"23" листопада 2016 р. м.Київ К/800/16074/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г. Голяшкіна О.В. Кравцова О.В.
розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_4
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2016 року
у справі №461/867/16-а
за позовом ОСОБА_4
до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради,
третя особа: Львівське комунальне підприємство «Княже місто»
про скасування розпорядження, -
У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, за участю третьої особи Львівське комунальне підприємство «Княже місто» про скасування розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради №397 від 21.09.2015 року «Про демонтаж самовільно влаштованого металевого каркасу з пластиковим покриттям в межах квартири НОМЕР_1 на дворовому фасаді будинку №11 на вул. Кн. Романа у м. Львові».
Постановою Галицького районного суду м. Львова від 26 лютого 2016 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради №397 від 21.09.2015 року «Про демонтаж самовільно влаштованого металевого каркасу з пластиковим покриттям в межах квартири НОМЕР_1 на дворовому фасаді будинку АДРЕСА_1».
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2016 року апеляційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради задоволено, постанову Галицького районного суду м. Львова від 26 лютого 2016 року у справі №461/867/16-а скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2016 року скасувати, а постанову Галицького районного суду м. Львова від 26 лютого 2016 року у справі №461/867/16-а - залишити в силі.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження, встановленого пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 є власником кв.23 у будинку №11 на вул. Князя Романа у м. Львові.
Розпорядженням Галицької районної адміністрації Львівської міської ради №397 від 21.09.2015 року «Про демонтаж самовільно влаштованого металевого каркасу з пластиковим покриттям в межах квартири НОМЕР_1 на дворовому фасаді будинку АДРЕСА_1», було затверджено висновок міжвідомчої комісії Галицького району (протокол №34 від 08.09.2015 року №4) та зобов'язано власника квартири НОМЕР_1 на вул. Кн.Романа,11, за власні кошти демонтувати самовільно влаштований металевий каркас з пластиковим покриттям на рівні першого поверху в межах квартири АДРЕСА_1
Згідно витягу з протоколу №34 засідання міжвідомчої комісії Галицького району від 08.09.2015 року, ОСОБА_4., як власника квартири НОМЕР_1 на вул. Кн.Романа,11, зобов'язано за власні кошти демонтувати самовільно влаштований металевий каркас з пластиковим покриттям на рівні першого поверху в межах квартири НОМЕР_1 на дворовому фасаді будинку АДРЕСА_1.
Відповідно до акту обстеження технічного стану квартири АДРЕСА_1, від 28.08.2015 року, виявлено перепланування, а саме: самовільно встановлено дашок з металевого каркасу та пластикового покриття над квартирою.
Постановою Адміністративної комісії Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 20.08.2015 року, на ОСОБА_4 накладено штраф у зв'язку із здійсненням ним самовільного перепланування жилого будинку і жилого приміщення, а саме у липні 2015 року ним було встановлено дашок з металевого каркасу та пластикового покриття над входом у свою квартиру АДРЕСА_1.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції вказав на те, що право зобов'язувати особу, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову, належить суду, за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування, а не органу місцевого самоврядування, ненормативні акти якого передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_4, як власник квартири НОМЕР_1, самовільно встановив дашок з металевого каркасу та пластикового покриття над своєю квартирою, без отримання на це дозволу.
Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційних скарг, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З аналізу змісту нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини щодо наслідків самочинного будівництва, колегія суддів робить висновок про те, що Адміністрація, як виконавчий орган місцевої ради не уповноважена вирішувати питання про зобов'язання особи здійснити перебудову самовільно реконструйованої квартири.
Повноваження органів місцевого самоврядування (у тому числі виконавчих органів міських рад) у сфері будівництва передбачені Законами України: від 20 травня 1999 року № 687-XIV "Про архітектурну діяльність"; від 16 листопада 1992 року № 2780-ХІІ "Про основи містобудування"; від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні", а також Цивільним кодексом України.
Згідно з частиною третьою статті 13 Закону України "Про архітектурну діяльність" (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) органи місцевого самоврядування здійснюють свою діяльність у сфері містобудування та архітектури відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Підпунктом 3 пункту "б" частини першої статті 31 цього Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить делеговане повноваження із здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.
Крім того, компетенція виконавчих органів міських рад у сфері містобудування визначена статтями 12 та 14 Закону України "Про основи містобудування". Статтею 14 цього Закону (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) передбачено повноваження, аналогічне за змістом тому, що міститься в статті 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Колегія суддів звертає увагу, що конструкція наведених правових норм є відсильною, тобто для свого застосування вимагає наявності установленого порядку державного контролю.
Такий порядок установлено, зокрема, статтею 376 Цивільного кодексу України. Частиною сьомою цієї статті передбачено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.
Таким чином, у разі виявлення істотного порушення будівельних норм орган місцевого самоврядування має право звернутися до суду з позовом про зобов'язання здійснити перебудову.
Водночас, системний аналіз перелічених нормативних актів дає підстави стверджувати, що самостійне винесення рішення про зобов'язання вчинити демонтаж здійсненого будівництва лежить поза межами повноважень виконавчих органів місцевої ради.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що оскаржуване розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради прийнято з перевищенням повноважень, наданих законом.
З огляду на наведене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог, а рішення суду апеляційної інстанції є помилковим та підлягає скасуванню.
Відповідно до норм статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2016 року у справі №461/867/16-а - скасувати.
Постанову Галицького районного суду м. Львова від 26 лютого 2016 року у справі №461/867/16-а - залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді