донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
01.12.2016 справа №913/1056/16
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий: суддіОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3
За участю представників сторін: від позивача: від відповідача: розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 - довіреність №2-708д від 31.10.2016р. Не з'явився Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз”, м. Сєвєродонецьк Луганської області
на рішення господарського суду Луганської області
від02 листопада 2016 р. (повний текст складено та підписано 03.11.2016р.)
у справі№ 913/1056/16 (суддя Ворожцов А.Г.)
за позовомПублічного акціонерного товариства “Укргазвидобування” в особі філії Газопромислове управління “Шебелинкагазвидобування”, смт. Донець Балаклійського району Харківської області
доПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз”, м. Сєвєродонецьк Луганської області
простягнення 201 655 грн. 00 коп.
Рішенням господарського суду Луганської області від 02.11.2016р. у справі №913/1056/16 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Укргазвидобування” в особі філії Газопромислове управління “Шебелинкагазвидобування”, смт. Донець Балаклійського району Харківської області до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз”, м. Сєвєродонецьк Луганської області про стягнення заборгованості у розмірі 201 655 грн. 00 коп., яка складається з суми основного боргу у розмірі 192761,76 грн., 3% річних у розмірі 2827,56 грн., інфляційних втрат у розмірі 6065,68 грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог №2-11192-3 від 18.10.2016р.) - задоволені у повному обсязі.
Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз”, м. Сєвєродонецьк Луганської області подана апеляційна скарга, в якій останнє просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зокрема, скаржник вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки відповідачем не підписувались акти за січень-лютий 2016р. з огляду на невідповідність обсягів газу внаслідок розбалансування, яке сталось у зв'язку з відсутністю кінцевих споживачів, що сталось внаслідок форс - мажорних обставин, а відтак позовні вимоги в цій частині є недоведеним. Крім того, апелянт зазначає про помилкове прийняття судом актів за іншими договорами в якості належних доказів у даній справі, оскільки це не стосується предмету спору.
Позивач проти апеляційної скарги заперечує та просить рішення суду залишити без змін, а скаргу - без задоволення, про що зазначив у відзиві на апеляційну скаргу.
Представник відповідача наданими йому правом не скористався, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України - справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.
Публічне акціонерне товариство “Укргазвидобування” в особі філії Газопромислове управління “Шебелинкагазвидобування” звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз” відповідно до заяви про уточнення позовних вимог №2-11192-3 від 18.10.2016р. про стягнення заборгованості у розмірі 201 655 грн. 00 коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 192 761,76 грн., 3% річних у розмірі 2827,56 грн., інфляційних втрат у розмірі 6065,68 грн. Судом першої інстанції розглянуто справу з урахуванням вказаної заяви.
Позовні вимоги до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз” обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами № ЛГВ001/7ТГ13 від 18.01.2013р. в частині своєчасної оплати вартості наданих послуг.
Як зазначає позивач, за наведеним договором останній надав відповідачу послуги з транспортування газу за період січень -червень 2016р. на загальну суму 192 761,76грн., що підтверджує наявними у матеріалах справи рахунками - фактурами, актами про виконання робіт по транспортуванню природного газу. Одночасно, оскільки відповідачем порушено строки оплати вартості наданих послуг, позивачем на суму заборгованості нараховано 3% річних та інфляційні втрати.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності факту неналежного виконання відповідачем його зобов'язань за договором на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами № ЛГВ001/7ТГ13 від 18.01.2013р. щодо своєчасної оплати вартості наданих позивачем послуг.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду є законним і обґрунтованим з наступних підстав.
Так, 18.01.2013р. між Публічним акціонерним товариством “Укргазвидобування” (Газотранспортне підприємство) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз” (ОСОБА_5) укладено договір транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами № ЛГВ001/7ТГ13 (далі - договір), згідно з яким Газотранспортне підприємство (позивач) зобов'язався надати відповідачу ОСОБА_5 (відповідачу) послугу з транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами до пунктів призначення - газорозподільних станцій для задоволення власних потреб та покриття обсягів виробничо-технологічних втрат і нормованих витрат, а відповідач, в свою, чергу, зобов'язався вносити плату за отриману послугу в розмірі, у строки та порядку, передбаченими умовами договору. (п.1.1.)
