79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
28.11.2016р. Справа№ 914/2376/16
За позовом: Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, м. Львів,
до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Львів,
про стягнення заборгованості та зобов'язання звільнити займану земельну ділянку.
Суддя Яворський Б.І. при секретарі Прокопів І.
Представники:
від позивача: Кохан О.І.,
від відповідача: ОСОБА_1, ОСОБА_3
На розгляд господарського суду Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради подано позов до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зобов'язання звільнити займану земельну ділянку.
Ухвалою суду від 19.09.2016р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 03.10.2016р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду. Ухвалою суду від 15.11.2016р. строк розгляду справи продовжено на 15 днів. У судовому засіданні 15.11.2016р. оголошувалася перерва.
У судовому засіданні 28.11.2016р. позивач позовні вимоги з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог та письмових пояснень підтримав, просив: 1) Стягнути з ФОП ОСОБА_1 заборгованість перед міським бюджетом у розмірі 4' 865,06 грн. за несплату щомісячних авансових внесків у місцевий бюджет, як збору за місця для паркування транспортних засобів, на яку нараховано 9' 587,77 грн. пені, 4' 400,89 грн. інфляційних втрат та 1' 340,41 грн. 3% річних; неотриманих зборів у місцевий бюджет згідно проектів додаткових договорів з 01.01.2012р. до 31.12.2013р. у розмірі 18' 507,12 грн., на які нараховано 55,52 грн. інфляційного збільшення за період з 01.01.2012р. до 31.12.2013р.; 141' 298,60 грн. збору від незаконної господарської діяльності з 01.01.2014р., на яку нараховано станом на 01.08.2016р. 40' 042,21 грн. інфляційних втрат та 5' 660,70 грн. 3% річних; 2) Зобов'язати ФОП ОСОБА_1 звільнити займану земельну ділянку, спеціально визначену для забезпечення паркування транспортних засобів на вул. Стуса (транспортна розв'язка) площею 598,0 кв.м.
Позовні вимоги обґрунтовуються, зокрема, наступним: між департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради (далі - ДЖГІ ЛМР) та ФОП ОСОБА_1 01.04.2011р. було укладено договір «Про використання земельної ділянки, спеціально визначеної для забезпечення паркування транспортних засобів» №132 П/Т - вул.Стуса (транспортна розв'язка), терміном до 31.12.2013р.; протягом дії договору позивачем було підготовлено проекти додаткових договорів, якими передбачалося внесення змін до договору в частині зміни розміру збору за паркування, та було направлено їх відповідачу для підписання, однак останній їх не підписав; згідно проектів додаткових договорів недоотримано у місцевий бюджет з 01.01.2012р. до 31.12.2013р. збору за паркування у розмірі 18' 507,12 грн., на які нараховано 55,52 грн. інфляційного збільшення; станом на 01.04.2016р. відповідач заборгував 4' 865,06 грн. збору за паркування згідно договору про використання спеціально визначеної земельної ділянки для паркування транспортних засобів; оскільки у відповідача існувала заборгованість, департамент відмовився продовжувати термін дії договору; після 01.04.2014р. відповідач незаконно займає земельну ділянку спеціально визначену для паркування транспортних засобів, тому позивач просить стягнути 141' 298,60 грн. збору через незаконну господарську діяльності з 01.01.2014р., на яку нараховано 40' 042,21 грн. інфляційних втрат та 5' 660,70 грн. 3% річних.
