23 листопада 2016 року м. Київ К/800/22618/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Олексієнка М.М. (доповідач), Рецебуринського Ю.Й., Штульмана І.В.,
здійснивши в касаційному порядку попередній розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_4 до виконавчого комітету Лозівської міської ради (далі - Виконком), Лозівського міського голови (далі - Міський голова), треті особи: комунальні підприємства «Житлова управляюча компанія», «Лозоваводоканал» про визнання протиправними діянь за касаційною скаргою позивача на судові рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10 червня 2016 року, Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року,
У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:
визнати діяння Міського голови як такі, що порушують статті 22, 92 Конституції України, 2, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», 18, 19, 22 Закону України «Про звернення громадян», 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», 28 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», 7, 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закон України «Про захист прав споживачів»;
зобов'язати відповідача, в особі Міського голови, забезпечити створення необхідних умов для реалізації конституційних прав громадян на особистий прийом, письмові звернення та обов'язкове одержання обґрунтованих відповідей на них, а також неухильне виконання вимог Закону України «Про звернення громадян» щодо об'єктивної, всебічної і вчасної перевірки заяв і скарг, домагатися реального виконання рішень, прийняти відповідне рішення щодо визначення джерел фінансування забезпечення робіт, пов'язаних з перевіркою (заміною засобів обліку води (демонтажу, повірки, ремонту, транспортування, монтажу, опломбування) для суб'єктів господарювання, що надають послуги за тарифами, до складу яких не включені витрати на повірку засобів обліку води;
поновити до попередніх розмірів тарифи на водопостачання та водовідведення, 50-процентну знижку плати за користування комунальними послугами через визнання незаконною постанови Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 року №409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування»;
визнати недійсним у частині нерівноцінної заміни рішення Виконкому від 10 серпня 2010 року №470 з метою зниження норм споживання послуг з водопостачання та водовідведення.
відновити втрачену можливість розраховуватися за показаннями лічильників води через порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Посилався на те, що пільги для ветеранів війни та членів їх сімей не можуть скасовуватися без їх рівноцінної заміни.
Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10 червня 2016 року, залишеною без змін Харківським апеляційним адміністративним судом від 26 липня 2016 року, справу направлено за підсудністю до Окружного адміністративного суду м. Києва. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що однією з позовних вимог було скасування постанови Кабінету Міністрів України, тому справа відповідно до статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає розгляду окружним судом.
У касаційній скарзі позивач, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить попередні судові рішення скасувати з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд. Вказує на те, що справа за підсудністю належить до міськрайонного суду, оскільки спір виник щодо сплати комунальних послуг.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з наступних підстав.
Предметна підсудність адміністративних справ визначається за правилами, передбаченими статтею 18 КАС України. При цьому перелік справ, які підсудні місцевим загальним судами, визначений частиною першою цієї норми, а окружними адміністративними судами - частиною другою. Зокрема, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:
1) адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам;
2) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;
4) усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;
5) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1 - 4 частини першої цієї статті;
6) адміністративні справи щодо примусового повернення в країну походження або третю країну та примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі території України.
Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи однією зі сторін, в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
Як зазначено у частині третій статті 19 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб'єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України, крім випадків, передбачених цим Кодексом, адміністративні справи з приводу оскарження рішень Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівель, адміністративні справи, відповідачем у яких є закордонне дипломатичне чи консульське представництво України, його посадова чи службова особа, а також адміністративні справи про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
За змістом позовної заяви, ОСОБА_4 оскаржував, в тому числі, постанову Кабінету Міністрів України з приводу тарифікації комунальних послуг.
З урахуванням зазначених обставин та норм права, вказана справа предметно підсудна окружному адміністративному суду м. Києва, а отже рішення судів попередніх інстанцій є законними.
На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а ухвали Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10 червня 2016 року, Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: М.М. Олексієнко
Ю.Й. Рецебуринський
І.В.Штульман