33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"30" листопада 2016 р. Справа № 918/1022/16
за позовом Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
до відповідача ОСОБА_1 автомобільних доріг у Рівненській області
про стягнення заборгованості в сумі 3 158 820,12 грн
Суддя Андрійчук О.В.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2, дов. № 16-16 від 04.01.2016 року
від відповідача:ОСОБА_3, дов. № 18/173 від 15.04.2016 року
Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.
Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.
Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 811 ГПК України.
У жовтні 2016 року Дочірнє підприємство "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (надалі-позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 автомобільних доріг у Рівненській області (надалі-відповідач) про стягнення в сумі 3 267 478,90 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що:
22.08.2013 року між позивачем (підрядник) та відповідачем (замовник) укладено договір № 22 (договір), за умовами якого підрядник зобов'язався на свій власний ризик у 2013 році надати послуги по поточному ремонту автомобільної дороги Городище - Рівне - Старокостянтинів км 149+620, км 153+760 за рахунок коштів державного бюджету відповідно до умов договору, а замовник - прийняти і оплатити надані послуги.
Виконавець роботи, обумовлені договором, виконав, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт на суму 1 841 498,00 грн.
Однак замовник свої зобов'язання з оплати не виконав, заборгованості в розмірі 1 841 498,00 грн не погасив.
За неналежне виконання договірних зобов'язань позивачем нараховано 27 546,80 грн 3 % річних, 332 932,75 грн пені та 1 065 502,19 грн інфляційних.
У матеріально-правове обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на ст.ст. 526, 530, 837, 853, 882 ЦК України, ст.ст. 173, 175, 193 ГК України.
Ухвалою суду від 04.10.2016 року порушено провадження, розгляд справи призначено на 17.10.2016 року.
17.10.2016 року через службу діловодства господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній із заявленими позовними вимогами не погоджується з огляду на таке. Відповідач - державна неприбуткова організація і одержувач бюджетних коштів, до якого застосовується казначейська форма обслуговування бюджетних коштів. У зв'язку з відсутністю надходження відповідних бюджетних коштів на рахунок відповідача строк виконання зобов'язань по оплаті виконаних позивачем робіт не настав. Крім того, відповідач зазначає, що дата складання акту виконаних робіт квітень 2014 року є незрозумілою та неприйнятною, оскільки в ньому не зазначено на виконання якого договору складено акт виконаних робіт, в графі директор ДП «Рівненський облавтодор» зазначено прізвище директора ОСОБА_4, який на момент підписання актів виконаних робіт був звільнений та призначений новий директор ДП «Рівненський облавтодор» - ОСОБА_5 (копія наказу № 122-ВК від 24.10.2013 року додається.) Вказаний факт свідчить про те, що акт виконаних робіт не міг бути підписаний в квітні 2014 року. Також, акт приймання виконаних будівельних робіт складений за примірною формою № КБ-2в Мінрегіону України від 04.12.2009 року №554 та від 01.03.2013 року № 77, які втратили чинність, тому складання акту в 2014 році за вказаною формою є безпідставним. Отже, зазначений акт не відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки суперечать вимогам, що встановлює чинне законодавство до цього типу документів. Враховуючи викладене, відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
У судовому засіданні 17.10.2016 року оголошено перерву на 31.10.2016 року.
Ухвалою суду від 31.10.2016 року розгляд справи відкладено на 21.11.2016 року.
У судовому засіданні 21.11.2016 року оголошено перерви на 28.11.2016 року та на 30.11.2016 року.
28.11.2016 року через службу діловодства господарського суду від відповідача надійшов додатковий відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд застосувати позовну давність та у задоволенні позовних вимог відмовити.
28.11.2016 року через службу діловодства господарського суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з відповідача 1 831 035,60 грн основного боргу, 3% річних в розмірі 88 918,00 грн та інфляційні в розмірі 1 017 937,21 грн.
Оскільки вказана заява надійшла у порядку та в строк, визначені ст. 22 ГПК України, відтак приймається судом.
29.11.2016 року через службу діловодства господарського суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з відповідача 1 831 035,60 грн основного боргу, 3% річних в розмірі 131 343,00 грн та інфляційні в розмірі 1 317 378,56 грн, в частині позовних вимог позивач просить суд провадження у справі припинити.
Ухвалами суду від 30.11.2016 року на підставі заяви позивача від 29.11.2016 року провадження у справі в частині стягнення пені припинено, а в частині стягнення 3% річних та інфляційних - заява позивача з доданими до неї документами повернута без розгляду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
22.08.2013 року між позивачем (підрядник) та відповідачем (замовник) укладено договір № 22 (договір), за умовами якого підрядник зобов'язався на свій власний ризик у 2013 році надати послуги по поточному ремонту автомобільної дороги Городище - Рівне - Старокостянтинів км 149+620, км 153+760 за рахунок коштів державного бюджету відповідно до умов договору, а замовник - прийняти і оплатити надані послуги (п. 1.1. договору).
