04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"29" листопада 2016 р. Справа№ 910/6218/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дикунської С.Я.
суддів: Мальченко А.О.
Жук Г.А.
секретар Драчук Р.А.
за участю представників:
від позивача не з'явились
від відповідача Медвідь О.І. - дов. № 850/18 від 09.03.2016
від третьої особи не з'явились
розглядаючи у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»
на рішення Господарського суду міста Києва
від 18.05.2016 (суддя Селівон А.М.)
у справі № 910/6218/16
за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»
(далі - ПАТ «УкрСиббанк»)
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія
«АХА Страхування» (далі - ПрАТ «СК «АХА Страхування»)
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача гр. ОСОБА_3
про стягнення 25 000, 00 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 18.05.2016 у справі № 910/6218/16 в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
Не погодившись із згаданим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржуване рішення ґрунтується на припущеннях суду, прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини, всі зроблені судом першої інстанції висновки є хибними. На думку апелянта, ненадання свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_3 не є підставою для нездійснення страхової виплати позивачу, адже наявність (виникнення та існування права, яке відступалось) підтверджується та засвідчується заявою про прийняття нею спадщини. Більше того,за твердженнями апелянта, свідоцтво про право на спадщину за законом на отримання страхової виплати за договором страхування у ОСОБА_3 відсутнє, адже страховик не надав повідомлення про визнання події (смерті ОСОБА_4.) страховим випадком, як це передбачено умовами договору страхування тощо.
Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями, справу № 910/6218/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Федорчук Р.В., судді: Лобань О.І., Майданевич А.Г.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2016 апеляційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» прийнято до провадження у визначеному складі суду, розгляд справи призначено на 31.08.2016 р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 розгляд справи № 910/6218/16 відкладено на 03.10.2016.
На підставі розпорядження керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2016 № 09-52/5299/16 у зв'язку з припиненням повноважень головуючого судді Федорчука Р.В. в зв'язку із звільненням у відставку, проведено повторний автоматизований розподіл справи № 910/6218/16, за наслідками якого справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Жук Г.А., Мальченко А.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» прийнято до провадження у визначеному складі суду, розгляд справи призначено на 25.10.2016.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 розгляд справи відкладено на 29.11.2016 на підставі ст. 77 ГПК України.
В судове засідання з'явився представник відповідача, представники позивача та третьої особи не з'явились, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки апеляційний суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслали. Присутній в судовому засіданні представник відповідача не заперечував проти розгляду справи у відсутності представників позивача та третьої особи.
Згідно абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 цієї ж постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).
Оскільки неявка представників позивача та третьої особи не перешкоджає вирішенню спору по суті, їх належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, апеляційний господарський суд вважав за необхідне апеляційну скаргу розглянути за відсутності цих представників за наявними у справі матеріалами.
Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечив, просив не брати її до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване залишити без змін.
Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.
Так, ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» прос стягнення 25 000, 00 грн. страхової виплати. В обґрунтування позовних вимог посилалось на невиконання відповідачем обов'язку із виплати страхового відшкодування в розмірі 25 000,00 грн. за Договором добровільного комплексного страхування майна, відповідальності та від нещасного випадку № 3693868/АКН від 28.07.2014, укладеного між відповідачем - ПАТ «СК «АХА Страхування» та гр. ОСОБА_4, спадкоємцем після загибелі якого є гр. ОСОБА_3, право вимоги за яким відступлено останньою на користь ПАТ «УкрСиббанк» за договором відступлення права вимоги від 04.08.2015.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2016 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача гр. ОСОБА_3.
Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, дійшов висновку про недоведеність позовних вимог, відтак відмовив у їх задоволенні.
Так, відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд встановив, що на час укладення Договору відступлення третя особа - гр. ОСОБА_3 не мала правовстановлюючого документу на спадщину, а позивач як новий кредитор, відповідно, був позбавлений можливості надати страховику за умовами Договору страхування свідоцтво про право на спадщину з огляду на відсутність його у спадкоємця на дату відступлення права вимоги та подальшого звернення банку до ПрАТ «СК «АХА Страхування», тому місцевий суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність вимог позивача й відмовив у задоволенні позову.
Апеляційний господарський суд погоджується з такими висновками місцевого суду.
