"30" листопада 2016 р. Справа № 926/3116/16
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Біхмайстер»
до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Чернівці
за участю третіх осіб, які не заявляли самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1.Міністерство оборони України
2.Регіональне відділення Фонду державного майна України в Чернівецькій області
про визнання попереднього договору оренди №253/2015-п від 01.07.2015 року продовженим
Суддя С.М. Гушилик
За участю представників:
За участю прокурора: Лупійчук Б.В.
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: ОСОБА_1 - представник (дов. від 23.10.2015 р. №1865)
Від третьої особи 1: не з'явився
Від третьої особи 2: ОСОБА_2 - представник (дов. від 11.12.2015 р. №10-08-04675)
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Біхмайстер» звернулося з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці про визнання попереднього договору оренди №253/2015-п від 01.07.2015 року продовженим.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 01.07.2015 року між ТОВ «Біхмайстер» та КЕВ м. Чернівці укладено попередній договір оренди нерухомого військового майна №253/2015-п, згідно з умовами якого позивачу було передано в користування нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: місто Чернівці, площа Театральна, 6, загальною площею 197,25 кв.м., в будинку № 4 (літ.А) військового містечка № 101, що підтверджено актом приймання-передачі нерухомого військового майна. Додатковою угодою № 1 до попереднього договору сторони зменшили площу орендованого приміщення, внаслідок чого позивач повернув відповідачу 18,60 кв.м. орендованих площ. Протягом дії договору позивач користувався приміщенням площею 178,60 кв.м. та сплачував за нього орендну плату і компенсував відповідачу витрати по сплаті земельного податку. Строк дії договору сторони погодили до 30.06.2016 року.
Після закінчення дії договору позивач продовжував користуватися зазначеним майном, а відповідач продовжував виставляти рахунки за користування майном та компенсацію земельного податку, які були оплачені орендарем.
Таким чином, оскільки заперечень від КЕВ м. Чернівці не надходило, ТОВ «Біхмайстер» вважає, що договір №253/2015-п від 01.07.2015 року є продовженим на той самий термін та на тих самих умовах.
Ухвалою суду від 30.09.2016 року порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 19.10.2016 року.
06.10.2016 року від військового прокурора Чернівецького гарнізону надійшло клопотання про вступ у справу.
Ухвалою суду від 19.10.2016 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України, цією ж ухвалою розгляд справи було відкладено на 14.11.2016 року.
24.10.2016 року на адресу суду надійшов відзив від представника відповідача, останній проти позову заперечує посилаючись на те, що він листами від 03.06.2016 року та від 02.07.2016 року проінформував позивача про необхідність звільнити орендоване приміщення у зв'язку із закінченням терміну дії договору.
Ухвалою суду від 14.11.2016 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Регіональне відділення фонду державного майна України по Чернівецькій області та відкладено розгляд справи на 30.11.2016 року.
29.11.2016 року представник третьої особи 1 (Міністерство оборони України) подав письмові пояснення, в яких заперечує проти позовних вимог та просить суд розглянути справу без його участі.
До початку судового засідання, 30.11.2016 року, представник третьої особи 2 (Регіональне відділення Фонду державного майна України в Чернівецькій області) надав свої пояснення і зазначив, що заперечує проти позовних вимог та вважає, що позов не підлягає задоволенню.
У судовому засіданні прокурор, відповідач та третя особа 2 проти позову заперечують. Представник позивача в судове засідання не з'явився, причини нез'явлення суду не повідомив.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
01.07.2015 року між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Чернівці (відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Біхмайстер» (позивач) було укладено попередній договір оренди №253/2015-п нерухомого військового майна (далі договір) площею 197,25 кв.м., розташованого за адресою: м. Чернівці, пл. Театральна, 6, військове містечко №101, буд.№4 (літ.А), про що було складено відповідний акт прийому-передачі нерухомого військового майна від 01.07.2015 року.
Пунктом 1.1. договору сторони зобов'язуються протягом 12 місяців з моменту підписання цього договору провести процедуру укладення в майбутньому Основного договору оренди нерухомого військового майна - нежитлових вбудованих приміщень площею 197,25 кв.м. в будівлі № 4 (літ.А) військового містечка № 101, що знаходиться на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці, розташоване за адресою: м. Чернівці, пл. Театральна, 6, на умовах встановлених даним договором.
Додатковою угодою №1 до попереднього договору оренди №253/2015-п від 01.07.2015 року внесені зміни до п.1.1., 2.1.1., 3.3.2., відповідно до якого було зменшено орендовану площу до 178,60 кв.м.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що ТОВ «Біхмайстер» до моменту підписання основного договору оренди має право використовувати майно за цільовим призначенням, визначеним п. 2.1.3 договору.
