30.11.2016 року Справа № 904/4537/15
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)
суддів: Дмитренко Г.К., Антоніка С.Г.
при секретарі: Погорєловій Ю.А.
Представники сторін:
позивача за первісним позовом: ОСОБА_1, довіреність №54/10 від 17.03.2016 р.;
відповідача за первісним позовом: ОСОБА_2, довіреність №18/804 від 04.02.2016 р.;
відповідача за первісним позовом: ОСОБА_3, довіреність №18/807 від 04.02.2016 р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м.Київ
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2016 року по справі № 904/4537/15
за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м.Київ
до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», м.Жовті Води
про стягнення 54 450 898,71 грн.
та за зустрічним позовом Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», м.Жовті Води
до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м.Київ
про стягнення 52 124 118,05 грн.
В судовому засіданні 01.11.2016р. була оголошена перерва до 17.11.2016р., до 30.11.2016р. (ст.77 ГПК України).
В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2016р. по справі № 904/4537/15 (суддя Петренко Н.Е.) первісний позов було задоволено частково, стягнено з відповідача на користь позивача 9 175 539,61 грн. пені, 15 118 087,06 грн. штрафу, 72 455,83 грн. судового збору; в решті позовних вимог за первісним позовом - відмовлено; зустрічний позов задоволено частково, стягнено з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м.Київ на користь Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», м.Жовті Води 12 817 447,82 грн. пені, 7 081 179,28 грн. інфляційних втрат, 3494312,73 грн. 3% річних, 42 473,78 грн. судового збору, в решті позовних вимог за зустрічним позовом - відмовлено.
Рішення господарського суду в частині часткового задоволення первісного позову мотивовано фактом порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань по своєчасному постачанню продукції, зменшенням розміру стягнутих штрафних санкцій - об'єктивними причинами неможливості вчасної поставки товару та порушенням зобов'язань з боку позивача; в частині часткового задоволення зустрічного позову - неналежним виконанням позивачем своїх договірних зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, в частині відмови в зустрічному позову - відсутністю правових підстав для стягнення нарахованої недоотриманої індексації ціни товару, оскільки така індексація згідно з умовами договору повинна бути затверджена окремими додатковими угодами до договору, які не укладались; в якості норм матеріального права господарський суд послався на ст.ст.525, 526, 530, 549, 599, 610, 625, 629 ЦК України, ст.ст.173, 193, 217, 218, 231, 233, 265, 266 Господарського кодексу України.
Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, його оскаржив в апеляційному порядку позивач по справі - Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м.Київ, посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права при його прийнятті, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, зокрема:
- господарським судом були неправомірно застосовані до спірних відносин ст.233 ГК України, оскільки судом при зменшенні штрафних санкцій не було досліджено чи даний випадок є винятковим, а також скаржник зазначає, що всупереч ст..ст.32, 33, 34 ГПК України відповідачем не доведені належними доказами обставини, про які зазначено в поясненнях від 07.08.2016р. № 18/6421;
- крім того скаржник зауважує, що здійснене господарським судом зменшення штрафних санкцій, є безпідставним , оскільки зазначені кошти є додатковими для підприємства, яке має стратегічне значення для економіки та безпеки держави згідно з постановою КМУ від 04.03.2015р. № 83, та відповідно до розпорядження КМУ від 24.07.2013р. № 1071-р, постанови КМУ від 07.12.2011р. № 1270 має фінансово забезпечувати програми підвищення безпеки експлуатації енергоблоків атомних станцій, забезпечувати їх поточний та плановий ремонт;
- також, скаржник повністю не погоджується з вимогами за зустрічним позовом, зазначає, що судом неправильно застосовано до спірних відносин ст.538 ЦК України, оскільки позивач скористався своїм правом згідно з п.11 додаткової угоди № 28 від 19.05.2014р. та призупинив здійснення платежів відповідачу, в зв'язку з порушенням останнім своїх зобов'язань з поставки продукції в строки, передбачені договором та графіком поставок.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.09.2016р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до розгляду колегією суддів у складі: ОСОБА_4 (головуючий, доповідач), ОСОБА_5, ОСОБА_6 та призначено на 01.11.2016р.
В судовому засіданні 01.11.2016р. була оголошена перерва до 17.11.2016р.
Розпорядженням керівника апарату суду від 16.11.2016 року № 1569/16 призначено повторний автоматизований розподіл справи в зв'язку з відпусткою судді Джихур О.В.
Для розгляду справи, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2016р., обрано колегію суддів у складі: ОСОБА_4 (головуючий, доповідач), ОСОБА_7, ОСОБА_6
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 17.11.2016р. справу прийнято до провадження вищезазначеною колегією суддів (а.с.42, т.4).
