33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"28" листопада 2016 р. Справа №924/567/16
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Мельник О.В.
суддя Розізнана І.В. ,
суддя Грязнов В.В.
при секретарі судового засідання Клімук Л.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення господарського суду Хмельницької області від 06.09.2016 р. у справі №924/567/16
за позовом ОСОБА_1
до товариства з обмеженою відповідальністю "Мідав Фрейм"
про стягнення майна у вигляді продукції, що виготовляється ТОВ "Мідав Фрейм", на суму 193518,28 грн.
За участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - не з'явився
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 06.09.2016 р. у справі №924/567/16 (суддя Музика М.В.) у позові ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Мідав Фрейм" про стягнення майна у вигляді продукції, що виготовляється ТОВ "Мідав Фрейм", на суму 193518,28 грн. відмовлено.
В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції, посилаючись на ст.ст. 11, 50, 52, 54, 64 Закону України "Про господарські товариства", ст.117, 144, 148 ЦК України, ст.ст.86-88 ГК України, вказав, що ОСОБА_1 не виконав у повному обсязі обов'язку щодо формування статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Мідав Фрейм", з огляду на що позбавлений права на отримання при виході з товариства вартості частини майна товариства та частки прибутку пропорційно невнесеній частині частки у статутному капіталі. Враховуючи розмір статутного капіталу (7500000,00 грн.) та визначену ТОВ "Мідав Фрейм" вартість чистих активів товариства на дату виходу ОСОБА_1 (8163000,00 грн.), а також розмір фактично внесеної частки до статутного фонду ОСОБА_1 (4,54% від статутного капіталу), суд прийшов до висновку, що заборгованість ТОВ "Мідав Фрейм" перед ОСОБА_1 в частині виплати частки у статутному фонді товариства відсутня та позов не підлягає до задоволення з мотивів необґрунтованості.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити у повному обсязі.
Апелянт, зокрема, зазначає, що висновки суду щодо внесення позивачем частки у статутний капітал частково на суму 340394,00 грн. та невиконання свого обов'язку щодо формування статутного капіталу не ґрунтуються на нормах матеріального права, суд фактично здійснив втручання у господарську діяльність товариства незаконно зменшивши частку позивача з 8% до 4,54% від статутного капіталу. Крім того, скаржник вказує на ігнорування господарським судом доказів у справі, наданих позивачем, а саме протоколу №11/04 від 16.04.2016 р. загальних зборів учасників ТОВ "Мідав Фрейм" та додатку №1 да нього, які свідчать про внесення частки позивачем у повному обсязі та строки виплати залишку частки.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мідав Фрейм" своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалось.
У судове засідання, відкладене на 28.11.2016 р., відповідач не забезпечив явку свого представника.
Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення учасників судового процесу про дату, час і місце розгляду справи відповідно до статті 98 ГПК, що підтверджено повідомленнями про вручення поштових відправлень, явка представників в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення позивача та його представника, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Рішенням зборів засновників товариства з обмеженою відповідальністю "Мідав Фрейм", оформлених протоколом №29/08 від 29.08.2012 року, затверджено статут останнього, й сформовано склад його учасників - громадян України, а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6.
За змістом п.3.1. статуту, товариство має статутний фонд в розмірі 1000000 грн., який розподілений на частки відповідно вкладам засновників, розмір яких становить: ОСОБА_3 - 250000 грн. (25% статутного фонду); ОСОБА_4- 250000 грн. (25% статутного фонду); ОСОБА_1 - 160000 грн. (16% статутного фонду); ОСОБА_5 - 160000 грн. (16% статутного фонду); ОСОБА_6 - 180000 грн. (18% статутного фонду).
В силу положень п. 7.1., п.9.3. статуту засновники мають право, зокрема, вийти в установленому порядку з товариства, письмово попередивши про це збори засновників за один місяць. При виході засновнику виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частині в статутному фонді. На його вимогу та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Засновнику, який вибув, виплачується належна йому частина прибутку, одержаного товариством у даному році. Всі виплати при виході засновника з товариства провадяться після затвердження звіту за рік, у якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу або в інші строки за згодою зборів.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що в подальшому, рішеннями загальних зборів учасників ТОВ "Мідав Фрейм" до статуту вказаного товариства в частині розміру статутного фонду та розподілення його між учасниками вносились зміни.
Зокрема, рішенням від 01.08.2013 року збільшено розмір статутного фонду товариства до 2000000 грн. із частками: ОСОБА_3 - 7500000 грн. (37,5% статутного фонду); ОСОБА_4 - 750000 грн. (37,5% статутного фонду); ОСОБА_7 - 160000 грн. (8% статутного фонду); ОСОБА_5 - 160000 грн. (8% статутного фонду); ОСОБА_6 - 180000 грн. (9% статутного фонду).
