"08" листопада 2016 р. м. Київ К/800/56259/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя:Вербицька О.В.
Судді: Маринчак Н.Є.
Олендер І.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області
на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28.02.2012 р.
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2013 р.
у справі № 2-а-6045/11/2170
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонський оптовий торговий дім-02»
до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби
про скасування податкових повідомлень-рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонський оптовий торговий дім-02» (далі - позивач, ТОВ «Херсонський оптовий торговий дім-02») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у м. Херсоні) про скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 28.02.2012 р. позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення - рішення від 29.11.2011 р. № 0004062301 та від 29.11.2011 р. 0004072301.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2013 р. постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28.02.2012 р. залишено без змін.
У касаційній скарзі ДПІ у м. Херсоні, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28.02.2012 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2013 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.
ДПІ у м. Херсоні проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Херсонський оптовий торговий дім-02» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої складено акт від 08 листопада 2011 року № 3784/23-3/32125630.
В акті перевірки зазначено порушення позивачем: п. 5.1, п.п.5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 102774,59 грн.; п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.2, п.п.7.4.4, п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету (рядок 27 Декларації), на 82219,85 грн.
На підставі складеного акта перевірки, ДПІ у м. Херсоні прийнято податкові повідомлення - рішення: №0004062301 від 29 листопада 2011 року, яким позивачу визначено суму податкових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 64478,33 грн., з яких 51582,66 грн. за основним платежем та 12895,67 грн. - штрафні (фінансові) санкції; №00040772301 від 29 листопада 2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 39645,08 грн., з яких 31716,06 грн. за основним платежем та 7929,02 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, та суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходили з того, що ТОВ «Херсонський оптовий торговий дім-02» обгрунтовано сформовано валові витрати та податковий кредит 2007-2008 років за наслідками відносин з ПП «Геліос Маркет Юг».
Колегія суддів не може повністю погодитися з рішеннями судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем у період з жовтня 2007 року по грудень 2008 року з ПП «Геліос Маркет Юг» укладалися договори на придбання товарів на загальну суму 493 309,18 грн.
У відповідності до пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, непідтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість).
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Відтак, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні СВ ПМ ДПА у Миколаївській області знаходиться кримінальна справа №109800048, порушена відносно директора ПП «Геліос Маркет Юг» ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212, ч. 2, 3 ст. 358 КК України, та директора ПП «Геліос Маркет Юг» ОСОБА_6 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України.
З огляду на вищевказані обставини, судам попередніх інстанцій необхідно з'ясувати наслідки порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача та наявності відповідного вироку суду.
Зазначена позиція міститься також в постанові Верховного Суду України від 15.12.2015 року.
Згідно з ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд.
Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214-215, 220, 222, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області задовольнити частково.
2.Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28.02.2012 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2013 р. скасувати.
3.Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
4.Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.В. Вербицька
Судді Н.Є. Маринчак
І.Я. Олендер