04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"29" листопада 2016 р. Справа№ 910/11185/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Тищенко А.І.
Отрюха Б.В.
За участі представників сторін:
від позивача: Дєміров І.В. - за дов.
від відповідача: не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-Прикарпаття»
на рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2016
у справі №910/11185/16 (суддя Смирнова Ю.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-Прикарпаття»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмонтаж-ССХ»
про стягнення 494 623,22 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмонтаж-ССХ» про стягнення заборгованості за Договором підряду №06-0515 від 07.05.2015 у розмірі 494 623,22 грн., з яких 309 834,29 грн. заборгованості за невиконані будівельні роботи, 184 284,04 грн. неустойки та 504,89 грн. 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов пункту 3.1. укладеного між сторонами Договору підряду, не виконав свої зобов'язання щодо виконання передбачених договором робіт у встановлений строк, внаслідок чого позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення суми попередньої оплати за договором підряду в розмірі 309 834,29 грн., про стягнення неустойки у розмірі 184 284,04 грн. та 3% річних у розмірі 504,89 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2016 на підставі статті 25 Господарського процесуального кодексу України судом здійснено заміну позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Райз-Прикарпаття» (далі, позивач).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.08.2016 у справі №910/11185/16 у позові відмовлено в повному обсязі.
Рішення суду мотивоване тим, що за відсутності чіткого волевиявлення позивача на відмову від Договору підряду №06-0515 від 07.05.2015 та відповідно його розірвання, відсутні підстави для стягнення з відповідача 309 834,29 грн., які є сумою авансу, сплаченого позивачем. Позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 504,89 грн. теж не підлягають задоволенню, як похідні позовні вимоги. У частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 184 284,04 грн. рішення суду мотивоване тим, що позивачем в цій частині не надано обґрунтування щодо характеру правопорушення та правової природи зобов'язання, у зв'язку із простроченням якого позивачем нараховано неустойку (за порушення строків виконання робіт або за прострочення повернення сплачених позивачем коштів за договором).
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Райз-Прикарпаття» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2016 у справі №910/11185/16 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що жодна норма чинного законодавства не встановлює, що сплачені у якості авансу грошові кошти не можуть бути стягнуті без обов'язкового розірвання договору підряду. Питання розірвання договору підряду позивачем у поданій позовній заяві не піднімалось і як предмет спору на засіданнях суду не обговорювалось. У зв'язку із зазначеним, на думку позивача, така причина відмови судом у задоволенні позову є незаконною.
Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-Прикарпаття» у справі №910/11185/16 було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2016 апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 25.10.2016.
У зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 розгляд справи відкладено на 10.11.2016.
Повноважний представник відповідача у судове засідання, призначене на 10.11.2016, не з'явився.
У зв'язку з неявкою у судове засідання повноважного представника відповідача ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2016 розгляд справи було відкладено на 29.11.2016.
Представник відповідача у судове засідання, призначене на 29.11.2016, знову не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштових відправлень, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2016 у справі №910/11185/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як підтверджується матеріалами справи, 07.05.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецмонтаж-ССХ» (підрядник) було укладено Договір підряду №06-0515 (далі, Договір).
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що до суду першої інстанції з відповідним позовом звернулось ТОВ «Станіславська торгова компанія», тобто замовник за Договором. Відповідний позов зареєстровано канцелярією суду 15.06.2016.
У подальшому, 06.07.2016 між ТОВ «Станіславська торгова компанія» та ТОВ «Райз-Прикарпаття» було укладено Договір відступлення права вимоги №19-05/2016/16.
Відповідно до умов вказаного договору відступлення права вимоги позивач передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Райз-Прикарпаття» прийняло на себе право вимоги і стало кредитором відповідно до Договору підряду №06-0515 від 07.05.2015, Договору підряду №13-0815 від 10.08.2015, Договору підряду №21-0815 від 13.08.2015, Договору підряду № 50-0815 від 28.08.2015, Договору підряду №60-0815 від 31.08.2015, укладеними між Товариством з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецмонтаж-ССХ».
Відповідно до статті 25 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2016 замінено позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Райз-Прикарпаття» (далі, позивач).
