33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
28 листопада 2016 року Справа № 902/529/13
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Грязнов В.В. , суддя Петухов М.Г.
при секретарі судового засідання Максютинська Д.В
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1, керівник
відповідача 1 - ОСОБА_2 підприємства "Альянс Груп": представник не з"явився;
відповідача 2 - ОСОБА_3 служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області: представник не з"явився;
відповідача 3 - ОСОБА_4 підприємства "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації":представник не з"явився; м.Вінниця
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача ОСОБА_5 особи Великобританії компанії "Vuldi (UK) Limited на рішення господарського суду Вінницької області від 19.10.16р. у справі № 902/529/13 (суддя Банасько О.О.)
за позовом ОСОБА_5 особи Великобританії компанії "Vuldi (UK) Limited"
до відповідача ОСОБА_4 підприємства "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації"
до відповідача ОСОБА_2 підприємства "Альянс груп"
до відповідача ОСОБА_3 служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області
про визнання права на державну реєстрацію права власності на нерухоме майно
ОСОБА_5 особа Великобританії компанія "Vuldi (UK) Limited" (надалі - Заявник) звернувся до господарського суду Вінницької області із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Вінницької області від 10.04.2013р. про відмову в прийнятті позовної заяви у справі № 902/529/13.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 19.10.2016 року у справі №902/529/16 у задоволенні заяви юридичної особи Великобританії компанії "Vuldi (UK) Limited" про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Вінницької області від 10.04.2013 р. про відмову в прийнятті позовної заяви, відмовлено. Ухвала Господарського суду Вінницької області від 10.04.2013 р. господарського суду Вінницької області від 10.04.2013 р. залишена без змін (т. 3, а.с. 211-214).
Ухвала господарського суду Вінницької області мотивована тим, що заявнику на момент винесення ухвали господарським судом Вінницької області були відомі факти, на які він посилається як на істотні обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Зокрема, заявнику було достеменно відомо про існування вироку апеляційного суду м.Києва від 13.08.2002 та ухвали Верховного Суду України від 24.04.2003, якою судовий акт першої інстанції був залишений без змін. Тому, дані обставини не є нововиявленими в розумінні ст. 112 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, суд першої інстанції вказав, що ухвала Верховного Суду України від 24.04.2003 не переглядалась у подальшому, а тому не може підтверджувати факт незаконності засудження громадянина ОСОБА_1
Заявник, не погоджуючись з даною ухвалою, звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Вінницької області від 19.10.2016 року у справі № 902/529/13 про відмову у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Вінницької області від 10.04.2013 року змінити. Крім того, апелянт просить поновити строки апеляційного оскарження та відстрочити, звільнити його від сплати судового збору (т.4, а.с.5-16).
В обгрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що вирок апеляційного суду м.Києва від 13.08.2002 та ухвала Верховного Суду України від 24.04.2003 року є підтвердженням факту незаконного засудження керівника заявника, а тому є відповідно до ч.4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обов»язковими для врахування господарським судом в даній справі в частині правових наслідків дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вищезазначений вирок.
Крім того, апелянт посилається на те, що обставинами, які могли б вплинути на оцінку обставин при вирішенні справи, було те що представник позивача ОСОБА_6 брав участь у справі одноособово, будь-якої юридичної освіти не має, а також позивач не міг отримати та скористатися належною правовою допомогою при розгляді даної справи по її суті судами всіх інстанцій.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 18 листопада 2016 року апелянту поновлено пропущений строк апеляційного оскарження, апеляційну скаргу ОСОБА_5 особи Великобританії компанії "Vuldi (UK) Limited" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 28 листопада 2016 року на 12 год. 00 хв. (т.4, а.с.2-3). Крім того, скаржнику відстрочено сплату судового збору до 28 листопада 2016 року.
22 листопада 2016 року на електронну пошту Рівненського апеляційного господарського суду надійшло клопотання апелянта про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (т.4, а.с.20-24).
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 22 листопада 2016 року клопотання апелянта задоволено, розгляд справи в режимі відеоконференції призначено на 28.11.2016 року на 12.00 год. (т.4, а.с 25-26).
В судовому засіданні від 28.11.16р. представник позивача (апелянта) ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та надав пояснення в обгрунтування своєї правової позиції.
Представники відповідачів, а саме ОСОБА_2 підприємства "Альянс Груп", ОСОБА_3 служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, ОСОБА_4 підприємства "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" не реалізували своє процесуальне право на участь у судовому засіданні, хоча про час та день розгляду справи були повідомлені належним чином.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
З врахуванням вищенаведеного, судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників ОСОБА_2 підприємства "Альянс Груп", ОСОБА_3 служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, ОСОБА_4 підприємства "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.5 ст.106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення апелянта, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду виходила з наступного.