Рішенням загальних зборів учасників товариства від 29.10.2014 року зі складу учасників ТОВ "Мідав Фрейм" виключено ОСОБА_5 та розподілено статутний фонд наступний чином: ОСОБА_3 - 7500000 грн. (37,5% статутного фонду); ОСОБА_4 - 750000 грн. (37,5% статутного фонду); ОСОБА_1 - 160000 грн. (8% статутного фонду); ОСОБА_6 - 340000 грн. ( 17% статутного фонду).
Крім того, рішенням від 21.10.2015 року в чергове збільшено статутний капітал товариства до 7500000 грн. із наступним розподіленням часток: ОСОБА_3 - 28125000 грн. (37,5% статутного капіталу); ОСОБА_4 - 28125000 грн. (37,5% статутного капіталу); ОСОБА_1 - 600000 грн. (8% статутного капіталу); ОСОБА_6 - 1275000 грн. (17% статутного капіталу).
11.04.2016 року позивачем було подано до товариства нотаріально посвідчену заяву про вихід зі складу його засновників, за змістом якої, виплата належної йому частки статутного капіталу буде здійснена за домовленістю між сторонами в добровільному порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України "Про господарські товариства", при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.
Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі (ч.2 ст. 148 ЦК України).
Рішенням загальних зборів учасників товариства від 11.04.2016 року, оформлених протоколом №11/04, ОСОБА_1 вирішено вивести зі складу учасників ТОВ "Мідав Фрейм" на підставі вказаної вище та поданої ним нотаріально посвідченої заяви та виплатити протягом двох місяців продукцією товариства (пластиковим багетним профілем за вартістю, в кількості та в асортименті згідно додатку №1) належну частку у статутному капіталі.
У додатку №1 до протоколу №11/04 загальних зборів учасників ТОВ "Мідав Фрейм" від 11.04.2016 року погоджено характеристики продукції для здійснення виплати частки ОСОБА_1.
Оцінюючи в контексті спірних правовідносин вказане рішення загальних зборів товариства, як і інші наведені вище рішення загальних зборів, суд апеляційної інстанції приймає до уваги правову позицію ВГСУ, сформовану в п. 2.11. постанови пленуму № 4 від 25.02.2016 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин", за якою закон виходить з презумпції легітимності рішень органів управління юридичної особи, тобто зазначені рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлено інше.
Доказів визнання судом недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Мідав Фрейм" від 11.04.2016 року та інших рішень загальних зборів від 29.08.2012 року, 01.08.2013 року, 29.10.2014 року та 21.10.2015 року будь-якою стороною спору суду першої та апеляційної інстанцій надано не було.
Аналізуючи спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем в добровільному порядку була узгоджена реалізація визначеного ч. 1 ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" та ч.2 ст. 148 ЦК України його права на отримання частки у статутному капіталі товариства у спосіб передання майна в натурі.
Реалізовуючи таке право, на виконання рішення загальних зборів учасників №11/04 від 11.04.2016 року товариством для ОСОБА_1 було передано, а останнім безспірно отримано продукцію згідно видаткових накладних №106 від 14.04.2016 року на суму 75133,20 грн., №105 від 13.04.2016 року на суму 103588,00 грн., №102 від 13.04.2016 року на суму 83520,00 грн., №104 від 13.04.2016 року на суму 90296,58 грн., №101 від 12.04.2016 року на суму 106983,94 грн., а всього на загальну суму 459521,72 грн..
Обґрунтовуючи в суді першої та апеляційної інстанції позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, позивач та апелянт вказує на те, що він володів часткою в розмірі 8% у статутному капіталі товариства, що становило 653040 грн., не заперечуючи при цьому факту отримання продукції в якості оплати належної йому частки в статутному капіталі товариства на загальну суму 459521,72 грн..
Однак, відповідачем було визнано фактичне внесення ОСОБА_1 в якості оплати вартості його частки в статутному капіталі лише 340394 грн..
Так, судом першої інстанції згідно звіту про кредитні операції по рахунку ТОВ "Мідав Фрейм" з 01.10.2012 року та з 01.10.2015 року вірно встановлено, що позивачем здійснювались наступні внески до статутного фонду ТОВ "Мідав Фрейм": 23.11.2012 року - в сумі 38150 грн.; 29.11.2012 року - 1000 грн., 11.12.2015 року - 13959 грн.; 14.12.2015 року - 4373 грн.; 15.12.2015 року - 36838 грн.; 16.12.2015 року - 69000 грн.; 17.12.2015 року - 10010 грн.; 18.12.2015 року - 9990 грн.; 21.12.2015 року - 27051 грн., 22.12.2015 року - 10000 грн.; 22.12.2015 року - 16234 грн.; 23.12.2015 року - 16109 грн. та 9990 грн., 24.12.2015 року - 18731 грн.; 25.12.2015 року - 21228 грн.; 28.12.2015 року - 10000 грн.; 29.12.2015 року - 9000 грн.; 29.12.2015 року - 18731 грн., на загальну суму 340394 грн..