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечував, посилався на відповідність оскаржуваного рішення вимогам закону, матеріалам, обставинам справи, зазначаючи, що судом повністю у відповідності до п.3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.29011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» досліджено питання винятковості даного випадку для зменшення пені; при цьому відповідач зазначає, що згідно зі ст..32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, якими є і пояснення сторін в ході розгляду справи в судовому засіданні, також судом було досліджено, що неналежне виконання зобов'язань відповідачем стало наслідком порушення своїх зобов'язань позивачем з оплати поставленої продукції, оскільки на підприємстві відповідача склалась ситуація, в якій відповідач без отримання коштів за попередню поставку не мав можливості здійснювати виробництво та поставку продукції за наступними партіями. Крім того, станом на день розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем в повному обсязі були виконані свої зобов'язання з поставки всього обсягу продукції, а невиконання зобов'язань відповідачем були обумовлені об'єктивними підставами, які не залежали від відповідача - обмеженням споживання електричної енергії на підприємстві та бойовими діями на сході України, що унеможливило поставку підприємствами, які там знаходяться, необхідних компонентів для вироблення продукції відповідачем. Також, наслідки взаємного неналежного виконання сторонами своїх зобов'язань не створило жодних негативних наслідків як для сторін, так і для третіх осіб. До того ж, відповідач зазначає, що посилання позивача в апеляційній скарзі на значну заборгованість ДП «Енергоринок» перед позивачем є безпідставним, оскільки згідно з вищевказаною постановою Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 18 до уваги беруться взаємовідносини кредитора та боржника, а не кредитора з третіми особами, на які посилається скаржник. Щодо посилань скаржника на надходження додаткових коштів, які є вкрай необхідним для стратегічно важливого підприємства та впливають на енергетичну безпеку держави, то відповідач вказує на те, що пеня і штраф за договором, є не основним, а додатковим стягненням, якого могло б і не бути, отже, ненадходження неустойки ніяким чином не впливає на енергетичну безпеку держави. Крім того, враховуючи, що позивачу задоволено позовні вимоги в сумі 24 366 082,50 грн., а відповідачу зустрічний позов задоволено в межам суми 23 435 413,61 грн., то позивач отримав 930 668,89 грн.
Також відповідач спростовує доводи позивача щодо призупинення оплат згідно з п.11 додаткової угоди № 28 від 19.05.2014р., оскільки 19.09.2014р. сторонами була укладена додаткова угода № 29 до договору № 2241/20-НАЕК від 06.06.2008р., якою внесені зміни в строки поставки та вартості оплати, п.5 якої визначено, що у всіх питання, які не передбачені додатковою угодою сторони керуються договором № 2241/20-НАЕК, який, в свою чергу, не містить права позивача на призупинення платежів, також додаткова угода № 29 не містить умови, що всі інші пункти додаткової угоди № 28 залишені без змін; а позивач жодним чином не повідомив відповідача про призупинення платежів.
Крім того, відповідачем зазначено, що виконання в повному обсязі зобов'язань за заявленим первісним позовом може бути підставою для можливого банкрутства підприємства, яке має, як і позивач, стратегічне значення для економіки і безпеки держави, є містоутворюючим для міста Жовті Води, смт.Смоліне Кіровоградської області та забезпечує роботою мешканців м.Кропивницький та смт.Мала Виска. Оскільки обидва підприємства (позивач і відповідач) є державними, підпорядковані одному уповноваженому органу управління - Міністерству енергетики та вугільної промисловості України, то зменшення належних до стягнення штрафних санкцій в повній мірі відповідає засадам добросовісності та справедливості.
01.11.2016р. до суду апеляційної інстанції надійшла заява скаржника про доручення до справи довідки, якою підтверджується дебіторська та кредиторська заборгованість підприємства скаржника (02.11.2016р. зазначене клопотання з такою довідкою надійшли до суду апеляційної інстанції через відділення пошти).
28.11.2016р. до Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшли пояснення позивача, в яких останній зазначив, що пені за зустрічним позовом слід було стягнути 10 429 936,08 грн., оскільки суму пені за рахунками №№ 11,12 в сумі 2 387 484,74 грн. він вважає незаконною, а також за цими ж рахунками вважає незаконним нарахування 3% річних в сумі 392 463,24 грн., отже, слід було стягнути 3 101 849,49 грн. 3% річних. Щодо повідомлення відповідача про призупинення виконання зобов'язань з оплати, то позивачем надані листи № 16157/16 від 13.11.2014р., № 8947/16 від 19.06.2015р.. № 9219/16 від 24.06.2015р., якими, за твердженням скаржника, повідомляв відповідача про вищевказані дії (а.с.45-51, т.4).
29.11.2016р. до суду апеляційної інстанції надійшли пояснення відповідача, в яких останній зазначив, що правовідносини сторін за укладеним договором врегульовані ст..538 ЦК України та є зустрічним виконанням зобов'язань; матеріалами справи підтверджено та скаржником не спростовано, що первинне порушення зобов'язань було допущене саме позивачем, наслідком чого стало невиконання зобов'язань відповідачем, а згідно зі ст.612 ЦК України, ст..220 ГК України боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, внаслідок прострочення кредитора; отже, відповідач вважає, що порушення зобов'язань з його боку не було взагалі. Крім того, пеня та 3% річних нараховані відповідачем правильно, оскільки в цій частині ДП «Східний ГЗК» керувався додатковою угодою № 29 від 19.09.2014р. та договором № 2241/20-НАЕК від 06.06.2008р. При цьому, процедура призупинення платежів позивачем за продукцію за своєю правовою природою є зміною умов зобов'язання, оскільки в такому випадку фактично змінювався погоджений сторонами у додаткових угодах графік здійснення платежів, що фактично є зміною умов договору, яка відповідно до ст..651 ЦК України не була узгоджена обома сторонами та на даний час не існує ні згоди відповідача, ні рішення суду щодо зміни договору № 2241/20-НАЕК в частині здійснення оплати продукції (уранового оксидного концентрату -УОК), отже, правові підстави для призупинення платежів за УОК відсутні.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду Дніпропетровської області, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представників обох сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.06.08р. між Державним підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» («покупець» за договором, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом, скаржник) та Державним підприємством «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» («продавець» за договором, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) було укладено договір на поставку уранового оксидного концентрату № 2241/20-НАЭК, відповідно до умов якого «продавець» зобов'язався поставити та передати у власність «покупця», а «покупець» зобов'язався прийняти та оплатити урановий оксидний концентрат (далі - УОК), у кількості та на умовах, визначених цим договором; одиницею виміру кількості УОК є кілограм урану (кгU) (п.1.1 р.1 договору (а.с.10-17, т.1)).