Відповідач та його представник у судовому засіданні 28.11.2016р. проти позову заперечили повністю, зазначивши, зокрема, таке: з позовом звернулася особа, яка не має права звертатися з вимогами про стягнення податків, зборів та інших обов'язкових платежів до бюджетів; позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, адже до позовної заяви не додано документи, які підтверджують повноваження директора департаменту ОСОБА_4; позивач не є юридичною особою; подані позивачем документи не є належним чином засвідчені; відповідно до листів ДПІ Сихівського району м.Львова відповідач не має заборгованості зі збору за місця для паркування транспортних засобів; будь-яких змін до договору №132 П/Т ФОП ОСОБА_1 не підписував, а тому будь-які нарахування позивачем за проектами таких договорів є неправомірним; будь-які попередження від ДЖГІ ЛМР підприємець не отримував; позивач не довів належними та допустимими письмовими доказами фактів користування, перебування та/або знаходження відповідача протягом 2014р. по даний час спірним майданчиком для паркування; після закінчення строку дії договору відповідач даним майном не користується; позивач пропустив 3-х річний строк позовної давності для звернення з позовною заявою. Крім того, наполягали на застосуванні строку позовної давності до всіх вимог та практики Верховного Суду України. Також заявили клопотання про витребування у позивача оригіналів банківських платіжних доручень та/або квитанцій про внесення збору за місця паркування транспортних засобів ФОП ОСОБА_1 за період з 01.04.2011р. по 31.12.2013р. щомісячно. До клопотання долучили копії подання запиту на отримання інформації. Представник позивача заперечив проти задоволення цих клопотань. Розглянувши дане клопотання, заслухавши учасників процесу, суд відмовив у задоволенні такого клопотання та продовжив розгляд справи, оскільки ідентичне клопотання відповідач уже заявляв і ухвалою від 17.11.2016р. суд відмовляв у його задоволенні, а звертаючись знову з цим клопотанням, заявник не довів наявність обставин, відсутність яких раніше стало підставою для відмови у його задоволенні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.
01.04.2011р. ДЖГІ ЛМР (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (виконавець) уклали договір №132 П/Т про використання земельної ділянки, спеціально визначеної для забезпечення паркування транспортних засобів. Згідно п.1.1 договору його укладено відповідно до ПК України, постанови КМУ від 03.12.2009р. №1342 «Про затвердження правил паркування транспортних засобів», ухвали ЛМР від 27.01.2011р. №120 «Про затвердження збору за місця для паркування транспортних засобів та плати за паркування транспортних засобів на території м.Львова». Відповідно до п.1.2 договору замовник надає виконавцю у користування спеціально визначену земельну ділянку для забезпечення паркування транспортних засобів на АДРЕСА_4 (транспортна розв'язка) площею 598,00 кв.м. згідно з планом майданчика для паркування (план майданчика для паркування додається до договору). За пунктом 2.2 договору виконавець, зокрема, зобов'язується: після закінчення терміну дії договору або його дострокового розірвання демонтувати будь-які споруди, конструкції чи пристрої, що розміщені на майданчику, а у разі неможливості демонтажу такі споруди - переходять у власність замовника; забезпечити сплату щомісячних авансових внесків у місцевий бюджет як збору за місця для паркування транспортних засобів у розмірі 4' 558,02 грн. до 30 числа кожного місяця (у лютому до 28/29 числа) включно; у разі припинення дії договору виконавець зобов'язується забезпечити поступлення до міського бюджету м.Львова у повному обсязі відповідно до передбаченої цим договором загальної суми сплати збору за термін дії договору; сплатити пеню у разі пропуску терміну внесення суми збору. Термін дії договору з 01.04.2011р. до 31.12.2013р. (п.5.1 договору). При згоді сторін та дотриманні умов термін дії договору може бути продовжено на наступний термін (п.5.2 договору).
У довідці від 18.03.2013р. ДПІ у Сихівському районі м.Львова зазначається, що ФОП ОСОБА_1 згідно бази даних та поданих декларацій збору за місця для паркування транспортних засобів на 01.03.2013р. заборгованості немає.
У довідці від 04.12.2013р. ДПІ у Сихівському районі м.Львова зазначається, що ФОП ОСОБА_1 згідно бази даних заборгованості по паркуванню транспортних засобів немає.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 19.06.2014р. (справа №914/1390/14) позов ФОП ОСОБА_1 до ДЖГІ ЛМР про визнання продовженими договорів №132 П/Т, №134 П/Т, №138 П/Т про використання земельної ділянки, спеціально визначеної для забезпечення паркування транспортних засобів залишено без розгляду.
