29 листопада 2016 рокусправа № 820/1410/16
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.
суддів: Чабаненко С.В. Сафронової С.В.
за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову ОСОБА_2 окружного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року по справі
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 апеляційного адміністративного суду, 3 особи Державної судової адміністрації України про зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 апеляційного адміністративного суду, 3 особи Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України), в якому просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок її заробітної плати з 26.10.2014 року по 28.03.2015 року виходячи з розміру посадового окладу, визначеного відповідно до абз. 2 ч.1 ст.144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07.07.2010 року (далі - Закон №2453-VI), в редакції Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 року (далі - Закон №1697-VII), та з 29.03.2015 року по 08.09.2015 року виходячи з розміру посадового окладу, визначеного відповідно до абз.2 ч.1 ст. 147 Закону №2453-VI, в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» №192-VІІI від 12.02.2015 року (далі - Закон №192-VІІI) та виплатити різницю нарахованих сум з урахуванням виплачених коштів.
Постановою ОСОБА_2 окружного адміністративного суду від 25.08.2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про день розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно ст.41 КАС України не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 01.10.2012 року працює на посаді секретаря судового засідання Харківського апеляційного адміністративного суду та з 01.10.2014 року має 12 ранг державного службовця.
Згідно з наявним в матеріалах справи відомостями ОСОБА_1 нарахування та виплата заробітної плати здійснювалася відповідно до посадового окладу у жовтні - грудні 2014 року та лютому, квітні, червені, липні 2015 року в розмірі 1 218 грн., у січні 2015 року в розмірі 1096 грн., у березні 2015 року в розмірі 974,40 грн., у травні 2015 року в розмірі 947,33 грн., у вересні 2015 року в розмірі 1753,82 грн., не погодившись з чим позивач звернулася до суду.
26.10.2014 року набрав чинності Закон № 1697-VII, яким внесено зміни до ст. 144 Закону №2453-VI, зокрема передбачено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Абзацом 2 пп. 1 і абзацом 3 пп. 2 п. 13 розділу XIII Закону №1697-VII Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом №2453-VI.
Крім того, з 28.03.2015 року Законом № 192-VІІІ затверджено нову редакцію Закону №2453-VI, та у ст. 147 встановлено, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, ДСА, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Підпунктом 2 п. 13 Перехідних положень Закону № 192-VІІІ Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із зазначеним Законом.
Наведене узгоджується із положеннями ч. 7,8 ст. 33 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 року, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин (далі - Закон №3723-XII), згідно з якими умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.
Також аналогічні положення закріплено ч.2 ст. 8 Закону України «Про оплату праці» № 108/95-ВР від 24.03.1995 року у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин (далі - Закон № 108/95-ВР) яка передбачає, що умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (ст. 13 Закону № 108/95-ВР).
За правилами ст. 142 Закону №2453-VI, у редакції до 28.03.2015 року фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює, зокрема, ДСА. Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (ст. 143 Закону №2453-VI ). Аналогічні правила закріплені і у ст. 145, 146 Закону №2453-VI у редакції з 28.03.2015 року.
З 01.01.2015 року п. 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» визначено, що норми і положення, зокрема, ч. 1 ст. 144 Закону №2453-VI застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а з 13.03.2015 року установлено, що норми і положення Закону №2453-VI застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На час виникнення спірних відносин схема посадових окладів працівників апарату суду була закріплена постановою Кабінету Міністрів України № 268 від 09.03.2006 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (далі - Постанова КМУ №268), зокрема Додатком 47, який залишався незмінним до 09.09.2015 року.
Отже, Кабінет Міністрів України покладені на нього абзацом 2 пп. 1 п. 13 розділу XIII Закону №1697-VII та пп. 2 п. 13 Перехідних положень Закону № 192-VІІІ обов'язки щодо приведення його нормативно-правових актів у відповідність із цими законами у тримісячний строк не виконав.
Згідно з ч. 1,2 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що оскільки в період з 26.10.2014 року по 28.03.2015 року та з 29.03.2015 року по 09.09.2015 року Кабінетом Міністрів України зміни до Постанови КМУ № 268 щодо умов оплати праці, зокрема розмірів окладів працівників апарату суду не внесено, а Законами України «Про Державний бюджет України на 2014рік» та «Про Державний бюджет України на 2015 рік» видатки на реалізацію положень абзацу 2 ч. 1 ст. 144 Закону №2453-VI та ч. 1 ст. 147 цього ж Закону у редакції Закону №192-VІІІ не передбачено, відповідач як розпорядник бюджетних коштів не мало правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівникам апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.
Аналогічна позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена в постановах Верховного Суду України від 12.07.2015 року по справі №21-1726а16 та від 13.07.2015 року по справах №21-1488а16 та №21- 1888а16.
Доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовуються.
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову ОСОБА_2 окружного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: Т.С. Прокопчук
Суддя: С.В. Чабаненко
Суддя: С.В. Сафронова