Справа № 822/1010/16
Головуючий у 1-й інстанції: Козачок І.С.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
29 листопада 2016 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Совгири Д. І.
суддів: Білоуса О.В. Курка О. П. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,
представника позивачів: не з'явилась,
представника відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу уповноваженої особи ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ЗЛАТОБАНК" ОСОБА_4 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 до уповноваженої особи ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ЗЛАТОБАНК" ОСОБА_4, треті особи на стороні відповідача ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб, публічне акціонерне товариство "ЗЛАТОБАНК" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивачі звернулися до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до уповноваженої особи ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ЗЛАТОБАНК" ОСОБА_4, треті особи на стороні відповідача ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб, публічне акціонерне товариство "ЗЛАТОБАНК" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
В судове засідання представник позивачів не з'явився, однак на адресу суду надіслав заяву про перенесення слухання справи на іншу дату, оскільки знаходиться в судовому засіданні в Хмельницькому міськрайонному суді по справі №686/4717/15, однак колегія судів прийшла до висновку про можливість слухання справи без участі представника позивачів.
Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, який прибув в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 05.12.2014 року між вкладником ПАТ "Златобанк" ОСОБА_14 та ПАТ "Златобанк" укладені угоди про приєднання до публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування (договори банківського вкладу) №076432, №076444, №076458, №076464, №076508, №076511, №076516, №076526, №076533 на користь інших фізичних осіб.
Згідно з умовами договорів ОСОБА_14 відкриває депозитні рахунки на користь ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 Ю,В., ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 Ці особи за умовами договорів набувають статусу вкладників. У свою чергу банк відкриває зазначеним вкладникам (депозитні) рахунки №26306537077411, 26304539077411, 26301543077411, 26300544077411, 26304551077411, 26303552077411, 26302553077411, 26309556077411, 26307558077411, початкова сума кожного з яких складає 10 000 доларів США.
Факт зарахування коштів на рахунки позивачів ніким не заперечується.
13.02.2015 виконавчою дирекцією ОСОБА_3 на підставі постанови Правління Національного банку України від 03.02.2015 №105 "Про віднесення ПАТ "Златобанк" до категорії неплатоспроможних" прийняте рішення №30 про запровадження тимчасової адміністрації строком на три місяці з 14.02.2015 року по 13.05.2015 року та призначення уповноваженої особи ОСОБА_3 для тимчасової адміністрації. 13.05.2015 року виконавчою дирекцією ОСОБА_3 прийняте рішення №99 про початок процедури ліквідації ПАТ "Златобанк".
24.04.2015 року позивачі звернулись до уповноваженої особи ОСОБА_3 з заявами, у яких просили включити їх до Переліку вкладників банку, що мають право на відшкодування коштів. Копії заяв знаходяться у матеріалах справи.
Крім того, судом встановлено, що уповноваженою особою ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Златобанк" ОСОБА_4 прийняті накази №164/1 від 08 квітня 2015 року "Про затвердження переліку нікчемних трансакцій та правочинів" та №165/1 від 09 квітня 2015 року "Про внесення змін до наказу №164/1 від 08 квітня 2015 року, шляхом викладення його у новій редакції".
Зазначеними наказами угоди про приєднання до публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування (договори банківського вкладу) №076432, №076444, №076458, №076464, №076508, №076511, №076516, №076526, №076533, укладені на користь позивачів 05.12.2014 року, серед інших віднесено до категорії нікчемних трансакцій та правочинів.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб регулюються Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року.
Відповідно до ч. 1 статті 26 цього Закону ОСОБА_3 гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. ОСОБА_3 відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення ОСОБА_3 банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень.
В силу ч. 2 ст. 38 Закону протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа ОСОБА_3 зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Отже, вичерпний перелік підстав, за наявності яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, встановлено ч.3 ст.38 Закону.
Загальне поняття нікчемності правочинів наведено в ст. 228 ЦК України.
У оспорюваних наказах підставами для визнання договорів банківського вкладу нікчемними зазначаються п. 2, 3, 4 ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Згідно з вказаними пунктами статті 38 Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, якщо банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим (п.2); банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору (п.3); банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна (п.4).
Суд звертає увагу на те, що зазначені підстави визнання правочинів (у тому числі договорів) неплатоспроможного банку нікчемним не мають жодного відношення до договорів, укладених на користь позивачів. Відповідачем не визначені конкретні підстави нікчемності правочинів, укладених за участі банку та позивачів, які станом на час укладення договорів у дійсності мали місце.
Як зазначає Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 30.06.2016 року по справі №К/800/8230/16 відсутність у розпорядчому рішенні посилань на передбачені Законом підстави нікчемності правочину неплатоспроможного банку, що передбачені ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", вказує на необґрунтованість рішення суб'єкта владних повноважень.
Крім того, в силу положень ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимог щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, моральним засадам вирішується виключно судом. У той же час, відповідне судове рішення про визнання недійсними цих договорів матеріали справи не містять.
Вирішуючи спір, суд враховує також і те, що постанова Правління НБУ № 777/БТ від 04.12.2014 року, на яку посилається відповідач у своїх запереченнях, не забороняла клієнтам банку вільно розпоряджатися своїми коштами, у зв'язку з чим угоди, що укладались вкладниками на користь інших осіб, залишались в межах правового регулювання діючим законодавством і не суперечили йому.
Крім того, вказана постанова Правління НБУ № 777/БТ від 04.12.2014 року, навіть якби її зміст і був загальновідомим, що відповідачем не доведено, встановлювала обмеження на проведення банківських операцій саме за чинними ( існуючими, діючими) договорами, тоді як договори банківського вкладу від 05.12.2014 року стосовно дати постанови НБУ ( 04.12.2014 року) є новими договорами, на які її дія поширюватись не повинна. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30.06.2016 року у справі №К/800/8230/16.
