01 грудня 2016 року № 876/8760/16
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Багрія В.М.,
суддів Рибачука А.І.,Старунського Д.М.,
з участю секретаря судового засідання Бадівської О.О.,
представника позивача ОСОБА_1-М.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» ОСОБА_2 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» ОСОБА_2 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,
У вересні 2016 року ПАТ «Родовід Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Родовід Банк» ОСОБА_2 звернулося до суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області (далі Луцька ОДПІ) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцька ОДПІ протиправно направила ПАТ «Родовід Банк» податкову вимогу № 10254-17 від 12.08.2016 відповідно до вимог Податкового кодексу України, оскільки на цей банк поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Крім того, листом № 12.1-11-б.б/2590 від 10.06.2016 Луцьку ОДПІ було повідомлено про те, що ПАТ «Родовід Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних та у ньому призначено тимчасову адміністрацію, однак відповідач всупереч ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» сформував та направив оскаржувану податкову вимогу.
Позивач просив визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Луцької ОДПІ № 10254-17 від 12.08.2016.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року позивачу в задоволенні позову відмовлено.
Постанову суду першої інстанції оскаржило ПАТ «Родовід Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Родовід Банк» ОСОБА_2, яке в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.
В апеляційній скарзі зазначає, що відносно ПАТ «Родовід Банк» розпочато процедуру виведення з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації, під час якої згідно ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не здійснюється, зокрема, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку, а тому податкова вимога № 10254-17 від 12.08.2016 про сплату податкового боргу є необґрунтованою.
Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, яка апеляційну скаргу підтримала, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
У справі встановлено, що відповідно до постанови правління Національного банку України № 107 від 25.02.2016 ПАТ «Родовід Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.
25.02.2016 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 261 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Родовід Банк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», відповідно до якого з 26.02.2016 розпочато процедуру виведення ПАТ «Родовід Банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на 1 місяць з 26.02.2016 по 25.03.2016 включно. Крім того, даним рішенням уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Родовід Банк» призначено ОСОБА_2 строком на один місяць з 26.02.2016 по 25.03.2016 включно.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 419 від 25.03.2016 продовжено строк здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Родовід Банк» з 26.03.2016 по 25.04.2016 включно та на цей самий строк продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду ОСОБА_2
Крім того, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 610 від 25.04.2016 продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Родовід Банк» ОСОБА_2 до дати отриманням рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Родовід Банк» після скасування заходів забезпечення позову, накладених ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22.04.2016 у справі № 757/19277/16-ц.
Листом № 12.1-11-6.6/2590 від 10.06.2016 позивач повідомив Луцьку ОДПІ про те, що ПАТ «Родовід Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних та в останньому призначено тимчасову адміністрацію, а тому згідно із ч.5 ст. 36 Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.
12.08.2016 Луцька ОДПІ сформувала та направила на адресу ПАТ "Родовід Банк" податкову вимогу форми «Ю» № 10254-17, в якій повідомила позивача про виникнення станом на 11.08.2016 податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 1068,30 грн за основним платежем.
Крім того, цією вимогою позивача попереджено, що починаючи з 30.07.2016 на будь-яке майно платника податків, яке перебуває у його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності в майбутньому, розповсюджується право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховується пеня та штрафи, визначені Податковим кодексом України; органом доходів і зборів буде здійснено опис майна в податкову заставу. Крім того, Луцька ОДПІ вимагає терміново сплатити суму податкового боргу, включаючи штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та пеню, нараховану на нього (за їх наявності). Також позивача попереджено, що в разі несплати суми податного боргу до платника податків будуть застосовані передбачені Податковим кодексом України заходи стягнення податкового боргу; можливе проведення публічних торгів з продажу майна, яке перебуває у податковій заставі, не раніше через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
Вказана вимога отримана позивачем 08.09.2016 (а.с.12).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що направлення позивачу податкової вимоги № 10254-17 від 12.08.2016 про сплату податкового боргу в розмірі 1068, 30 грн відповідає положенням Податкового кодексу України та не порушує приписів Законів України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції та, надаючи правову оцінку вказаним відносинам, враховує наступне.
Порядок здійснення процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку, а також наслідки запровадження тимчасової адміністрації передбачено Законом України від 23.02.2012 № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Згідно з п. 16 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» початок тимчасової адміністрації не є підставою для припинення, розірвання або невиконання договорів про надання послуг (виконання робіт), які забезпечують господарську діяльність банку, зокрема договорів про оренду нерухомого майна, надання комунальних послуг, послуг зв'язку, охорони. У разі припинення, розірвання або порушення умов таких договорів з боку контрагентів банку Фонд має право вимагати відшкодування збитків у порядку, встановленому законодавством України.
Згідно з ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку); 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; 4) зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі; 5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.
Пункт 2 ч. 6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачає, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо: витрат, пов'язаних із забезпеченням його господарської діяльності відповідно до частини четвертої цієї статті.
Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з п. 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Згідно з п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Пункт 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України передбачає, що податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Форма бланку податкової вимоги встановлена наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 576 «Про затвердження Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків».
Отже, за своїм змістом податкова вимога є документом, яким контролюючий орган повідомляє платника податків про невиконання ним свого податкового обов'язку та виникнення у нього податкового боргу.
При цьому, якщо платник податків самостійно узгодив суму податкового зобов'язання шляхом подання податкової декларації, але не сплатив узгоджену суму податкового зобов'язання у встановлений строк, контролюючий орган одразу направляє йому податкову вимогу, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що направлення позивачу податкової вимоги № 10254-17 від 12.08.2016 не пов'язано з жодною обставиною, яка передбачена ч.5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Як видно з матеріалів справи, у спірній податковій вимозі загальна сума боргу зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 1068,30 грн. позивачем визначена у податковій декларації самостійно, але не сплачена у встановлені законодавством терміни. При цьому дана сума не включає в себе жодних штрафних (фінансових) санкцій чи пені.
Отже, апеляційний суд вважає, що направлення спірної податкової вимоги не є примусовим стягненням коштів та майна банку та не є зверненням стягнення на майно банку, оскільки відповідно до п. 95.2 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
При цьому, згідно п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.
Таким чином, примусове стягнення коштів та майна банку, або звернення стягнення на майно банку можливо не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) позивачу спірної податкової вимоги та тільки за судовим рішенням.
Зі змісту ст. 88, ст. 89 Податкового кодексу України слідує, що майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає, зокрема, у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку. При цьому право податкової застави не потребує письмового оформлення.
Враховуючи вказане, апеляційний суд зазначає, що викладене у спірній податковій вимозі попередження про виникнення права податкової застави на майно позивача не можна вважати накладенням арешту на кошти та майно банку.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що направлення позивачу податкової вимоги № 10254-17 від 12.08.2016 про сплату податкового боргу із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 1068,30 грн відповідає положенням Податкового кодексу України та не порушує приписів Законів України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Закону України «Про банки і банківську діяльність», тому податкова вимога № 10254-17 від 12.08.2016 про сплату податкового боргу є обґрунтованою.
Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 254 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року у справі № 803/1408/16 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.М. Багрій
Судді : А.І. Рибачук
ОСОБА_3
текст ухвали виготовлений 02.12.2016.