У листі від 23.10.2014р. Сихівського районного відділу ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області до начальника управління транспорту та зв'язку зазначається таке: «Повідомляю, що по зверненню з котрим Ви звернулися у Львівське міське управління ГУМВС України у Львівській області, стосовно виявлення незаконної діяльності на майданчиках для паркування по АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, сектором ДСБЕЗ в Сихівський РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області розглянуто. В результаті проведеної перевірки встановлено, що за вищевказаними адресами на паркувальних авто майданчиках свою господарську діяльність здійснює ФОП ОСОБА_1, який займається підприємницькою діяльністю на підставі свідоцтва про реєстрацію ФОП серія НОМЕР_2, свідоцтва платника єдиного податку серія НОМЕР_3. Одночасно було встановлено, що вказаний підприємець займав земельні ділянки під паркування автомобілів на підставі договорів №138 П/Т, №134 П/Т, №132 П/Т про використання земельної ділянки, спеціально визначеної для забезпечення паркування транспортних засобів, термін яких був визначений з 01.04.2013р. по 31.12.2013р. Після закінчення яких ФОП ОСОБА_1 подав відповідні документи до міської ради м.Львова для їх подальшого продовження терміну дії та натомість жодної відповіді не отримав, яка б спростовувала або підтверджувала право зайняття земельних ділянок останнім. В результаті викладених обставин ФОП ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою у Сихівський районний суд м.Львова до управління департаменту житлового господарства та інфраструктури управління транспорту та зв'язку для вирішення спірної ситуації щодо продовження вищевказаних договорів оренди землі. Враховуючи вищевикладене та те, що по даному факту відсутні дані, які б вказували на наявність ознак кримінального чи адміністративного правопорушення, прийнято рішення про припинення подальшої перевірки.»
У листі від 03.11.2014р. Сихівського районного відділу ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області до начальника управління транспорту та зв'язку зазначається таке: «Повідомляю, що по зверненню з котрим Ви звернулися у Львівське міське управління ГУМВС України у Львівській області, стосовно виявлення незаконної діяльності на майданчиках для паркування по АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, було направлено в Сихівський РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, та розглянуто сектором ДСБЕЗ. Одночасно повідомляю, що по аналогічному зверненню, яке надійшло 14.10.2014р., та було зареєстровано в ЖЄО за №9851 від 14.10.2014р. вже проводилась перевірка, та прийняте рішення дану перевірку припинити, оскільки ФОП ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою у Сихівський районний суд м.Львова до управління департаменту житлового господарства та інфраструктури управління транспорту та зв'язку для вирішення спірної ситуації щодо продовження договорів оренди землі.»
Постановою Львівського окружного адміністративного суду (справа №813/615/15) від 08.05.2015р. стягнуто з ФОП ОСОБА_1 до бюджету 31037,18 грн. заборгованості зі сплати збору за місця паркування транспортних засобів. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду (справа №813/615/15) від 12.06.2015р. заяву ФОП ОСОБА_1 задоволено та розстрочено виконання постанови від 08.05.2015р. на 12 місяців.
Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 16.12.2015р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду (справа №876/195/16), провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ДЖГІ ЛМР про зобов'язання департаменту укласти та підписати з ним додаткові угоди №132 П/Т, на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_4 площею 598,00 м.кв.; договір №138 П/Т на земельну ділянку на АДРЕСА_3, площею 345,00 м.кв.; договір №134 П/Т на земельну ділянку, що розташована на АДРЕСА_5 площею 287,50 м.кв. на той самий строк та на тих самих умовах припинено, оскільки даний спір відноситься до компетенції господарських судів.
У Акті перевірки зон паркування зазначається, що працівниками управління транспорту та зв'язку ДЖГІ ЛМР 21.01.2016р. було проведено перевірку роботи зони паркування у АДРЕСА_4 (транспортна розв'язка), яка є вільна. «Перевіркою встановлено: на вказаній земельній ділянці здійснює діяльність по збору коштів за паркування ФОП ОСОБА_1, який мав укладений договір з департаментом житлового господарства до 31.12.2013р. Відповідно на вимоги звільнити ділянку не реагує».
