04.2016 р., і не мають жодного відношення до договору від 01.06.2016 р., на підставі якого відбувається стягнення, та претензію позивача від 08.08.2016 р., у якій зазначено, що заборгованість виникла за договором від 01.04.2016 р.. Враховуючи, що судом належним чином не досліджено матеріали справи та прийнято рішення лише за своїм внутрішнім переконаннями, які є помилковими та не ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, просить його скасувати.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 13.09.2016 р. - без змін.
У відзиві вказує на те, що внаслідок неналежного виконання зобов'язань щодо оплати вартості газу згідно договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №11410805М9АВ046 від 01.06.2016 р. за відповідачем утворилася заборгованість на суму 4358,98 грн., чим порушені умови договору, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, Правила постачання природного газу, затверджені постановою НКРЕКП №2496 від 30.09.2015 р. Вважає, що суд першої інстанції повно встановив всі істотні для справи обставини, правильно застосував норми чинного законодавства, врахував інтереси сторін, та прийшов до правильного висновку про стягнення заборгованості з відповідача.
28.11.2016 р. відповідач подав клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі його представника.
Зважаючи на заявлене клопотання відповідача та те, що явка представників в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.06.2016 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" (далі - постачальник) та ОСОБА_1 відділом м.Рівне (далі - споживач) був укладений договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №11410805М9АВ046 (а.с.7-14), згідно п.1.1. якого постачальний зобов'язується передати у власність споживачу у 2016 р. природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.
Пунктом 1.2 договору сторони визначили річний плановий обсяг постачання газу - до 1,49 тис. куб. м., а пунктом 1.3. цього ж договору - планові обсяги постачання газу по місяцях.
Згідно з п.1.5. договору, передача газу за цим договором здійснюється на межах балансової належності об'єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування.
Підпунктом 2.9.2 договору сторони погодили, що визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється в наступному порядку: на підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника.
Відповідно до п.п. 2.9.3 договору, споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.
У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних Оператора ГРМ (п.п. 2.9.4 договору).
Згідно з п.3.2. вказаного договору, ціна газу становить 6406,50 грн. за 1000 куб. м., крім того, ПДВ 1281,30 грн., всього з ПДВ 7687,80 грн.
Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) і діє в частині постачання газу з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2016 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 11.1. договору), що відповідає положенням ч.3 ст.631 ЦК України.
Положеннями ст.ст. 11, 629 ЦК України, ст.174 ГК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 525 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що на виконання умов договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №11410805М9АВ046 від 01.06.2016 р. позивач протягом січня-липня 2016 року поставив відповідачу природний газ на суму 15812,81 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу до договору, підписаними постачальником, від 31.01.2016 р. на суму 5281,52 грн. за зобов'язаннями січня 2016 р. (а.с.21-22), від 29.02.2016 р. на суму 2967,49 грн. за зобов'язаннями лютого 2016 р. (а.с.20), від 31.03.2016 р. на суму 1591,38 грн. за зобов'язаннями березня 2016 р. (а.с.19), від 30.04.2016 р. на суму 1614,44 грн. за зобов'язаннями квітня 2016 р. (а.с.18), від 31.05.2016 р. на суму 1637,5 грн. за зобов'язаннями травня 2016 р. (а.с.17), від 30.06.2016 р. на суму 1191,61 грн. за зобов'язаннями червня 2016 р. (а.с.16), від 31.07.2016 р. на суму 1529,87 грн. за зобов'язаннями липня 2016 р. (а.с.15).
У зв'язку з непідписанням відповідачем направлених ТОВ "Рівнегаз збут" актів приймання-передачі за січень-липень 2016 р., позивачем були встановлені обсяги поставленого природного газу для КЕВ м.Рівне на підставі даних оператора ГРМ відповідно пп.2.9.4 договору та п.12 Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 06.11.2015 р. №2496.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що акти приймання-передачі природного газу узгоджуються з актами наданих послуг із розподілу природного газу (а.с.99-103), складених між оператором ГРМ публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" та споживачем ОСОБА_1 відділом м.Рівне відповідно до договору розподілу від 03.02.2016 р., укладеного шляхом підписання заяви-приєднання №09420805М9АВ026 (а.с.98), та на виконання п.п.2.9.1. договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №11410805М9АВ046 від 01.06.2016 р., згідно якого за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунком, зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (про транспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.
Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до положень ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).
Порядок та строк оплати послуг погоджений сторонами в п. 4.2 договору, за яким оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку:
100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу (п.п. 4.2.1 договору).
Підпунктом 4.2.3. договору передбачено, що остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6 договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу. Датою оплати є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (п.4.3. договору).
Відповідно до пп.5.4.2. споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість газу на умовах та в обсягах, визначених договором.
Натомість, апеляційним судом безспірно встановлено, що розрахунок за поставлений природний газ відповідач здійснив частково, сплативши 11454,83 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1020 від 09.06.2016 р. (а.с.35), внаслідок чого в ОСОБА_1 відділу м.Рівне утворилась заборгованість перед товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" в сумі 4358,98 грн., що не заперечується відповідачем згідно листа від 16.08.2016 р. №1554 (а.с.25).
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивачем долучено до матеріалів справи акти приймання-передачі, які відносяться до договору від 01.04.2016 р., і не мають жодного відношення до договору від 01.06.2016 р., на підставі якого відбувається стягнення, та претензію позивача від 08.08.2016 р., у якій зазначено, що заборгованість виникла за договором від 01.04.2016 р., не беруться до уваги апеляційною інстанцією та оцінюються судом як описка, яка не впливає на законність прийнятого рішення та не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки колегією суддів було встановлено, що договір від 01.04.2016 р. сторонами не укладався, а правовідносини з поставки природного газу у період січень-липень 2016 року виникли на підставі договору від 01.06.2016 р., у підп. 2.9.4. п. 2.9 якого передбачено, що у разі відмови від підписання актів приймання-передачі обсяги спожитого газу встановлюються постачальником на підставі даних оператора ГРМ та відповідно до п.12 Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 06.11.2015 р. №2496.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що у платіжному дорученні №1020 від 09.06.2016 р. (а.с.35), згідно якого відповідач сплатив частково суму заборгованості, є посилання на договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №11410805М9АВ046 від 01.06.2016 р., що також спростовує посилання апелянта.
Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Причому обов'язковою умовою доказів є їх допустимість. Загальний характер допустимості доказів полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги про отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи викладене, проаналізувавши обставини справи та вимоги чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення із відповідача 4358,98 грн. заборгованості.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Рівненської області від 13.09.2016 р. у справі №918/939/16 залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 відділу м. Рівне - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи №918/939/16 повернути до господарського суду Рівненської області.
Головуючий суддя Мельник О.В.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Грязнов В.В.