29 листопада 2016 р. Справа № 876/177/16
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
за участю секретаря судового засідання Андрушківа І.Я.,
представника відповідача Холявки І.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Капітал» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Капітал» до Городоцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-
16 жовтня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Капітал» звернулося в суд з адміністративним позовом до Городоцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 05 жовтня 2015 року № 0000892201.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що при проведенні позапланової документальної перевірки ТзОВ «Захід Капітал», складанні акту за її результатами та прийнятті оспорюваного податкового повідомлення - рішення, Городоцька ДПІ ГУ ДФС у Львівській області в порушення вимог чинного законодавства України, не надала вагомого значення та не здійснила необхідного системного аналізу усього пакету документів бухгалтерського обліку та юридичних документів, де відображаються господарські операції між ТзОВ «Захід Капітал» та його контрагентами ТзОВ «Грант-Буд», ТзОВ «Фьюженс», «Укр сервіс Груп», ТзОВ «Вейсес», які вказують на реальність вчинених операцій. Також, Городоцька ДПІ ГУ ДФС у Львівській області не надала реальних доказів, які б вказували на безтоварний характер здійснення господарських операцій між ТзОВ «Захід Капітал» та ТзОВ «Грант-Буд», ТзОВ «Фьюженс», «Укр сервіс Груп», ТзОВ «Вейсес». Безпосередні контрагенти ТзОВ «Захід Капітал» - ТзОВ «Грант-Буд», ТзОВ «Фьюженс», «Укр сервіс Груп», ТзОВ «Вейсес» на момент проведення господарських операцій перебували на обліку в органах державної податкової служби та були зареєстровані як платники податку на додану вартість, здійснювали свою діяльність у відповідності із законодавством, що підтверджується, зокрема, витягом з реєстру податкових накладних.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем надано до перевірки первинні документи бухгалтерського обліку, які є формально складеними, і не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами.
Не погодившись з прийнятою постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Капітал» подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема зазначає, що усі елементи, необхідні для формування податкового кредиту в ТзОВ «Захід Капітал» наявні та підтверджуються всіма первинними документами, наданими до перевірки та відомостями з Єдиного реєстру податкових накладних.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу від 31 серпня 2015 року № 619 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» та направлення на перевірку, виданого Городоцькою ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 02 вересня 2015 року, проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Капітал» за період з 01 січня 2015 року по 30 квітня 2015 року з питань законності формування податкового кредиту по ланцюгу формування ПДВ через транзитні підприємства по підприємствах категорії «податкова яма», а саме: ТзОВ «Грант-Буд», ТзОВ «Фьюженс», ТзОВ «Укр сервіс Груп», ТзОВ «Вейсес».
За результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки було складено акт від 15 вересня 2015 року № 218/2201/38066817(том 1, а.с.86-116).
05 жовтня 2015 року Городоцька ОДПІ на підставі складеного акту перевірки винесла податкове повідомлення-рішення № 0000892201(том 1, а.с.117).
Згідно проведеної перевірки, встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 157739,00 грн, а разом із нарахованою сумою штрафних санкцій, збільшено суму грошового зобов'язання ТзОВ «Захід Капітал» на суму 197174,00 грн.
Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до пп. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Обов'язковими ознаками господарської діяльності (згідно наведених приписів ГК України та ПК України) є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.
Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої. (При цьому, сформульоване в ГК України визначення господарської діяльності є загальним і має застосовуватися в усіх випадках, а визначення, наведене в ПК України, - лише у сфері дії цього Закону з урахуванням загального визначення). Виходячи з наведеного, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:
- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;
- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з п. п. 138.1.1. п. 138.1. ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Згідно з п. 138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до п. 138.4. ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Згідно з п. п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
У статті 198 Податкового кодексу України встановлено підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; визначено права і обов'язки платників податку в цій сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.
Зокрема, згідно із пунктом 198.1 цієї статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.2 зазначеної статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абзаци перший-третій цього пункту).
Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог чи не підтвердженими митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» № 3609-V змінено формулювання цього пункту і вказано, що не відноситься до податкового кредиту сума податку, зокрема, підтверджена податковою накладною, яка була оформлена з порушенням вимог статті 201 ПК України.
Норми статті 201 ПК України, до яких відсилають правила пункту 198.6 статті 198 цього Кодексу, регулюють відносини, пов'язані з оформленням податкової накладної. У цій нормі містяться обов'язкові правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, недотримання яких тягне визнання податкової накладної недійсною; визначено правову природу цього документа, підстави, порядок, умови його складання і надання; встановлено права й обов'язки учасників податкових відносини, пов'язані із складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов'язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних.
