Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"01" грудня 2016 р.Справа № 922/3637/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Светлічного Ю.В.
при секретарі судового засідання Мороз Ю.В.
розглянувши справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "Трансзв'язок", м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Лекс", м. Харків
про розірвання договору
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 довіреність №511 від 24.10.2016р.;
відповідача - ОСОБА_2 довіреність б/н від 28.11.2014р.;
Приватне акціонерне товариство "Харківський електротехнічний завод "Трансзв'язок" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Лекс", в якій позивач просить розірвати договір №1/1 про надання послуг від 02.07.2015р., який укладений між позивачем та відповідачем, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно вказаного договору. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити.
Присутній представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити, про що надав до суду відзив на позов за вх.№40999, в якому зазначив, що свої зобов'язання за договором укладеним між позивачем та відповідачем виконав, та з боку позивача зауважень щодо виконання робіт відповідачем не було, тому послання позивача на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань умов договору є безпідставним.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Лекс" (виконавець) і ПрАТ "ХАРКІВСЬКИЙ ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНИЙ ЗАВОД "ТРАНСЗВ'ЯЗОК" (замовник) 02.07.2016 року було укладено договір № 1/1 про надання послуг за яким виконавець зобов'язався надати замовникові послуги згідно технічного завдання (додаток №1 до договору), (далі по тексту - договір) щодо розробки програмного забезпечення геоінформаційної системи обліку об'єктів нерухомості підприємства, розташованих за адресами: Харківська область, м.Харків, вул. Достоєвського, 16, в'їзд Достоєвського, 33, в'їзд Достоєвського 34, в'їзд Достоєвського 35, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з п. 3.1. договору вартість робіт склала 37100,00 грн.
За п. 4.1. договору вартість робіт повинна бути оплачена замовником не пізніше 5 робочих днів з дати підписання сторонами актів здачі - приймання наданих послуг.
Сутність робіт по розробці програмного забезпечення геоінформаційної системи обліку об'єктів нерухомості підприємства замовника складалась в безпосередньому розробленні програми за допомогою якої відвідувачі офіційного сайту ПрАТ "ХАРКІВСЬКИЙ ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНИЙ ЗАВОД "ТРАНСЗВ'ЯЗОК" мали б можливість візуально отримати інформацію щодо наявності об'єктів нерухомості які передані в оренду та вільні для передачі в оренду (ці об'єкти при наведенні курсору мишки підсвічуються), внесенні інформації про об'єкти (сканування та завантаження в електронному вигляді технічних паспортів об'єктів нерухомості та їх фотографій), що потребувало сканування інформації з технічних паспортів на паперових носіях та фотографій.
Для виконання робіт замовник за актом прийому-передачі документів від 02.07.2015 року передав виконавцеві 43 технічні паспорти.
Виконавець виконав прийняті на себе зобов'язання, 30.07.2016 року виконавець згідно з актом передачі-приймання документів передав замовнику Звіт про розробку програмного забезпечення. Також виконання робіт підтверджується актом прийому-передачі документів від 23.10.2015 року за яким було передано акт виконаних робіт від 22.10.2015р., а також рахунок №45 від 23.10.2015р.
З моменту передачі програмного продукту та до підписання акту виконаних робіт пройшло 3 місяці, після тестування програмного продукту жодних зауважень від позивача щодо програмного продукту не надходило, що було відображено в акті виконаних робіт.
Інформація може вноситись в програму безпосередньо користувачем, вважаємо безпідставними доводи позивача щодо відсутності в програмному продукті якихось даних, оскільки вже більше року зазначений продукт знаходиться в користуванні позивача та може змінюватись за його бажанням.
Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Факт виконання робіт надання послуг має підтверджуєтесь первинними документами, якими відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є договір та акти виконаних робіт, тобто в матеріалах справи містяться докази належного виконання робіт відповідачем.
Також за період тестування програмного продукту, у позивача була можливість виявити будь-які недоліки та не підписувати акт виконаних робіт без зауважень.
Окрім того, позивач на підставу розірвання договору посилається на ст. 651 ЦК України відповідно до якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Верховний Суд України у справі № 6-75цс13 зробив правовий висновок, відповідно до якого однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим правопорушенням шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала під час укладення договору (абз. 2 ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України).
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом згідно з критеріями, які встановлені вказаною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди; її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване під час укладення договору, а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.
Враховуючи вищенаведене та те, що у матеріалах справи містяться докази виконання зобов'язань за договором відповідачем без зауважень з боку позивача, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача про розірвання договору №1/1 про надання послуг від 02.07.2015р., який укладений між позивачем та відповідачем, а отже позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, відповідно до цього суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати у даній справі покладаються на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено 02.12.2016 р.
Суддя ОСОБА_3