Пунктом 1.2. договору, сторони погодили річні планові обсяги транспортування природного газу.
Відповідно до п. 3.1 договору, послуги оформлюються сторонами актами наданих послуг.
Згідно п.3.2. договору, Газотранспортне підприємство до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє ОСОБА_5 два примірники акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою Газотранспортного підприємства.
ОСОБА_5 протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути Газотранспортному підприємству один примірник акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою ОСОБА_5, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов договору або в судовому порядку. При цьому, до прийняття рішення судом відповідні розрахунки за надані послуги здійснюються відповідно до даних позивача. (п.п. 3.3., 3.4. договору)
Відповідно до п. 5.5 договору, оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється ОСОБА_5 (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, в якому буде здійснюватися транспортування газу. ОСОБА_5 самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу за відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
До означеного договору сторонами укладено низку додаткових угод, якими вносились зміни до пунктів Договору.
Додатковою угодою №14 від 01.04.2016р. сторонами вносились зміни до п.5.1. Договору.
Додатковими угодами № 12 від 12.01.2016р., №13 від 31.03.2016р., № 15 від 01.07.2016р. сторонами вносились зміни до п.1.2.в частині зміни обсягів поставок газу та продовжувався строку дії договору.
Зокрема, Додатковою угодою № 15 від 01.07.2016р. строк дії договору продовжено до 31.12. 2016р.
Доказів припинення строку дії договору матеріали справи не містять, тобто на на момент виникнення заявленої до стягнення суми боргу, сторони перебували у договірних відносинах.
Як встановлено господарським судом, на виконання умов договору № ЛГВ001/7ТГ13 на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами від 18.01.2013р. Газотранспортним підприємством надано протягом січня-червня 2016р., а відповідачем прийнято послуги з транспортування природного газу на загальну суму 192761,76грн., що позивач підтверджує актами про виконання робіт по транспортуванню природного газу від 31.01.16 р. на суму 91 585,29грн. (за січень 2016 р.), від 29.02.16 р. на суму 63 890,75грн. (за лютий 2016р.), від 31.03.16 р. на суму 13 909,68грн. (за березень 2016 р.), від 30.04.16 р. на суму 7 302,12 грн. (за квітень 2016 р.), від 31.05.2016р. на суму 7 139,63грн. (за травень 2016р.), від 30.06.2016р. на суму 8934,29грн. (за червень 2016р.) та рахунками - фактурами № 45 від 31.01.2016р., №194 від 31.03.2016р., №267 від 30.04.2016р., №323 від 31.05.2016р., №363 від 30.06.2016р., №114 від 29.02.2016р.
За твердженням позивача, відповідач оплату наданих йому послуг з транспортування природного газу не здійснив, у зв'язку з чим розмір основного боргу відповідача складає 192 761,76грн.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена особа, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. 173 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до приписів ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).
Таким чином, позивач свої обов'язки за договором виконав належним чином, надавши відповідачу послуги з транспортування природного газу за період січень-червень 2016р., що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг не виконав, у зв'язку з чим на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість в розмірі 192 761,76грн.
Виходячи з наведеного, оскільки відповідачем не надано доказів сплати заборгованості на суму 192 761,76грн., Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз” допущено порушення вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, щодо належного виконання договірних зобов'язань. Тому, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 192 761,76грн. судом першої інстанції задоволені обґрунтовано.
При цьому, не приймаються твердження відповідача в апеляційній скарзі стосовно заявлених позовних вимог на підставі інших договорів, які не стосуються предмету позову, оскільки означені акти про виконання робіт по транспортуванню природного газу надані позивачем до матеріалів справи у якості підтвердження обсягу транспортованого природного газу.
Так, відповідно до акту приймання - передачі природного газу від 29.02.2016р. обсяг протранспортованого та переданого у розподільчі мережі відповідача у лютому 2016р. становить 960 261 куб.м. Вказаний акт підписаний сторонами без заперечень та скріплений печатками сторін. В подальшому, за поясненнями позивача, на підставі вказаного акту оформлені акти про виконання робіт по транспортуванню природного газу за лютий 2016р. від 29.02.2016р. за договорами № ЛГН001/7ТГ13 від 18.01.2013р., № ЛГБ001/7ТГ13 від 18.01.2013р., №ЛГП001/7ТГ13 від 18.01.2013р. та № ЛГВ001/7ТГ13 від 18.01.2013р. на вказаний у акті приймання - передачі від 29.02.2013р. обсяг природного газу.
