Справа: № 367/3235/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Карабаз Н.Ф.
Суддя-доповідач: Губська О.А.
Іменем України
01 грудня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Губської О.А.
суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.
за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,
позивача ОСОБА_2,
представника позивача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці, соціального захисту та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Бучанської міської ради на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 5 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці, соціального захисту та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Бучанської міської ради про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду із позовом до Управління праці, соціального захисту та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Бучанської міської ради, у якому, з урахуванням уточнених вимог, просив: визнати дії Управління праці, соціального захисту та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Бучанської міської ради в частині зупинення застосування пільги йому, як пенсіонеру МВС України, у вигляді 50% знижки для нього та членів його сім'ї по оплаті комунальних послуг, жилої площі, опалення, електроенергії за встановленими нормами - протиправними та зобов'язати Управління праці, соціального захисту та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Бучанської міської ради поновити йому пільгу у вигляді 50% знижки для нього та членів його сім'ї по оплаті комунальних послуг, жилої площі, опалення, електроенергії за встановленими нормами, починаючи з 07.11.2015 року.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 5 липня 2016 року позов задоволено.
Відповідач із таким рішенням не погодився, у поданій ним апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні вимог позивача.
У судовому засіданні позивач та його представник заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити оскаржуване рішення без змін.
Представник відповідача до суду не з'явився, хоча він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції виходить із таких фактичних обставин.
Судом установлено, що ОСОБА_2 є пенсіонером МВС України відповідно до посвідчення № НОМЕР_1 від 07.03.2007, також є інвалідом 2 групи, причина інвалідності - захворювання пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Відповідно до довідки, виданої Відділом фінансових ресурсів та економіки ГУ МВС України в Київській області № К-9766 від 07.03.2007 позивач та члени його сім'ї мають право, відповідно до Закону України «Про міліцію» введеного в дію Постановою Верховної Ради від 25.12.1990 року № 583-ХІІ, на 50- процентну знижку по оплаті комунальних послуг жилої площі, опалення, електроенергії за встановленими нормами довічно.
Листом від 01.12.2015 № 6251 відповідач повідомив ОСОБА_2 про те, що із набранням чинності Законом України «Про національну поліцію» з 07.11.2015 втратив чинність Закон України «Про міліцію», у зв'язку із чим відшкодування зазначених пільг припинено з 07.11.2015.
Незгода позивача із такими діями відповідача обумовило звернення до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки позивачу, як пенсіонеру МВС вже була встановлена пільга на 50- процентну знижку по оплаті комунальних послуг жилої площі, опалення, електроенергії за встановленими нормами довічно, у відповідача були відсутні правові підставі зупиняти дію пільги позивачу, у зв'язку із внесенням змін до чинного законодавства.
Перевіривши правову оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, з урахуванням доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий і соціальний захист працівників міліції та їх пенсійне забезпечення на час виникнення спірних правовідносин було врегульовано Законом України "Про міліцію", та з 07.11.2015 Законом України " Про національну поліцію".
Відповідно до ч. 4 ст. 22 Закону України "Про міліцію", в редакції чинній на час призначення позивачу пільг, працівникам міліції та членам їх сімей надавалась 50-процентна знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива.
Відповідно до ч.6 ст. 22 Закону України "Про міліцію" за працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги за цим Законом.
Пунктом 12 розділу ІІ Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року частину шосту та сьому статті 22 Закону України "Про міліцію" викладено у такій редакції: "За працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги згідно з цим Законом. Пільги, передбачені частинами четвертою, п'ятою цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України".
Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року внесені зміни в Закон України "Про міліцію" і ч.7 ст. 22 викладена у новій редакції, згідно якої пільги, передбачені частинами четвертою, п'ятою та шостою цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до вказаного Закону від 28 грудня 2014 року Кабінетом Міністрів України 04 червня 2015 року прийнято постанову №389, яка набрала чинності 01 липня 2015 року та якою затверджено Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї.
