08 листопада 2016 року м. Київ К/800/66577/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя:Вербицька О.В.
Судді: Маринчак Н.Є.
Шипуліна Т.М.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2013 р.
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2013 р.
у справі № 820/8468/13-а
за позовом Приватного підприємства «Укрспецтехнік»
до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
про скасування податкових повідомлень-рішень
Приватне підприємство «Укрспецтехнік» (далі - позивач, ПП «Укрспецтехнік») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач, ДПІ у Московському районі м. Харкова) про скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2013 р. позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення - рішення № 0000272210 від 29.08.2013 року та № 0000282210 від 29.08.2013 року.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2013 р. постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2013 р. залишено без змін.
У касаційній скарзі ДПІ у Московському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2013 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2013 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У письмовому запереченні на касаційну скаргу ПП «Укрспецтехнік», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2013 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2013 р. - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.
ДПІ у Московському районі м. Харкова проведено планову виїзну перевірку ПП «Укрспецтехнік» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 02.08.2013р. № 114/20-34-22-01-05/33292584.
В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог: п. 5.1 ст. 5 та п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення валових витрат у сумі 629288 грн.; п.п. 7.2.1, 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податку на додану вартість у сумі 213358 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 29.08.2013 року №0000282210, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 213358,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 49798,75 грн., та від 29.08.2013 року № 0000272210, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання за податком на прибуток на 145545,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 24974,25 грн.
Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності.
Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 цього ж Кодексу, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Пунктом 138.2 ст.138 ПК України, передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ "Тех-агромаркетинг" було укладено договір від 05.05.2010 року, відповідно до якого ТОВ "Тех-агромаркетинг" здійснено ПП "Укрспецтехнік" поставку будівельних матеріалів.
Крім того, між позивачем та ТОВ "Юрполіс Компані" було укладено договір від 01.06.2012 року, відповідно до якого ТОВ "Юрполіс Компані" надано юридичні послуги.
Також між позивачем та ТОВ "КП 2011" було укладено договір від 01.05.2012 року, відповідно до умов якого ТОВ "КП 2011" здійснено надання послуг з відповідального зберігання будівельного матеріалу.
01.10.2012 року між позивачем та ТОВ "КП 2011" було укладено договори № 01/10-12/ППР, № 02/10-12/ППР, № 03/10-12/ППР, відповідно до умов яких ТОВ "КП 2011" здійснено виконання субпідрядних передпроектних робіт.
Крім того, між позивачем та ТОВ "Роберт Бош" було укладено договір № ВUD - 1047/1 від 01.11.2012 року, відповідно до умов якого ТОВ "Роберт Бош" надало інформаційно-консультаційні послуги з підбору обладнання для виконання проекту.
Також між позивачем та ТОВ "Український стандарт" було укладено договір від 01.01.2012 року, відповідно до якого ТОВ "Український стандарт" здійснило надання послуг з відповідального зберігання.
Фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків підтверджується первинними документами, зокрема, податковими накладними, видатковими накладеними, банківськими виписками, актами прийому-передачі виконаних робіт, актами прийому-передачі виконаних послуг тощо.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено реальні зміни майнового стану позивача за спірними господарськими операціями.
З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат та податкового кредиту.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.
За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2013 р. та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2013 р. залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області відхилити.
2.Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2013 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2013 р. залишити без змін.
3.Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.В. Вербицька
Судді Н.Є. Маринчак
Т.М. Шипуліна