"28" листопада 2016 р.Справа № 916/2520/16
За позовом Підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСБУДСЕРВІС";
до відповідача ОСОБА_1 підприємство "Будівельне управління №2" Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва "Одестрансбуд"
про визнання права власності
Суддя Гуляк Г.І.
Представники:
Від позивача: -не з'явився;
Від відповідача: ОСОБА_2 - за дорученням;
СУТЬ СПОРУ: Позивач, Підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСБУДСЕРВІС", звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Дочірнього підприємства "Будівельне управління №2" Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва "Одестрансбуд" про визнання права власності на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: місто Одеса Миколаївська дорога, 263 Б, які складаються з літер Н, О, О1, П, Ф загальною площею 609,3 кв.м., розташованих на земельній ділянці, площею 4774 кв.м.
Ухвалою суду від 15 вересня 2016 року порушено провадження у справі №916/2520/16 та призначено до розгляду на 3 жовтня 2016 року.
Представник позивача 01.11.2016 року надав до суду письмові пояснення стосовно заявлених вимог, які залучено до матеріалів справи.
07.11.2016 року представник позивача звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, вказане клопотання судом задоволено та відкладено розгляд справи на 14.11.2016 року ухвалою від 07.11.2016 року.
Відповідач 14.11.2016 року надав до суду заяву про визнання позову, яка залучено до матеріалів справи.
Представник позивача 14.11.2016 року звернувся до суду з клопотанням в порядку ст. 69 ГПК України, вказане клопотанням судом розглянуто та задоволено, ухвалою від 14.11.2016 року строк розгляду справи продовжено до 30.11.2016 року.
Представник позивача в судові засідання не з'являвся, надав до канцелярії суду клопотання про залишення позовної заяви Підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСБУДСЕРВІС" без розгляду. Вказану заяву судом відхилено
Відповідач в засідання суду з'явився, вимоги позивача викладені у позовній заяви визнає, про що раніше було надано заяву.
За результатами судового засідання справу було розглянуто без участі представника позивача за участю повноважного представника відповідача, за наявними в ній матеріалами документів наданих позивачем. У судовому засіданні, в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення та представника позивача повідомлено про дату складення повного тексту рішення.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
5 березня 2001 року між будівельним управлінням №2 ВАТ «Одестрансбуд» (правонаступником якого на теперішній час є ОСОБА_1 підприємство «Будівельне управління №2» відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд») (продавцем) та підприємством у формі ТОВ «Трансбудсервіс» (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, які потребували капітального ремонту та вказані в технічному паспорті під літерами Н, О, О1, П, Ф загальною площею 609,3 кв.м.
Вказані приміщення належали продавцю на підставі свідоцтва про право власності № 012308 від 23 лютого 2001 року.
Відповідно до п.3.2 вказаного договору, право власності на нежитлові приміщення переходить до покупця з моменту підписання акту приймання-передачі, який є невід'ємною частиною даного договору.
20 березня 2001 року начальником Одеського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості був виданий документ, який підтверджує, що нежитлові приміщення загальною площею 609,3 кв.м., розташовані за адресою: будинок 3 по провулку Векслера в місті Одесі зареєстровані на праві власності за ТОВ «Трансбудсервіс» на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 05.03.2001 року, про що зроблено відповідний запис до реєстраційної книги 11 неж. Ст.166-кн. 1069.
Як зазначив позивач, договір був укладений в простій письмовій формі без подальшого його нотаріального посвідчення. Уклавши договір купівлі-продажу, сторони досягли угоди по всім його істотним умовам. Свої зобов'язання сторони по договору виконали, будівельне управління №2 ВАТ «Одестрансбуд» (правонаступником якого на теперішній час є ОСОБА_1 підприємство «Будівельне управління №2» відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд») передало підприємству у формі ТОВ «Трансбудсервіс» у власність нежитлові приміщення, а підприємство у формі ТОВ «Трансбудсервіс" прийняло цю частину, володіє та користується.
Виконавчим комітетом Одеської міської ради Суворовської районної адміністрації з метою упорядкування поштових адрес, на підставі заяви та наданих документів підприємством у формі ТОВ "Трансбудсервіс" було видано розпорядження № 523 р. від 23.05.2001 року, згідно якого комплексу будівель, який належить на правах приватної власності ТОВ "Трансбудсервіс", згідно договору купівлі-продажу від 05.03.2001 року було надано поштову адресу: Миколаївська дорога, 263 Б. У відповідності до вищезазначеного розпорядження 16.07.2001 року ОМБТІ та РОН були внесені зміни в реєстрову книгу (1069-стор.166-кн.П-неж.)
Позивач зазначив, що оригінал договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 05 березня 2001 року - втрачений, хоча 6 липня 2016 року між підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбудсервіс" (продавець) та Монтєєвою Джульбікс Салаватівною (покупець) укладено попередній догорів, в якому сторони домовились, що не пізніше 6 вересня 2016 року між ними буде укладений договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, розташованих за адресою: Миколаївська дорога, 263 Б, які складаються з приміщень, вказаних в технічному паспорті під літерами Н, О, О1, П, Ф загальною площею 609,3 кв.м., розташованих на земельній ділянці, площею 4774 кв.м., що знаходиться у строковому платному володінні, згідно договору оренди земельної ділянки, посвідченого ОСОБА_3, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, 12 серпня 2002 року по реєстру № 9614. зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 663/32.