Так, згідно ч. 1 п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правочином на підставі ч. 1, 4 ст. 202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Договором на підставі ч. 1 ст. 626 ЦК України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено матеріалами справи, 02.08.2007 між громадянином України ОСОБА_4 (позичальником) та Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (позивачем, банком) укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11192160000 (далі - Кредитний договір), за умовами п. 1.1. якого банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті в доларах США в сумі 18 000,00 дол. 00 центів, що дорівнює еквіваленту 90 900,00 грн. за курсом НБУ на дату укладення договору, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит та сплатити плату в порядку та на умовах Кредитного договору. Сторони домовились, що банк надає позичальнику кредит у вигляді одного траншу в розмірі суми кредиту, зазначеному в цьому пункті договору.
Розділами 2-6 Кредитного договору сторони узгодили умови забезпечення кредиту, права та обов'язки сторін, відповідальність сторін, порядок зміни процентної ставки, порядок дострокового повернення кредиту банку за вимогою останнього тощо.
Згаданий Кредитний договір підписано позичальником та представником банку та скріплено печаткою останнього.
У відповідності до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Позичальник має право отримати кредитні кошти у вигляді одного або декількох траншів, загальна сума яких не повинна перевищувати розміру кредиту, зазначеного в п.1.1 Кредитного договору, для чого позичальник подає до банку письмову заяву, в якій зазначає бажану суму траншу (в межах загальної суми кредиту) та бажану дату його отримання. Така заява є підставою для видачі банком траншу позичальнику згідно п. 1.1 Кредитного договору).
Як встановлено матеріалами справи, позивачем на виконання вимог чинного законодавства та умов Кредитного договору було надано гр. ОСОБА_4 кредитні кошти в сумі 18 000,00 дол. США, що в еквіваленті становить 90 900,00 грн., та підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок по особовому рахунку позичальника.
Доказів щодо наявних заперечень факту отримання та розміру наданих позивачем кредитних коштів сторонами, зокрема, третьою особою суду не надано, як і доказів пред'явлення позичальником претензій щодо якості, обсягів, а також термінів надання банківських послуг, відсутні й в матеріалах справи будь-які заперечення позичальника щодо повного та належного виконання позивачем положень Кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Надання кредиту здійснюється у термін 02.08.2007 (п.п. 1.2.1 п. 1.2 Кредитного договору).
За умовами п. 1.2.2. Кредитного договору позичальник зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку № 1 до Кредитного договору, але в будь-якому випадку не пізніше 02 серпня 2028 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов цього договору та/або умов відповідної угоди сторін.
Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (ст. 199 ГК України).
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором (ст. 548 ЦК України).
Заставодавець на підставі ст. 49 Закону України «Про заставу» може укласти договір застави як належних йому на момент укладення договору прав вимоги по зобов'язаннях, в яких він є кредитором, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. У договорі застави прав повинна бути вказана особа, яка є боржником по відношенню до заставодавця. Заставодавець зобов'язаний повідомити свого боржника про здійснену заставу прав.
Заставою на підставі ч. 1 ст. 3 Закону України «Про заставу» може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, зокрема така, що випливає з договору кредиту.
Як визначено сторонами в п. 2.1 Кредитного договору виконання зобов'язань позичальника за цим договором забезпечується заставою нерухомості, а саме однокімнатної квартири загальною площею 32,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та є власністю ОСОБА_4
Крім цього, обов'язковою умовою за цією угодою (п. 3.5.4 Кредитного договору) є страхування позичальником за власний рахунок предмету застави на користь банку у рекомендованій останнім страховій компанії не менше ніж на один календарний рік.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 Закону України «Про страхування»).
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. В силу пунктів 2, 11, 15 частини 4 наведеної статті одними із видів добровільного страхування є страхування від нещасних випадків, страхування майна та відповідальності перед третіми особами відповідно.
Як встановлено матеріалами справи, 28.07.2014 між Приватним акціонерним товариством «АХА Страхування» (страховиком, відповідачем) та гр. ОСОБА_4 (страхувальником) укладено договір № 3693868/АКН добровільного комплексного страхування майна, відповідальності та від нещасного випадку громадян (далі Договір страхування).
