"30" листопада 2016 р.Справа № 916/2533/16
За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай";
до відповідача ОСОБА_1 підприємство "Куліндорівський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України
про визнання недійсним договору
Суддя Гуляк Г.І.
Представники:
Представники:
Від позивача: ОСОБА_2 - за дорученням;
Від відповідача: ОСОБА_3 - за дорученням;
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 підприємство "Куліндорівський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України про визнання недійсним договору купівлі-продажу №204 від 26.05.2016р., укладеного між ОСОБА_1 підприємством "Куліндорівський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай” .
Ухвалою суду від 15 вересня 2016 року порушено провадження у справі №916/2533/16 та призначено до розгляду на 3 жовтня 2016 року.
03.10.2016 року представник відповідача надав відзив на позов, в якому вимоги позивача не визнає, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.
Представник позивача 07.11.2016 року звернувся до суду з клопотанням в порядку ст. 69 ГПК України, ухвалою суду від 07.11.2016 року вказане клопотання позивача розглянуто та задоволено, строк розгляду справи продовжено до 30.11.2016 року.
28.11.2016 року представник позивача надав до суду письмові пояснення, які залучено до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
26.05.2016р. між ДП „Куліндорівський КХП” Державного агентства резерву України та ТОВ „Одеський коровай” укладено Договір купівлі-продажу № 204, у відповідності до п. 1.1. якого для виробництва хлібобулочних виробів Продавець відпускає Покупцю: 1) борошно пшеничне вищого ґатунку у кількості 1750 тонн за ціною 5 650,02 грн. за одну тону, в т.ч. ПДВ - 941,67 грн.; 2) борошно пшеничне першого ґатунку у кількості 750 тонн за ціною 5 550,00 грн. за одну тону, в т.ч. ПДВ 925,00 грн. Покупець вибирає борошно пшеничне своїм транспортом насипом за свій рахунок, рівномірними партіями. Кількість партій Товару визначається Заявками Покупця (п. 1.2. Договору). Поставка товару за дійсним договором здійснюється з 01 по 30 червня 2016р. (п. 1.3. Договору).
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
На виконання умов Договору Позивач відпустив Відповідачу борошно пшеничне вищого ґатунку, борошно пшеничне 1-го ґатунку, відповідач у період з 02.06.2016р. по 14.06.2016р. відпустив позивачу борошно вищого ґатунку та 1-го ґатунку у загальній кількості - 1124,150 тонн, на загальну суму 6 309 549,60 гривень.
Позивач частково виконав свої зобов'язання щодо оплати за відпущений товар (борошно) в сумі 3 700 505,24 гривень та за послуги з навантаження борошна в сумі 17 707,72 грн., заборгованість позивача перед відповідачем складає 2 609 044,36 грн. та 16 016,78 грн.
В обґрунтування поданого позову ТОВ „Одеський коровай” посилається на розділ 9 Статуту ТОВ, який діяв на дату підписання договору *(редакція Статуту від 23.06.2014 р., державна реєстрація якого проведена 11.07.2014р. за 15561020600053175 ОСОБА_1 реєстратором реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції.
На думку позивача, відповідно до Статуту позивача, для укладання оспорюваного Договору від імені Позивача, необхідно було рішення (дозвіл) загальних зборів учасників, щодо укладання цього договору оформлене протоколом загальних зборів учасників. Тільки після надання дозволу загальних зборів учасників, з яким повинен був ознайомитись директор Позивача до дати підписання оспорюваного договору, він мав право підпису.
Позивач зазначив, як вбачається з преамбули Договору, від імені Позивача зазначений Договір був підписаний директором ОСОБА_4. що діє на підставі Статуту. Проте, жодного документу, який би підтверджував рішення загальних зборів Товариства на укладання цього договору відсутні. Зазначене підтверджується довідкою Позивача про відсутність у протоколах загальних зборах Товариства рішень про укладання цього Договору, та навіть питань про необхідність укладання такого договору.
