Справа: № 810/872/16 Головуючий у 1-й інстанції: Дудін С.О. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.
Іменем України
01 грудня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,
при секретарі: Сергійчук Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Білоцерківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - Дашевської Тетяни Дмитрівни на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Білоцерківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
У березні 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Білоцерківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що спірним податковим повідомленням-рішенням було неправомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції, оскільки грошові кошти, які позивач отримала від реалізації товару, були оприбутковані належним чином в книзі обліку розрахункових операцій на підставі звітних фіскальних чеків реєстратора розрахункових операцій, про що в книзі обліку розрахункових операцій містяться відповідні записи. В акті перевірки не було зафіксовано зауваження позивача щодо результатів проведення перевірки; акт перевірки не містить конкретного викладу обставин, які зумовили проведення перевірки; в оспорюваному податковому повідомлені-рішенні в якості підстави його прийняття зазначено акт перевірки який позивач не отримувала.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 червня 2016 року задоволено вказаний адміністративний позов. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Рокитнянського відділення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 09.11.2015 року № 000667/2202/1182.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Білоцерківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - Дашевська Тетяна Дмитрівна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції було встановлено, що 21.10.2015 року відповідачем було проведено фактичну перевірку господарської одиниці - магазину-кафе, що розташований за адресою: смт. Рокитне, вул. Радянська, 55 та належить позивачу.
За результатами проведення фактичної перевірки складено акт від 21.10.2015 року, за змістом якого перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог п. 2.6 Постанови Правління Національного банку «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» від 15.12.2004 року № 637, а саме: позивачем не було оприбутковано готівкові кошти у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій № 3000142859/1 від 12.07.2015 року на підставі фіскальних звітних чеків реєстраторів розрахункових операцій з № 0001 від 15.08.2015 року по № 0069 від 20.10.2015 року на загальну суму 2865,74 грн., а саме: у розділі ІІ книги відсутні записи про оприбуткування готівкової виручки за відповідний період на загальну суму 2865,74 грн.
При цьому, судом першої інстанції на підставі матеріалів справи встановлено, що позивач відмовилась від підписання вказаного акта перевірки, про що посадовими особами податкового органу було складено акт відмови від підписання матеріалів перевірки № 59 від 21.10.2015 року.
Також судом першої інстанції було встановлено, що під час проведення перевірки позивачем було надано письмові пояснення б/н від 21.10.2015 року, в яких остання повідомила про те, що вона не знала про необхідність оприбуткування готівкових коштів за відповідними фіскальними звітними чеками у книзі обліку розрахункових операцій.
В подальшому позивач зверталася до Головного управління ДФС у Київській області із запереченнями № 1-11/2015 від 02.11.2015 року на акт фактичної перевірки від 21.10.2015 року, у яких просила вищестоящий податковий орган внести зміни до відповідного акта перевірки, шляхом виключення з нього висновків про порушення позивачем вимог чинного законодавства в частині неоприбуткування готівкової виручки. При цьому позивач зауважила, що на момент перевірки вона знаходилася у стресовому стані, а пояснення, які додані до акта перевірки, були складені ревізорами на власний розсуд та не є поясненнями позивача.
За результатами розгляду вказаних заперечень Головне управління ДФС у Київській області листом № 1940/14/10-36-22-05-20 від 13.11.2015 року повідомило позивачу про необхідність звернення позивача з відповідними запереченнями до належного податкового органу, зокрема, до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області.
На підставі вищевказаного акта, Рокитнянським відділенням Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області було винесено податкове повідомлення-рішення № 000667/2202/1182 від 09.11.2015 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 14328,70 грн.
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначено Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637.
Відповідно до п. 2.6 Положення № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
При цьому, пунктом 1.2 Положення № 637 закріплені визначення наступних термінів:
- касові документи - документи (касові ордери та відомості на виплату грошей, розрахункові документи, квитанції програмно-технічних комплексів самообслуговування, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку;
- розрахунковий документ - документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну;
- оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.
- каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.
- книга обліку - касова книга, книга обліку доходів і витрат, книга обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей або книга обліку розрахункових операцій.
- книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).
- реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, у якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій під час продажу товарів (надання послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг).
Пунктом 3.1 Положення № 637 встановлено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.
Відповідно до п. 3.2 Положення № 637 касові операції, що проводяться відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оформляються згідно з вимогами цього Закону.
Аналіз наведених норм матеріального права дає суду підстави для висновку про те, що у разі проведення готівкових розрахунків з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 Положення № 637 оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у касових ордерах та відображення на їх підставі готівки у касовій книзі. У випадку ж проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є відображення повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та здійснення обліку зазначених готівкових коштів у КОРО.
Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність абзацом третім статті 1 Указу Президента України від 12.06.1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» у вигляді штрафу у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій затверджений Наказом Міністерства доходів і зборів України від 28.08.2013 року № 417 (чинний на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу 1 Глави ІІ Порядку № 417 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані зареєструвати книги обліку розрахункових операцій (далі - книга ОРО).
Реєстрація книг ОРО здійснюється в органі доходів і зборів за основним місцем обліку суб'єкта господарювання як платника податків.
Книга ОРО реєструється на кожний РРО або, якщо згідно із законодавством розрахунки можуть проводитися без застосування РРО, на окрему господарську одиницю. Кількість книг ОРО, що реєструються одночасно, не обмежується. Форму книги ОРО на РРО наведено в додатку 1, форму книги ОРО на господарську одиницю - у додатку 2 (п. 3 Розділу 1 Глави ІІ Порядку №417).
Судом першої інстанції було встановлено, що позивачем була зареєстрована у Рокитнянському відділенні Білоцерківської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області Книга обліку розрахункових операцій № 3000142859Р/1, згідно з Додатком 1 до Порядку № 417.