В преамбулі цього договору сторони погодили, що Договір страхування укладається на підставі «Правил №007 добровільного страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ», «Правил № 002 добровільного страхування майна» (іншого, ніж передбачено п.п. 5-9 статті 6 Закону України «Про страхування»), в т.ч. Додатку № 2 «Особливі умови добровільного страхування майна громадян» з усіма змінами та доповненнями до них. «Правил №005 добровільного страхування відповідальності перед третіми особами (крім цивільної відповідальності власників наземного транспорту, відповідальності власників повітряного транспорту, відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника), «Правил №004 добровільного страхування від нещасних випадків».
Предметом договору страхування є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать закону та пов'язані з:
- володінням, користуванням, розпорядженням застрахованим майном, вказаним у п. 5.11.11 Договору страхування;
- відшкодування страхувальником заподіяної ним шкоди життю, здоров'ю та та/або майну третіх осіб внаслідок володіння (користування або розпорядження) страхувальником (вигодонабувачем) застрахованим майном;
- життям, здоров'ям та працездатністю застрахованої особи. (п. 4 Договору страхування).
Договір страхування набуває чинності з 00 год. 00 хв. 01.08.2014, але не раніше дня, наступного за днем сплати страхувальником страхового платежу (першого платежу) у повному обсязі на рахунок АТ «УкрСиббанк» та діє до 24-00 год. 31.07.2015 (п. 10 Договору страхування).
Як встановлено матеріалами справи, страховий платіж по договору був здійснений ОСОБА_4 28.07.2014 в сумі 741,34 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією квитанції №801611000525061406538848.
За умовами п. 11 Договору страхування територія страхування по страхуванню від нещасного випадку - увесь світ.
Так, згідно ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Аналогічні визначення поняття «договір страхування» передбачено положеннями ст. 354 ГК України та ст. 979 ЦК України.
За приписами ст. 981 ЦК України та ч. 2 ст. 18 Закону України «Про страхування» договір страхування укладається в письмовій формі, а також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
Страховим випадком за визначенням ст. 8 Закону України «Про страхування» є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Страховим ризиком за умовами п. 13 Договору страхування є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
При цьому одним із страхових ризиків визначено, зокрема, нещасний випадок.
За умовами п.п. 5.1.3 Договору страхування загальна страхова сума за секцією 3 на одну застраховану особу становить 25 000,00 грн.
Як встановлено матеріалами справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 гр. ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, виданого Ізмайловським відділом РАГС Управління РАГС м. Москви.
Згідно наявної в матеріалах справи фотокопії висновку експерта №241 від 19.02.2015 Танатологічного відділення №4 Бюро судово-медичної експертизи Департаменту охорони здоров'я міста Москва смерть ОСОБА_4 «наступила от сочетанной травмы тела, сопровождавшейся открытой проникающей черепно-мозговой травмой, переломами костей скелета, разрывами аорты и внутренних органов. Характер, локализация и взаимное расположение повреждений позволяют считать, что они могли образоваться при падении с большой высоты при падении из здания».
Нещасним випадком є короткочасна подія або раптовий вплив на застраховану особу різноманітних небезпечних зовнішніх факторів, характер, час і місце дії яких можуть бути однозначно визначені та які відбулись проти волі застрахованої особи, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю застрахованої особи або настала її смерть (п.п. 14.7 Договору страхування).
До нещасного випадку за цим договором відносять: стихійне явище, вибух, опік, обмороження, утоплення, дія електричного струму, сонячний удар, напад зловмисників або тварин, а також падіння самої застрахованої особи (п. 14.8 Договору страхування).
При страхуванні від нещасного випадку на умовах цього договору страховими ризиками визнаються події, на випадок яких проводиться страхування, які мають ознаки ймовірності та випадковості настання та призвели до встановлення застрахованій особі інвалідності І або ІІ групи; смерті застрахованої особи. (п. 14.9 Договору страхування).
При цьому, за умовами п. 13 Договору страхування застрахованою особою визначена фізична особа, про страхування якої укладено договір страхування, яка може набувати прав і обов'язків страхувальника згідно з договором страхування. У випадку, коли страхувальник - фізична особа уклав договір про страхування власного життя, здоров'я та працездатності, він одночасно є і застрахованою особою.