Листом № 4-2201-57 від 20.04.2016р. управління адміністрування місцевих та залучення фінансів надало ДЖГІ ЛМР розрахунок зі збору за місця для паркування автотранспорту до місцевого бюджету м.Львова станом на 01.04.2016р. по ФОП ОСОБА_1 Згідно даного розрахунку у ФОП ОСОБА_1 існує заборгованість у розмірі 4'865,06 грн. зі збору за місця для паркування автотранспорту по договору №132 П/Т, що діяв до 31.12.2013р.
09.08.2016р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню судового рішення у справі №813/615/15 щодо стягнення з ФОП ОСОБА_1 31' 037,18 грн., а 23.08.2016р. - постанову про закінчення даного виконавчого провадження, оскільки борг сплачено в повному обсязі.
У Акті перевірки зон паркування від 03.11.2016р. зазначається, що працівниками управління транспорту та зв'язку ДЖГІ ЛМР 03.11.2016р. було проведено перевірку роботи зони паркування у АДРЕСА_4 (транспортна розв'язка). В акті вказується наступне: «Перевіркою виявлено, що на вказаній земельній ділянці здійснюється підприємницька без відповідних погоджень та договорів. На земельній ділянці частково встановлено огорожу та приміщення для охорони. Крім того, на зазначеному майданчику був присутній охоронець, який на запитання «хто обслуговує майданчик?» зазначив, що ОСОБА_1. Фотоматеріали додаються».
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до ст.54 ГПК України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності.
Позовну заяву підписав в.о. директора ДЖГІ ЛМР Ю. Голець. Відповідач наполягає на тому, що відсутні докази підписання такої заяви повноважною особою, до того ж, позивач не є юридичною особою, а тому позов слід залишити без розгляду, про що було подане відповідне клопотання. Суд відмовляє у задоволенні даного клопотання, оскільки, по-перше, у п.1.4 Положення про департамент житлового господарства та інфраструктури ЛМР (далі - положення) та Витязі з ЄДРПУО зазначено, що департамент є юридичною особою. По-друге, згідно п.3.1 положення департамент очолює директор, якого призначає на посаду та звільняє з посади міський голова; директор департаменту, зокрема, діє без довіреності від імені департаменту, представляє його у відносинах з державними і громадськими органами та організаціями, органами місцевого самоврядування, виконавчими органами ради, підприємствами, організаціями, установами і громадянами (п.4.2.13 положення). У Розпорядженні №670-К від 01.8.2016р. міського голови м.Львова «Про покладення обов'язків директора департаменту житлового господарства та інфраструктури», копія якого знаходиться у матеріалах справи, зазначається таке: «У зв'язку із звільненням А.Нижик, покласти виконання обов'язків директора департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради з 01.08.2016р. на начальника управління житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, ОСОБА_4 з наданням йому права першого підпису на фінансових та бухгалтерських документах.». Доказів скасування чи визнання недійсним даного розпорядження немає, а питання законності такого розпорядження не належить до компетенції господарського суду. Таким чином, на момент звернення з позовом до суду ОСОБА_4 виконував обов'язки директора департаменту, а словосполучення у розпорядженні «… з наданням йому права першого підпису на фінансових та бухгалтерських документах…» не спростовує того, що він виконував обов'язки керівника даної установи, а, отже, мав право підписувати позовну заяву.
Організацію та порядок паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах населених пунктів регулюють Правила паркування транспортних засобів, затверджені Постановою КМУ від 03.12.2009р. №1342. Правила поширюється на осіб, які розміщують транспортні засоби на майданчиках для паркування (далі - користувачі), а також на суб'єктів господарювання, які утримують такі майданчики (п.2 правил). Спеціально обладнані майданчики для паркування - це майданчики для паркування, розміщені поза межами проїзної частини вулиці, дороги або тротуару та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху (п.4 правил). Згідно п.6 правил контроль за їх виконанням здійснює Державтоінспекція МВС у частині забезпечення безпеки дорожнього руху на майданчиках для паркування та посадові особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради у частині контролю за станом благоустрою та утримання майданчиків для паркування (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування). Майданчики для паркування є об'єктами благоустрою і повинні відповідати нормам, нормативам, стандартам у сфері благоустрою населених пунктів (п.7 правил).
