Справа № 822/1720/16
Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.
Суддя-доповідач: Курко О. П.
29 листопада 2016 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Совгири Д. І. Білоуса О.В. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Стаднік Л.В.,
позивача: ОСОБА_2
представника відповідача: Гущіної Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Генеральної прокуратури України на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, третя особа на стороні позивача - Головне управління ДФС у Хмельницькій області до Генеральної прокуратури України про зобов'язання вчинити дії,
У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Генеральної прокуратури України про зобов'язання вчинити дії.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримала в повному обсязі та за обставин викладених в ній просила суд задовольнити її, а постанову суду першої інстанції - скасувати.
Позивач в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Представник третьої особи, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь представника третьої особи в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що Генеральна прокуратура України здійснювала досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000001894 від 10.09.2015 року за ознаками злочину передбаченого частиною 3 статті 368 КК України.
Під час розслідування кримінального провадження позивач ухвалами Печерського районного суду м. Києва був відсторонений від посади першого заступника ГУ ДФС у Хмельницькій області.
Постановою Генеральної прокуратури України від 04.05.2016 року кримінальне провадження № 42015000000001894 щодо позивача як підозрюваного закрито в зв'язку з відсутністю складу злочину за частиною 3 статті 368 КК України.
За час відсторонення позивача від посади йому за місцем роботи не нараховували і не виплачували грошове забезпечення, також не виплатили грошове забезпечення, починаючи з того часу як позивач приступив до виконання службових обов'язків, в зв'язку з відсутністю постанови органу досудового розслідування яка передбачена Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду".
Позивач письмово звернувся до Генеральної прокуратури України з проханням винести постанову якою необхідно зобов'язати ГУ ДФС у Хмельницькій області провести йому виплату заробітку за час відсторонення від посади першого заступника начальника ГУ ДФС у Хмельницькій області.
Відповідач 15.07.2016 року надав позивачу письмову відповідь якою відмовив у прийняті такої постанови так як триває судовий розгляд обвинувального акту у кримінальному провадження № 42015000000001894 за підозрою інших двох громадян.
Не погодившись із такими діями відповідача, оскільки вони суперечать вимогам Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на відшкодування шкоди не залежить від того, що в цілому кримінальне провадження № 42015000000001894 відповідачем не закрите, і на даний час триває судовий розгляд обвинувального акту у кримінальному провадженні № 42015000000001894 відносно двох інших осіб.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Судом встановлено, та вбачається з матеріалів справи, що Генеральна прокуратура України 04.05.2016 року прийняла постанову якою закрила кримінальне провадження № 42015000000001894 щодо підозрюваного ОСОБА_2, у зв'язку з відсутністю складу злочину, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України.
Пунктом 1 частини 1, частиною 2 статті 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" № 266/94-ВР від 01.12.1994 року, визначено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій.
Так як позивач на час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000001894 ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 31.12.2015 року був відсторонений від посади заступника начальника ГУ ДФС у Хмельницькій області і за період відсторонення від посади не отримував заробітну плату, він відповідно звернувся із письмовим зверненням до Генеральної прокуратури України в якому просив винести постанову якою визначити йому розмір відшкодовуваної шкоди, а саме розмір відшкодування заробітку за час відсторонення від посади.
У відповідь на його звернення, Генеральна прокуратура України своїм листом від 25.07.2016 повідомила його про те, що на даний час триває судовий розгляд обвинувального акту у кримінальному провадженні № 42015000000001894, в зв'язку з чим у відповідача немає процесуальної можливості прийняти постанову про визначення розміру відшкодовуваної шкоди, оскільки прийняття будь-яких процесуальних рішень під час судового розгляду обвинувального акту перебуває у виключній компетенції суду.
В силу положень частини 1 статті 12 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу).
Оскільки Генеральна прокуратура України 04.05.2016 року прийняла постанову якою закрила кримінальне провадження № 42015000000001894 щодо підозрюваного ОСОБА_2, у зв'язку з відсутністю складу злочину, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України, а позивач на час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000001894 ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 31.12.2015 року був відсторонений від посади заступника начальника ГУ ДФС у Хмельницькій області і за період відсторонення від посади не отримував заробітну плату, тому позивач має право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" і його право на таке відшкодування не залежить від того, що в цілому кримінальне провадження № 42015000000001894 відповідачем не закрите, і на даний час триває судовий розгляд обвинувального акту у кримінальному провадженні № 42015000000001894 відносно двох інших осіб.
Генеральна прокуратура України в свою чергу зобов'язана прийняти постанову якою повинна визначити розмір відшкодовуваної шкоди позивачу у місячний термін з дня звернення громадянина, але натомість не виконала свій обов'язок, обмежившись письмовою відмовою, чим допустила протиправні дії відносно позивача.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність зобов'язання відповідача повторно розглянути звернення ОСОБА_2, та прийняти відповідну постанову в порядку встановленому статтею 12 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду".
Стосовно інших заявлених вимог позовної заяви, суд першої інстанції вірно зазначив, що всі інші дії, які просить позивач зобов'язати здійснити відповідача, є похідними після прийняття вказаної вище постанови, передбачені Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", в зв'язку з чим немає необхідності судовим рішенням деталізувати наперед дії відповідача після прийняття відповідачем постанови про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства.
Оцінюючи доводи апелянта стосовно того, що вимоги позивача не належать до сфери адміністративного судочинства, суд апеляційної інстанції відзначає таке.
04.05.2016 Генеральна прокуратура України прийняла постанову якою закрила кримінальне провадження № 42015000000001894 щодо підозрюваного ОСОБА_2, у зв'язку з відсутністю складу злочину, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України.
Згідно статті 303 КПК України рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування можуть бути оскаржені тільки під час проведення досудового розслідування, а не після його закриття відносно позивача, а відтак, дії відповідача слід оскаржувати саме в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Генеральної прокуратури України залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2016 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 02 грудня 2016 року.
Головуючий Курко О. П.
Судді Совгира Д. І. Білоус О.В.