28.11.2016 Справа № 920/1033/16
Господарський суд Сумської області, у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/1033/16
за позовом - Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Сумської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м. Суми,
до відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Виконкому Роменської міської ради Роменського району Сумської області, м. Ромни Сумської області,
про стягнення 33488,58 грн.,
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № 2010 від 28.12.2015,
відповідача - не з'явився.
Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 24800,80 грн. заборгованості, з яких: 23434,73 грн. сума основного боргу за телекомунікаційні послуги, надані на пільгових умовах у 2015 році; інфляційні збитки в сумі 1078,00 грн., 3 % річних в сумі 288,07 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн.
Відповідач відзиву на позов до суду не подав, свого представника в судове засідання не направив.
26.10.2016 року до суду від відповідача надійшло клопотання № 3825/03 від 26.10.2016 року (факс), в якому просить суд відкласти розгляд справи у зв'язку з необхідністю додаткового часу для ознайомлення з позовною заявою, доданими до неї документами та підготовки відзиву на позов.
Відповідно до пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи суд відхиляє як безпідставне, оскільки відповідач не був позбавлений права направити свого представника до суду для ознайомлення з матеріалами та участі в судовому засіданні, а також надати відзив на позов.
Суд не визнавав явку представників сторін в судове засідання обов'язковою, а відтак нез'явлення представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи та вирішенню спору за наявними у справі матеріалами, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
В силу вимог статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 202 Цивільного кодексу України).
Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Сумської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» протягом 2015 року надавало телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам м. Ромни Сумської області, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та на яких поширювалась дія пункту 19 частини першої статті 12, пункту 10 частини першої статті 13, пункту 18 частини першої статті 14, пункту 20 частини першої статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу», пункту 16 статті 64 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», пункту 11 статті 20, статті 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пункту 6 частини першої статті 6, частини третьої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», частини п'ятої статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункту 4 частини третьої статті 13 Закону України «Про охорону дитинства» на загальну суму 25725,75 грн.
Відповідно до частини третьої статті 63 Закону України «Про телекомунікаційні послуги» та пункту 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 року, споживачами, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Статтею 87 Бюджетного кодексу України визначено, що видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України.
Згідно з підпунктом б пункту 4 частини першої статті 89 та статті 102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною другою статті 97 Бюджетного кодексу України визначено, порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року за № 256 (надалі - Постанова № 256) затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету (надалі - Порядок № 256), якими встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Зокрема, пунктом 2 Постанови № 256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 256, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Таким чином, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг у м. Ромни Сумської області є Управління праці та соціального захисту населення Виконкому Роменської міської ради, а отже, на підставі вищезазначених норм законодавства та положень Постанови та Порядку № 256, відшкодування витрат понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій.
Відповідно до частини першої пункту 8 Порядку № 256, отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг (частина друга пункту 8 Порядку № 256).
Всупереч положенням чинного законодавства, витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг в сумі 233434,73 грн. за грудень 2015 року відповідачем відшкодовані не були, що підтверджується підписаним і скріпленим печатками сторін актом звіряння розрахунків станом на 01.01.2016 року (а.с. 11).
На виконання пункту 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року за № 117, позивач подавав на паперових та електронних носіях відповідачеві розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці.
Поіменні списки абонентів за формою « 2-пільга» щомісячно надсилались позивачем на електронну адресу відповідача (info21@dszn.sm.gov.ua), що підтверджується витягами з електронної пошти позивача щодо відправлення вихідних повідомлень на адресу info21@dszn.sm.gov.ua.
Відповідно до пункту 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року за № 256, відповідач повинен був щомісяця звіряти інформацію, що міститься в Реєстрі з отриманою від позивача інформацією, та здійснювати розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги, однак відповідач порушив свої зобов'язання та не розрахувався з позивачем.
Листом від 29.01.2016 року № 591200/293-41 позивач звернувся до відповідача з вимогою погашення існуючої заборгованості за 2015 рік. Відповідач листом від 12.02.2016 року № 476/06 повідомив позивача про те, що заборгованість в сумі 23434,73 грн., яка виникла станом на 01.01.2016 року, зареєстрована в Роменському УДКСУ Сумської області та в разі виділення кошторисних призначень для виплати зазначеної заборгованості ним буде повідомлено позивача.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 11 цього ж Кодексу, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною другою статті 193 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно частини першої, третьої статті 63 Закону України «Про телекомунікації», телекомунікаційні послуги мають надаватися відповідно до законодавства. Телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Пунктом 19 частини першої статті 12, пунктом 10 частини першої статті 13, пунктом 18 частини першої статті 14, пунктом 20 частини першої статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу», пунктом 16 статті 64 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», пунктом 11 статті 20, статті 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пунктом 6 частини першої статті 6, частини третьої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», частини п'ятої статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пунктом 4 частини третьої статті 13 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено надання пільг при оплаті за послуги зв'язку (телекомунікаційні послуги).
Посилання відповідача на неналежне бюджетне фінансування суд вважає безпідставним.
Законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості, чи власного бажання, а у відповідності до вимог Законів України.
Відповідно до частини першої статті 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Частина друга статті 218 Господарського кодексу України та статті 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.
Згідно з пункту 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 року, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Також, Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 року та у справі «Бакалов проти України» від 30.11.2004 року зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 року у справі № 11/446, від 15.05.2012 року у справі № 3-28гс12 та постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 року у справі № 15/5027/715/2011.
За таких обставин, відповідач відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Згідно з частиною шостою статті 48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із Законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частини першої - четвертої статті 48 Бюджетного кодексу України.
У листі від 30.06.2011 року за № 31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України роз'яснило, що «...деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів).
Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку , компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 3 % річних в сумі 288,07 грн. та інфляційні збитки в сумі 1078,00 грн. за період з березня по серпень 2016 року.
Згідно вимог статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконанням ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 288,07 грн. та інфляційних збитків в сумі 1078,00 грн. за період з березня по серпень 2016 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі положень статті 625 зазначеного Кодексу.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 43 цього ж Кодексу визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 23434,73 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Виконкому Роменської міської ради Роменського району Сумської області (42000, Сумська область, м. Ромни, б-р Шевченка, буд. 8, ідентифікаційний код 03198095) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Сумської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (40030, м. Суми, вул. Іллінська, буд. 2, ідентифікаційний код 23825401) заборгованість за телекомунікаційні послуги на пільгових умовах в сумі 23434,73 грн., інфляційні збитки в сумі 1078,00 грн., 3 % річних в сумі 288,07 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 01.12.2016.
Суддя ОСОБА_2