Як свідчать матеріали справи, 03.07.2015 до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Кривошеїної І.М. звернулась мати померлого страхувальника/позичальника гр. ОСОБА_3 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача у справі) з заявою б/н від 03.07.2015 про прийняття спадщини за її померлим сином, ОСОБА_4 Ця заява зареєстрована в реєстрі за № 1172.
Листом № 01-16/1524 від 17.08.2015 нотаріальна контора повідомила ОСОБА_3, що по смерті гр. ОСОБА_4 заведено спадкову справу №1114/2015р. 24.07.2015 по книзі обліку і реєстрації спадкових справ за №655.
Крім цього, в матеріалах справи наявний лист Другої Харківської нотаріальної контори від 31.07.2015 №01-16/1417 на ім'я гр. ОСОБА_6 про те, що заяву останньої про відмову від прийняття спадщини у спадковій справі №114/2015 зареєстровано за №722, а також заява гр. ОСОБА_7 про відмову від спадщини за померлим ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3, що зареєстрована у реєстрі за №1174.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначав, що на момент смерті позичальника - гр. ОСОБА_4 його заборгованість перед банком за Кредитним договором складала 11 192,91 дол. США, що також не заперечувалось представником третьої особи.
Як встановлено матеріалами справи 04.08.2015 між гр. ОСОБА_3 та ПАТ «УкрСиббанк» укладено Договір відступлення права вимоги, за умовами якого гр. ОСОБА_3 безоплатно відступає, а ПАТ «УкрСиббанк» приймає право вимоги вигодонабувача до Акціонерного товариства «СК «АХА Страхування» за Договором страхування розмірі 25 000,00 грн. з правом нарахування пені, індексу інфляції, трьох відсотків річних від суми невиконаного зобов'язання на умовах, передбачених Договором страхування та чинного законодавства (далі - Договір відступлення).
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.4.1 Договору відступлення).
Згаданий договір підписаний третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, та представником позивача і засвідчений печаткою останнього.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється згідно ст. ст. 513, 514 ЦК України у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Право вимоги за Договором відступлення визначене як право грошової вимоги вигодонабувача до боржника - ПрАТ «СК «АХА Страхування» за Договором страхування.
Грошова вимога згідно Договору відступлення - сума, в межах якої боржник несе зобов'язання перед страхуальником (вигодонабувачем) за застрахованим об'єктом по страховому випадку - страхування від нещасного випадку застрахованої особи і підтверджена документацією, в т.ч. сплата штрафних санкцій, компенсацій, інфляційних застережень згідно Договору страхування та чинного законодавства України та підлягає зарахуванню ПАТ «УкрСиббанк» в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором.
Відповідно до п. 1.3 Договору відступлення право вимоги вважається відступленим гр. ОСОБА_3 та прийнятим ПАТ «УкрСиббанк» з моменту передачі документації згідно Додатку № 1 до даного договору.
Зокрема, в матеріалах справи наявна копія підписаного сторонами у відповідності до умов цього пункту Договору відступлення акту приймання-передачі права вимоги та документації від 04.08.2015, згідно якого гр. ОСОБА_3 передала, а ПАТ «УкрСиббанк» прийняло документацію згідно переліку, наведеного п. 1.1 Договору відступлення. Крім того, на підставі п. 1.2 цієї угоди, ОСОБА_3 передала, а ПАТ «УкрСиббанк» прийнято право вимоги за Договором відступлення права вимоги від 04.08.2015.
Як встановлено матеріалами справи, 04.08.2015 позивач звернувся до відповідача з заявою №753/30-7 про здійснення страхової виплати за Договором страхування за страховим випадком - смертю страхувальника, дата настання страхового випадку ІНФОРМАЦІЯ_1, та надав документи згідно п. 17.3 Договору страхування, а саме: ксерокопію Договору страхування, квитанції про сплату страхового платежу, свідоцтва про смерть ОСОБА_4, свідоцтва про державну реєстрацію ПАТ «УкрСиббанк», фотокопію висновку експерта про обставини та причини смерті ОСОБА_4 (висновок експерта № 241 від 19.02.2015).