Як вбачається із змісту заяви ОСОБА_5 особи Великобританії "Vuldi (UK) Limited" про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Вінницької області від 10.04.2013 р. , заявник просить переглянути ухвалу Господарського суду Вінницької області від 10.04.2013 р. у справі № 902/529/13 , якою відмовлено позивачу у прийнятті позовної заяви; за результатами перегляду змінити ухвалу Господарського суду Вінницької області від 10.04.2013 р. , позовну заяву позивача щодо першого відповідача прийняти до провадження.
Із змісту заяви від 12.04.2016 р. слідує, що обґрунтовуючи останню, заявник в якості нововиявлених обставин посилається на те, що суд при постановленні даної ухвали не знав ту обставину, що одноособового представника та керівника позивача у справі громадянина ОСОБА_1 вироком апеляційного суду м.Києва від 13.08.2002 р., залишеного без змін ухвалою Верховного Суду України (справа № 5-719к) від 24.04.2003 р. було незаконно засуджено до 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна та позбавленням на 3 роки права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно - господарських обов'язків.
При цьому заявник посилається на те, що вказане незаконне засудження керівника позивача призвело до повної фінансової неспроможності та нульового майнового стану підприємства, що унеможливило користування позивачем повною мірою своїми процесуальними правами при зверненні в даній справі за захистом до господарського суду.
Заявник посилається на те, що факт незаконного його засудження, як керівника підтверджується ухвалою Верховного Суду України (справа № 5-719к) від 24.04.2003 р. (а.с.141-150, т.2).
Відтак, на думку позивача (заява від 19.10.2016 р.), за положенням ст.53 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, істотною обставиною, наявною на час постановлення ухвали судом від 10.04.2013 р., яка має важливе значення для даної господарської справи і могла призвести до істотної судової помилки у справі є саме обставина засудження одноособового представника заявника/позивача в даній господарській справі незаконним судовими рішеннями у кримінальній справі № 5-719к.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Насамперед судом звертаєтья увага на те, що позивач звернувся із заявою про перегляд за нововивленими обставинами ухвали суду про відмову у прийнятті позовної заяви на підставі п. 1 ст. 62 ГПК України, встановивши при цьому, що спір, з яким звернувся позивач, підвідомчий адміністративному суду.
Відповідно до ст.112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.
Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;
3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;
4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;
5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
В п.п.1-3, 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" вказано наступне.
Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.
До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.
Виходячи з аналізу ст. 112 ГПК України та змісту поняття нововиявлених обставин, суд вважає, що під судовим рішенням, яке може бути переглянуте на нововиявленими обставинами, слід вважати рішення (в т.ч. ухвали), яким закінчено розгляд справи.
В даному випадку, приймаючи ухвалу про відмову у прийнятті позовної заяви до розгляду, судом не здійснювався розгляд справи по суті, не встановлювалися обставини та не досліджувалися докази у даній справі, що робить неможливим застосування ст. 112 ГПК України.
При цьому слід зазначити, що постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.06.2013 р. у даній справі ухвалу Господарського суду Вінницької області від 10.04.2013 р. залишено без змін і в касаційному порядку ухвала місцевого суду та постанова апеляційного суду по суті не переглядались.
Щодо безпосередньо підстав перегляду, визначених заявником колегія зазначає наступне.
Колегією судді із матеріалів справи № 902/529/13, заяви ОСОБА_5 особи Великобританії "Vuldi (UK) Limited" від 12.04.2016 р. встановлено, що представнику позивача (апелянту) на момент винесення ухвали господарського суду Вінницької області від 10.04.2013 р. у справі №902/529/13 були відомі факти, на які він посилається як на істотні обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Зокрема, на час винесення ухвали суду від 10.04.2013 р. у даній справі, позивачу (заявнику) було достеменно відомо про існування вироку Апеляційного суду м.Києва від 13.08.2002 р. та ухвали Верховного Суду України від 24.04.2003 р., якою судовий акт першої інстанції був залишений без змін.
Колегія суддів звертає увагу, що матеріалами справи підтверджується факт неодноразового подання апеляційних та касаційних скарг на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 10.04.2013 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.06.2013 р. представником позивача ОСОБА_1.
Статтею 62 ГПК України, на підставі якої судом було відмовлено в прийнятті позовної заяви ОСОБА_5 особи Великобританії "Vuldi (UK) Limited" містить вичерпний перелік підстав, які слугують для відмови в прийнятті позовної заяви, зокрема, якщо: 1) заява не підлягає розгляду в господарських судах України; 2) у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, є справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав або є рішення цих органів з такого спору; 3) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Разом з тим, причинного зв'язку між відсутністю в справі доказів факту незаконного засудження керівника позивача та винесеною ухвалою суду від 10.04.2013 р. заявником не наведено.