Згідно з п. 10.1. договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013 року, а щодо фінансових зобов'язань - до повного і належного їх виконання.
Пунктом 2.1. договору передбачено, що підрядник повинен надати передбачені цим договором послуги, якість яких відповідає умовам П-Г.1-218-113:2009 "Технічні правила ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування України", затверджених наказом Укравтодору від 01.07.2009 року № 320, та вимогам інших нормативних документів.
За п.п. 5.1., 5.2. договору строк надання послуг: серпень - грудень 2013 року. Місце надання послуг: автомобільна дорога Городище - Рівне - Старокостянтинів км 149+620, км 153+760; обсяг та кількість надання послуг визначені в технічному завданні (додаток № 1).
За п. 11.1. договору підрядник при наданні послуг з поточного ремонту автомобільних доріг по цьому договору виконує весь перелік робіт відповідно до ГБН Г.1-218-182:2011 "Ремонт автомобільних доріг загального користування. Види ремонтів та перелік робіт".
З наведеного вбачається, що предметом договору був поточний ремонт автомобільної дороги.
Поточний дрібний ремонт - підтримання транспортно-експлуатаційних характеристик автомобільних доріг шляхом усунення незначних пошкоджень окремих елементів дороги, що виникли в процесі експлуатації (п. 3.5. ГБН Г.1-218-182:2011).
Поточний середній ремонт - відновлення необхідних транспортно-експлуатаційних показників проїзної частини (рівності та шорсткості покриттів шляхом влаштування поверхневих обробок, тонкошарових покриттів або інших шарів зносу), виправлення незначних пошкоджень окремих елементів автомобільної дороги (земельного полотна, укосів, виїмок та насипів, водовідведення, штучних споруд та інших) і доведення елементів облаштування до нормативних вимог (п. 3.6. ГБН Г.1-218-182:2011 ).
Поточний середній ремонт виконується комплексно відповідно до проектно-кошторисної документації або кошторисної документації, яка складається на підставі дефектного акту або матеріалів інженерних вишукувань чи обстежень та затверджується замовником. Поточний дрібний ремонт виконується відповідно до кошторисної документації, яка складається на підставі дефектного акту та затверджується замовником (п.п. 6.1., 6.2. ГБН Г.1-218-182:2011).
Статтею 318 ГК України, ст. 875 ЦК України передбачено, що за договором на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти та оплатити їх.
За ч. 4 ст. 882 ЦК України, п. 91 Постанови КМ України від 01.08.2005 року № 668 "Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві" передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами складено та підписано акт приймання виконаних будівельних робіт та довідку про вартість виконаних будівельних робіт, за якими вартість виконаних робіт склала 1 841 498,00 грн.
Доказів виявлення недоліків у виконаних роботах сторонами суду не надано.
Крім того, судом встановлено, що позивачем завищено вартість будівельних машин і механізмів на загальну суму 10 462,40 грн з ПДВ, про що свідчить акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ОСОБА_1 автомобільних доріг у Рівненській області за період з 01.01.2012 року по 01.10.2014 року, складений Державною фінансовою інспекцією в Рівненській області 04.11.2014 року за № 17-06-06/308.
У зв'язку з цим у лютому 2015 року між сторонами підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат та акт приймання виконаних будівельних робіт, за якими вартість виконаних робіт зменшено на 10 462,40 грн.
Отже, вартість виконаних підрядних робіт склала 1 831 035,60 грн (1 841 498,00 грн - 10 462,40 грн).
Ціна цього договору становить 2 794 112,00 грн, у т. ч. 465 685,00 грн ПДВ. Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Бюджетні зобов'язання за цим договором виникають у разі наявності відповідних бюджетних асигнувань та в межах їх фактичних надходжень (п.п. 3.1., 3.2., 3.7. договору).
Згідно з п. п. 4.1., 4.2., 4.4. договору розрахунки за надані послуги замовник здійснює шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підрядника в строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня підписання сторонами довідки вартості виконаних робіт (Ф - КБ - 3) та акту приймання виконаних робіт (Ф - КБ - 2в). За письмовим зверненням підрядника розрахунки за надані послуги мають здійснюватись замовником безпосередньо через філії підрядника, які надали послуги та підлягають оплаті, а саме: філія "Колоденська ДЕД" Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України". Платіжні зобов'язання за цим договором виникають у разі наявності відповідних бюджетних асигнувань та в межах їх фактичних надходжень.
Відповідно до ч. 5 ст. 321 ГК України, ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
За п. 96 Постанови КМ України від 01.08.2005 року № 668 "Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві" підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.