Крім цього, 26.08.2015 позивач надіслав на адресу відповідача повідомлення щодо напрямку виплат страхового відшкодування, а саме повідомлення №30-7/840 про відступлення права вимоги на користь АТ «УкрСиббанк» за Договором страхування №3693868/АКН від 28.07.2014 з додаванням доказів про відступлення права вимоги, яка залишена відповідачем без задоволення.
Після розгляду поданої позивачем заяви на отримання страхової виплати та доданих до неї документів, на підставі ст. 25 Закону України «Про страхування» та п. 19.3.4. Договору страхування відповідач (лист №10710/18цв від 22.12.2015) повідомив позивача про неподання ним всіх необхідних документів до ПрАТ «СК «АХА Страхування», що наразі позбавило страховика можливості прийняти рішення щодо кваліфікації заявленої події та, відповідно, унеможливило здійснення страхової виплати. В зв'язку із наведеним, страхувальник запросив у АТ «УкрСиббанк» документи, перелічені п. 17.3 Договору страхування.
В свою чергу, вважаючи безпідставною бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви про сплату страхової виплати, ПАТ «УкрСиббанк», посилаючись на наявність правових підстав для виплати страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку, право на отримання якого у ПАТ «УкрСиббанк» виникло на підставі Договору відступлення, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача страхової виплати в судовому порядку.
Так, за змістом п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» до обов'язків страховика належить, зокрема, при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування, яке ч. 16 ст. 9 згаданого Закону визначено як страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
За приписами ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Страховик на підставі ч. ч. 1, 2 ст. 990 ЦК України здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
При настанні події згідно п. 14.9 Договору страхування, яка за умовами цього договору може бути кваліфікована як страховий випадок, страхувальник (застрахована особа, вигодонабувач або спадкоємці) повинен повідомити про це страховика як тільки стане можливим, але не пізніше 5 робочих днів від дня настання страхового випадку шляхом надання письмового повідомлення за формою, визначеною страховиком. (п. 16.3 Договору страхування).
Статтею 19 Договору страхування визначено права та обов'язки сторін. За п. 19.1.2 цього договору при настанні страхового випадку страхувальник має право отримати страхове відшкодування та/або страхову виплату в порядку та строки, передбачені цим договором.
Пунктом 19.4.3 Договору страхування передбачено, що страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування та/або страхову виплату відповідно до розділу 18 цього договору в залежності від виду страхування, за яким стався страховий випадок.
При цьому, умови здійснення виплати страхового відшкодування за секцією 3 визначено п. 18.28 Договору страхування, згідно якого у разі смерті застрахованої особи страховик здійснює виплату застрахованій особі (вигодонабувачу, спадкоємцям) в розмірі 100% відповідного ліміту відповідальності, визначеного п. 5.2.1 Договору страхування.
Рішення про виплату або відмову у здійсненні страхового відшкодування/страхової виплати приймається страховиком протягом 10 робочих днів після отримання заяви на виплату страхового відшкодування/страхової виплати і всіх необхідних документів, що підтверджують факт настання страхового випадку та оформляється страховим актом. (п. 18.1 Договору страхування).
В свою чергу, заява на здійснення виплати, як і усі необхідні належним чином засвідчені документи на підтвердження факту настання страхового випадку, подаються страховику не пізніше семи місяців з моменту настання страхового випадку (п. 17.3 Договору страхування ).
Так, пунктом 17.3 Договору страхування визначено, що при настанні події, яка має ознаки страхового випадку по секції 3 - смерті застрахованої особи, страхувальник (вигодонабувач або спадкоємці) повинен надати страховику такі документи:
- Заяву на здійснення страхової виплати;
- Документ, що посвідчує особу одержувача страхової виплати та довідку про присвоєння ідентифікаційного коду;
- Свідоцтво про смерть застрахованої особи - у разі смерті в результаті нещасного випадку;
- Для спадкоємців - свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріальною конторою;
- Акт про нещасний випадок (за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України) або документ компетентних органів, який підтверджує факт і обставини нещасного випадку.
За приписами ст. 985 ЦК України страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.
Як встановлено матеріалами справи, за умовами п. 3 Договору страхування вигодонабувачем в частині страхування майна визначено Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (позивача по справі), а в частині страхування від нещасного випадку - спадкоємці згідно з чинним законодавством України.