Мотиви, викладені у заяві б/н від 12.04.2016 р. про перегляд ухвали суду від 10.04.2013 р. за нововиявленими обставинами та апеляційній скарзі, зводяться до необхідності здійснити переоцінку доказів, а саме: наявності ухвали Верховного Суду України від 24.04.2003 р., якою було залишено без змін вирок Апеляційного суду м.Києва від 13.08.2002 р.
Частиною 4 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" передбачено, що судам необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту).
У пункті 8.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" встановлено, що результат перегляду справи за нововиявленими обставинами повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору.
Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що заявнику на час подання ним позову до суду (09.04.2013 р.) було відомо про винесені щодо нього судові акти по кримінальній справі № 5-719к (про що свідчать неодноразові скарги засудженого ОСОБА_6, його особиста присутність в засіданнях тощо), що виключає одну із трьох необхідних умов існування нововиявлених обставин, а саме, що дані обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.
Щодо доводів заявника про факти незаконного його засудження, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
За приписами ч.4 ст.35 ГПК України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Разом з тим, колегія суддів констатує, що обставини, на які посилається заявник а саме незаконність засудження керівника заявника, на час звернення не відбулися, а тому не можуть бути нововиявленими, у зв"язку з чим суд не може надавати їм юридичну оцінку.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що факт незаконного засудження гр. ОСОБА_6, як одноособового представника ОСОБА_5 особи Великобританії "Vuldi (UK) Limited" не підтверджений належними та допустимими доказами, а тому не може вважатись нововиявленою обставиною у розумінні ст. 112 ГПК України та слугувати підставою для перегляду судової ухвали, яка набрала законної сили.
При цьому колегією суддів також враховано наступні положення процесуального закону.
Згідно ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Вказана стаття закріплює принцип змагальності судового процесу, який відповідно до ст.129 Конституції України віднесено до основних засад судочинства.
Змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватися на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень, звільнення суду від обов'язку збирання доказів. Зазначений принцип вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав, тобто обумовлює мотивацію поведінки сторін під час розгляду справи.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст.22 ГПК України сторона в судовому процесі наділена, крім іншого, правом подавати докази, заявляти клопотання тощо.
Наведені вище статті кореспондуються із ст.33 ГПК України, яка вказує, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
До того ж сторона зацікавлена у повному та всебічному розгляді справи має право заявити клопотання про витребування тих чи інших доказів в порядку передбаченому ст.38 ГПК України.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що заява ОСОБА_5 особи Великобританії "Vuldi (UK) Limited" про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Вінницької області від 10.04.2013 р. про відмову в прийнятті позовної заяви у справі №902/529/13 з урахуванням тих мотивів, що вказані заявником, є безпідставною, а тому підлягає відхиленню, а ухвала Господарського суду Вінницької області у справі № 902/529/13 від 10.04.2013 р. залишенню без змін.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді заяви судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятої у справі ухвали, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду. Крім того, апелянтом не вказано, яким чином суд апеляційної інстанції повинен змінити оскаржувану ухвалу.
Згідно з ч. 3 ст. 94 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.
Відповідно до п.п. 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на ухвалу суду справляється судовий збір у розмірі 1 розміру мінімальної заробітної плати, що з 01.01.2016 становить 1.378,00 грн.
Як зазначалось вище, скаржником - ОСОБА_5 особою Великобританії компанією "Vuldi (UK) Limited" заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору та звільнення компанії "Vuldi (UK) Limited" від його сплати. У вказаному клопотанні скаржник посилався, зокрема, на те, що у компанії немає будь-яких активів чи грошових коштів, які можна було б використати для сплати судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Згідно з п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7 єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Із матеріалів апеляційної скарги вбачається, що юридична особа Великобританії компанія "Vuldi (UK) Limited" не має права здійснювати будь-яку комерційну чи підприємницьку діяльність, крім дозволеної рішенням суду, що пов'язана з ліквідацією компанії. Також компанія не має відкритих розрахункових рахунків в установах банків.
Тому, колегія суддів, враховуючи викладене вище, вважає за необхідне звільнити ОСОБА_5 особу Великобританії компанію "Vuldi (UK) Limited" від сплати судового збору у розмірі 1 378 грн. 00 коп. за подання даної апеляційної скарги відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір".
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 особи Великобританії компанії "Vuldi (UK) Limited від 09.11.16р. на ухвалу Господарського суду Вінницької області залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 19 жовтня 2016 року у справі №902/529/13 залишити без змін.
Звільнити ОСОБА_5 особу Великобританії компанію "Vuldi (UK) Limited від сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Справу №902/529/13 повернути господарському суду Вінницької області.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Грязнов В.В.
Суддя Петухов М.Г.