Крім того, для укладання Договору необхідним було виключно рішення загальних зборів. За таких обставин, при підписанні Договору, директор ТОВ «Одеський коровай» ОСОБА_4 як посадова особа виконавчого органу - Директор Товариства не мав на це відповідних повноважень, передбачених Статутом Товариства, тобто не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності для здійснення такого правочину та на думку позивача є достатніми для визнання договору №204 від 26.05.2016 року недійсним.
Також позивача зазначив, що якщо господарське зобов'язання відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності). може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.
За умовами договору, за переконанням позивача, відповідач мав відпускати позивачу борошно пшеничне вищого ґатунку та борошно пшеничне першого ґатунку , тобто предмет договору відноситься до операцій із зерном та продуктів його переробки і до цього договору неможливо застосовувати простий договір купівлі-продажу оскільки процедура ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на елеваторах, хлібних базах, хлібоприймальних, борошномельних і комбікормових підприємствах (далі - підприємства) незалежно від їх форм власності та виду господарювання чітко визначена Інструкцією «Про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах» затвердженою Наказом Міністерства аграрної політики України від 13 жовтня 2008 року N 661. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 листопада 2008 р. за N 1111/15802 із змінами та доповненнями ( надалі за текстом-Інструкція) .
Вказана Інструкція має застосовуватися ДП «Куліндорівський Комбінат Хлібопродуктів» Державного агентства резерву України оскільки основним видом діяльності відповідно до Статуту та даних з єдиного реєстру підприємств, установ та організацій України є виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості ( код КВСД - 10.61), а вказана вище Інструкція є нормативним документом. При укладанні/підписанні договорів їх зміст не повинен протирічить вимога цієї Інструкції відповідно до ст.203 ЦК України.
Підписаний сторонами договір протирічить вимогам Інструкції, а саме: згідно п.3.1 Договору передбачено, що після підписання Договору, Продавець надає Покупцю рахунок на весь об'єм Товару, що передбачено цим Договором. Розрахунок Покупця із Продавцем здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця з відстрочкою 5 (п'ять ) календарних днів. Тобто насамперед Відповідач ущемляє права і законні інтереси Позивача тим, що порушує вимоги Закону, а саме: п.2.3 Інструкції -«Якість зерна визначається на дату переоформлення і відповідає якості, що склалася в партії на момент переоформлення та зареєстрована в журналі форми N ЗХС-49 "переоформлення". На дату переоформлення Товару Позивачу надавалися посвідчення про якість борошна, що датовані 2015 роком, хоча поставка товару з 01 по 30 червня 2016р. Як видно із аналізу тексту спірного договору, його умови не відповідають вимогам Закону ( дата підтвердження визначення якості борошна відповідно до вимог Закону) за таких обставин договір у купівлі-продажу № 204 від 26.05.2016 слід визнати недійсним.
Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
Відповідно до ст. ст. 202, 203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Абзацом 4 п. 2.1. Постанови Пленуму від 29 травня 2013 року № 11 „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними” передбачено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Так, ч. 1 ст. 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Оскільки в обґрунтування поданого позову ТОВ „Одеський коровай” посилається, зокрема, на Інструкцією «Про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах» затвердженою Наказом Міністерства аграрної політики України від 13 жовтня 2008 року N 661. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 листопада 2008 р. за N 1111/15802 із змінами та доповненнями.
Відповідно до п. 2.3. Інструкцією «Про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах», якість зерна визначається на дату переоформлення і відповідає якості, що склалася в партії на момент переоформлення та зареєстрована в журналі форми N ЗХС-49 «переоформлення». Предметом оскаржуваного договору виступає борошно пшеничне вищого ґатунку та борошно пшеничне першого ґатунку.
Суд звертає увагу позивача на те, що положення п.2.3 Інструкції, передбачено зерно та його якість, а Відповідач поставляв Позивачу борошно. Крім того усі посвідчення про якість борошна, що поставлялося за Договором, були надані Позивачу.