Відповідно до пункту 1.1. Договору замовник доручає, а підрядник зобов'язується своїми силами та на власний ризик виконати роботи, а замовник зобов'язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх вартість.
Під роботами сторони розуміють виконання підрядником наступних видів робіт: монтаж технологічної частини протипожежної насосної станції, електрифікація протипожежної насосної станції, автоматизація протипожежної насосної станції, пусконалагоджувальні роботи протипожежної насосної станції, коригування проектної документації на технологічну частину протипожежної насосної станції, електрифікацію та автоматизацію, здача протипожежної насосної станції Державній Службі з Надзвичайних Ситуацій (пункт 1.2. Договору).
За змістом пункту 1.3. Договору місцем виконання робіт є: будівництво підприємства з виробництва комбікормів продуктивністю 30 т/год за адресою: вул. Дерев'янка, 2, м. Умань, Уманський район, Черкаська область.
Згідно з пунктом 3.1. Договору підрядник зобов'язується розпочати виконання робіт протягом 10 календарних днів з моменту оплати авансу і зобов'язаний виконати роботи, передбачені умовами даного договору, протягом 25 календарних днів з моменту отримання авансового платежу на поточний рахунок.
Датою закінчення виконання робіт вважається дата їх прийняття замовником після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 (пункт 3.4. Договору).
Як передбачено розділом 4 Договору, договірна ціна (вартість) робіт визначена на підставі кошторисної документації, зокрема, Договірна ціна та локальний кошторис на будівельні роботи з підсумковою відомістю ресурсів, що є Додатком №1, який становить невід'ємну частину даного договору. Договірна ціна робіт, що виконуються за цим договором, є твердою та становить 323 305,34 грн., в т.ч. з них розмір ПДВ становить 53 884,22 грн.
Умовами пункту 5.1. Договору встановлено, що оплату за виконані роботи замовник здійснює підряднику у наступному порядку: авансовий платіж в розмірі 259 834,29 грн. з ПДВ здійснюється замовником на поточний рахунок підрядника протягом 10 банківських днів з моменту підписання договору (пункт 5.1.1.); оплату за фактично виконані підрядником роботи на підставі підписаного замовником та підрядником останнього акту приймання-передачі виконаних робіт форми КБ-2в та довідки про їх вартість форми КБ-3 протягом 15 банківських днів з моменту їх підписання, за вирахуванням раніше сплачених коштів (пункт 5.1.2.).
У випадку розірвання даного Договору з будь-яких підстав, передбачених ним (порушення строків виконання робіт підрядником, неналежної якості виконаних робіт чи їх частин тощо) підрядник зобов'язаний на вимогу замовника повернути попередньо сплачені кошти за виконання робіт (включаючи матеріали) протягом строку, встановленого замовником, але в будь-якому випадку не пізніше 5 банківських днів з моменту направлення такої вимоги. Поверненню підлягають кошти, що становлять різницю здійсненого замовником авансового платежу (попередньої оплати) та належним чином фактично виконаних робіт, що прийняті замовником за актом приймання-передачі виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про їх вартість форми КБ-3. Не підлягають прийняттю та оплаті неякісно виконані роботи (частина робіт) та такі, що виконані всупереч умовам даного договору (пункт 5.4. Договору).
За змістом пункту 8.1.7. Договору замовник вправі достроково розірвати цей договір у разі невиконання зобов'язань підрядником, попередньо повідомивши його про це за 5 календарних днів.
Відповідно до пункту 10.2. Договору, підрядник за вимогою замовника зобов'язаний сплатити йому неустойку у розмірі 3% від вартості Договірної ціни за кожен день прострочення зобов'язання у випадку: порушення строків (терміну) виконання робіт (початку виконання робіт, виконання етапів робіт, завершення виконання робіт, здачі результату робіт тощо); порушення строків виправлення/усунення недоліків (дефектів) та/або заміни неякісних матеріалів, ресурсів, обладнання, устаткування, деталей; порушення інших строків та зобов'язань, передбачених даним договором для підрядника.
При виникненні суперечок сторони зобов'язуються пред'являти претензії. Сторони, що отримала претензію, зобов'язана розглянути таку претензію та надати відповідь іншій стороні у семиденний строк з моменту отримання претензії (пункт 11.2. Договору).
Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2015, а в частині виконання усіх зобов'язань, у тому числі гарантійних - до повного їх виконання (пункт 12.1. Договору).
На виконання умов Договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» перерахувало відповідачу аванс у розмірі 259 834,29 грн. згідно платіжного доручення №400 від 02.07.2015 та 50 000,00 грн. згідно платіжного доручення №2017 від 10.07.2015, а всього на загальну суму 309 834,29 грн. (том 1, а.с. 22-23).
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, 03.03.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» було надіслано на адресу відповідача претензію №002/03-16 від 02.03.2016, у якій зазначено, що на виконання умов Договору підряду від 07.05.2015 №06-0515 02.07.2015 було сплачено відповідачу 259 834,29 грн. авансу, а 10.07.2015 - 50 000,00 грн. авансу, однак станом на 02.03.2016 зобов'язання відповідача за вказаним договором прострочені та не виконані. За таких обставин, посилаючись на приписи статті 849 Цивільного кодексу України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» запропонувало відповідачеві вжити невідкладних заходів для погашення суми заборгованості, в тому числі, за спірним договором, у розмірі 309 834,29 грн., у випадку несплати основної заборгованості - сума боргу буде розрахована з урахуванням штрафних санкцій.
Крім того, матеріали справи містять докази того, що 03.02.2016 відповідачем було направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія», яка зазначена в укладеному між сторонами договорі, акти по формі КБ-2в №№1, 2, 3, 4 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2016 року (договір №06-0515 від 07.05.2015), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат по формі КБ-3 та підсумкові відомості ресурсів по об'єкту: будівництво підприємства з виробництва комбікормів за адресою: вул. Дерев'янка, 2, м. Умань, Черкаська область (копії актів, довідок та підсумкових відомостей із доказами направлення долучені до матеріалів справи; том 1, а.с. 174-218). Направлення відповідачем замовнику вказаних актів за адресою місцезнаходження, вказаною у Договорі (03150 м. Київ, вул. Щорса, 7/9, оф. 19), підтверджується описом вкладення у цінний лист та повідомленням про вручення поштового відправлення (том 1, а.с. 219-220).
Дослідивши в процесі апеляційного перегляду справи вказані Акти КБ-2в №№1, 2, 3, 4 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2016 року та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат по формі КБ-3 (загальна сума 307 331,84 грн.), суд апеляційної інстанції встановив, що вони підписані зі сторони відповідача і посвідчені печаткою відповідача, як підрядника, але зі сторони замовника - не підписані і печаткою не посвідчені.
Крім того, в матеріалах справи наявні подані відповідачем документи (том 1, а.с. 92-169), а саме:
- акт випробування трубопроводів на міцність і герметичність за адресою: м.Умань, вул.. Дерев'янко, 2, який датовано 27.10.2015, та складений комісією за участю представників замовника та підрядника;
- акт огляду прихованих робіт «Автоматична протипожежна насосна станція, Зовнішній водопровід (сухотруб)» , який складений за участю представників замовника та підрядника, в якому зафіксовано відсутність відхилень від проектної документації виконаних робіт з ґрунтування та фарбування трубопроводів системи автоматичної пожежної насосної станції та зовнішнього водопроводу (сухотруб), посвідчено відповідність виконаних робіт проектній документації, стандартам, будівельним нормам і правилам, технічним умовам; дозволено виробництво наступних робіт по влаштуванню (монтажу) трубопроводів;
- загальний журнал робіт № 5/9 по об'єкту: Будівництво підприємства з виробництва комбікормів продуктивністю 30 т/год. за адресою: вул. Дерев'янка, 2, м. Умань, Уманський район, Черкаська область, в якому зафіксовано проведення робіт на об'єкті підрядником у серпні, вересні, жовтні 2015 року;
- виконавча документація 71/13-12, 13-НСП «Влаштування насосної станції з пожежними резервуарами для зовнішнього протипожежного водопостачання» за адресою: вул. Дерев'янка, 2, м. Умань, Уманський район, Черкаська область, розроблена підрядником.