Вказаним Порядком визначено механізм реалізації права на отримання пільг з оплати послуг за користування житлом (квартирна плата, плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), комунальних послуг (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів), паливом, скрапленим газом, телефоном, а також послуг із встановлення квартирних телефонів (далі - пільги) залежно від середньомісячного сукупного доходу сім'ї осіб, які мають право на пільги згідно із законодавчими актами.
Згідно пункту 2 цього Порядку дія останнього поширювалась на осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із Законом України "Про міліцію".
Постановою Кабінету Міністрів України №36 від 27 січня 2016 року до пункту 2 зазначеного Порядку було внесено зміни та слова "Про міліцію" (звільнені із служби за віком, хворобою або вислугою років працівники міліції, особи начальницького складу податкової міліції, особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби; діти (до досягнення повноліття) працівників міліції, осіб начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби, загиблих або померлих у зв'язку з виконанням службових обов'язків, непрацездатні члени сімей, які перебували на їх утриманні), виключено.
З набранням чинності Законом України №76-VIII внесено зміни до Закону України "Про міліцію", за змістом яких право на отримання працівниками міліції та членами їх сімей, а також працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, 50-відсоткової знижки плати за користування житлом та комунальними послугами, за паливо збережено, за змістом і колом осіб не звужено. Між тим, законодавцем встановлено умову, за наявності якої вказана пільга призначається, а саме: якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу. Кабінетом Міністрів України на виконання зазначеної норми закону затверджено механізм реалізації права на отримання зазначеного виду пільг, яким врегульовано в тому числі види доходів, які враховуються до складу сукупного доходу сім'ї пільговика.
У судовому засіданні 01.12.2016 апеляційним судом установлено, що позивачем не надавалися відповідачу декларації про доходи та необхідні довідки у зазначений період.
Починаючи з 07 листопада 2015 року у зв'язку з набуттям чинності Законом України "Про Національну поліцію" втратив чинність Закон України "Про міліцію", відповідно до статті 22 якого позивач мав право на 50-процентну знижку по оплаті комунальних послуг жилої площі, опалення, електроенергії за встановленими нормами.
Відповідно до другого абзацу пункту 15 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" (у редакції на час виникнення спірних відносин) за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.
Отже, наведеною нормою прямо закріплено застереження щодо можливості збереження за пенсіонерами МВС та членів їхніх сімей лише тих пільг, які наразі передбачені Законом України «Про Національну поліцію» для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.
Проаналізувавши зміст Закону України "Про Національну поліцію", колегія суддів приходить до висновку, що даний правовий акт не містить норм, які б передбачали пільги на житлово-комунальні послуги.
Конституційний Суд України у рішенні від 03.10.1997р. № 4-зп у справі про набуття чинності Конституції України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативно-правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний в часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальноприйнятим є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом , автоматично скасовується однопроедметний акт, який діяв у часі раніше.
Наразі, пізніше прийнято Закон України «Про Національну Поліцію».
При цьому, апеляційний суд керується положеннями вказаного Закону, оскільки такий прийнятий законодавчим органом (парламентом) і є обов'язковим до виконання, виходячи з позиції Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (Заяви №29458/04 та №29465/04), де Суд вказав: "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" (п.23 рішення).
За таких обставин та нормативного регулювання, колегія суддів вважає, що у відповідача відсутні правові підстави для надання позивачу пільг на оплату житлово-комунальних послуг.
Стосовно посилань позивача на те, що довідку від 07.03.2007 К-9766 видано довічно, апеляційний суд зауважує, що довічний термін дії довідки не абсолютизує права позивача на отримання зазначених у ній пільг.
З цього приводу, судовою колегією враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена у рішенні "Великода проти України" від 03.06.2014, в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
За таких обставин та правових норм, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача є помилковим. Вирішуючи спір, суд прийняв рішення із порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова - скасуванню.
Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд
Апеляційну скаргу Управління праці, соціального захисту та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Бучанської міської ради на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 5 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці, соціального захисту та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Бучанської міської ради про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 5 липня 2016 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддяО.А. Губська
СуддяА.Б. Парінов
СуддяО.О. Беспалов
Повний текст постанови виготовлено 01.12.2016
Головуючий суддя Губська О.А.
Судді: Беспалов О.О.
Парінов А.Б.