29 листопада 2016 р. Справа № 876/7977/16
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.
суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,
за участю секретаря судового засідання: Кудєрової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний інститут радіоелектронної медичної апаратури» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний інститут радіоелектронної медичної апаратури» до Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова, про визнання дій протиправними та скасування постанови,-
В липні 2016 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний інститут радіоелектронної медичної апаратури» (далі - ТзОВ «Науково-дослідний інститут радіоелектронної медичної апаратури») звернулося в суд з позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції Львівської області (далі - Шевченківський ВДВС), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова (далі - УПФУ в Шевченківському районі), в якому просило визнати дії Шевченківського ВДВС щодо винесення 10.06.16 року постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №50796032 протиправними; визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського ВДВС від 10.06.16 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №50796032.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що відповідачем в порушення норм Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення арешту на все майно боржника. Державним виконавцем не перевірено наявність кошів та інших цінностей у боржника, достатніх для задоволення вимог, не надано можливість боржнику запропонувати ті види майна чи предмети на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Порушення виконавця також полягали в тому, що ним не було з»ясовано факту одержання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, якою встановлено строк для добровільного виконання виконавчого документа. У зв»язку з чим, передчасно було розпочато примусове виконання виконавчого листа з подальшим винесенням постанови про арешт майна боржника. На час накладення арешту майна діяла Інструкція з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.12 року №512/5, однак в порушення норм цієї інструкції постанова була винесена без опису майна боржника, а також без його відома та участі, а тому вважає, що така постанова підлягає скасуванню.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, ТзОВ «Науково-дослідний інститут радіоелектронної медичної апаратури» оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити, з підстав, викладених у своїй апеляційній скарзі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступних мотивів.
Як достовірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 13.04.16 року старшим державним виконавцем Шевченківського відділу ДВС м. Львова ОСОБА_2 на підставі виконавчого листа №813/4526/15, виданого Львівським окружним адміністративним судом 23.03.16 року, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №50796032. Ця постанова надіслана на адресу позивача супровідним листом від 13.04.16 року та отримана ним 10.05.16 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції ТзОВ «НДІ РЕМА».
Зі змісту постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.04.16 року слідує, що позивачу було запропоновано самостійно виконати виконавчий документ, сплатити заборгованість перед ОСОБА_1 Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова в сумі 39 098,01 грн., докази чого представити державному виконавцю. Позивачем добровільно рішення суду не виконано.
10.06.16 року державним виконавцем Шевченківського відділу ДВС м. Львова в межах ВП №50796032 прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно, що належить ТзОВ «НДІ РЕМА», у межах суми звернення стягнення - 39 098,01 грн.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що у діях відповідача відсутні ознаки протиправності, оскільки при винесенні оскарженої постанови державний виконавець діяв у межах та у спосіб, передбачений законодавством України, забезпечуючи при цьому реальність виконання рішення суду.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними, такими що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюються Законом України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон).
Як встановлено ч. 2 ст. 25 Закону державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п»ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов»язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Частиною 1 статті 27 Закону передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням (ч. 1 ст. 32 Закону).
Згідно із статтею 52 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.
Однак, частиною 4 цієї статті передбачено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня з моменту їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.
Таким чином, необхідною умовою для першочергового стягнення за виконавчими документами коштів боржника є їх виявлення.
Згідно з ст. 57 Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення та може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Крім цього, частиною 3 цієї статті встановлено, що може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов»язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.
Таким чином, з метою забезпечення реального виконання судового рішення, яке набрало законної сили, державним виконавцем в процесі виконання виконавчого документу правомірно накладено арешт на майно ТзОВ «НДІ РЕМА».
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у діях відповідача відсутні ознаки протиправності, оскільки при винесенні оскарженої постанови державний виконавець діяв у межах та у спосіб, передбачений законодавством України, забезпечуючи при цьому реальність виконання рішення суду, через що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний інститут радіоелектронної медичної апаратури» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року у справі №813/2608/16 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя : Л.Я. Гудим
Судді: О.М. Довгополов
ОСОБА_3
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 01.12.2016 року.