У свою чергу, позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем строків виконання робіт за Договором підряду №06-0515 від 07.05.2015, у зв'язку з чим замовником 03.03.2016 було направлено на адресу відповідача претензію №002/03-16 від 02.03.2016 із пропозицією щодо сплати заборгованості (авансового платежу) у розмірі 309 834,29 грн. за вказаним Договором. У зв'язку з несплатою відповідачем вказаної суми коштів у розмірі 309 834,29 грн., перерахованих замовником в якості авансу, позивач, який набув прав вимоги і став кредитором за Договором підряду №06-0515 від 07.05.2015 на підставі укладеного договору відступлення права вимоги №19-05/2016від 06.07.2016, просив суд стягнути з відповідача 309 834,29 грн. заборгованості за невиконані будівельні роботи.
При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що заявлена позивачем до стягнення сума коштів в розмірі 309 834,29 грн. - є сумою перерахованого авансу (попередньої оплати), і позивач вважає, що вказана сума підлягає поверненню на його користь внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань, як підрядника за Договором.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення суму неустойки в розмірі 184 284,04 грн. та 3% річних у розмірі 504,89 грн.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що ним у повному обсязі виконаний комплекс робіт, передбачених Договором, про що позивачу направлено відповідні документи, а саме акти приймання виконаних робіт та довідки КБ-3.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з наступних підстав.
Дослідивши зміст укладеного Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.
Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
У відповідності до частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 570 Цивільного кодексу України визначено, що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Як уже зазначалося, відповідно до пункту 3.1. Договору підрядник зобов'язаний виконати роботи протягом 25 календарних днів з моменту отримання авансового платежу на поточний рахунок.
Умовами пункту 5.1. Договору встановлено, що оплату за виконані роботи замовник здійснює підряднику у наступному порядку: авансовий платіж в розмірі 259 834,29 грн. з ПДВ здійснюється замовником на поточний рахунок підрядника протягом 10 банківських днів з моменту підписання договору (пункт 5.1.1.); оплату за фактично виконані підрядником роботи на підставі підписаного замовником та підрядником останнього акту приймання-передачі виконаних робіт форми КБ-2в та довідки про їх вартість форми КБ-3 протягом 15 банківських днів з моменту їх підписання, за вирахуванням раніше сплачених коштів (пункт 5.1.2.).
Колегією суддів встановлено, що аванс у розмірі 259 834,29 грн. згідно платіжного доручення №400 від 02.07.2015 було перераховано відповідачу 02.07.2015, а аванс у розмірі 50 000,00 грн. згідно платіжного доручення №2017 від 10.07.2015 було перераховано відповідачу 10.07.2015, а відтак, враховуючи умови пункту 3.1. Договору, останнім днем виконання робіт за вказаним договором є 27.07.2015. Проте, у наведений строк роботи відповідачем виконані не були.
Позивач вважає, що на підставі претензії №002/03-16 від 02.03.2016 відповідач у семиденний строк з її отримання повинен був перерахувати грошові кошти у розмірі 309 834,29 грн., отримані в якості авансу за Договором, у зв'язку з невиконанням покладених на нього умовами даного договору зобов'язань.
У вказаній претензії позивач посилається, зокрема, на частину 2 статті 849 Цивільного кодексу України, яка передбачає відмову від договору. При цьому, в апеляційній скарзі позивач зазначає, що судом не враховано положення статті 570 Цивільного кодексу України, проте, в суді першої інстанції жодних посилань на вказану норму позивачем не було зроблено.
Колегія суддів звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини 2-4 статті 849 Цивільного кодексу України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.
Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Приписами пункту 5.4. Договору передбачено, що у випадку його розірвання з будь-яких підстав, передбачених ним (порушення строків виконання робіт підрядником, неналежної якості виконаних робіт чи їх частин тощо) підрядник зобов'язаний на вимогу замовника повернути попередньо сплачені кошти за виконання робіт (включаючи матеріали) протягом строку, встановленого замовником, але в будь-якому випадку не пізніше 5 банківських днів з моменту направлення такої вимоги.
Пунктом 8.1.7. Договору передбачено, що замовник вправі достроково розірвати цей договір у разі невиконання зобов'язань підрядником, попередньо повідомивши його про це за 5 календарних днів.
