30 листопада 2016 рокусправа № 203/3693/16-а(2а/0203/114/2016)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.
суддів: Панченко О.М. Чередниченка В.Є.
за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 вересня 2016 року у справі № 203/3693/16-а(2а/0203/114/2016) за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 01.08.2016 року серія АА № 208576 у справі про адміністративне правопорушення, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у вигляді штрафу у розмірі 2635 грн.
Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 вересня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищезазначену постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою задовольнити вимоги адміністративного позову в повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що відповідачем при притягненні позивача до адміністративної відповідальності було порушено приписи ч.1 ст. 38 КУпАП. Зазначено, що податковому органу стало відомо про несвоєчасну сплату єдиного внеску ще 21.01.2016 року з особового рахунку ДП «ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова». Додатковим доказом пропуску СДПІ строку є те, що всі штрафні санкції за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску нараховувались з дня, наступного за останнім днем, наданим законодавством для сплати ЄСВ.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС та ч.1 ст. 41 КАС України не перешкоджає розгляду справи без їх участі та без фіксування судового розгляду технічними засобами.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 займає посаду заступника генерального директора з економіки та фінансів ДП «ВО ПМЗ ім. О.М.Макарова».
25.07.2016 року відносно позивача було складено протокол № 9/28-01-40-02 за ч.5 ст.165-1 КУпАП за фактом повторного допущення несвоєчасної сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за грудень 2015 року в сумі 8462183 грн. 04 коп. граничним терміном сплати 20.01.2016 року, сплачено до бюджету в повному обсязі 13.07.2016 року.
Постановою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби від 01.08.2016 року серії АА № 208576 позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.165-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 2635 грн.
Скасування вказаної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності і було предметом судового розгляду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на те, що перебіг строку притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності за відповідне правопорушення починається з моменту фактичної сплати платежу в повному обсязі, а не з моменту настання встановленого законом строку для його сплати, податковим органом строки накладення адміністративного стягнення порушено не було, при цьому позивачем не заперечується факт допущення адміністративного правопорушення.
Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, відповідно до ч.2 ст.9 цього статті Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до ч.8 ст.9 цього Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Частинами 11, 12 ст. 9 Закону визначено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом та єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, що визначено ч.1 ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Диспозицією ч.5 ст.1651 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за потворне протягом року вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого, зокрема, ч.4 цієї ж статті. Згідно ч.4 вказаної статті передбачена відповідальність за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі авансових платежів, у сумі більше трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Позивач проти несвоєчасності сплати єдиного соціального внеску не заперечує, але наполягає на тому, що при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення від 01.08.2016 року серії АА № 208576 пропущено строки встановлені ст. 38 КУпАП.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Несплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування полягає у нездійсненні платежу до граничного строку його проведення - тобто в день виплати заробітної плати чи інших платежів, які є базою для нарахування єдиного внеску, або до 20 числа місяця, наступного за звітним. Про факт вчинення такого правопорушення контролюючий орган отримує інформацію за результатами звітності за відповідний місяць і з цього часу починається перебіг строку притягнення винних посадових осіб до адміністративної відповідальності.
Натомість, у разі несвоєчасної сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, правопорушення полягає у здійсненні платежу після граничного строку його проведення. У цьому разі, перебіг строку притягнення винних посадових осіб до адміністративної відповідальності починається з моменту фактичної сплати платежу.
Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності саме за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Зважаючи на час фактичної сплати цього внеску, а саме липень 2016 року та дату притягнення позивача до адміністративної відповідальності - 01 серпня 2016 року, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що, передбачений ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, строк не минув.
Крім того, факт повторного протягом року притягнення до адміністративної відповідальності за таке ж правопорушення, що було передумовою для кваліфікації правопорушення за ч. 5 ст. 1651 Кодексу України про адміністративні правопорушення, сторонами не оспорювався.
Оскільки факт вчинення позивачем правопорушення, за яке оскарженою постановою накладено стягнення, знайшов своє підтвердження під час розгляду справи, підстави для задоволення позовних вимог та скасування постанови відповідача відсутні.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 вересня 2016 року у справі № 203/3693/16-а(2а/0203/114/2016) за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності- залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий: С.М. Іванов
Суддя: О.М. Панченко
Суддя: В.Є. Чередниченко