29.11.2016 Справа № 920/985/16
Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., при секретарі судового засідання Завалій Г.В., розглянувши матеріали справи № 920/985/16:
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта»,
м. Полтава
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод
«Еко-Продукт», с. Іволжанське, Сумський район,
Сумська область,
про стягнення 11 724 грн. 57 коп.,
За участю представників сторін:
Від позивача: представник ОСОБА_1 (довіреність від 13.04.2016);
Від відповідача: не з'явився;
Суть спору: відповідно до вимог позовної заяви б/н від 05.10.2016, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму основного боргу у розмірі 8702 грн., пеню у розмірі 1629,88 грн. та 3 % річних у розмірі 1428,69 грн., а всього 11760,57 грн. та судовий збір у розмірі 1378,00 грн.
02.11.2016 до господарського суду Сумської області від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій він просить задовольнити клопотання про участь представника позивача ТОВ «Нова Пошта» у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції, зважаючи на територіальну віддаленість господарського суду Сумської області від місцезнаходження позивача.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 03.11.2016 року клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» було задоволено та призначено розгляд справи в судовому засіданні 29.11.2016 року об 11 год. 30 хв. в режимі відеоконференції в приміщенні господарського суду Полтавської області.
В судовому засіданні 29 листопада 2016 року уповноважений представник позивача заявив усну заяву про зменшення розміру позовних вимог, в зв'язку із допущеною арифметичною помилкою при підрахунку 30% річних, враховуючи зазначене: 30% річних складають 1 392 грн. 69 коп. Позивач просить суд стягнути з відповідача 8 702 грн. 00 коп. основного боргу, 1 629 грн. 88 коп. пені та 1 392 грн. 69 коп. 30% річних.
Відповідно до приписів пункту 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України N 18 від 26 грудня 2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.
Враховуючи передбачене статтею 22 Господарського процесуального кодексу України право позивача до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог суд приймає подану заяву до розгляду.
Таким чином суд розглядає позовні вимоги про стягнення з відповідача 11 724 грн. 57 коп., в тому числі 8 702 грн. 00 коп. заборгованості за надані послуги відповідно до договору про надання послуг з перевезення відправлень № 89200 від 20.10.2015 року, укладеного між сторонами, 1 629 грн. 88 коп. пені відповідно до п. 6.3.1. договору, 1 392 грн. 69 коп. 30% річних, а також 1 378 грн. 00 коп. судового збору.
В судовому засіданні 29 листопада 2016 року позивач надав усні пояснення по справі та просив суд задовольнити зменшені позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання 29.11.2016 явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не надав, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи.
Господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
20 жовтня 2016 року між сторонами було укладено договір № 89200 про надання послуг з організації перевезення відправлень, відповідно до умов якого позивач зобов'язується за плату та за рахунок відповідача організувати перевезення відправлення та надання комплексу інших послуг, пов'язаних із організацією перевезення відправлення, а відповідач в свою чергу зобов'язується прийняти та оплатити послуги на умовах договору.
Пунктом 5.1. договору визначено, що загальна ціна договору складається із вартості послуг, наданих позивачем протягом строку дії договору. Оплата вартості наданих позивачем послуг відбувається за чинними тарифами позивача шляхом перерахування відповідачем на поточний рахунок позивача коштів у розмірі 100% вартості наданих послуг упродовж 2 (двох) банківських днів після виконання замовлення на підставі актів наданих послуг позивача та рахунку фактури.
Позивач складає акти наданих послуг на підставі фактично наданих послуг і надсилає відповідачу підписані та скріплені печаткою акти наданих послуг у двох примірниках для підписання відповідачем. Відповідач упродовж 2 (двох) робочих днів з дати отримання актів наданих послуг від позивача підписує надані позивачем 2 примірника актів наданих послуг та повертає позивачу 1 примірник підписаного акту, або в той самий строк надає позивачеві письмову мотивовану відмову від підписання актів. Не підписання відповідачем актів упродовж 2 робочих днів з дати отримання актів від позивача без надання відповідних письмових пояснень є фактом визнання відповідачем повного виконання позивачем своїх зобов'язань за договором. У такому разі вважається, що акти погоджено, послуги позивачем надано в повному обсязі та відповідно до умов договору, претензії відповідача відсутні й відповідач зобов'язаний здійснити оплату послуг згідно з отриманим рахунком та актами наданих послуг (п.п. 5.2., 5.3. договору).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав належним чином договірних зобов'язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати наданих послуг, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 8 702 грн. 00 коп..