Правила страхування розробляються страховиком на підставі ст. 17 Закону України «Про страхування» для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.
Правила добровільного страхування від нещасних випадків № 004 від 06.06.2006 (далі - Правила) вигодонабувачем визначають фізичну або юридичну особу, яка визначена страхувальником (за згодою застрахованої особи) у договорі страхування як особа, яка має право отримати страхову виплату у разі настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування, якщо ця особа не призначена або померла, то страхова виплата у разі смерті внаслідок нещасного випадку застрахованої особи виплачується спадкоємцю (- ям) застрахованої особи за законом; страховим випадком правила визначають певну подію (розлад здоров'я або смерть застрахованої особи), передбачена договором страхування, внаслідок нещасного випадку, який стався під час дії договору страхування, і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику (застрахованій особі) або вигодонабувачу.
До страхових випадків відносяться, зокрема, смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку, що мав місце в період дії договору страхування (п. 3.3.4 Правил).
Пунктом 8.1.2. Правил визначено, що для одержання страхової виплати страховику вигодонабувачем (спадкоємцями застрахованої особи за законом) у разі настання страхового випадку подаються такі документи: заяву на страхову виплату; Договір страхування; свідоцтво про смерть застрахованої особи; документ, що посвідчує право на спадщину (для спадкоємця).
Тобто правилами добровільного страхування та умовами Договору страхування встановлено обов'язковий перелік документів, необхідний для отримання страхового відшкодування.
Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування/страховій виплаті згідно з чинним законодавством України, Правилами та умовами договору (п. 19.3.8 Договору страхування).
Підставами для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування за договором є, зокрема, несвоєчасне повідомлення страхувальником (особою, відповідальність якої застрахована, застрахованою особою, вигодонабувачем) про настання страхового випадку без поважних на це причин (п. 16.1.6. Договору страхування); ненадання страхувальником (вигодонабувачем) при настанні страхового випадку документів, передбачених цим договором (п. 16.1.9. Договору страхування).
В свою чергу, за твердженнями відповідача, позивач не виконав зобов'язань за Договором страхування в частині надання всіх необхідних документів на підтвердження настання нещасного випадку, зокрема, не надав свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріальною конторою, яке б підтверджувало право спадкоємця на отримання (укладення договору про відступлення права вимоги) страхового відшкодування та Акт про нещасний випадок, який підтверджує факт і обставини настання події. При зверненні із заявою про здійснення страхової виплати позивач не виконав вимог п. 17.3 Договору страхування в частині надання усіх необхідних документів, що підтверджують факт настання страхового випадку.
Так, за умовами Договору страхування (п. 19.3.4) страховик має право вимагати від вигодонабувача виконання обов'язків за договором, в т.ч. стосовно надання усіх необхідних документів на підтвердження настання страхового випадку та обставин, пов'язаних з ним. Положеннями п 6.3.2. Правил добровільного страхування від нещасних випадків № 004 від 06.06.2006 страховик наділений правом перевіряти надану страхувальником інформацію.
Про необхідність надання усіх необхідних документів на підтвердження факту настання страхового випадку відповідач повідомляв позивача, в т.ч. листом №10710/18цв від 22.12.2015.
Серед документів та інформації, які вправі з'ясовувати страховик при вирішенні питання про наявність страхового випадку та виплату/невиплату страхового відшкодування, є в т.ч. юридично підтверджений факт наявного у третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача гр. ОСОБА_3 права на спадщину, й відповідно, на відступлення права вимоги за Договором страхування, який є предметом за Договором відступлення. Документом, що підтверджує наявність права на відступлення, враховуючи суть правовідносин, які виникають при спадкуванні майна, є свідоцтво про право на спадщину.
Так, за визначенням ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), одним з видів якого є спадкування за законом (ст. 1217 ЦК України).
До першої черги спадкоємців за законом належать діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).
При цьому, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
Спадкоємець на підставі ст. 1269 ЦК України, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Страхові виплати (страхове відшкодування) спадкуються на загальних підставах. Якщо страхувальник у договорі особистого страхування призначив особу, до якої має перейти право на одержання страхової виплати у разі його смерті, це право не входить до складу спадщини (ст. 1229 ЦК України).