Відповідно до статті 652 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Наведені вище положення норм цивільного законодавства та Договору дають підстави для висновку, що надане замовнику право на односторонню відмову від Договору та стягнення, у даному випадку, авансових коштів можливе лише через відмову від Договору підряду, оскільки така відмова породжує відповідні правові наслідки, встановлені статтями 652, 849 Цивільного кодексу України - розірвання договору підряду та виникнення у підрядника обов'язку з відшкодування збитків замовника, або статтею 1212 Цивільного кодексу України - повернення безпідставно набутих коштів (підстава набуття яких згодом відпала).
Водночас, посилаючись у претензії на приписи статті 849 Цивільного кодексу України, позивач запропонував відповідачу вжити невідкладних заходів для погашення суми заборгованості, зокрема, за Договором у розмірі 309 834,29 грн., проте, текст даної претензії не містить жодних формулювань стосовно відмови позивача від Договору або розірвання такого договору з ініціативи позивача/вимоги про повернення сплаченого авансу/тощо, тобто таких, які б вказували на однозначний намір позивача на відмову від договору підряду в порядку статті 849 Цивільного кодексу України та пункту 8.1.7. Договору.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що право замовника вимагати сплачені грошові кошти по договору - є безумовним, і не обмежується поданням попередньо буд-яких заяв, проте, питання порушеного права замовника, і відповідно, правові підстави повернення авансу підлягають оцінці у кожному конкретному спорі з урахуванням в сукупності усіх обставин справи та перевірки їх належними та допустимими доказами в розумінні приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що укладений між сторонами Договір є чинним, не розірваним у встановленому законом порядку, а тому його умови підлягають застосуванню при вирішенні даного спору в контексті спірних правовідносин сторін.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстави для стягнення з відповідача 309 834,29 грн., які є сумою авансу, оскільки чіткого волевиявлення на відмову від Договору та відповідно його розірвання позивачем не здійснено, а затримка у виконанні робіт не є такою підставою за умовами Договору.
Водночас, оцінивши усі наявні матеріали справи в сукупності та перевіривши доводи сторін, суд апеляційної інстанції встановив, що матеріали справи містять докази того, що 03.02.2016 відповідачем було направлено на адресу замовника Акти №№1, 2, 3, 4 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2016 року форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 на загальну суму 307 331,84 грн. по об'єкту: Будівництво підприємства з виробництва комбікормів продуктивністю 30 т/год. за адресою: вул. Дерев'янка, 2, м. Умань, Уманський район, Черкаська область.
Згідно умов пункту 6.7. Договору замовник не пізніше 5 робочих днів від дня отримання акту приймання - передачі виконаних робіт форми КБ-2в зобов'язаний або підписати і направити підряднику підписаний акт приймання - передачі виконаних робіт, або надати мотивовану відмову щодо приймання виконаних робіт із зазначенням необхідних доопрацювань (усунення недоліків, дефектів, тощо) та вказуванням строку їх виконання та інших умов.
Проте, ні станом на момент вирішення спору, ні станом на момент апеляційного перегляду справи позивачем не подано належних та допустимих доказів в розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України направлення замовником відповідачу мотивованої відмови від підписання оформлених та надісланих відповідачем замовнику актів КБ-2в та довідок КБ-3 та/або зауважень щодо виконаних робіт - не надано, і в сукупності з іншими наявними у справі доказами (акт випробування трубопроводів на міцність і герметичність за адресою: м.Умань, вул. Дерев'янко, 2, який датовано 27.10.2015, та складений комісією за участю представників замовника та підрядника, акт огляду прихованих робіт «Автоматична протипожежна насосна станція, Зовнішній водопровід (сухотруб)», журнали робіт), суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказані в актах КБ-2в та довідках КБ-3 роботи вважаються прийнятими в силу приписів пункту 5.1. Договору, статті 193 Господарського кодексу України, частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обумовлені законом і Договором підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заявленої до стягнення суми 309 834,29 грн., як авансу (перерахованої попередньої оплати, роботи на яку не були виконані) - відсутні, у зв'язку з чим місцевим господарським судом обгрунтовано відмовлено у задоволенні вказаних позовних вимог.
Позивач, звертаючись до суду із даним позовом, також просив стягнути з відповідача 184 284,04 грн. неустойки та 3% річних у розмірі 504,89 грн.
З приводу цієї частини позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.
Заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 504,89 грн. 3% річних не підлягають задоволенню з огляду на те, що є похідними від позовної вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості (у вигляді попередньої оплати за Договором), у той час, як позивачем не доведено факту порушення відповідачем умов Договору у частині строків виконання ним своїх зобов'язань. Крім того, положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачають право на нарахування 3% річних лише на прострочену суму невиконаного грошового зобов'язання, у той час, як за своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки, суд першої інстанції зазначив, що позивачем в цій частині не надано обґрунтування щодо характеру правопорушення та правової природи зобов'язання, у зв'язку із простроченням якого позивачем нараховано неустойку (за порушення строків виконання робіт або за прострочення повернення сплачених позивачем коштів за договором).
Водночас, стосовно позовних вимог у частині стягнення з відповідача 184 284,04 грн. неустойки колегія суддів зазначає наступне.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).
Згідно з статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно пункту 10.2. Договору підрядник за вимогою замовника зобов'язаний сплатити йому неустойку у розмірі 3% від вартості Договірної ціни за кожен день прострочення зобов'язання, у випадку: порушення строків (терміну) виконання робіт (початку виконання робіт, виконання етапів робіт, завершення виконання робіт, здачі результату робіт тощо); порушення строків виправлення/усунення недоліків (дефектів) та/або заміни неякісних матеріалів, ресурсів, обладнання, устаткування, деталей; порушення інших строків та зобов'язань, передбачених даним договором для підрядника.
Згідно з пунктом 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17 грудня 2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
Як встановлено судом апеляційної інстанції, замовником згідно платіжних доручень №400 від 02.07.2015 та №2017 від 10.07.2015 було перераховано відповідачу аванс у розмірі 259 834,29 грн. та 50 000,00 грн. відповідно. Таким чином, зобов'язання відповідача по виконанню підрядних робіт повинні були бути виконані протягом 25 календарних днів з моменту отримання авансового платежу на поточний рахунок, що передбачено пунктом 3.1. Договору, тобто у строк до 27.07.2015 включно. Проте, у наведений строк роботи відповідачем виконані не були, що сторонами спору не заперечується.
Таким чином, з урахуванням частини 6 статті 232 Господарського кодексу України період з 27.07.2015 по 27.01.2016 є періодом, за який можливо стягнути штрафну санкцію (неустойку) за невиконані роботи за Договором. Проте, позивач нараховує неустойку з 22.04.2016 по 10.05.2016, тобто поза межами визначеного законом строку нарахування відповідної штрафної санкції, у зв'язку з чим позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує і те, що частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною 6 цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Однак, Договором не встановлено іншого строку нарахування наведеної штрафної санкції.
Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:
- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;
- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;
- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідно до абз. 6 пункту 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас, апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.
Таким чином, колегія суддів відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 184 284,04 грн. з підстав, викладених у мотивувальній частині постанови, а не з підстав, зазначених судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи було здійснено дослідження іншого договору підряду, оскільки в мотивувальній частині рішення у справі №910/11185/16 суд зазначає про укладення між сторонами Договору підряду №50-0815 від 07.05.2015, а не спірного Договору підряду №06-0515 від 07.05.2015, не приймаються судом до уваги, оскільки з мотивувальної частини оскаржуваного рішення вбачається, що судом надавалась оцінка саме умовам Договору підряду №06-0515 від 07.05.2015. Зазначення судом першої інстанції на стор. 2 у абзаці 3 рішення іншого номеру договору підряду, а саме №50-0815, оцінюється колегією суддів як технічна описка, оскільки далі по тексту рішення судом зазначається вірний номер договору підряду, а саме, №06-0515 від 07.05.2015.
Водночас, оскільки резолютивна частина рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2016 у справі №910/11185/16 є правильною, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, не дивлячись на невідповідність деяких висновків суду першої інстанції обставинам справи, про що зазначалося вище.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2016 у справі №910/11185/16 у суду апеляційної інстанції відсутні.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у даній справі підлягає залишенню без змін з підстав, викладених у мотивувальній частині постанови. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-Прикарпаття» задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-Прикарпаття» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2016 у справі №910/11185/16 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2016 у справі №910/11185/16 залишити без змін.
Матеріали справи №910/11185/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді А.І. Тищенко
Б.В. Отрюх