Пунктами 1.2, 1.3 параграфу 1 договору сторони визначили, що загальна кількість УОК, яка постачається за цим договором, становить 9350 тис. кгU (+/-1%); щорічна кількість поставки УОК визначається графіком поставок УОК (додаток № 1 до цього договору); кількість поставки УОК на 2009 - 2018 роки уточнюється сторонами у такому порядку: попередньо - не пізніше ніж 01 червня року, що передує року поставки УОК, шляхом обміну листами; остаточно - не пізніше 01 вересня року, що передує року поставки УОК, шляхом укладання додаткової угоди до цього договору.
Відповідно до п. 4.1, 4.2 договору, поставка УОК за цим договором здійснюється на умовах EXW (склад гідрометалургійного заводу відповідача, м. Жовті Води, вул. Залізнична, 13) згідно з Інкотермс-2000, що застосовується з урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього договору; сторони можуть погодити інші умови поставки УОК, що оформлюється додатковою угодою цього договору; поставка УОК в 2008 році здійснюється у строки, визначені в додатку № 3 до цього договору (графіку поставки УОК у 2008 році); поставка УОК у 2009 році здійснюється у строки, визначені в додатку № 4 до цього договору (графік поставки УОК в 2009 році).
Пунктом 4.3. договору сторони обумовили, що строки поставки УОК у 2010-2018 роках визначається сторонами у такому порядку: попередньо - не пізніше ніж 01 червня року, що передує року поставки УОК, шляхом обміну листами; остаточно - не пізніше 01 вересня року, що передує року поставки УОК, шляхом укладання додаткової угоди до цього договору.
Пунктами 4.4, 4.5 договору визначено, що «продавець» повинен не менше ніж за 10 діб до строку поставки відповідної партії УОК, передбаченого графіком поставки УОК, направити повідомлення на адресу «покупця» про готовність до передання партії УОК; за фактом передачі партії УОК від «продавця» «покупцеві» підписуються акт прийому-передачі продукції (УОК), форма якого наведена в додатку № 5 до цього договору, не пізніше 2-х робочих днів після дати поставки УОК; дата переходу права власності на УОК визначається датою підписання сторонами акта прийому - передачі.
Пунктами 6.1, 6.2 договору встановлено, що базова ціна УОК, яка встановлюється на 2008 рік, становить 950,00 грн. за кгU у вигляді U3O8 , крім того ПДВ - 190,00 грн.; базова ціна УОК, визначена п.6.1 договору, підлягає щорічній індексації; коефіцієнт індексації ціни на 2009 та 2010 роки складає - 7,5% щорічно, на 2011-2018 роки - 1,5% порівняно з ціною, визначеною на попередній рік,та затверджується окремими доповненнями до цього договору на кожний рік, що укладається не пізніше початку відповідного календарного року; при визначенні ціни її числове значення округляється до однієї гривні.
Згідно з п.7.1-7.5 договору оплата за цим договором здійснюється у національній валюті України (гривня) на підставі виставлених «продавцем» рахунків; оплата УОК, що поставляється згідно графіку поставки УОК в 2008 році, здійснюється «покупцем» відповідно до графіка платежів, наведеного у додатку № 6 до цього договору; оплата УОК, що поставляється у 2009 році, здійснюється «покупцем» відповідно до графіка платежів, наведеного у додатку № 7 до цього договору; оплата за УОК, що постачається у 2010-2018 роках, здійснюватиметься відповідно до Графіку платежів, який має бути письмово погоджений сторонами не пізніше 1-го вересня року, що передує року поставки УОК; рахунки «продавця» для сплати платежів мають бути надані «покупцеві» не пізніше ніж за 10 робочих днів до дати відповідного платежу.
Пунктами 7.6-7.7 передбачено, що розрахунки за цим договором здійснюються через установу банку згідно із правилами, передбаченими чинним в Україні законодавством для безготівкового розрахунку; сторони вправі своєю домовленістю змінити порядок, форму та види здійснення розрахунків за цим договором.
За змістом п. 11.1 договору, у випадку порушення зобов'язань, що виникають з цього договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним в Україні законодавством.
Відповідно до підпункту 11.1.1 п.11.1 порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.
Пунктом 11.2 договору передбачено, що за порушення строків поставки УОК, визначених відповідним графіком поставки, «продавець» зобов'язаний сплатити «покупцеві» пеню в розмірі 0,05% вартості не поставленого в строк УОК за кожен день прострочення, але не більше 10% вартості несвоєчасно поставленого УОК; за прострочення поставки УОК понад тридцять днів «продавець» додатково оплачує штраф в розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленого УОК.
Відповідно до п.11.3 договору за прострочення в оплаті УОК понад строки, встановлені графіком платежів, «покупець» виплачує «продавцеві», за вимогою останнього, пеню у розмірі 0,05% за кожен день прострочення, але не більше 10% від суми простроченого платежу.
Пунктами 16.1-16.2 договору встановлено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін; строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.16.1. цього договору та закінчується 31.12.19р.
Пунктами 16.4-16.5 договору передбачено, що зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, які оформляються додатковою угодою до цього договору; зміни у цей договір набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому договорі або у чинному в Україні законодавстві.
Також між сторонами були підписані додатки №№ 1-7 до договору - графік поставки уранового оксидного концентрату на 2008-2009 роки, стандартна специфікація на урановий рудний концентрат, графік поставки УОК в 2008 році, графік поставки УОК в 2009 році, зразок акту приймання-передачі продукції, графік платежів за УОК, поставлений у 2008 році, графік платежів за УОК, поставлений у 2009 році (а.с.18-26, т.1).
