18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
"01" грудня 2016 р. Справа № 925/1146/16
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,
секретар судового засідання - Гень С.Г.,
за участі представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1 - представник за довіреністю,
від відповідача - представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Охтирка
м'ясопродукт”, с. Мала Павлівка, Охтирського району, Сумської
області
до товариства з обмеженою відповідальністю “Мегапровіант”,
с. Червона Слобода, Черкаського району, Черкаської області
про стягнення 21 945 грн. 50 коп.
До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю “Охтирка м'ясопродукт” до товариства з обмеженою відповідальністю “Мегапровіант” про стягнення з відповідача 32 957 грн. 41 коп. заборгованості, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №24/06 від 24 червня 2015 року, а саме: 21 945 грн. 50 коп. основний борг, 5 848 грн. 46 коп. пеня, 1 140 грн. 37 коп. 3% річних та 4 023 грн. 08 коп. інфляційні втрати.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 20 вересня 2016 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 06 жовтня 2016 року.
Проте, судове засідання 06 жовтня 2016 року не відбулося.
З 18 жовтня 2016 року по 28 жовтня 2016 року головуючий суддя по даній справі перебував у відпустці.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 31 жовтня 2016 року розгляд справи призначено на 17 листопада 2016 року.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 17 листопада 2016 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи 01 грудня 2016 року.
Позивач неодноразово змінював розмір позовних вимог.
Так, 01 грудня 2016 року від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просив суд стягнути з відповідача лише суму основного боргу в розмірі 21 945 грн. 50 коп.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Вказана заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а тому судом розглядається позов товариства з обмеженою відповідальністю “Охтирка м'ясопродукт” з урахуванням зменшеного розміру позовних вимог.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Викликаний в судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву суду не надав.
Ухвалами господарського суду Черкаської області від 20 вересня 2016 року, від 06 жовтня 2016 року, від 31 жовтня 2016 року та від 17 листопада 2016 року було зобов'язано відповідача надати суду відзив на позовну заяву з посиланням на мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача, а також докази, що обґрунтовують відхилення позовних вимог.
Оскільки відповідач не був позбавлений права надати до суду необхідні докази та свої доводи і міркування щодо предмету спору шляхом письмових пояснень та заперечень, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, та оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
В судовому засіданні, яке відбулося 01 грудня 2016 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1146/16.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 24 червня 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Охтирка м'ясопродукт” (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю “Мегапровіант” (покупець) було укладено договір поставки за №24/06.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до п. 1.1. вищевказаного договору постачальник зобов'язався відповідно до умов цього договору передати у власність покупця товар в асортименті та кількості, а покупець - прийняти цей товар та сплатити за нього обумовлену вартість, згідно накладної на поставку товару. Загальна кількість, асортимент, ціна за одиницю товару визначається у накладних на передачу товару.
Позивач свої зобов'язання за договором поставки виконав та поставив відповідачу товар на суму 141 240 грн. 00 коп.
Водночас позивачем було сплачено лише 89 112 грн. 00 коп., що підтверджується копіями платіжних доручень.
Крім того відповідачем було повернуто позивачу товар на загальну суму 30 182 грн. 50 коп., що підтверджується копіями накладних на повернення товару від 11 листопада 2015 року та від 23 травня 2016 року.
В зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 21 945 грн. 50 коп. боргу за поставлений товар згідно договору поставки від 24 червня 2015 року №24/06.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з п. 4.1. договору поставки оплата за поставлений товар здійснюється протягом 21 календарного дня з дати поставки.
Отже, з урахуванням умов п. 4.1. договору поставки та дати останньої поставки товару від 26 листопада 2015 року строк оплати поставленого товару настав.
В матеріалах справи (а.с.15) міститься лист відповідача від 28 квітня 2016 року за №280416/1 в якому останній гарантує оплату заборгованості у розмірі 46 878 грн. 00 коп. до 31 травня 2016 року включно.
Тобто відповідач своїм листом визнав борг станом на 28 квітня 2016 року в розмірі 46 878 грн. 00 коп.
В подальшому 23 травня 2016 року, як було зазначено вище, відповідач згідно накладної на повернення товару повернув позивачу товар на суму 24 932 грн. 50 коп.
Отже, на момент звернення позивача до суду основний борг відповідача складає 21 945 грн. 50 коп.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору, розрахунку з позивачем за поставлений товар у повному обсязі.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином кошти в розмірі 21 945 грн. 50 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.
Статтею 7 Закону України “Про судовий збір” врегульовано, що зменшення розміру позовних вимог є підставою для повернення судового збору за клопотанням сторони.
Позивачем сплачено мінімальний розмір судового збору визначений ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, а тому повернення з Державного бюджету України судового збору в даному випадку не допускається.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Мегапровіант”, вул. Степана Разіна, 2, корп. Б, с. Червона Слобода, Черкаського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 39428298 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Охтирка м'ясопродукт”, вул. Центральна, 11, с. Мала Павлівка, Охтрирського району, Сумської області, ідентифікаційний код 37124055 - 21 945 грн. 50 коп. основного боргу та 1 378 грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.
Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.
Повне рішення складено 02 грудня 2016 року.
Суддя А.В.Васянович