Однак, враховуючи, що між будівельним управлінням №2 ВАТ Одестрансбуд» (правонаступником якого на теперішній час є ОСОБА_1 підприємство «Будівельне управління №2» відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд») (продавцем) та підприємством у формі ТОВ «Трансбудсервіс» (покупцем) було укладено простий письмовий договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 05 березня 2001 року без подальшого нотаріального посвідчення, позивач позбавлений права продати належне йому на праві власності майно, характеристики якого зазначені в попередньому договорі від 6 липня 2016 року, оскільки між ДП "Будівельне управлінням №2" ВАТ транспортного будівництва «Одестрансбуд» та підприємством у формі ТОВ «Трансбудсервіс» не дотримана нотаріальна форма договору при укладенні договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 5 березня 2001 року.
У зв'язку з цим позивач змушений був звернутися до суду з позовом про визнання права власності на нежитлові приміщення, оскільки сторони належним чином виконали умови договору, однак право власності зареєстровано у встановленому законом порядку не було.
Відповідачем було надано заяву про визнання позову та у судовому засіданні підтримано.
Розглянув матеріали справи суд доходить до такого висновку :
Відповідно до ст..15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно ст.1 ГПК України юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Отже, підставою для звернення до суду є саме порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів юридичної особи.
Позивачем не надано доказів належно виконання умов договору купівлі-продажу, не надано докази, що підтверджують внесення вказаної у договорі суми - 5 000 гривень.
Крім того, позивачем до матеріалів справи не надано належних і допустимих доказів того, що будівельне управління №2 ВАТ «Одестрансбуд» (правонаступником якого на теперішній час є ОСОБА_1 підприємство «Будівельне управління №2» відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд») було власником майна, право власності на яке, як вважає позивач, перейшло до нього на підставі договору купівлі-продажу, адже, лише власник майна має право на його володіння, користування, розпорядження.
Відповідно до ст.. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами. Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами. Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Як випливає із змісту позовних вимог, позивач просить визнати за ним право власності на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: Миколаївська дорога, 263 Б, які складаються з приміщень, вказаних в технічному паспорті під літерами Н, О, О1, П, Ф загальною площею 609,3 кв.м., розташованих на земельній ділянці, площею 4774 кв.м.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на приписи ст. 657 ЦК України, якою визначено, що договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу складається у письмові формі та підлягає нотаріальному посвідченню, Недодержання цих умов тягне недійсність угоди.
Також позивач зазначає, що відповідно до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із право чинів, ч.1 ст. 328 ЦК України та згідно з ч.4 ст.334 ЦК України, право на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Аналізуючи зазначені норми суд приходить висновку, що сторони при укладені договору купівлі-продажу з невідомих причин для суду, позивачем не зазначено, не виконали приписи ст. 657 ЦК України, на яку позивач посилається у своєму позові.
Відповідно до ст.204 ЦК України, яку позивач зазначив в обґрунтування, доказів у матеріалах справи щодо оскарження договору-купівлі-продажу сторонами по справі не надано.
На думку суду посилання позивача на ч.1 ст. 328 ЦК України та ч.4 ст.334 ЦК України є правомірним, оскільки сторони у ході розгляду справи не заперечували, що дійсно 5 березня 2001 року між будівельним управлінням №2 ВАТ «Одестрансбуд» (правонаступником якого на теперішній час є ОСОБА_1 підприємство «Будівельне управління №2» відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд») (продавцем) та підприємством у формі ТОВ «Трансбудсервіс» (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, які потребували капітального ремонту та вказані в технічному паспорті під літерами Н, О, О1, П, Ф загальною площею 609,3 кв.м.
Крім того судом встановлено, що згідно з матеріалами інвентаризаційної справи та реєстраційної книги 11 неж, стр. 166, р. № 1069 та станом на 31.12.2012 року право власності на 16/100 частини нежитлових приміщень загальною площею 609,3 кв.м. по провулку Векслера,3 в місті Одесі у комунальному підприємстві зареєстровано за ТОВ «Трансбудсервіс» на підставі договору купівлі-продажу від 05.03.2001 року та акту приймання-передачі нежитлових приміщень 06.03.2001 року, що також сторонами не заперечувалося.
Також суд зазначає, що відповідно розпорядження Суворівськї районної адміністрації Одеської міської ради від 23.05.2001 року за №523р, було присвоєно комплексу будівель, які належать на праві власності ТОВ «Трансбудсервіс» згідно договору купівлі-продажу від 05.03.2001 року поштовий адрес: місто Одеса Миколаївська дорога, 263 Б.
В ході розгляду справи було встановлено, що 12.08.2002 року було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 4774 кв.м. між Одеською міською радою та ТОВ «Трансбудсервіс», яка знаходиться за адресою: місто Одеса Миколаївська дорога, 263 Б, строком на 25 років для експлуатації та обслуговування виробничого майданчика будівельної організації.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Таким чином, пред'явлення позову про визнання права власності є наслідком існування обставин, в результаті яких особа, яка вважає себе реальним власником майна, не може реалізувати свої правомочності власника.
За твердженням позивача у нього відсутній оригінал договору купівлі-продажу, але вказаний договір було надано самим позивачем у завіреній копії до матеріалів справи, отже у суду виникає сумнів щодо наведених позивачем обставин щодо втрати оригіналу договору купівлі - продажу, оскільки такий договір міститься у інвентаризаційній справі комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації” Одеської міської ради, що підтверджується самим позивачем та відповідною випискою з реєстраційної справи КП „Бюро технічної інвентаризації” від 20.03.2001 року, в якій зазначено, що власником нежитлових приміщень загальною площею 609,3 кв.м. по провулку Векслера 3, у місті Одесі . в подальшому нова поштова адреса: місто Одеса Миколаївська дорога, 263 Б., є ТОВ «Трансбудсервіс», що також у ході розгляду справи підтверджено відповідачем, про що надано відповідну заяву.
Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному , повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За таких обставин. вимоги позивача є необґрунтованими, не підтверджені матеріалами справи, тому не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -
1. У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України
Повне рішення складено 02 грудня 2016 р.
Суддя Г.І. Гуляк