Також між сторонами були підписані додаткові угоди: № 1 від 30.07.08р., № 2 від 24.02.09р., № 3 від 24.02.09р., № 4 від 28.04.09р., №5 від 06.08.09р., № 6 від 12.08.09р., № 7 від 25.12.09р., № 8 від 25.12.09р., № 9 від 15.01.10р., № 10 від 15.01.10р., № 11 від 30.03.10р., № 12 від 23.04.10р., № 13 від 08.10.10р., № 14 від 29.10.10р., № 15 від 24.11.10р., № 16 від 22.12.2010р., № 17 від 13.04.11р., № 18 від 08.07.11р., № 19 від 11.10.11р., № 20 від 27.12.11р., № 21 від 07.03.12р., № 22 від 16.01.13р., № 23 від 28.02.13р., № 24 від 01.11.13р., № 25 від 14.11.13р., № 26 від 25.12.13р., № 27 від 30.01.14р., № 28 від 19.05.14р., № 29 від 19.09.14р., угода від 15.01.15р. про внесення змін до додаткової угоди № 29 від 19.09.14р., додаткова угода № 30 від 29.10.14р., угода від 15.01.15р. про внесення змін до додаткової угоди № 30 від 29.10.14р., додаткова угода № 31 від 14.01.15р., додаткова угода № 32 від 02.03.15р., відповідно до яких сторони погоджували кількість, вартість та строки поставки УОК (а.с.28-135, т.1).
Докази визнання недійсними, розірвання, внесення будь-яких інших змін в встановленому законом порядку до договору поставки № 2241/20-НАЕК від 06.06.2008р., відсутні в матеріалах справи, не надавались сторонами, зокрема, і скаржником в ході розгляду справи в судах обох інстанцій відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.
Протягом 2008-2013 років договір виконувався сторонами належним чином та у позивача не існує претензій щодо поставок продукції за цей період.
Проте, як зазначає позивач в своїй позовній заяві, яка подана до господарського суду Дніпропетровської області 22.05.2015р. (згідно штемпелю на конверті), відповідачем були порушені свої зобов'язання щодо поставки УОК у жовтні - грудні 2014 року за додатковою угодою № 29 та у листопаді - грудні 2014 року за додатковою угодою № 30 (а.с.3-7, т.1).
При цьому, на виконання умов додаткової угоди № 29 від 19.09.14р. до договору поставки відповідач («продавець») мав поставити позивачу («покупцю») у жовтні, листопаді та грудні 2014 року по 120 000,00 кгU УОК за ціною 2163,60грн./кг., але відповідач поставив - 13 237,00 кгU відповідно до акта приймання - передачі № 185 від 31.10.14р. та 90 694,00 кгU відповідно до актів приймання-передачі № 187 від 19.11.14р., № 189 від 28.11.14р., всього 103 931,00 кгU (а.с.1360138, т.1).
Отже, кількість та вартість несвоєчасного поставленого за додатковою угодою № 29 УОК складає:
з 01.11.14р. - по 19.11.14р. - 106 763,00 кгU на суму 230 992 426,80 грн.;
з 19.11.14р. - по 28.11.14р. - 60 563,5 кгU на суму 131 035 188,60 грн.;
з 28.11.14р. - по 01.12.14р. - 16 069,00 кгU на суму 34 766 888,40 грн.;
з 01.12.14р. - по 01.01.15р. - 120 000 кгU (не поставка за листопад) + 16 069 кгU (недопоставка за жовтень) = 139 069,00 кгU на суму 294 398 888,40 грн.;
з 01.01.15р. по 14.01.15р. - 136 069,00 кгU (недопоставка за жовтень та листопад) + 120 000,00 кгU (не поставка за грудень) = 256 069,00 кгU на суму 554 030 888,40 грн.; розрахунок позивачем був проведений до 14.01.15р., оскільки 15.01.15р. між сторонами була укладена угода про внесення змін до додаткової угоди № 29 від 19.09.14р., якою врегульовано питання поставки недопоставленого раніше УОК; при цьому, п. 3 цієї угоди сторони передбачили, що вони не звільняються від відповідальності за порушення зобов'язань за договором у попередній редакції, які були вчинені до моменту укладання цієї угоди.
А на виконання умов додаткової угоди № 30 від 29.10.14р. відповідач мав поставити позивачу у листопаді та грудні 2014 року по 187 066,00 кгU за ціною 2 163,60 грн/кг з ПДВ, однак у листопаді поставка не відбулася, а у грудні відповідач поставив позивачу 101 310,60 кгU, відповідно до актів приймання - передачі № 191 від 18.12.14р., № 193 від 24.12.14р. (а.с.139-140, т.1).
Отже, за розрахунком позивача кількість та вартість несвоєчасного поставленого за додатковою угодою № 30 УОК складає:
з 01.12.14р. по 18.12.14р. - 187 066,00 кгU на суму 404 735 997,60 грн.;
з 18.12.14р. по 24.12.14р. - 140 752,50 кгU на суму 304 532 109,00 грн.;
з 24.12.14р. по 01.01.15р. - 85 755,4 кгU на суму185 540 383,44 грн.;
з 01.01.15р. по 14.01.15р. - 85 755,4 кгU (недопоставка за листопад) + 187 066,00 кгU (не поставка за грудень) = 272 821,4 кгU на суму 590 276 381,04 грн. Зазначений розрахунок також був здійснений по 14.01.15р., оскільки 15.01.15р. між сторонами була укладена угода про внесення змін до додаткової угоди № 30 від 29.10.14р., якою врегульовано питання поставки недопоставленого раніше УОК; при цьому, п. 1 цієї угоди сторони передбачили, що вони не звільняються від відповідальності за порушення зобов'язань за договором у попередній редакції, які були вчинені до моменту укладання цієї угоди.