Крім того слід зазначити, що борошно не є продукцією, яка підлягає обов'язковій сертифікації, згідно з Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 28 від 01.02.2005р. «Про затвердження переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні»
Положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Крім того, на підтвердження позовних вимог ТОВ „Одеський коровай” посилається на перевищення головою правління власної компетенції, суд вважає за необхідне надати правову оцінку доводам позивача у зазначеній частині.
У матеріалах справи міститься протокол загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський коровай” від 28.03.2016 року, яким директору Позивача були надані всі необхідні повноваження на укладення договору купівлі-продажу № 204 від 26.05.2016р. строком дії - до 30.06.2016р. на загальну вартість з ПДВ - 14 050 035, 00 грн. Тобто, у директора Позивача - ОСОБА_4 був необхідний обсяг цивільної дієздатності на момент підписання Договору.
Згідно п.3 ст. 145 Цивільного кодексу України, компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюється цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства.
Компетенція виконавчого органу , а також порядок ухвалення ним рішень та порядок вчинення дій від імені товариства встановлюється цим Кодексом, зокрема ст. 98 ЦК України, яка передбачає, що колегіальний виконавчий орган товариства приймає рішення простою більшістю від числа присутніх членів, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.
Приписами ст. 92 Цивільного кодексу України, встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
Правова позиція щодо умов застосування ст. 92 Цивільного кодексу України викладена у постанові Верховного Суду України по справі №902/841/15 від 21.09.2016р., у відповідності до якої Верховним Судом України було зазначено, що при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
На підтвердження власної позиції в частині перевищення директором ТОВ „Одеський коровай” власної компетенції, було надано суду статут позивача, зареєстрований державним реєстратором 11.07.2014р., відповідно якого розділом 9 передбачено, що директор самостійно укладає від імені товариства та забезпечує виконання угод або договорів на суму, що не перевищує 1000000 гривень, а також угод та договорів, які не потребують узгодження з Загальними зборами Учасників Товариства відповідно п.п к) п. 9.6 цього Статуту.
Вказану процедуру при укладені спірного договору було дотримано, що підтверджується наданим відповідачем протоколом загальних зборів учасників ТОВ „Одеський коровай” від 28.03.2016 року було надано згоду на укладення договору №204 від 26.05.2015 року на суму 14 050 035 гривень.
Згідно з п. 3.4 Постанови Пленуму від 29 травня 2013 року № 11 „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними” наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки з матеріалів справи вбачається, та підтверджено рішення господарського суду Одеської області по справі №916/2245/16, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеський коровай" та ОСОБА_1 підприємством "Куліндорівський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України існують відносини, зокрема, фактом часткової сплати за отриману продукцію в сумі 3 700505,24 гривень та за послуги з навантаження борошна в сумі 17 707,72 грн., у зв'язку з чим, заборгованість позивача складає 2 609044,36 грн. та 16016,78 гривень.
Рішення суду від 22.09.2016 року у справі №916/2245/16 набрало законної сили 25 жовтня 2016 року та видано наказ на примусове виконання.
Суд доходить висновку, що ТОВ „Одеський коровай” було схвалено договір №204 від 26.05.2016 року, що, як наслідок, свідчить про відсутність правових підстав для визнання такого договору недійсним з підстав, передбачених положеннями ст. 92 Цивільного кодексу України.
Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що обставини, якими обґрунтований позов ТОВ Одеський коровай”, в процесі розгляду даної справи не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим, позовна вимога про визнання договору №204 від 26.05.2016 року недійсним задоволенню не підлягає.
Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Підсумовуючи вищевикладене, позов товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський коровай” задоволенню не підлягає.
Суд не надає оцінку письмовим поясненням, надані позивачем 28.11.2016 року за вх. №28875/16 та за вх. № 28874/16, оскільки по суті пояснень позивач змінює підставу позову, зміна підстав та предмету позову оформлюється у відповідності до вимог чинного законодавства та подається на відповідній стадії розгляду справи.
Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судом покладаються на позивача у зв'язку із відмовою у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 32, 33,35, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.
Повне рішення складено 02 грудня 2016 р.
Суддя Г.І. Гуляк