Так, у пункті 201.1 статті 201 ПК України зазначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначається: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.
Згідно з пунктом 201.6 цієї статті податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Відповідно до пункту 201.10 зазначеної статті податкова накладна надається платнику податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.
З матеріалів справи слідує, що відповідно до договору купівлі - продажу від 03 березня 2015 року, ТзОВ «Захід Капітал» придбало у Мостиського військового лісництва лісопродукцію (фансировина бук, пиловник бук), яка повинна була бути поставлена позивачеві.
Також відповідно до договору від 12 січня 2015 року, ТзОВ «Захід Капітал» придбало у Старицького військового лісгоспу Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» лісопродукцію (пиловник твердолистяних порід), яка повинна була бути поставлена позивачеві.
Відповідно до наявних в матеріалах справи товаро-транспортних накладних зазначена вище продукція була поставлена ТзОВ «Захід Капітал» у м. Жовкву.
Судом першої інстанції також встановлено, що 03 листопада 2014 року ТзОВ «Захід Капітал» укладено з ТзОВ «Гранд Буд» договір про надання послуг з обробки деревини та виготовлення продукції
02 лютого 2015 року укладено з ТзОВ «Фьюженс» договір про надання послуг з обробки деревини та виготовлення продукції.
17 квітня 2015 року позивачем укладено з ТзОВ «Укр Сервіс Груп» договір про надання послуг з обробки деревини та виготовлення продукції
Як слідує зі змісту зазначених договорів, виконавці за договором зобов'язувались виготовити для ТзОВ «Захід Капітал» заготовки з деревини довжиною 90 см.
Виготовлення готової продукції (заготовки по 90 см) здійснювалось з деревини твердих порід, які надавало ТзОВ «Захід Капітал».
Позивач стверджує, що сировина (лісопродукція), що надавалась виконавцям для обробки і виготовлення продукції, була придбана відповідно до договору купівлі - продажу від 03 березня 2015 року ТзОВ «Захід Капітал» у Мостиського військового лісництва (фансировина бук, пиловник бук) та відповідно до договору від 12 січня 2015 року ТзОВ «Захід Капітал» у Старицького військового лісгоспу Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» (пиловник твердолистяних порід).
Крім того, відповідно до зазначених договорів ТзОВ «Захід Капітал» забезпечувало Виконавців земельною ділянкою для проведення робіт із обробки сировини та виготовлення готової продукції; кожного календарного місяця Виконавець зобов'язаний передати Замовнику звіт про використання деревини та виробництво готової продукції; плата здійснюється по закінченню кожного календарного місяця після надання Виконавцем необхідних звітів за договором та проводиться відповідно складеного та погодженого акту, а доставка продукції здійснюється транспортом ТзОВ «Захід Капітал» та за його рахунок.
З матеріалів справи слідує, що на виконання зазначених договорів ТзОВ «Захід Капітал» надано копії актів здачі-прийняття сировини на переробку, рахунків-фактури, актів-здачі прийняття робіт, реєстр виданих та отриманих податкових накладних.
Також ТзОВ «Захід Капітал» зазначає, що готову продукцію, яка виготовлялась згідно зазначених договорів, позивач реалізовував в повному обсязі ТзОВ «Уністікс» на підставі Договору поставки від 07 жовтня 2014 року № 01/10-1, які використовувались останнім для виготовлення плоских дерев'яних паличок для морозива.
Для підтвердження використання отриманої продукції від контрагентів позивачем до суду надано копію договору поставки від 07 жовтня 2014 року № 07/10-1, видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних.
Судом першої інстанції також встановлено, що позивачем було укладено договір поставки від 02 березня 2015 року № 02/03-15 з ТзОВ «Вейсес», відповідно до якого ТзОВ «Захід Капітал» придбавав паливно-мастильні матеріали (нафтопродукти ).
На виконання зазначеного договору позивачем було надано копії реєстрів отриманих податкових накладних, видаткових накладних, рахунків на оплату.
Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції вважав, що надані позивачем документи не дають суду можливість встановити реальність здійснених операцій.
Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції обґрунтованим з огляду на наступне.
Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктом господарювання на власний ризик, а відтак, у господарських правовідносинах учасники господарського обороту повинні проявляти розумну обачливість, адже наслідки вибору недобросовісного контрагента покладається на таких учасників. Так, належна податкова обачність, як законна передумова отримання податкової вигоди, з якої випливає, що сумлінним платникам податку необхідно подбати про підготовку доказової бази, яка б підтверджувала прояв належної обачності при виборі контрагента.