Згідно п.3.1. договору сторони зобов'язуються підготувати в строк до укладення основного договору документи, необхідні для його укладення.
У свою чергу, КЕВ м. Чернівці зобов'язується провести процедуру укладення основного договору оренди, передбачену чинним законодавством у сфері державного (військового) майна (3.2. договору).
У обов'язки ТОВ «Біхмайстер» входить надати КЕВ м. Чернівці всі необхідні документи та звіт про належну оцінку нерухомого військового майна, яке передається в оренду (п.п. 3.3.1. договору).
Відповідно до п.п. 3.3.2, 3.3.8. договору ТОВ «Біхмайстер» сплачував орендну плату і компенсував відповідачу витрати по сплаті земельного податку.
Згідно п.9.1. договору строк дії попереднього договору оренди спливає 30.06.2016 року.
03.06.2016 року КЕВ м. Чернівці на адресу директора ТОВ «Біхмайстер» ОСОБА_3 надіслав лист №1404 в якому зазначено, що позивач не виконав умови попереднього договору, а відтак укласти основний договір не виявилося можливості, у зв'язку з чим просить звільнити орендоване нежитлове приміщення.
02.07.2016 року відповідачем повторно було надіслано лист №1659 директору ТОВ «Біхмайстер» ОСОБА_3, в якому повідомлено останнього про закінчення терміну дії попереднього договору, у зв'язку з чим, просить негайно звільнити приміщення та сплати заборгованість по договору.
Проте, після закінчення дії договору позивач продовжував користуватися зазначеним майном, а відповідач продовжував виставляти рахунки за користування майном та компенсацію земельного податку, які були оплачені орендарем.
Відповідно до ч. 1 ст.635 Цивільного кодексу України, попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору.
Відповідно до ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ст. 762 Цивільного кодексу України).
З матеріалів справи вбачається, що Квартирно-експлуатаційний відділ у м.Чернівці заснований на державній формі власності і підпорядкований Міністерству оборони України, діє на підставі затвердженого положення, включений до ЄДРПОУ як юридична особа державної форми власності. Нерухоме майно, що є предметом спірного договору перебуває у державній власності.
Відповідно до п.3 ст.1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» відносини оренди рухомого та нерухомого майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також за спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань організації спеціального зв'язку та захисту інформації, підпорядкованими йому регіональними органами та територіальними підрозділами, закладами та установами Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які ведуть його облік у спеціальному порядку, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України».
У відповідності до ст.7 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», порядок надання дозволу військовим частинам на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду здійснюється з урахуванням вимог, встановлених порядком надання дозволу військовим частинам на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 11.05.2000 року №778.
Згідно ч. 4 ст. 7 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» передача військового майна в оренду юридичним і фізичним особам здійснюється виключно на конкурсній основі з урахуванням необхідності підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності. Умови та порядок проведення конкурсів визначаються Фондом державного майна України за погодженням з Міністерством оборони України.
Попередній договір за своєю юридичною природою не є майновим, за ним не переходить право користування майном, а визначаються умови.
Відповідно до вимог ст.ст.2,9 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове, платне користування майном, необхідне орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльністю виключно на конкурсних засадах.
Як вбачається із матеріалів справи та враховуючи п.3.3.1. договору орендар (ТОВ «Біхмайстер») зобов'язується надати всі необхідні документи та звіт про незалежну оцінку нерухомого військового майна, а орендодавець (КЕВ м.Чернівці) провести процедуру укладання основного договору оренди, передбачену чинним законодавством у сфері оренди державного майна.
Відповідно до п.3.4. договору зобов'язання, що встановленні попереднім договором, припиняються, якщо основний договір не було укладено протягом строку визначеного п.1 цього попереднього договору, а саме через 12 місяців.
Даний пункт договору кореспондується з ч.3 ст.635 ЦК України зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
З огляду на зазначені обставини, суд дійшов висновку про припинення дії договору у зв'язку з закінчення строку, на який його укладено, позивач у відповідності до вимог п.3.3.1. договору необхідні документи для укладення договору не надав, сторони вимоги п.3.4 попереднього договору не виконали, пропозицій від сторін про укладення договору не надходило, а відтак зобов'язання, встановлене попереднім договором, припинилося у зв'язку із не укладенням сторонами основного договору, позовні вимоги є безпідставними.
Як вбачається із приписів ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до абзацу 2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно із ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Беручи до уваги наведене вище, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає, що позовні вимоги про визнання договору продовженим є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Доводи позивача не можуть слугувати підставою для задоволення позову. Тому у позові слід відмовити.
Судові витрати слід залишити за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст.49, 82, 84, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позову відмовити.
Повний текст рішення складено 02.12.2016 року
Суддя С.М. Гушилик