Справа: № 823/1378/16 Головуючий у 1-й інстанції: Бабич А.М. Суддя-доповідач: Губська Л.В.
Іменем України
30 листопада 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
Суддів: Ісаєнко Ю.А.
Оксененка О.М.,
при секретарі: Нікітіній А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Малого підприємства «Мехбуд» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року по справі за адміністративним позовом Малого підприємства «Мехбуд» до Державної податкової інспекції у м.Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
Позивач, Мале підприємство «Мехбуд», звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати частково протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області від 05.07.2016: №0009361202 - на суму штрафних санкцій 759,94грн., №0009371202 - на 102882,67грн.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач зареєстрований як юридична особа з 15.03.1993 (код ЄДРПОУ 14211031), є платником ПДВ.
04.07.2016 податковим органом проведено камеральну перевірку своєчасності сплати позивачем узгоджених сум податкових зобов'язань з ПДВ за січень 2013 року - січень 2016 року, за результатами якої складено акт від 04.07.2016 №2419/23-01-15-02/14211031, яким встановлено порушення вимог підп.16.1.4. п.16.1. ст.16, п.57.1. ст.57 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України).
На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 05.07.2016:
- №0009361202, яким застосував до позивача за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання з ПДВ штраф 10% у загальній сумі 1287,04грн.;
- №0009371202, яким застосував до позивача за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання з ПДВ штраф 20% у загальній сумі 107484,65грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення є предметом цього позову, оскільки позивач вважає їх протиправними.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач діяв в межах наданих повноважень та на їх виконання, що він і довів суду як суб»єкт владних повноважень, в той час, як позивач свої доводи належним чином не довів і не обгрунтував.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, відповідно до п.75.1ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Відповідно до п.76.1.ст.76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Відповідно до п.54.1 ст.54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п.57.1 ПК України).
Джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Відповідно до п. 87.1. ст.87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також:
а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника);
б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів;
в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України.
Платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (п. 110.1 ст.110 ПК України).
Відповідно до п. 87.9. ст.87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно з вимогами ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
У випадку застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків відповідно до ст.116 ПК України надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення. За одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції (штрафу), передбаченої цим Кодексом та іншими законами України.
Як установлено судом першої інстанції і свідчать матеріали справи, позивач сплачував грошові зобов'язання з ПДВ, при цьому, сплачені суми зараховувались у порядку календарної черговості погашення його податкового боргу.
Згідно з даними облікової картки позивача з ПДВ станом на 30.01.2013 за ним обліковувалась недоїмка (заборгованість) з ПДВ у сумі 30553,32грн., що збільшувалася з огляду на самостійне декларування податкових зобов'язань та донарахування їх контролюючим органом. Так, відповідно до договору про розстрочення податкового боргу від 26.08.2014 за підприємством обліковувалась заборгованість у розмірі 352 822,48 грн. Вказаний договір позивачем виконаний не був.
Вищевказані обставини стали причиною зарахування коштів, сплачених позивачем, у рахунок погашення наявного податкового боргу (недоїмки).
Оскільки, таке погашення позивачем податкового боргу здійснено з порушенням встановлених законом строків, податковим органом правомірно застосовано штрафну санкцію з розрахунку 10% від суми згідно з ППР №0009361202 та 20% - відповідно до ППР №0009371202.
Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в листі від 18.11.2014р. №1602/11/10/14-14, норма пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, як випливає з її змісту, є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення встановленого Податковим кодексом України строку сплати узгодженого податкового зобов'язання. Отже, незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов'язання, такий платник після фактичного погашення боргу повинен сплатити суму штрафу у розмірі, який залежить від терміну прострочення.
Передбачена пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту погашення податкового боргу з простроченням і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення податкового боргу (добровільного чи примусового, в повній сумі або частинами).
Правопорушення, відповідальність за яке встановлена пунктом 126.1 статті 126.1 Податкового кодексу України, полягає в несвоєчасній сплаті суми узгодженого грошового зобов'язання. Відповідне порушення є закінченим у момент збігу передбаченого податковим законодавством строку сплати узгодженого, але не сплаченого платником податків грошового зобов'язання, а розмір штрафу визначається нормативно та фактично залежить від тривалості прострочення до моменту погашення боргу (до 30 днів або понад 30 днів).
Аналогічне регулювання було встановлено підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Правовий висновок з приводу застосування цих положень у разі порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в залежності від того, як платник податку її сплатив - добровільно чи на підставі рішення суду, у тому числі й у разі розстрочення його виконання, викладено у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2014 року у справі N 21-279а14 за позовом комунального підприємства "Міський водоканал" до державної податкової інспекції у м. Нова Каховка Херсонської області Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.
Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Малого підприємства «Мехбуд» - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий-суддя Л.В.Губська
Судді Ю.А.Ісаєнко
О.М.Оксененко
Головуючий суддя Губська Л.В.
Судді: Ісаєнко Ю.А.
Оксененко О.М.