Оплата за виконані роботи проводиться у порядку, визначеному договором підряду.
Договором підряду може бути передбачено, що оплата виконаних робіт проводиться після прийняття замовником закінчених робіт (об'єкта будівництва) або поетапно проміжними платежами в міру виконання робіт. У договорі підряду сторони можуть передбачати надання замовником авансу з визначенням порядку його використання (п. 98 Постанови КМ України від 01.08.2005 року № 668 "Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві").
Пунктом 99 Постанови КМ України від 01.08.2005 року № 668 "Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві" передбачено, що розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи. Порядок подання підрядником документів про обсяги і вартість виконаних робіт, проведення перевірки їх достовірності, підписання та оплати замовником визначається у договорі підряду.
Усупереч наведеному, відповідач свого обов'язку з оплати виконаних робіт не виконав, оплати не провів, отже за ним рахується заборгованість в розмірі 1 831 035,60 грн.
Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 831 035,60 грн.
Крім того, позивач за неналежне виконання взятих на себе договірних зобов'язань з оплати виконаних підрядних робіт здійснив нарахування 3% річних, інфляційних.
За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перерахувавши 3% річних та інфляційні, суд встановив, що розмір перших становить 89 031,57 грн (при заявленому - 88 918,00 грн), а других - 1 016 224,53 грн (при заявленому - 1 017 937,21 грн) (розрахунок додається), відтак, 3% річних підлягають задоволенню у заявленому розмірі, а інфляційні підлягають частковому задоволенню.
Щодо заперечень відповідача, то суд вважає за необхідне зазначити таке. Відповідач, стверджуючи про підписання акту про виконані підрядні роботи та довідки про вартість виконаних робіт зі сторони відповідача неуповноваженою особою, не посилається при цьому на звернення до правоохоронних органів стосовно вказаних обставин та не підтверджує це відповідними доказами, як і не посилається на незаконне використання печатки підприємства відповідача. Відомостей щодо наявності службового розслідування за фактом незаконного використання печатки, звернення відповідача до правоохоронних органів стосовно втрати або викрадення печатки матеріали справи не містять. Таким чином, твердження відповідача щодо підписання акту та довідку зі сторони відповідача неуповноваженою особою є лише припущенням останнього.
Крім того, суд зазначає, що у силу вимог ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
У свою чергу, з пояснень представників сторін та матеріалів справи судом, зокрема, встановлено, що у лютому 2015 року відповідачем підписано та скріплено печаткою акт приймання виконаних будівельних робіт та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, за якими вартість виконаних робіт зменшено на 10 462,40 грн, чим схвалено виконані підрядні роботи.
Так само суд визнає необґрунтованим посилання відповідача на відсутність бюджетних коштів, оскільки на підставі ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_3 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 року відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність відповідача та не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 15.05.2012 року у справі № 3-28гс12 ).
Щодо форми акту, то суд зазначає, що за приписами ст. 318 ГК України, ст.ст. 837, 875 ЦК України оплаті підлягають не підписані акти виконаних робіт, а виконані на умовах договору роботи.
Враховуючи, що матеріалами справи доведено факт виконання робіт, отже останні підлягають оплаті.
Крім того, відповідачем у справі подано заяву про застосування позовної давності щодо заявлених позовних вимог.
Судом з наявних матеріалів справи встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом -03.10.2016 року, що стверджується відміткою канцелярії суду на позовній заяві.
За ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦК України).
Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 10.06.2015 р. у справі № 6-267цс15).
Для затосування позовної давності суд має визначити початковий момент її перебігу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до матеріалів справи долучено акт приймання виконаних будівельних робіт, в якому міститься місяць та рік його підписання, а саме квітень 2014 року. При цьому місяць вписано власноруч, а не надруковано, а рік відкориговано вручну на 2014. У свою чергу, з наданого відповідачем акту вбачається, що останній не містить місяця його складання, а лише рік - 2013 рік, який надрукований та не містить виправлень.
Про те, що роботи бути виконані та оформлені у 2013 році, свідчать умови договору, зокрема п. 5.1. договору, форма акту, яка складалася на підставі наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 554 від 04.12.2009 року "Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві", який втратив чинність згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 16 від 20.01.2014 року, а також прізвище керівника позивача - ОСОБА_4, вказаного в акті, який був звільнений із займаної посади у жовтні 2013 року (з 24.10.2013 року згідно з наказом № 122-ВК на посаду директора позивача призначено ОСОБА_6І.).
Стосовно місяця їх виконання, то в акті ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ОСОБА_1 автомобільних доріг у Рівненській області за період з 01.01.2012 року по 01.10.2014 рік, складеного Державною фінансовою інспекцією в Рівненській області 04.11.2014 року за № 17-06-06/308 (останній абзац ст. 74 акту), зазначено, що "в ході ревізії ... проведено контрольний обмір виконаних робіт у вересні 2013 року...".