В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо поставки УОК, позивачем була нарахована пеня згідно з п. 11.2 договору у розмірі 20855149,68 грн. та штраф у розмірі 33595749,03 грн., всього 54 450 898,71 грн.
20.01.2015р. листом № 744/10 позивач звернувся до відповідача з претензію про сплату 54 450 898,71 грн. (а.с.141-144, т.1).
23.02.2015р. листом № 18/1670 відповідач надав відповідь на вказаний лист, в якій вказану претензію визнав частково: пеню на суму 20 855 149,68 грн. та просив позивача зменшити розмір штрафних санкцій до 1 000 000,00 грн. та зобов'язався сплатити цю суму до 01.09.2015р. (а.с.145-147, т.1).
Позивач із зазначеним не погодився та звернувся до суду з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (виправлення описки) від 07.07.2015р. (а.с.33, т.2)), в якому просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 20855149,68 грн. та штраф у розмірі 33 595 749,03 грн., а всього 54 450 898,71 грн.
Зазначену позову заяву було прийнято до розгляду ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2015р. та призначено на 07.07.2015р. (а.с.1, т.1).
06.07.2015р. відповідач подав до господарського суду відзив на позову заяву, в якому позовні вимоги не визнав та зазначив, що неналежне виконання зобов'язань за додатковими угодами № 29 та 30 сталися через об'єктивні обставини - проведення військових дій на сході України, в зв'язку з якими сталися зриви поставок товарно-матеріальних цінностей, сировини (сірка, вибухові речовини, вуглеамонійна сіль, азотна кислота тощо), які задіяні у виготовленні основної продукції відповідача - УОК; крім того, у період дії договору відповідачем не висувались до позивача вимоги щодо сплати неустойки за порушення зобов'язань з боку самого позивача, оскільки свої зобов'язання в частині здійснення своєчасної оплати згідно графіків платежів, які є невід'ємними частинами додаткових угод від 30.01.14р. № 27, від 19.05.14р. № 28, від 19.09.14р. № 29, від 29.10.14р. № 30 до договору позивач не виконував, що відповідач підтвердив реєстром платежів (а.с.3-8, т.2). Отже, згідно з п.11.3 договору, укладеного між сторонами, відповідно до розрахунку пеня складає 26 318 359,09 грн., а також згідно з умовами договору (п.11.1) та вимогами законодавства, відповідач здійснив розрахунок 3% річних в сумі 5 201 390,57 грн. та інфляційні втрати в сумі 7 081 179,49 грн. (а.с.202-239, т.1).
До того ж відповідач зазначив, що в порушення умов п. 6.2. договору позивач відмовився здійснити індексацію ціни УОК протягом 2013-2014 років та на неодноразові звернення відповідача з даного приводу на адресу позивача надавав відмову (лист від 18.12.12р. за № 30-04/11213, від 05.02.13р. № 30-03/972) ; при цьому позивач не погодився з підписанням додаткових угод про погодження індексації, посилаючись на дефіцит коштів у тарифі на електроенергію, що виробляється атомними станціями України (а.с.240-249, т.1). Проте, відповідач для забезпечення виконання затвердженої Міненерго вугілля виробничої програми підприємства та з метою реалізації всього обсягу УОК, запланованого до виробництва в 2013 році та забезпечення стабільної роботи уранового виробництва і фінансування підприємства до кінця 2013 року та в 2014 році за підтримки Міненерговугілля, продовжував роботу з укладання додаткових угод від 16.01.13р. № 22 та 28.02.13р. № 23 до договору, ціна УОК в якій, в порушення вищезазначеного пункту договору проіндексована не була. Внаслідок не проведення індексації ціни УОК у додатковій угоді від 16.01.13р. № 22 на поставку УОК січня-лютого 2013 р. та від 28.02.13р. № 23 на поставку УОК у березні-жовтні 2013 р., відповідачем були недоотримані доходи за період з 01.05.13р. по 31.10.13р. у розмірі 13 523 188,90 грн.
Також відповідач зазначив з посиланням на ст. 233 ГК України, Пленум Вищого господарського суду України від 17.12.13р. № 14 «Про деякі питання практики застування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» про те, що сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом; а також те, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зауважив, що не допускав факту прострочення поставки понад тридцять днів, що підтверджується актами приймання-передачі продукції від 31.10.14р. № 185; від 19.11.14р. № 187; від 28.11.14р. № 189 за додатковою угодою № 29 від 19.09.14р., оскільки строк між здійсненими поставками становить менше тридцяти днів. Окрім того, згідно з актами приймання-передачі від 18.12.14р. № 191 та від 24.12.14р. № 193 відповідач здійснив часткову поставку УОК за листопад 2014 року відповідно до додаткової угоди №30 від 29.10.14р. Також відповідач стверджував, що п. 11.2. договору не передбачає застосування штрафу у розмірі 7% від вартості недопоставленого товару. Отже, враховуючи факт здійснення поставок з проміжком часу, що не перевищує тридцять днів, правові підстави для застосування штрафу у вигляді 7% від вартості несвоєчасно поставленого УОК відсутні. Відповідач також зверну увагу суду на те, що знаходиться в даний час в скрутному фінансовому становищі та на те, що підприємство є містоутворюючим, а задоволення позову в повному обсязі призведе до зупинки підприємства.
07.07.2015р. відповідачем був поданий зустрічний позов (а.с.13-19, т.2), який повернутий господарським судом ухвалою від 09.07.2015р. з підстав незазначення обставин на яких ґрунтується позов (а.с.29, т.2).
Також 07.07.2015р. відповідачем було подано клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів (а.с.26, т.2), яке було задоволено ухвалою господарського суду від 09.07.2015р. (а.с.31, т.2).
