08 листопада 2016 року м. Київ К/800/38451/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя:Вербицька О.В.
Судді: Маринчак Н.Є.
Шипуліна Т.М.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2013 р.
у справі № 1570/5815/12
за позовом Малого приватного підприємства «Фірма «Енергоремонтналадка»
до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
Мале приватне підприємство «Фірма «Енергоремонтналадка» (далі - позивач, МПП «Фірма «Енергоремонтналадка») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2013 р. у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2013 р. постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2013 р. скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.09.2012 р. №0001442201.
У касаційній скарзі ДПІ у Суворовському районі м. Одеси, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2013 р. скасувати, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2013 р. залишити в силі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.
ДПІ у Суворовському районі м. Одеси було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах МПП «Фірма «Енергоремонтналадка» з ТОВ «Ентхілл» за березень 2012 року, за результатами якої складено акт №2018/22-3/23990703 від 23.08.2012 р.
В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог п.198.1 ст.198, п.201 ст.201, п.201.2 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на 99 952,40 грн. по контрагенту ТОВ «Ентхілл» за березень 2012 року.
На підставі висновків, зазначених в акті перевірки, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси, прийнято податкове повідомлення-рішення №0001442201 від 12.09.2012р., яким МПП «Фірма «Енергоремонтналадка» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 99952,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 49 976,00 грн.
Суд апеляційної інстанцій визнав необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.
У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.12.2011 р. між ПАТ «Крименерго» (замовник) та МПП«Фірма «Енергоремонтналадка» (підрядник) було укладено договір №05/73-П про виконання підрядних робіт.
Також 05.01.2012 р. між ПАТ «Крименерго» (замовник) та МПП«Фірма «Енергоремонтналадка» (підрядник) було укладено договір №05/01 про виконання підрядних робіт.
01.03.2012 року між ПП "Фірма "Енергоремонтналадка" та ТОВ "ЕНТХІЛ" укладено договір підряду, згідно якого ТОВ "Ентхілл" зобов'язується своїми силами та засобами у встановлений строк та відповідно до кошторисної документації виконати реконструкцію будівлі абонентського відділу Першотравневого РЕС, а ПП "Фірма "Енергоремонтналадка" прийняти та оплатити роботи.
Відповідно до п. 4.2, 4.3 договору замовник зобов'язується оплатити роботи в повному обсязі протягом 60 календарних днів після фактичного виконання робіт шляхом перерахунку грошей на розрахунковий рахунок підрядника.
Фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків підтверджується первинними документами, зокрема, податковими накладними, платіжними дорученнями, актом прийняття виконаних робіт тощо.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено реальні зміни майнового стану позивача за спірними господарськими операціями.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.
За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2013 р. залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби відхилити.
2.Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2013 р. залишити без змін.
3.Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.В. Вербицька
Судді Н.Є. Маринчак
Т.М. Шипуліна