З огляду на системний аналіз приписів чинного законодавства, гр. ОСОБА_3 є спадкоємцем першої черги померлого страхувальника - гр. ОСОБА_4, яка й подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини згідно ст. 1269 ЦК України. Оскільки страхувальник не визначив в Договорі страхування особу, до якої має перейти право на одержання страхової виплати у разі його смерті, це право увійшло до спадкової маси на загальних підставах.
У відповідності до ст. 66 Закону України «Про нотаріат» на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, нотаріусом або в сільських населених пунктах - посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину. Видача свідоцтва провадиться у строки, встановлені цивільним законодавством України.
Строк на прийняття спадщини встановлено ст. 1270 ЦК України у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Свідоцтво про право на спадщину видається згідно ст. 67 цього Закону після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених ч.2 ст. 1270 і ст. 1276 ЦК України, - не раніше зазначених у цих статтях строків. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена.
З огляду на наведене, не заслуговують на увагу твердження позивача (апелянта) про те, що третя особа набула права на спадщину з моменту подання заяви про прийняття спадщини, а не з моменту отримання свідоцтва про таке право, відтак надання свідоцтва не вважає обов'язковим. Проте місцевий суд на підставі ст. 1296 ЦК України вважав. що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Таким чином, свідоцтво про право на спадщину не створює ніяких нових прав у спадкоємців на майно, а підтверджує вже існуюче право на спадщину, в даному випадку є єдиним правовстановлюючим документом цього виду прав.
Крім цього, згідно ст. 519 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Такі приписи чинного цивільного законодавства знайшли своє відображення в умовах п. 3.1 Договору відступлення, згідно якого гр. ОСОБА_3, укладаючи цей договір, запевнила позивача - ПАТ «УкрСиббанк», що право вимоги є дійсним та виникло на законних підставах згідно з чинним законодавством України.
Зi змiсту статей 512, 514 ЦК України випливає, що законодавець передбачив право вiдступлення тiльки дiйсної вимоги, яка iснувала на момент переходу вiдступлених прав. При цьому, якщо на момент переходу права вимоги зобов'язання виконано, угода про замiну кредитора у зобов'язаннi не породжує жодних прав та обов'язкiв.
За таких обставин, матеріалами справи встановлено факт заміни в основному зобов'язанні первісного кредитора - гр. ОСОБА_3 на нового кредитора - ПАТ «УкрСиббанк», яке здійснено шляхом укладання в належній формі та з погодженням всіх необхідних умов Договору відступлення, тому новий кредитор - ПАТ «УкрСиббанк» отримало право замість первісного кредитора - гр. ОСОБА_3 вимагати від боржника - ПрАТ «СК «АХА Страхування» виплати страхового відшкодування в сумі 25 000,00 грн. на виконання умов Договору страхування.
Таким чином, місцевим господарським судом вірно встановлено, що на момент укладення Договору відступлення третя особа - гр. ОСОБА_3 не мала правовстановлюючого документу на спадщину, відтак позивача, як нового кредитора, було позбавлено можливості надати страховику згідно Договору страхування свідоцтво про право на спадщину за відсутністю останнього у спадкоємця на час відступлення права вимоги.
Доводи позивача (апелянта) про те, що третя особа є єдиним спадкоємцем, оскільки інші члени сім'ї відмовилися від спадщини за померлим ОСОБА_4 шляхом подання заяв про відмову від спадщини, не заслуговують на увагу, оскільки згідно п. 2.1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів.
Згідно п. 3.10 зазначеного Порядку приймаючи від спадкоємців заяву про прийняття спадщини або про відмову від її прийняття, нотаріус зобов'язаний роз'яснити спадкоємцям їх право на відкликання такої заяви протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України.
Відповідно до п. 1.2 згаданого вище Порядку при зверненні спадкоємця в зв'язку із відкриттям спадщини нотаріус з'ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.