14.07.2015р. відповідачем до господарського суду вдруге подано зустрічну позовну заяву (а.с.38-45, т.2). При цьому у зустрічній позовній заяві відповідач зазначив, що подача зустрічного позову зумовлена метою заліку первісної вимоги зустрічною.
Також відповідач зазначив, що на виконання вищезазначених умов договору між сторонами були укладені додаткові угоди від 30.01.14р. № 27, від 19.05.14 р. № 28, від 19.09.14р. № 29, від 29.10.14р. №30 з узгодженими обсягами поставки УОК, його ціною та графіками платежів. Згідно умов вищезазначених додаткових угод та графіків платежів до них, кінцевий термін оплати вартості УОК визначається останнім календарним днем місяця в який повинна відбутися оплата.
Відповідачем на виконання вимог пунктів 7.1, 7.4 договору виставлено позивачу наступні рахунки на оплату:
по додатковій угоді від 25.12.13р. № 26:
- рахунок від 28.12.13р. № 1 на суму 160 877 340,00 грн.
по додатковій угоді від 30.01.14р. № 27:
- рахунок від 30.01.14р. № 2 на суму 209 556 604,80 грн.,
- рахунок від 03.03.14р. № 3 на суму 209 556 604,80 грн.,
- рахунок від 31.03.14р. № 4 на суму 209 556 604,80 грн.,
- рахунок від 30,04.14р. № 5 на суму 209 556 604,80 грн.
по додатковій угоді від 19.05.14р. № 28:
- рахунок від 02.06.14р. № 6 на суму 87 130 185,60 грн.,
- рахунок від 01.07.14р. № 7 на суму 270 000 000,00 грн.,
- рахунок від 31.07.14р. № 8 на суму 270 000 000,00 грн.
по додатковій угоді від 19.09.14р. № 29:
- рахунок від 13.11.14р. № 11 на суму 237 207 742,52 грн.,
- рахунок від 27.11.14р. № 12 на суму 193 069 247,88 грн.
по додатковій угоді від 29.10.14р. № 30:
- рахунок від 31.10.14р. № 10 на суму 501 000 000,00 грн.,
- рахунок від 27.11.14р. № 13 на суму 308 471 995,20 грн.
Відповідач зазначив, що позивач свої зобов'язання в частині здійснення своєчасної оплати згідно графіків платежів, та рахунків на оплату, які є невід'ємними частинами додаткових угод від 30.01.14р. № 27, від 19.05.14р. № 28, від 19.09.14р. № 29, від 29.10.14р. № 30 до договору не виконував, що підтверджується реєстром платежів. В зв'язку з цим відповідач у зустрічній позовній заяві просив господарський суд стягнути з позивача 26 318 359,09 грн. пені за порушення строків оплати поставленої продукції, 5 201 390,57 грн. - 3% річних, 7 081 179,49 грн. інфляційних втрат, 13 523 188,90 грн. недоотриманої індексації ціни УОК. До зустрічної позовної заяви ДП «Східний ГЗК» додано розрахунки вищезазначених позовних вимог, рахунки на оплату УОК, листи з пропозицією внесення змін в ціну товару в зв'язку з індексацією, реєстр платежів, здійснених позивачем, контррозрахунок первісних позовних вимог (а.с.51-87, 239-250, т.2, а.с.1-10, 15-20, 21, т.3).
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2015р. зазначену зустрічну позовну заяву було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом (а.с.35, т.3).
31.07.2015р. позивачем подані пояснення, в яких останній зазначив, що відповідач погоджувався з пенею в розмірі 20 855 149,68 грн.; звільнення відповідача від відповідальності є безпідставним, оскільки обставини, на які посилається відповідач мають доводитись свідоцтвом ТПП, яке не надано відповідачем; щодо прострочення в оплаті рахунків за поставлений за додатковими угодами №№ 27-30 товар, то позивач вказав на те, що неналежне виконання договірних зобов'язань вчинене обома сторонами, але нормами законодавства не передбачене право відповідача на зупинення поставок, а лише можливість застосувати фінансові санкції до позивача; щодо застосування 7% штрафу, то п.11.2 договору передбачене стягнення такого штрафу саме за несвоєчасну поставку товару, зазначений штраф обчислюється від вартості несвоєчасно поставленого УОК та може збігатися з вартістю всієї партії або бути меншою - у разі часткової поставки. Отже, вказаним пунктом не передбачено, що нарахування штрафу можливе лише у випадку прострочення поставки повної партії УОК (а.с.40-41, т.3).
Також 31.07.2015р. позивачем подана до господарського суду заява про застосування строків позовної давності щодо частини неустойки, оскільки відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки застосовується скорочений строк позовної давності в один рік. Таким чином, загальна сума неустойки щодо стягнення якої відповідачем пропущений строк позовної давності становить 10 901 512,78 грн. за період з 01.02.2014р. по 13.07.2014р. (а.с.42-43, т.3).
У відзиві на зустрічну позовну заяву, подану до суду 31.07.2015р., позивач заперечив щодо її задоволення, вказав на те, відповідачем здійснені помилки в розрахунках пені, 3% річних; позивач повністю не погодився з нарахуванням пені та 3% річних за рахунками від 13.11.2014р. № 11 та від 27.11.2014р. № 12, оскільки відповідно до п.11. додаткової угоди від 19.05.2014р. № 28 здійснив призупинення платежів до повної поставки продукції відповідачем, отже, на думку позивача, правильним розрахунком пені та 3% річних є суми 10 427 463,23 грн. та 3 102 555,34 грн. (відповідно). Щодо стягнення індексації ціни договору, то в цій частині зустрічної позовної заяви також слід відмовити, оскільки згідно з п.п.16.4, 16.5 договору № 2241/20-НАЕК така індексація можлива в разі погодження обома сторонами та викладається в окремій додатковій угоді; позивач не погодився з пропозицією відповідача щодо ціни товару, викладеній в листах від 05.02.2013р. та від 18.12.2012р., але в подальшому, сторони дійшли згоди щодо ціни товару, що було викладено в додаткових угодах №№ 22, 23 від 16.01.2013р. та від 28.02.2013р. (відповідно), також сторонами досягнуто згоди щодо ціни товару на 2015 рік, про що укладено угоду № 31 (а.с.44-46, т.3). Також до відзиву на зустрічну позовну заяву надано контррозрахунок зустрічного позову (а.с.47-68, т.3).