Обґрунтовуючи позов та апеляційну скаргу, ОСОБА_1 просить суд прийняти до уваги те, що внесення іншої частини вартості частки в статутний капітал ним було здійснено шляхом внесення готівки в касу товариства.
Відповідно до вимог статей 32, 33, 34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Юридична зацікавленість позивача у вирішенні спору судом, покладає на нього обов'язок в порядку статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України довести, що його права та інтереси порушено.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Відповідно до ч. 5 ст. 52 Закону України "Про господарські товариства", учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво товариства.
У підтвердження вказаного факту позивачем наведеного доказу також суду надано не було.
Оцінюючи доводи апелянта про наявність у фінансовому звіті суб'єкта малого підприємництва (відповідача) станом на 31.03.2016 року «нульового» запису про неоплачений капітал, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що суб'єкти малого підприємництва подають фінансову звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати, а решта господарських товариств - баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.
Загальні вимоги до фінансової звітності встановлені наказом Міністерства фінансів України № 73 від 07.02.2013 року, відповідно до якого звітність підприємства (у тому числі товариства з обмеженою відповідальністю) дає змогу встановити номінальну (визначену в установчих документах товариства) вартість статутного капіталу, а також суму вкладів, які внесли та не внесли учасники товариства. Однак, фінансова звітність не дає змоги з'ясувати, який саме учасник не вніс свого вкладу до статутного капіталу (чи яку частку такого вкладу він вніс).
Отже, фінансова звітність не може виступати належним самостійним засобом у підтвердженням факту внесення вкладу до статутного капіталу товариства. Єдиним достовірним, належним і достатнім доказом внесення вкладу до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, за наявної у матеріалах справи сукупності досліджених апеляційним судом доказів, виступають саме первинні документи.
Зважаючи на те, що внесення учасником вкладу до статутного капіталу викликає зміни в структурі активів і капіталів товариства, така дія є господарською операцією відповідно до абзацу 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", й згідно з абз. 10 ст. 1 цього ж Закону, підтверджувати її здійснення повинен саме первинний документ. Крім того, саме первинні документи є підставою внесення інформації до облікових регістрів та, відповідно, до фінансової звітності підприємства. Тому, наявність первинних документів при підтвердженні факту внесення вкладу до статутного капіталу товариства є обов'язковою, а фінансова звітність товариства сама по собі не може виступати самостійним, беззаперечним доказом факту повного внесення конкретним учасником товариства вкладу до його статутного капіталу.
За правилами ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно п. 3.1. "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами...; приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.
У контексті наведеного, позивачем не було надано, а колегією суддів не було встановлено належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів (первинних документів) у підтвердження внесення апелянтом готівкових коштів у касу відповідача в якості оплати його частки в статутному капіталі товариства.
З врахуванням того, що позивачем, всупереч вимогам статті 33 ГПК України, не були надані беззаперечні докази, якими б обґрунтовувався позов, обставин застосування приписів статті 35 ГПК України щодо звільнення від доказування судом не встановлено, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність факту внесення позивачем частки в статутний капітал товариства частково на суму 340394 грн..
Визначаючи за учасником товариства право на одержання вартості частини майна законодавець виходив із належного виконання ним свого зобов'язання щодо внесення повної вартості свого вкладу до статутного капіталу товариства, й судом першої інстанції вірно прийнято до уваги правову позицію щодо цього, викладену в пункті 30 постанови пленуму ВСУ від 24.10.2008 №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", за якою у разі, якщо учасник не повністю вніс (не повністю оплатив) свій вклад до статутного капіталу товариства, йому виплачується дійсна вартість частки пропорційно внесеній (оплаченій) частині вкладу.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 здійснено фактичну оплату вартості його частки у статутний капітал ТОВ "Мідав Фрейм" у розмірі 340394,00 грн., що в перерахунку складає 4,54% від розміру статутного капіталу 7500000 грн..
За змістом п. 4.14 постанови пленуму ВГСУ №4 від 25.02.2016 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин", під час розгляду спорів про стягнення вартості частини майна товариства та розміру частини прибутку господарські суди повинні мати на увазі, що вартість майна та розмір частини прибутку товариства, що належать до виплати учаснику, який вийшов, обчислюються на дату волевиявлення учасника вийти з товариства, тобто на дату подання учасником заяви про вихід з товариства.
Судом апеляційної інстанції беззаперечно встановлено, що вартість чистих активів товариства на дату виходу ОСОБА_1 складає 8163000 грн., а 4,54% від вказаної суми становить 370600,2 грн..
Враховуючи наведене, та приймаючи до уваги проведення товариством з позивачем фактичного розрахунку вартості його частки на загальну суму 459521,72 грн., колегія суддів дійшла висновку про відсутність заборгованості ТОВ "Мідав Фрейм" перед ОСОБА_1 в частині виплати частки у статутному капіталі товариства.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Хмельницької області від 06.09.2016 р. у справі №924/567/16 залишити без змін, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи №924/567/16 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Мельник О.В.
Суддя Розізнана І.В.
Суддя Грязнов В.В.