Наразі, стягнення заборгованості за актами від 29.02.2016р. за договорами № ЛГН001/7ТГ13 від 18.01.2013р., № ЛГБ001/7ТГ13 від 18.01.2013р. та ЛГП001/7ТГ13 від 18.01.2013р. не є предметом розгляду у даній справі та вказані акти не заявлялись позивачем у якості підстав позову.
Одночасно, з наданого акту про виконання робіт з транспортування природного газу за лютий 2016 року від 29.02.2016р. за спірним договором № ЛГВ001/7ТГ13 від 18.01.2013р., вбачається, що позивач транспортував газ відповідачу в обсязі 271,7830 куб. м. на суму 63890,75 грн.
Посилання відповідача на відсутність підпису його представника на вказаному акті про виконання робіт з транспортування природного газу за лютий 2016 року від 29.02.2016р. за спірним договором № ЛГВ001/7ТГ13 від 18.01.2013р. не приймається судом до уваги, оскільки : по - перше, обсяг газу визначався вищенаведеним актом приймання - передачі природного газу від 29.02.2016р.; по - друге, як зазначалось вище, умовами пункту 3.3 договору сторони обумовили, що в разі відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають врегулюванню відповідно до умов договору або у судовому порядку, а пунктом 3.4 договору передбачено, що до прийняття рішення судом відповідні розрахунки за надані послуги здійснюються відповідно до даних позивача. Крім того, відповідачем не спростовано факту надання позивачем послуг за даним актом належними та допустими доказами.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 6065,68 грн. та 3% річних у сумі 2827,56грн.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення 3% річних на загальну суму 2827,56грн. та інфляційних втрат у розмірі 6065,68 грн., враховуючи підтвердження матеріалами справи того факту, що відповідач зобов'язання за договором № ЛГВ001/7ТГ13 від 18.01.2013р. на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами виконав з простроченням, апеляційна інстанція вважає вказаний розрахунок арифметично вірним та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог у цій частині.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на виникнення розбалансу (не балансу) за період січень - лютий 2016р., яке на думку апелянта є по своїй суті форс - мажорними обставинами, колегія суддів вважає помилковими, оскільки відповідно до визначення Кодексом газотранспортної системи, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2493 від 30.09.2015р. поняття «договір транспортування» це - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування) на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги).
В свою чергу, замовник послуг транспортування - юридична особа або фізична особа - підприємець, яка на підставі договору транспортування, укладеного з оператором газотранспортної системи, замовляє одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування).
Як вбачається зі змісту спірного договору № ЛГВ001/7ТГ13 від 18.01.2013р. на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами його предметом є надання позивачем послуг з транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами до пунктів призначення - газорозподільних станцій для задоволення власних потреб та покриття обсягів виробничо-технологічних втрат і нормованих витрат. Надання позивачем послуг балансування умовами спірного договору не передбачено та не заявлено ОСОБА_5. Більш того, відповідно до підпункту в) пункту 6.3.9. договору, обов'язок здійснювати балансування надходження і розподілу газу з метою уникнення дисбалансу газу покладено саме на ОСОБА_5, тобто на відповідача.
Також, відповідно до ст. 14 - 1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні ” Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Наразі, скаржником ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції на надано зазначеного сертифікату, як доказу настання обставин непереборної сили у розумінні положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».
Крім того, відповідно до п. 9.3. договору, сторони зобов'язані негайно повідомити про обставини форс-мажору та протягом чотирнадцяти днів з дати їх виникнення надати підтвердні документи відповідно до законодавства.
Проте, доказів такого повідомлення матеріали справи не містять, відповідачем суду не представлено.
В силу положень ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Одночасно, відповідно до частини першої ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Будь - яких клопотань суду апеляційної інстанції з цього приводу не заявлялось.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та спростовані вищевикладеними висновками судової колегії.
Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Луганської області від 02.11.2016р. у справі №913/1056/16 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.
Керуючись ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз”, м. Сєвєродонецьк Луганської області- залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Луганської області від 02 листопада 2016 р. у справі № 913/1056/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Марченко О.А.
Судді: Колядко Т.М.
ОСОБА_3