Оскільки зі змісту заяв про відмову від спадщини зберігається право відкликання такої заяви протягом строку, встановленого для її прийняття, а також можливість існування певного невизначеного кола осіб, які можуть бути спадкоємцями гр. ОСОБА_4, наявність лише заяв про відмову від спадщини не може розцінюватись судом в якості належних доказів на підтвердження факту відсутності інших спадкоємців, окрім третьої особи по справі ОСОБА_3
Як встановлено матеріалами справи, предметом спору у даній справі не є факт наявності чи відсутності права на спадщину. Предметом розгляду у справі є правомірність дій страховика щодо нездійснення страхової виплати за Договором страхування, зокрема, в розрізі прав страховика на отримання документального підтвердження обставин та прав, необхідних для прийняття рішення про здійснення страхових виплат, затребування свідоцтва про право на спадщину як єдиного документа в розумінні ст. 1296 ЦК України на підтвердження наявного право на спадщину. З огляду на наведені обставини справи та приписи чинного законодавства, невиплата відповідачем страхових сум позивачу не вважається судом порушенням договірних зобов'язань за Договором страхування.
Крім цього, згідно ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. В свою чергу, цьому обов'язку кореспондується обов'язок страхувальника на підставі ст. 989 ЦК України, коли страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.
Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який закріплений ст. 3 та 627 ЦК України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.
Сторони мають право врегулювати в договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як встановлено матеріалами справи, Договір страхування укладався його сторонами, зокрема, на підставі Правил добровільного страхування від нещасних випадків № 004 від 06.06.2006, страховим випадком за секцією 3 сторони визначили, зокрема, смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку, що мав місце в період дії договору.
Судом встановлено, що в період дії договору, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 страхувальник за Договором страхування гр. ОСОБА_4 помер, ймовірно, внаслідок падіння з будівлі, про що зазначено у висновку експерта №241 від 19.02.2015 Танатологічного відділення №4 Бюро судово-медичної експертизи Департаменту охорони здоров'я міста Москва.
Тому місцевий суд дійшов правомірного висновку, що падіння застрахованої особи з будівлі, що спричинило ії смерть (нещасний випадок, який стався під час дії договору), визначене сторонами як страховий ризик, на випадок якого здійснювалось страхування, є подією, яка за умовами п.14.9 Договору страхування може кваліфікуватися як страховий випадок.
Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до відповідача із заявою про отримання страхової виплати за Договором страхування 04.08.2015, тобто через 6 місяців та 10 днів після настання події - смерті страхувальника.
Проте умовами Договору страхування передбачено, що при настанні події (п.14.9 договору), яка може бути кваліфікована як страховий випадок, страхувальник (застрахована особа, вигодонабувач або спадкоємці) повинен повідомити про це страховика не пізніше 5 (п'яти) робочих днів від дня настання страхового випадку шляхом надання письмового повідомлення. Якщо з поважних причин страхувальник (застрахована особа, вигодонабувач ) не мав змоги надати повідомлення в цей строк, цей строк може бути збільшений за згодою страховика (п. 16.3 Договору страхування).
Отже, позивачем допущене порушення умов Договору страхування, строк звернення до відповідача не відповідає строкам повідомлення про страховий випадок, визначений сторонами у Договорі страхування.
Рішення про виплату або відмову у здійсненні страхової виплати приймається страховиком протягом 10 робочих днів після отримання заяви на виплату і усіх необхідних документів (п. 18.1 Договору страхування).
Страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати на підставі ст. 991 ЦК України у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом.
Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону. Рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.
Оформлення результатів прийняття страховиком рішення про виплату або відмову у здійсненні страхового відшкодування за страховим актом, який кваліфікує подію як страховий (нестраховий) випадок, відбувається на підставі приписів п. 18.1 Договору страхування.
Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, місцевий суд дійшов вірного висновку про те, що відповідач не здійснив виплати страхового відшкодування та водночас не здійснив відмови у виплаті страхового відшкодування за страховим випадком. За відсутності відповідного страхового акту, відповідач не відмовив позивачу у здійсненні страхової виплати, а поставив вирішення цього питання в залежність від надання позивачем визначених п. 17.3 Договору страхування документів.
З огляду на неподання позивачем всіх документів, визначених п. 17.3 Договору страхування, відтак не доведення вимог позивача належними та допустимими доказами, позовні вимоги про стягнення 25 000, 00 грн. страхового відшкодування задоволенню не підлягають.
За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2016 у справі № 910/6218/16 - без змін.
Матеріали справи № 910/6218/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя С.Я. Дикунська
Судді А.О. Мальченко
Г.А. Жук