Відповідно до ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Факт надання позивачем відповідачу послуг підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема підписаними та скріпленими печатками сторін актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) № НП/18-001402 від 10.02.2016, № НП/18-001793 від 20.02.2016, № НП/18-002217 від 29.02.2016, № НП/18-002737 від 10.03.2016, № НП/18-003219 від 20.03.2016, № НП/18-003637 від 31.03.2016, № НП/18-004430 від 10.04.2016 (а.с. 13-19).
Судом встановлено, що факт надання позивачем відповідачеві послуг з організації перевезення відправлень підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. При цьому відповідач за надані послуги своєчасно та у повному обсязі не розрахувався, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.
Відповідачем не подано доказів сплати боргу у повному обсязі чи аргументованих заперечень проти вимог позивача.
З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань стосовно повної оплати отриманих послуг, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 8 702 грн. 00 коп. заборгованості за надані послуги.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За умовами пункту 6.3.1 договору, за несвоєчасну та/або неповну оплату наданих позивачем послуг відповідач сплачує відповідачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу та 30% річних від суми заборгованості. Строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань є більшим, ніж це передбачено ч. 6 ст. 232ГКУ, і становить 1 рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з поданим позивачем розрахунком, за несвоєчасну оплату послуг відповідачеві нарахована пеня в загальній сумі 1 629 грн. 88 коп. у розмірі подвійної облікової ставки НБУ по кожному акту здачі - прийняття виконаних робіт (надання послуг) за період, що перевищує 6 місяців (а.с. 22-26).
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002 року, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
З урахуванням вказаних вище обставин, враховуючи, що оплата здійснюється упродовж 2-ох банківських днів після виконання замовлення, судом здійснено перерахунок суми пені, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру.
Під час розрахунку судом встановлено, що позивачем допущена помилка в розрахунку по акту № НП/18-003637 від 31.03.2016 року. Згідно з розрахунком суду загальний розмір пені становить 1 627 грн. 56 коп..
Розрахунок здійснений судом за допомогою програми Ліга:Закон Еліт 9.4.1. ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «Ліга», ТОВ «Ліга Закон», 2016 та долучений до матеріалів справи.
З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати послуг з теплопостачання, враховуючи що право позивача щодо стягнення з відповідача пені, передбачене діючим законодавством України, умовами договору, а саме п. 6.3.1. договору сторони передбачили строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань становить 1 рік, правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1 627 грн. 56 коп. пені.
В частині позовних вимог щодо стягнення 2 грн. 32 коп. пені суд відмовляє, за необґрунтованістю.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.
Пунктом 6.3.1 договору визначено, що за несвоєчасну та/або неповну оплату наданих позивачем послуг відповідач сплачує відповідачеві 30% річних від суми заборгованості.
Згідно з поданим позивачем розрахунком відповідачеві нараховано 30% річних в загальній сумі 1 392 грн. 69 коп. по кожному акту здачі - прийняття виконаних робіт (надання послуг (а.с. 22-26).
З урахуванням вказаних вище обставин, враховуючи, що оплата здійснюється упродовж 2-ох банківських днів після виконання замовлення, судом здійснено перерахунок суми 30% річних, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру.
Під час розрахунку судом встановлено, що позивачем допущена помилка в розрахунку по акту № НП/18-003637 від 31.03.2016 року. Згідно з розрахунком суду загальний розмір 30% річних становить 1 391 грн. 91 коп.
Розрахунок здійснений судом за допомогою програми Ліга:Закон Еліт 9.4.1. ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «Ліга», ТОВ «Ліга Закон», 2016 та долучений до матеріалів справи.
Враховуючи факт невиконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг, оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача 30% річних передбачене діючим законодавством України, та умовами договору, перевіривши обставини пов'язані з правильністю здійснених позивачем розрахунків, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення 3% річних в сумі 1 391 грн. 91 коп..
В частині позовних вимог щодо стягнення 0 грн. 78 коп. 30% річних суд відмовляє, за необґрунтованістю.
Відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві суми сплаченого судового збору в розмірі 1 378 грн. 00 коп. за рахунок відповідача відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 44, 49, 82, 83, 84, 85, Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Еко-Продукт» (42335, Сумська область, Сумський район, с. Іволжанське, вул. Заводська, 4, код 32367564) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» (36039, м. Полтава, вул. Європейська, 57, код 31316718) 8 702 грн. 00 коп. боргу, 1 627 грн. 56 коп. пені, 1 391 грн. 91 коп. 30% річних та 1 378 грн. 00 коп. судового збору.
3. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 2 грн. 32 коп. пені та 0 грн. 78 коп.30% річних - в позові відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 01.12.2016 року.
Суддя С.В. Заєць