Відповідно до пункту 6 Розділу 4 Глави ІІ Порядку № 417 використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає:
- наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО;
- підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО;
- щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо;
- у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій;
- ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі книги ОРО.
Згідно з пунктом 8 Розділу 4 Глави ІІ Порядку № 417 у разі роздрукування на РРО протягом робочого дня декількох фіскальних звітних чеків усі вони підклеюються у відповідній книзі ОРО, записи в розділі 2 книги ОРО робляться за кожним фіскальним звітним чеком окремо. Якщо фіскальний звітний чек містить дані про операції службового внесення та службової видачі коштів, то графи 3 і 4 розділу 2 книги ОРО можна не заповнювати.
Судом першої інстанції було встановлено, що податковим органом зафіксовано порушення позивачем вимог п. 2.6 Положення № 637, яке полягало в тому, що позивачем не було оприбутковано готівкові кошти за звітними фіскальними чеками з № 0001 від 15.08.2015 року по № 0069 від 20.10.2015 року шляхом внесення записів до Розділу 2 книги обліку розрахункових операцій № 3000142859/1 від 12.07.2015 року.
Колегія суддів погоджується з критичним сприйняттям судом першої інстанції вказаного твердження податкового органу з огляду на наступне.
Позивач, зазначаючи про належне оприбуткування відповідних сум готівкових коштів за вказаними звітними фіскальними чеками, надала для огляду суду першої інстанції оригінал книги обліку розрахункових операцій № 300142859/1 від 17.07.2015 року, копії якої залучено до матеріалів справи.
На підставі відомостей вказаної книги обліку розрахункових операцій, судом першої інстанції було встановлено, що зазначений документ містить вклеєні фіскальні звітні чеки (Z-звіти) за весь період діяльності суб'єкта господарювання.
Крім того, у Розділі 2 вказаної книги наявні записи про оприбуткування готівкових коштів за звітними фіскальними чеками за відповідний період.
Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що вказане є належним та допустимим доказом, який підтверджує факт оприбуткування позивачем готівкових коштів з реалізації товару за охоплений перевіркою період, а отже, дотримання позивачем вимог Положення № 637.
Судом першої інстанції було встановлено, що відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про те, що позивачем було визнано допущене нею порушення вимог п. 2.6 Положення № 637, про що як зауважив відповідач, свідчать підписані позивачем пояснення, які були складені в ході проведення перевірки.
Проте, колегія суддів погоджується з критичним сприйняттям таких доводів та вважає, що вказані письмові пояснення не можуть бути прийняті в якості доказу, який підтверджує факт вчинення позивачем відповідного порушення, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції було допитано позивача в якості свідка. Вказана особа була попереджена про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань. Позивача було повідомлено суду про те, що написання відповідних письмових пояснень було здійснено нею виключно за вказівкою посадових осіб податкового органу, які проводили відповідну перевірку.
При цьому, позивач зауважила про те, що її згода на написання вказаних пояснень, була зумовлена виключно тим стресовим станом, в якому вона перебувала в момент проведення перевірки, у той час як реальних негативних наслідків, що зумовлені написанням відповідних пояснень, позивач у той час не усвідомлювала.
Крім того, аналогічна інформація про те, що викладені в додатку до акта перевірки письмові пояснення не відповідають фактичним обставинам справи, була зазначена позивачем в запереченнях на акт перевірки.
Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем було належним чином оприбутковано в книзі обліку розрахункових операцій готівкові кошти, отримані нею за результатами здійснення господарської діяльності.
Надані відповідачем фотокопії Книги обліку розрахункових операцій з незаповненими графами Розділу 2 колегія суддів вважає неможливим прийняти до уваги як належний доказ у справі, оскільки з аналізу копій відповідних сторінок Розділу 2 неможливо встановити, що вони були зроблені саме з КОРО № 3000142859/1 від 12.07.2015 року, яка велась в магазині позивача.
Колегія суддів погоджується з зауваженням суду першої інстанції про те, що доказом відсутності на момент проведення перевірки записів в Розділі 2 КОРО про оприбуткування готівки може бути відповідний запис ревізорів в Книзі, що унеможливлює подальше внесення відомостей із зазначенням дат, які передують дню проведення перевірки, проте такі записи в Книзі відсутні.
Щодо посилань позивача на відсутність підстав для проведення фактичної перевірки колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 80.1 та 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим пунктом.
Судом першої інстанції було встановлено, що фактична перевірка позивача була здійснена на підставі Наказу ГУ ДФС у Київській області від 29.09.2015 року № 413 та виданих на виконання цього наказу направлень від 21.10.2015 року № 6102 та № 6103.
При цьому, доказів оскарження у судовому порядку Наказу ГУ ДФС у Київській області від 29.09.2015 року № 413 позивач не надала.
Згідно з пунктом 80.5 статті 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Пунктом 81.1 статті 81 ПК України визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови (п. 81.2 ст. 81 ПК України).
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб органу податкової служби до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.
Судом першої інстанції встановлено, що наданим правом щодо недопущення посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки позивач не скористалася, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність дій податкового органу щодо проведення перевірки.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вказане, колегія суддів вважає правильним є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення даного позову.
За вказаних обставин колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а тому вона є такою, що не підлягає задоволенню.
За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу представника Білоцерківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - Дашевської Тетяни Дмитрівни - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 червня 2016 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: І.О. Лічевецький
В.Е. Мацедонська
Повний текст виготовлено 02.12.2016 року.
Головуючий суддя Мельничук В.П.
Судді: Лічевецький І.О.
Мацедонська В.Е.