Втім, з оскаржуваних наказів вбачається, що в їх основу вищезазначена постанова Правління НБУ № 777/БТ від 04.12.2014 р. не покладалась, а тому посилання відповідача на обмеження, які були нею встановлені, не є обґрунтованим.
Крім того, суд враховує, що індекс постанови Правління НБУ свідчить про те, що остання віднесена до банківської таємниці, у зв'язку із чим ознайомитися із її змістом могло лише обмежене коло осіб. При цьому, суду не надано будь-яких доказів ознайомлення позивачів із змістом цієї постанови станом на час укладення договорів вкладу на їх користь.
Таким чином, за відсутності у наказах відповідача посилань на передбачені Законом підстави визнання правочинів нікчемними, які дійсно мали місце, такі накази суб'єкта владних повноважень, на думку суду, є необґрунтованими та протиправними ( аналогічна правова позиція в ухвалах Вищого адміністративного суду України з аналогічних справ від 15 жовтня 2015 року №К/800/25865/15, №К/800/18507/15, №К/800/18453/15, від 06 жовтня 2015 року № К/800/20945/15, постанові ВАСУ від 06 жовтня 2015 року № К/800/20942/15)
Суд критично оцінює посилання відповідача на пов'язаність позивачів з іншою особою, від якої на їх рахунки були зараховані кошти. У даному випадку відповідачем не доведено, а судом не встановлено, що такі дії містять будь-які ознаки протиправності, що відповідним чином офіційно зафіксовано, підтверджено рішенням компетентного органу або суду.
Суд спростовує доводи відповідача стосовно того, що позивачів не можна вважати вкладниками за зазначеними договорами, оскільки Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" містить визначення поняття вкладника, під яким слід розуміти і фізичну особу, яка уклала договір, і ту особу, на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку.
Також суд критично оцінює посилання відповідача на порушення позивачами вимог Постанови правління НБУ від 16.09.2013 року № 365 " Про порядок надходження коштів в іноземній валюті на поточні рахунки фізичних осіб в межах України" в частині незаконності зарахування коштів у іноземній валюті, оскільки на користь позивачів були відкриті не поточні, а депозитні рахунки, а тому дія вказаної постанови жодним чином не стосується правомірності укладених договорів вкладу.
Щодо клопотання представника Уповноваженої особи ОСОБА_3 про закриття провадження в адміністративній справі на підставі постанови Верховного Суду України від 16.02.2016 року по справі № 826/2043/15 та постанови Верховного Суду України від 15.06.2016 року по справі № 826/20410/14, якими було закрито провадження в адміністративних справ з тих мотивів, що, на думку колегії суддів судової палати Верховного Суду України, на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку не поширюється юрисдикція адміністративних судів. Однак колегія суддів апеляційної інстанції вважає що вказане клопотання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Оцінюючи посилання представника апелянта на правові позиції Верховного Суду України, викладені у постановах від 16 лютого 2016 року у справі №826/2043/15 та від 15 червня 2016 року у справі №826/20410/14, в яких зазначено, що, виходячи з системного аналізу положень ч.3 ст. 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність», п.6 ч.1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів, колегія суддів вважає, що спір, який має місце у даній справі, не стосується процедури ліквідації банку, правовідносини, що виникли у даній справі є відмінними від тих, які мають місце у справі, за якою Верховний Суд України прийняв вказані рішення, а тому такі посилання є необґрунтованими.
Вказані правовідносини регулюються розділом VІІІ "Ліквідація банків" Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 року № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI).
Так, згідно вимог пункту 3 частини 1 статті 48 Закону № 4452-VI ОСОБА_3 безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі ОСОБА_3 з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження: складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до вимог частин 2, 3, 4 статті 49 вказаного Закону протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону ОСОБА_3 здійснює такі заходи: складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами ОСОБА_3. Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією ОСОБА_3. Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.
Наведеним розділом VІІІ Закону № 4452-VI не визначається ні процедура ні порядок відшкодування ОСОБА_3 вкладникам гарантованої суми коштів за його вкладом.
У даній справі спір стосується оскарження фізичними особами, як вкладника, дій уповноваженої особи ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб щодо не включення до переліку владників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом.
Такі спірні правовідносини регулюються розділом V "Гарантії ОСОБА_3 та відшкодування за вкладами" Закону № 4452-VI.
Згідно частини 1 статті 26 зазначеного Закону, ОСОБА_3 гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. ОСОБА_3 відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення ОСОБА_3 банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада ОСОБА_3 не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
За правилами частин першої-третьої статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа ОСОБА_3 складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок ОСОБА_3 відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів ОСОБА_3 станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа ОСОБА_3 протягом трьох днів з дня отримання ОСОБА_3 рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ОСОБА_3, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа ОСОБА_3 зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
ОСОБА_15 того, в ухвалі Верховного суду України від 20 вересня 2016 року, відмовлено у допуску до провадження заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2016 року, оскільки касаційна інстанція прийняла різні за змістом судові рішення, що зумовлено конкретними фактичними обставинами, які були встановлені під час розгляду справи, зокрема, зазначено, що зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.
Тому, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що у спірних відносинах які склалися між позивачами, як вкладниками ПАТ "ЗЛАТОБАНК", та уповноваженою особою ОСОБА_3, як особою наділеною владними управлінськими функціями по відношенню до вкладників ПАТ "ЗЛАТОБАНК" склалися відносини влади та підпорядкування, тобто наявний публічно-правовий спір.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу уповноваженої особи ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ЗЛАТОБАНК" ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 02 грудня 2016 року.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_15 ОСОБА_16