Справа: № 359/2272/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Журавський В.В. Суддя-доповідач: Губська О.А.
Іменем України
01 грудня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Губської О.А.
суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.
за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,
позивача ОСОБА_2
представника відповідача Отради Т.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 листопада 2016 року за заявою ОСОБА_2 про зміну способу і порядку виконання постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 2 вересня 2015 року в адміністративній справі № 359/2272/14-а за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про зобов'язання вчинити певні дії
У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до місцевого суду із заявою про зміну способу і порядку виконання постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 2 вересня 2015 року в адміністративній справі № 359/2272/14-а за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про зобов'язання вчинити певні дії.
У своїй заяви ОСОБА_2 просив змінити спосіб виконання рішення суду у справі №359/2272/14-а, на підставі якого Бориспільським міська районним судом Київської області видано виконавчий лист №359/2272/14-а із зобов'язального на примусовий шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_2 коштів, згідно із перерахунком на виконання рішення суду.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 листопада 2016 року у задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення відмовлено.
Позивач із таким рішенням не погодився, у поданій ним апеляційній скарзі просить скасувати зазначену ухвали та постановити нову, якою заяву задовольнити.
У судовому засіданні позивач підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Представник відповідача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити оскаржуване рішення без змін.
Представник відповідача до суду не з'явився, хоча він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції виходить із таких фактичних обставин.
Місцевим судом правильно установлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у м. Києві перебуває виконавче провадження №48773766 з примусового виконання виконавчого листа 359/2272/14-а, виданого 02.09.2015 Бориспільським міськрайонним судом Київської області на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014 у справі №359/2272/14-а.
Названим судовим рішенням зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії з 20.09.2013 на підставі довідки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України №1.6.40-52 від 11 вересня 2013 року про розмір грошового забезпечення
На звернення позивача з приводу виконання судового рішення, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській листом від 31.08.2016 № 9643/6-100, повідомило заявника про те, що на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014 у справі 359/2272/14-а було проведено відповідний перерахунок. Доплату пенсії за період з 20.09.2013 по 30.06.2016включено в додаткову відомість. Проте, сума по перерахунку буде виплачена після надходження бюджетних асигнувань.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що зміна способу виконання постанови із зобов'язання здійснити перерахунок та виплатити пенсію на стягнення суми призведе до зміни постанови суду по суті.
Перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Як і в цивільному судочинстві, поняття способів захисту прав, свобод та інтересів особи в адміністративному судочинстві охоплюється визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цих прав, свобод та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Стаття 263 КАС містить не тільки механізм процесуальної процедури розгляду питань зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, а й підстави для розгляду цих питань. Оскільки ці підстави є матеріально-правовими, то їх слід розглядати у сукупності з положеннями статей 105 та 162 КАС, які визначають зміст способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві.
Згідно з частиною четвертою статті 105 КАС адміністративний позов може містити як вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії, так і стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами частин першої, другої статті 162 КАС у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 124 Конституції України та стаття 14 КАС встановлюють, що судові рішення, зокрема постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 263 КАС передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014 у справі №359/2272/14-а зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії з 20.09.2013 на підставі довідки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України №1.6.40-52 від 11.09.2013 про розмір грошового забезпечення.
Зазначені обставини не дають підстав для висновку про неможливість виконання судового рішення, що відповідно до статті 263 КАС було б підставою для зміни способу і порядку його виконання, адже виплата нарахованих сум соціальної допомоги буде здійснена управлінням ПФУ після надходження відповідних сум із державного бюджету.
З огляду на положення статті 124 Конституції України та статті 14 КАС постанови в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України незалежно від обраного судом способу захисту порушеного права позивача (зобов'язання відповідача вчинити певні дії чи стягнення з нього коштів).
У справі, що розглядається, суд для відновлення права ОСОБА_2 на пенсійне забезпечення, згідно зі статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби», прийняв постанову про зобов'язання органу ПФУ здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням довідки ДП обслуговування повітряного руху України №1.6.40-52 від 11.09.2013 про розмір грошового забезпечення.
При цьому, вирішуючи спір в адміністративній справі № 359/2272/14-а, суди не здійснювали розрахунок суми належної позивачеві пенсії, тому, у разі зміни способу виконання такої постанови із зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії на стягнення конкретної суми цієї допомоги, матиме місце зміна постанови по суті, із виходом за межі позовних вимог та вирішенням питання, які не були предметом дослідження судами всіх інстанцій при розгляді справи.
Доводи апелянта про те що ним у заяві про зміну способу і порядку виконання рішення суду не заявлено вимог про стягнення конкретної суми, не заслуговують на увагу, оскільки стягнення суми коштів за рішенням суду можливе лише у конкретно визначеному розмірі.
Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що зміна на підставі статті 263 КАС способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 162 КАС при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права. Отже, зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов'язання органу ПФУ здійснити виплату із зобов'язання на стягнення такої виплати є незаконною.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2014 року у справі №21-394а14.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про зміну способу і порядку рішення суду, є правильним, а прийняте ним рішення - законним і обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 листопада 2016 року за заявою ОСОБА_2 про зміну способу і порядку виконання постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 2 вересня 2015 року в адміністративній справі № 359/2272/14-а за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення, а ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 2 вересня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддяО.А. Губська
СуддяА.Б. Парінов
СуддяО.О. Беспалов
Повний текст ухвали виготовлено 01.12.2016
Головуючий суддя Губська О.А.
Судді: Парінов А.Б.
Беспалов О.О.