01 грудня 2016 рокусправа № 335/9526/16-а (2-а/335/327/2016)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чумака С. Ю.,
суддів: Гімона М.М. Юрко І.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції м. Запоріжжя Департаменту патрульної поліції на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 6 жовтня 2016 року у справі № 335/9526/16-а (2-а/335/327/2016) за позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти 3 батальйону 3 Управління патрульної поліції м. Запоріжжя Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, третя особа: Управління патрульної поліції м. Запоріжжя Департаменту патрульної поліції,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо складення постанови Серії АР № 09220 від 23.08.2016 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі за ч. 7 ст. 121 КУпАП та скасувати вказану постанову.
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 6 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Суд визнав протиправною та скасував постанову у справі про адміністративне правопорушення від 23.08.2016 року серія АР № 092200, яка винесена відповідачем щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 7 ст. 121 КУпАП.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Сторони в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Колегія суддів розглянула справу відповідно до вимог ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
23.08.2016 року інспектором патрульної УПП у м. Запоріжжі рядовим поліції ОСОБА_2 винесено постанову серії АР № 092200, відповідно до якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 7 ст. 121 КУпАП, за те що, ОСОБА_1 по пр. Соборний, 1 перейшов проїжджу частину дороги у невстановлену місті, чим порушив п. 4.7 ДПР та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 грн. (а.с. 7)
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 121 КУпАП, та відсутній склад адміністративного правопорушення.
При вирішенні справи колегія суддів виходить з наступного.
У відповідності до ч. 1 ст. 127 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за непокору пішоходів сигналам регулювання дорожнього руху, перехід ними проїзної частини у невстановлених місцях або безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються невиконання інших правил дорожнього руху.
Разом з тим, при винесенні постанови про адміністративне правопорушення рядовий поліції ОСОБА_2 керувався ч. 7 ст. 121 КУпАП, якою встановлено порушення водієм правил експлуатації транспортних засобів, правил використання ременів безпеки або мотошлемами, зокрема вчинене повторно протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбаченою частиною шостою цієї статті, проте зміст вказаної норми не відповідає характеру вчиненого позивачем адміністративного правопорушення.
Пунктом 4.7 ПДР встановлено, що пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності - на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, іншими документами.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Колегія суддів зазначає, що апелянтом не надано суду жодних доказів в розумінні статті 251 КУпАП, які підтверджують порушення позивачем ОСОБА_3 дорожнього руху, наявність в його діях складу правопорушення та правомірність прийняття оскаржуваної постанови (фото, відеозапис тощо), що також підтверджує суд першої інстанції у своєму рішенні.
Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, оскільки доказів вини позивача у правопорушенні, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не надано, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 127 КУпАП, що в свою чергу свідчить про неправомірність складеної відносно останнього постанови про накладення адміністративного.
З приводу посилання апелянта на те, що факт вчинення позивачем правопорушення інспектором патрульної поліції виявлений візуально під час здійснення контролю за дотриманням учасниками дорожнього руху ПДР України, колегія суддів зазначає, що вказаний спосіб не є належним та допустимим доказом вчинення особою адміністративного правопорушення в розумінні ст. 251 КУпАП, а відтак не може бути використаний відповідачем як засіб доказування у суді.
Крім того, колегія суддів також зазначає, що кваліфікація дій позивача в постанові за ч. 7 статті 121 КУпАП не відповідає об'єктивній стороні складу правопорушення, який вказаний відповідачем у змісті оскаржуваної постанови, що є безумовною підставою для скасування такої постанови.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що постанова суду першої інстанції винесена законно та обґрунтовано, апеляційна скарга позивача, не ґрунтується на законі та не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.
На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції м. Запоріжжя Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення.
Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 6 жовтня 2016 року у справі № 335/9526/16-а (2-а/335/327/2016) залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції, прийнята в порядку письмового провадження, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.
Головуючий: С.Ю. Чумак
Суддя: М.М.Гімон
Суддя: І.В. Юрко