Апеляційний суд акцентує увагу на тому, що необхідність застосування підходу належної податкової обачності безпосередньо випливає з рішення Європейського суду з прав людини "Булвес АД проти Болгарії", де зазначено, що платник ПДВ не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Таким чином, "обачний" платник податку може принаймні, але не тільки надати докази перевірки свого контрагента на предмет податкової "добросовісності" за доступними базами даних, як і навести докази на підтвердження обґрунтованості вибору контрагента тощо.
Відтак, з урахуванням наведеного, для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій позивача з його контрагентами слід з'ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях; підтвердити або спростувати добросовісність позивача, з урахуванням вищевказаної позиції Європейського Суду з прав людини; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що порушення вимог податкового законодавства на будь-якому з наведених етапів є достатнім для висновку про невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку.
Поряд з тим, колегія суддів звертає увагу, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
При цьому судам при розв'язанні відповідних спорів варто враховувати, що в разі надання відповідачем - податковим органом доказів, які підтверджують факт вчинення платником податку податкового правопорушення, саме на платника податків покладається обов'язок спростовувати обґрунтовані доводи податкового органу.
Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Отже, за змістом процесуального закону платник податків повинен підтвердити належними та допустимим доказами свої заперечення проти наданих податковим органом.
При цьому колегія суддів акцентує увагу на тому, що документи та інші дані, що спростовують нереальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції, в даному випадку - умов надання послуг з обробки деревини та виготовлення продукції.
З матеріалів справи слідує, що відповідно до п. 1.6. у всіх вищевказаних договорах Замовник забезпечує Виконавця земельною ділянкою для проведення робіт із обробки сировини та виготовлення готової продукції.
Колегія суддів зауважує, що наданий ТзОВ «Захід Капітал» договір оренди земельної ділянки, розміщеної за адресою Львівська область, Жовківський район, м. Жовква, вул. Вокзальна,16, акт прийому-передачі до договору та державний акт на право власності згаданої земельної ділянки жодним чином не підтверджують виконання робіт із обробки сировини та виготовлення готової продукції контрагентами саме на цій земельній ділянці.
Також позивачем не надано жодних документів, які б конкретизували місце виконання робіт та факт передачі підряднику земельної ділянки.
Крім того, з наданих актів здачі-приймання робіт неможливо встановити, яка саме кількість готової продукції була передана позивачу після виконання робіт, тобто у вказаних актах не конкретизовано скільки саме заготовок довжиною 90 см виготовлено контрагентом.
Разом в тим, в матеріалах справи відсутні звіти про використання деревини та виробництва готової продукції, надання яких було передбачено п.4.5 договорів.
Також колегія суддів бере до уваги ту обставину, що під час розгляду справи позивачем не було надано доказів оплати послуг.
Крім того, згідно із п.4.6. тих же договорів доставка продукції здійснюється транспортом Замовника та за його рахунок. Отже після переробки позивач мав би транспортувати готову продукцію від виконавця до власних складських площ власними силами. В той же час доказів такого транспортування позивачем не надано.
Також колегія суддів зазначає, що позивачем не було спростовано розбіжностей виявлених податковим органом у наданих первинних документах, а саме в частині визначення кількості сировини, яка була надана на обробку і кількості готової отриманої позивачем продукції, а відтак вважає правильними доводи відповідача про те, що первинна документація надана позивачем не узгоджується із обсягом господарських операцій.
Стосовно реальності господарської операції між ТзОВ «Захід Капітал» та ТзОВ «Вейсес», то колегія суддів зазначає, що позивачем не надано жодних доказів транспортування паливно-мастильних матеріалів від контрагента , не надано доказів оплати контрагенту за поставлені ТМЦ, не надано доказів складського обліку вказаних ТМЦ у позивача, не надано доказів використання вищезазначених ТМЦ у власній господарській діяльності.
З матеріалів справи слідує, що ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції позивачем не надано відомостей і документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операції як поставка товару та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання.
Верховним Судом України у справі № 21-737во09 (постанова від 08 вересня 2009 року) зазначено: «здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік».
За таких обставин апеляційний суд зазначає про правильність висновку податкового органу щодо нереальності господарської операції позивача з ТзОВ «Вейсес з огляду на відсутність таких документів у платника податку під час його перевірки, оскільки таке свідчить про нездійснення самих господарських операцій.
Виходячи з наведеного у сукупності суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що враховуючи специфіку та особливості цих операцій, під час розгляду справи не надано тих відомостей і документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, а відтак не доведено фактичного виконання спірних операцій контрагентами позивача.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані первинні документи не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку та задекларованих позивачем податкових вигод.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.
Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Капітал» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року у справі № 813/5824/15 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: О.Б. Заверуха
Судді: О.М. Гінда
В.В. Ніколін
Повний текст ухвали
виготовлений та підписаний
02 грудня 2016 року