07.08.2015р. відповідачем подані додаткові пояснення, в яких останній зазначив, що строк позовної давності до спірних правовідносин не застосовується, оскільки зазначений строк відповідно до ст.264 ЦК України переривається вчиненням особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу, таким чином, сплата позивачем по рахунку від 30.04.2014р. № 5, здійснена 14.07.2014р. має бути включена до розрахунку пені; щодо не включення фактичного дня оплати товару в розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, то відповідачем зроблено уточнений розрахунок цих нарахувань; щодо не включення до розрахунку нарахувань за рахунками №№ 11, 12 від 13.11.2014р. та 27.11.2014р. (відповідно), то посилання відповідача на п.11 додаткової угоди № 28 від 19.05.2014р. є безпідставною, оскільки сторонами в подальшому була укладена додаткова угода № 29 від 19.09.2014р. щодо внесення змін у строки поставки та вартість оплати, п.5 якої визначено, що за всіма іншими умовами сторони керуються основним договором, який не містить умови щодо можливості призупинення оплати товару. Крім того, повідомлень про таке призупинення відповідач від позивача не отримував. Також відповідач не погодився з нарахуванням 7% штрафу, оскільки, на його думку, і норми законодавства, а саме, ч.4 ст.231 ГК України, а також умови договору (а.11.2) передбачають стягнення штрафу лише за прострочення поставки понад 30 днів, чого в даних правовідносинах не відбувалось (а.с.75-78, 79-109, т.3 - уточнений розрахунок вимог). За уточненим розрахунком зустрічного позову, відповідач просив стягнути з позивача 15 406 046,85 грн. - пені, 4 239 264,37 грн. - 3% річних, 7 081 179,49 грн. - інфляційні втрати, 13523188,90 грн. - недоотриманої ціни індексації УОК, а всього 40 249 679,61 грн.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2015р. було відмовлено в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в закритому судовому засіданні, оскільки останнім не наведено обставин та не надано доказів необхідності розгляду справи в такому режимі (а.с.115-117, т.3).
Також 10.08.2015р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області була призначена у справі судова економічна експертиза, на вирішення якої були поставлені питання щодо встановлення обставин, які стосуються предмету спору, а саме перевірки правильності нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат обома сторонами у первісному та зустрічному позовах, на підставі первинних документів (а.с.118-121, т.3). Проведення експертизи доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз. В зв'язку з цим, ухвалою суду від 10.08.2015р. було зупинено провадження у справі (ас.122, т.3).
29.07.2016р. до господарського суду Дніпропетровської області із експертної установи повернулась справа № 904/4537/15 з висновком експерта (а.с.126, т.3). Зазначеним висновком встановлено, що за первісним позовом документально підтвердженою є сума нарахування пені в розмірі 20 390 088,02 грн. та сума штрафу 33 595 749,03 грн. за поставками по додатковим угодам №№ 29, 30; за зустрічним позовом документально підтвердженою є сума нарахування: пені з 14.07.2014р. по 14.01.2015р. - 12 817 447, 82 грн., 3% річних з 01.02.2014р. по 14.01.2015р. - 3 494 312,73 грн., інфляційних нарахувань за травень-жовтень 2014 року - 7 081 179,28 грн., недоотриманої індексації ціни УОК з травня по жовтень 2013 року - 13 523 188,90 грн. (а.с.127-184, т.3).
Висновок експерта щодо встановлених сум неустойки жодною стороною не був оскаржений, отже, сторони погодились із сумами, визначеними експертом.
Ухвалою суду від 08.08.2016р. провадження у справі було поновлено (а.с.186, т.3).
08.09.2016р. до господарського суду надійшли пояснення позивача щодо висновку експертизи, в яких останній не погодився з правовою підставою нарахування пені та 3% річних за зустрічним позовом, нарахуванням відповідачем у зустрічній позовній заяві індексації базової ціни УОК, погодився з сумами неустойки, визначеними експертом у висновку щодо первісного позову (а.с.194-196, т.3).
08.09.2016р. від відповідача також надійшли пояснення щодо висновку експерта, в яких ДП «Східний ГЗК» зазначив, що згідно зі ст.233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений судом, при цьому для цього у даній справі є всі підстави, оскільки неналежне виконання зобов'язань мало місце з боку обох сторін, на даний час всі зобов'язання відповідачем виконані, неналежне виконання зобов'язань відповідачем в 2014 році здійснювалось з об'єктивних підстав, на які не міг вплинути відповідач, жодних негативних наслідків для сторін, третіх осіб, взаємне неналежне виконання зобов'язань у даних правовідносинах не мало, крім того, підприємство відповідача віднесено до переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, є містоутворюючим, в зв'язку з цим, просив суд зменшити штраф у 10 разів до 3 359 574,90 грн. (а.с.198-202, т.3).
08.09.2016р. господарським судом Дніпропетровської області було прийнято рішення у цій справі, яке є предметом апеляційного оскарження (а.с.240-252, т.3).
Статтею 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Зазначена стаття повністю кореспондується зі ст.265 Господарського кодексу України.
Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках; предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 692 ЦК України встановлено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 530 ЦК України регламентовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Статтею 611 ЦК України регламентовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою.
Частиною 3 ст.549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Також сплата штрафних санкцій передбачена Господарським кодексом України, зокрема, відповідно до ч.2 ст.217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Відповідно до частини 2 ст.231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Частиною 4 ст.231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи зазначені норми права, те що поставки товару були здійснені з простроченням, а також те, що чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, то господарським судом визнано обґрунтованим нарахування позивачем відповідачу 20 390 088,02 грн. пені та 33 595 749,03 грн. штрафу, а всього на суму 53 985 837,05 грн. Проте, враховуючи обставини справи, здійснив аналіз правовідносин сторін, господарський суд правомірно застосував до спірних відносин ст.233 ГК України та ст.83 ГПК України та зменшив призначені до стягнення суми на 55%, присудив до стягнення 24 293 626,67 грн., з яких пеня складає 9 175 539,61 грн., а штраф складає 15 118 087,06 грн., оскільки під час розгляду справи було встановлено неналежне виконання зобов'язань обома сторонами, наявність об'єктивних обставин неможливості вчасного виконання зобов'язань, які підтверджені належними доказами, а також враховуючи, що відповідачем виконані зобов'язання по постачанню в повному обсязі.
Також господарським судом було обґрунтовано, з урахуванням висновку експертизи, частково задоволено зустрічний позов та стягнено з позивача на користь відповідача 12 817 447,82 грн. пені, 7 081 179,28 грн. інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 3 494 312,73 грн., та обґрунтовано відмовлено в позові в частині стягнення 13 523 188,90 грн. недоотриманої індексації базової ціни УОК за 2013-2014 роки, оскільки зазначена індексація за умовами договору (п.п.16.4, 16.5) погоджується сторонами лише у додаткових угодах або в зв'язку з незгодою сторін у судовому порядку (п.12.2 договору), відповідачем, в свою чергу, не надано до зустрічної позовної заяви доказів звернення до суду відповідно до ст..188 ГК України щодо додаткових угод для узгодження індексації у спірний період, крім того, сторонами така індексована ціна погоджена у спірний період (з 01.05.13р. по 31.10.13р.), про що було укладено додаткову угоду від 28.02.13р. № 23, яка оформлена належним чином та виконана сторонами (а.с.96-97, т.1).
Щодо додаткових доказів - листів про призупинення платежів від 19.06.2015р. № 8947/16, від 13.11.2014р. № 16157/16, від 24.06.2015р. № 9219/16 (а.с.48-51, т.4), поданих скаржником 28.11.2016р. з поясненнями до суду апеляційної інстанції, то вони приймаються судом апеляційної інстанції, як додаткові докази, оскільки їх неприйняття та ненадання правової оцінки цим доказам є однією із підстав скасування постановленого судового акту судом касаційної інстанції в зв'язку з неповнотою дослідження матеріалів, обставин справи. Натомість, оскільки доказів направлення відповідачу та отримання останнім таких листів матеріали справи не містять, а позивачем не надано, то не можливо погодитись з доводами позивача про те, що має місце факт зупинення виконання зустрічного зобов'язання по оплаті в розумінні ст..538 ЦК України. Крім цього, а ні договором, а ні додатковою угодою № 28, а ні у вищенаведених листах не встановлено строк, на який призупиняється таке невиконання обов'язку по оплаті.
Щодо доводів скаржника про неправомірність застосування до спірних відносин ст.233 ГК України, тому що судом при зменшенні штрафних санкцій не було досліджено чи даний випадок є винятковим не приймаються колегією суддів, оскільки спростовані матеріалами справи, судом були досліджені ступінь виконання зобов'язань відповідачем - на день винесення рішення повністю виконане зобов'язання з поставки товару, майновий стан сторони - судом досліджені баланс підприємства та довідку про фінансові зобов'язання, а також інші інтереси сторін, зокрема, те, що обидва підприємства є державними, внесені до переліку підприємств, що мають економічне та стратегічне значення для держави, те, що відповідач є містоутворюючим підприємством та надає роботу жителям Дніпропетровської та Кіровоградської області.
Щодо доводів скаржника про безпідставність зменшення штрафних санкцій, оскільки зазначені кошти є додатковими для підприємства, яке має стратегічне значення для економіки та безпеки держави згідно з постановою КМУ від 04.03.2015р. № 83, та відповідно до розпорядження КМУ від 24.07.2013р. № 1071-р, постанови КМУ від 07.12.2011р. № 1270, то вони також не приймаються колегією суддів, оскільки неустойка (штраф, пеня) не є додатковими коштами, а є мірою відповідальності за порушення основного зобов'язання, підприємство відповідача також має стратегічне значення для економіки та безпеки держави згідно з вищевказаною постановою КМУ від 04.03.2015р. № 83, крім того, аналізуючи рішення господарського суду, позивачу присуджено до стягнення суму більшу, ніж відповідачу.
Решта доводів, викладених у апеляційній скарзі, не спростовують вищенаведеної правової оцінки обставин, матеріалів справи, здійсненої на підставі закону.
За цих обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що висновки, викладені в оскаржуваному рішенні господарського суду від 08.09.2016р. відповідають вимогам закону, матеріалам, обставинам справи, а доводи, наведені в апеляційній скарзі не можуть бути підставами скасування або зміни постановленого судового рішення, правові підстави задоволення апеляційної скарги - відсутні.
Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м.Київ - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2016 року у справі № 904/4537/15 - залишити без змін.
Справу повернути до господарського суду Дніпропетровської області.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 02.12.2016р.
Головуючий суддя О.М. Виноградник
Суддя Г.К. Дмитренко
Суддя С.Г. Антонік