Суддя-доповідач - Білак С. В.
Головуючий у 1 інстанції - Апаллонова Ю.В.
30 листопада 2016 рокусправа № 335/9576/16-а (2-а/335/331/2016)
приміщення суду за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект імені Газети «Правда», 29
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білак С.В., суддів: Шальєвої В.А. Чумака С. Ю. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції м.Запоріжжя Департаменту патрульної поліції на постанову Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 15 вересня 2016 р. у справі №335/9576/16-а (2-а/335/331/2016) за позовом ОСОБА_2 до інспектора роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції м.Запоріжжя Департаменту патрульної поліції Ошека Віталія Вікторовича, Управління патрульної поліції м.Запоріжжя Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя з позовом до інспектора роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції м.Запоріжжя Департаменту патрульної поліції Ошека Віталія Вікторовича (далі - відповідач-1), Управління патрульної поліції м.Запоріжжя Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач-2), в якому просив визнати протиправними дії відповідача-1 та скасувати винесену ним постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія АР №020759 від 13.08.2016 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 13.08.2016 року о 21 год. 15 хв. він, керуючи автомобілем був зупинений поліцейськими в автомобілі ДПП із застосуванням спец сигналу. Після огляду транспортного засобу та салону автомобіля, були запитані документи на автомобіль та посвідчення водія. Інспектором Ошеком В.В. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення від 13.08.2016 року АР №020759, згідно якої на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 425 грн., у зв'язку з тим, що він проїхав перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 (е) ПДР. З вказаною постановою не погоджується, оскільки вона винесена з порушенням норм процесуального, матеріального права та правил оформлення адміністративних матеріалів, оскільки він цього правопорушення не вчиняв і доказів вчинення правопорушення відповідач йому не надали.
Постановою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 15 вересня 2016 р. адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення від 13 серпня 2016 року серія АР №020759, яка винесена інспектором роти 3 батальйону 1 Управління патрульної поліції м. Запоріжжя Департаменту патрульної поліції Ошеком Віталієм Вікторовичем, щодо притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
В решті частині вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач-2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, що призвело до порушення норм процесуального права та неправильне вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що важливим для провадження у справах про адміністративні правопорушення є характерний специфічний вид доказі - безпосереднє спостереження осіб, уповноважених на складання протоколу про адміністративне правопорушення і проведення адміністративного розслідування.
Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності було вчинення ним правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, яке полягало у тому, що керуючи транспортним засобом у м.Запоріжжя, про проїзді перехрестя вул.Космічної та вул.Броньової він здійснив проїзд на заборонений сигнал світлофору, що підтверджується в тому числі відеозаписом, наданим представником Управління у судовому засіданні, на якому позивач визнає факт проїзду на заборонений сигнал світлофору.
Факт вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення було виявлено відповідачем візуально під час несення служби по охороні публічного порядку у м.Запоріжжі та здійсненні нагляду за дорожнім рухом.
Оскільки позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позову.
Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 13.08.2016 року близько 21 год. 30 хв. ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись у м.Запоріжжі по вул.Космічній був зупинений поліцейськими в автомобілі ДПП із застосуванням спец сигналу.
Після зупинки транспортного засобу відносно позивача складено постанову про адміністративне правопорушення від 13.08.2016 року АР №020759.
Як зазначено у постанові про адміністративне правопорушення від 13.08.2016 року АР №020759 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а саме за те, що 13.08.2016 року об 21:30 годині у м. Запоріжжя керуючи автомобілем НОМЕР_1, перехрестя вул. Космічна та вул.Броньова, проїхав на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3 (е) ПДР, у зв'язку з чим до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу 425,00 грн.
Відповідно до п. 8.7.3. ПДР України ґ) жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів; е) червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.
Згідно з ч.2 ст.122 КУпАП, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Згідно ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.24 Постанови "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23 грудня 2005 року з подальшими змінами та доповненнями, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП України. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
З оглянутого колегією суддів диску із відеозаписом не вбачається, що позивач проїхав перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора. Інших доказів вчинення правопорушення ОСОБА_2 відповідачем суду не надано.
Таким чином, матеріалами справи про адміністративне правопорушення не доведено того, що позивач порушив п. 8.7.3 (е) ПДР.
При цьому посилання відповідача про те, що позивач визнавав що проїхав перехрестя на жовтий сигнал світлофора, судом до уваги не приймаються, так як відповідальність за проїзд перехрестя на жовтий сигнал світлофора передбачена п.п ґ) п. 8.7.3 ПДР, за порушенням цих вимог ПДР позивач до відповідальності інспектором не притягався. Більш того, за відсутності фіксації порушення, суд не має можливості також перевірити доводи позивача в частині положень ст.17 КУпАП.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного спливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Отже, доводи позивача колегія суддів вважає такими, що відповідають дійсності, оскільки до постанови не приєднані належні докази факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Таким чином, для притягнення особи до адміністративної відповідальності повинен бути наявним склад адміністративного правопорушення, тобто дія особи повинна бути протиправною, винною і відповідальність за правопорушення повинна бути передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.2 ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно ч.2 ст.69 КАС України докази суду надають особи, які беруть участь у справі.
При цьому, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Положеннями ч.1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її позовні вимоги та заперечення.
За нормою ч.2 цієї статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність оскаржуваної постанови, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що постанова від 13 серпня 2016 року серія АР №020759, яка винесена інспектором роти 3 батальйону 1 Управління патрульної поліції м. Запоріжжя Департаменту патрульної поліції Ошеком Віталієм Вікторовичем є протиправною та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.
Згідно з ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки, рішення суду першої інстанції в частині не задоволених позовних вимог сторонами не оскаржено, то воно підлягає залишенню без змін.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції м.Запоріжжя Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення.
Постанову Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 15 вересня 2016 р. у справі №335/9576/16-а (2-а/335/331/2016) за позовом ОСОБА_2 до інспектора роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції м.Запоріжжя Департаменту патрульної поліції Ошека Віталія Вікторовича, Управління патрульної поліції м.Запоріжжя Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя С.В. Білак
Судді С.Ю.Чумак
В.А.Шальєва