Справа № 161/14045/16-а
Провадження № 2-а/161/818/16
28 листопада 2016 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого -- судді Гриня О.М.,
при секретарі - Муригіній А.І
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до департаменту соціальної політики Луцької міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до департаменту соціальної політики Луцької міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він являється інвалідом війни ІІІ групи та відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» йому належить щорічна виплата до 5 травня разова грошова допомога у розмірі семи мінімальних пенсій за віком. Однак, 03.11.2016 року він отримав відповідь з Департаменту соціальної політики Луцької міської ради, якою йому відмовлено в перерахунку та виплаті належної йому суми грошової допомоги.
Просить суд, визнати протиправними дії Департаменту соціальної політики Луцьбкої міської ради щодо нарахування та виплати йому у 2016 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як інваліду війни ІІІ групи у розмірі, визначеному постановами КМУ. Зобов'язати Департамент соціальної політики Луцької міської ради нарахувати та виплатити йому щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, як інваліду війни ІІІ групи за 2016 рік у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням виплаченої суми.
В судове засідання позивач не з'явився, подав суду письмову заяву про розгляд справи без його участі за наявними матеріалами справи. Просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явилась, проте подала суду письмові заперечення та заяву про розгляд справи без її участі за наявними матеріалами справи, подано заперечення щодо позову, яке обґрунтовано тим, що ДСП Луцької міської ради у 2016 році позивачу, як інваліду війни третьої групи, було виплачено разову грошову допомогу до 5 травня в сумі 2310 грн., тобто у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань». Пунктом 26 Прикінцевих положень Бюджетного кодексу України установлено, що норми статей 12, 13, 14, 15, 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Тому відповідач просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності позивача та представника відповідача по наявних матеріалах справи, що відповідає вимогам ч. 6 ст. 128 КАС України.
Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Суть спірних правовідносин полягає у правомірності нарахування та виплати позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2016 рік як інваліду війни до ст. п. 27 ст. 13, ч. 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»
Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно посвідчення серії Б №267187, виданого ДСП Луцької міської ради, на час звернення до суду є інвалідом третьої групи і має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни. Посвідчення дійсне до 01 листопада 2016 року (а.с.3)
У 2016 році позивачу було здійснено виплату допомоги до 5 травня в розмірі 2310 гривень, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 141 від 02.03.2016 р. «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».
Вирішуючи питання правомірності виплати допомоги до 5 травня за 2016 рік позивачу, суд виходить з наступного.
Положеннями частини 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року у справі № 1-11/2012 у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з окремими положеннями Конституції України, Кабінет Міністрів України уповноважений встановлювати розмір соціальних виплат.
Конституційний Суд України в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» викладені в новій редакції положення частини 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до яких щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року наведені положення визнані неконституційними. Отже, починаючи з 22 травня 2008 року, відновлено дію частину 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до якої розмір грошової допомоги учасникам бойових дій має становити сім мінімальних пенсій за віком.
Разом з тим, згідно п.63 (І) Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнений пунктом 26, яким установлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» … застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Дане положення Закону України неконституційним не визнавалося.
Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» - у 2016 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які через відділення зв'язку або через установи банків перераховують їх на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання), у розмірі - інвалідам війни ІІІ групи 2310 грн.
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин діяли два нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня інвалідам війни.
Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення № 4-зп від 03 жовтня 1997 року у справі набуття чинності Конституцією України зазначив про те, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
За змістом частини 3 статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на всій території України.
Таким чином, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суд повинен застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Отже, ДСП Луцької міської ради, здійснюючи позивачеві нарахування та виплату одноразової допомоги до 5 травня діяло відповідно до Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», (чинного з 1 січня 2015 року), та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань".
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що підстави для визнання дій відповідача по виплаті позивачу разової грошової допомоги до 5 травня в 2016 році, - відсутні, тому в задоволенні позову слід відмовити.
Оскільки позивач звільнений від сплати судових витрат, то понесені судові витрати компенсуються за рахунок Державного бюджету України у відповідності до положень частини 5 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі ст. ст. 19, 22, 46 Конституції України, Рішення Конституційного Суду України від 03 жовтня 1997року № 4-зп, Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, Рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року у справі № 1-11/2012, Бюджетного кодексу України, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України Про державний бюджет України на 2016 рік, Постанови Кабінету Міністрів України №141 від 02.03.2016р. «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і «Про жертви нацистських переслідувань», Закону України від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», керуючись ст.ст. 2, 3,7, 11, 71, 86, 94, 128, 158-163, 167, 186 КАС України, суд,
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до департаменту соціальної політики Луцької міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Луцького міськрайонного суду О.М. Гринь