Справа: № 755/11363/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Марцинкевич В.А. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
Іменем України
22 листопада 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі Скаленку Р.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 06.09.2016 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, -
ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним рішення Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 09.06.2016 № 5844 про відмову у призначенні ОСОБА_2 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру»;
- зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_2 пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» з 07.06.2016.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 06.09.2016 позов задоволено.
Не погоджуючись з зазначеною вище постановою відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до даних трудової книжки ОСОБА_2, останній з 01.09.1991 по 22.06.1996 навчався на юридичному факультеті денної форми навчання Київського університету ім. Т. Шевченка та отримав диплом про вищу освіту серії НОМЕР_1 за спеціальністю правознавство, з присвоєнням кваліфікації спеціаліста юриста (а.с. 7, 8, 9-14).
У період з 01.03.1996 по 07.06.2016 (по день звернення до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за вислугу років) ОСОБА_2 працював в органах прокуратури України та мав безперервний стаж роботи з урахуванням періоду навчання 22 роки 6 місяців 2 дні (а.с. 9-14).
Листом заступника начальника Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 2571/15 від 10.06.2016 ОСОБА_2 повідомлено, що розпорядженням управління від 09.06.2016 № 5844, йому відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, посилаючись на п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII, відповідно до якого у разі неприйняття до 01.06.2015 закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, серед іншого, відповідно до Закону України «Про прокуратуру» (а.с. 6).
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що посилання відповідача на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-УІІІ від 02.03.2015, яким скасовуються норми Закону України «Про прокуратуру» щодо пенсійного забезпечення осіб, як на підставу відмови у призначенні ОСОБА_2 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» є необґрунтоване та протиправне, оскільки таке твердження суперечить вимогам Конституції України, а тому позов підлягає задоволенню.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015 прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років, зокрема, з 01.10.2015 по 30.09.2016 - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців.
Згідно з ч. 2 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Колегія суддів звертає увагу, що дана редакція Закону № 1697-VII була чинною на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії за вислугу років.
Частиною 6 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», передбачено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Національній академії прокуратури України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.
Судом першої інстанції встановлено, що станом на день звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії, вислуга років позивача відповідала вимогам ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII. Отже, стаж роботи згідно з вимогами абзацу 6 частини 1 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII дає право на призначення йому пенсії за вислугу років.
Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VII, яким передбачено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. До 01.06.2015 не прийнятий закон, що стосувався б усіх видів пенсійного забезпечення осіб, у тому числі спеціальних пенсій, а позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії після 01.06.2015.
Однак, колегія суддів звертає увагу, що позивач звертався до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугою років відповідно ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015 та діяв на час звернення позивача про призначення вказаної пенсії. Тобто, в даних спірних правовідносинах має місце застосування діючих норм вищенаведеного спеціального Закону.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач прийшов до помилкових висновків, що на час звернення позивача з заявою про призначення пенсії за вислугою років скасована норма пенсійного забезпечення за ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», а тому дії відповідача щодо відмови в призначенні пенсії позивачу вчинені з порушенням норм діючого законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2016 у справі № К/800/6861/16 та від 07.06.2016 у справі № К/800/6871/16.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання таких дій неправомірними та зобов'язання Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_2 пенсію за вислугу років згідно ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ з дня його звернення.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення з апелянта судового збору, колегія суддів зазначає наступне.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VІ (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 № 484-VIII, який набрав чинності 01.09.2015).
Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору встановлюється в таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано: суб'єктом владних повноважень, юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати; фізичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0, 4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати; немайнового характеру, який подано: суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 розмір мінімальної заробітної плати; фізичною особою 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру; у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Згідно з п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору встановлюється в таких розмірах, зокрема: за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» становив 1 378 грн.
З позовної заяви позивача вбачається, що позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру (визнати протиправним рішення Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 09.06.2016 № 5844 про відмову у призначенні ОСОБА_2 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру»; зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_2 пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» з 07.06.2016). Отже, ставка судового збору за подачу позову становила: (1 378 х 0,4) х 2 = 1 102, 40 грн.
Враховуючи, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2016 було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення апеляційним судом, то у відповідності до п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» відповідачу потрібно сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 212, 64 грн. (1 102, 40 х 110 %).
Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 06.09.2016 - без змін.
Стягнути з об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31211206781007, код класифікації 22030101) судовий збір за подання до суду апеляційної скарги в розмірі 1 212, 64 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В.В.,
Шурко О.І.
Головуючий суддя Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В. В.
Шурко О.І.