Відповідно до акту проведення контрольного обміру будівельних робіт, виконаних по об'єкту "Поточний ремонт автомобільної дороги Городище - Рівне - Старокостянтинів км 149+620, км 153+760" зазначено, що вказані роботи виконані у серпні 2013 року.
У ході контрольного обміру проведений детальний огляд та виконані контрольні заміри фактичних об'ємів виконаних робіт. Найменування робіт, обсяги яких були предметом перевірки (п.п. 8, 9, 17), співпадають із роботами, вказаними в акті приймання виконаних будівельних робіт.
У судовому засіданні представники сторін підтвердили, що роботи за договором фактично виконані у серпні 2013 році.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що в акті ревізії при проведенні зустрічної перевірки позивача встановлено, що акт приймання будівельних робіт, який надавався Державній фінансовій інспекції в Рівненській області останнім, не містив дати його виконання (останній абзац ст. 52 акту), що додатково свідчить про те, що позивач в односторонньому порядку вписав місяць та змінив рік його складання.
Виходячи із фактичних обставин справи та доказів, наданих в їх обґрунтування, суд встановив, що роботи за договором були виконані у серпні 2013 року, так само як і акт приймання виконаних будівельних робіт був оформлений та підписаний сторонами у серпні 2013 року.
Зважаючи на вимоги чинного законодавства, що регулює підрядні зобов'язання, обов'язком підрядника є передача закінчених будівництвом робіт.
Відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.
Отже, акти виконаних будівельних роботах мали бути складені та погоджені після фактичного виконання робіт, обумовлених договору, тобто у серпні 2013 року.
Відповідно до ч. 1 ст.ст. 251 та 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. (ст. 253 ЦК України, ч.ч. 3, 5 ст. 254 ЦК України ).
Таким чином, беручи до уваги наведені норми матеріального права, строк, що обчислюється місяцями, закінчується в останній день місяця, у даному випадку - 02.09.2013 року.
За умовами договору замовник здійснює розрахунки шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підрядника в строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня підписання сторонами довідки вартості виконаних робіт (Ф - КБ - 3) та акту приймання виконаних робіт (Ф - КБ - 2в).
Таким чином, розрахунки за договором мали бути проведені у строк по 16.09.2013 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
З наведеного вбачається, що момент, з яким пов'язується початок перебігу позовної давності, розпочинається з наступного дня після настання строку виконання зобов'язання або з дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання (а не з дня її пред'явлення), та є єдиним для будь-якого виду зобов'язань: як основного, так і додаткових.
Враховуючи викладене, перебіг позовної давності розпочав свій перебіг з 17.09.2013 року і, відповідно, закінчився 17.09.2016 року.
Судом також досліджено обставини, пов'язані із вчиненням відповідачем дії, що свідчать про визнання ним сум, що є предметом даного спору.
Так, ст. 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Судом встановлено, що мало місце переривання перебігу позовної давності щодо основної суми заборгованості, зокрема шляхом підписання сторонами у лютому 2015 року довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат та акту приймання виконаних будівельних робіт, за якими вартість виконаних робіт зменшено на 10 462,40 грн.
Щодо 3% річних та інфляційних, то визнання боржником основного боргу саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами (вказане також викладене у підп. 4.4.1. п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").
Позовна давність обчислюється окремо щодо основної і щодо кожної додаткової вимоги. Відтак, можливий сплив позовної давності щодо додаткової вимоги, тоді як за основною вимогою позовна давність триватиме. Але якщо позовна давність спливла за основною вимогою, то вважатиметься, що вона спливла і стосовно додаткової вимоги (вказане також викладене п. 5.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").
З наявних матеріалів справи та пояснень представників сторін судом не встановлено обставин, пов'язаних із вчиненням відповідачем дії, що свідчать про визнання ним 3% річних та інфляційних.
Позивачем також не надано суду доказів у підтвердження поважності причин пропуску позовної давності в частині стягнення 3% річних та інфляційних.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Отже, позовна давність підлягає застосуванню в частині 3% річних та інфляційних, а відтак в цій частині у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог ст. 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх часткового задоволення.
Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 автомобільних доріг у Рівненській області (вул. Пушкіна,19, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 25894919) на користь Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. Пластова,7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 31994540) 1 831 035,60 грн основного боргу та 27 467,81 грн судового збору.
3. У задоволенні позовних вимог про стягнення 88 918,00 грн 3% річних та 1 017 937,21 грн інфляційних відмовити.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.
Повне рішення складено 30.11.2016 року.
Суддя О. Андрійчук