Ухвалою ЛМР від 27.01.2011р. №120 «Про затвердження збору за місця для паркування транспортних засобів та плати за паркування транспортних засобів на території м.Львова» затверджено: ставки збору за місця для паркування транспортних засобів та плату за паркування транспортних засобів на території м.Львова (додаток 1); перелік спеціальних земельних ділянок, визначених для забезпечення паркування транспортних засобів із зазначенням місця розташування, загальної площі та кількості місць для паркування (додаток 2); межі зон паркування на території м.Львова для паркування транспортних засобів (додаток 3); договір про використання земельної ділянки, спеціально визначеної для забезпечення паркування транспортних засобів (додаток 4). Замовником з організації паркування транспортних засобів у м.Львові визначено департамент житлового господарства та інфраструктури ЛМР.
Згідно додатку №1 до ухвали ЛМР (у редакції, чинній на момент укладення договору) платником збору є юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи-підприємці, які організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально визначених автостоянках згідно з договором про використання земельної ділянки, спеціально визначеної для забезпечення паркування транспортних засобів, укладеним з департаментом житлового господарства та інфраструктури. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, яка визначена міською радою для забезпечення паркування транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, тротуарах або інших місцях, а також комунальні гаражі, стоянки, паркінги, які побудовані за рахунок коштів міського бюджету м. Львова. Базою оподаткування є площа земельної ділянки, визначена для паркування (у тому числі площа комунальних гаражів, стоянок, паркінгів, які побудовані за рахунок коштів міського бюджету м. Львова), розрахована як добуток нормативної площі одного місця для паркування та кількості місць для паркування. Збір сплачується до міського бюджету м.Львова авансовим внеском до 30 числа (включно) кожного місяця (у лютому до 28/29 числа) включно) за місцем розташування спеціально визначеного місця для паркування транспортних засобів. Остаточна сума збору, обчислена відповідно до податкової декларації за податковий (звітній) період (з врахуванням фактично внесених авансових платежів), сплачується у терміни, визначені для квартального податкового періоду. Додатком №2 ухвали ЛМР передбачено перелік спеціальних земельних ділянок, визначених для забезпечення паркування транспортних засобів із зазначенням місця розташування, загальної площі та кількості місць для паркування, серед яких під №92 є і земельна ділянка на вул.Стуса (транспортна розв'язка), яка за договором позивачем була передана відповідачу. Договір №132 П/Т між сторонами був укладений згідно типового договору, форма і зміст якого визначений у додатку №4 ухвали ЛМР.
На підставі зазначеного договору та вказаних нормативно-правових актів між сторонами у справі виникли взаємні права та обов'язки. Під час розгляду справи сторони визнали, що строк дії договору закінчився 31.12.2013р. Докази визнання даного договору недійсним відсутні.
Позивач стверджує, що за період дії договору відповідач не сплатив повністю збір за місця для паркування транспортних засобів. Крім того, під час дії договору збір за місця для паркування транспортних засобів збільшувався, і хоча відповідач і не підписав додаткову угоду про внесення змін до договору, він зобов'язаний був сплачувати такий збір у більшому розмірі. Після закінчення строку дії договору ФОП ОСОБА_1 також повинен був сплачувати такий збір за паркування, адже фактично здійснював на земельній ділянці незаконну підприємницьку діяльність. На зазначені суми збору департамент нарахував 3% річних, інфляційні та пеню.
З даного приводу суд звертає увагу позивача на таке.
Збір за місця для паркування транспортних засобів належить до місцевих зборів (ст.10 Податкового кодексу України), а стаття 268-1 ПК України «Збір за місця для паркування транспортних засобів» (на момент укладення договору це була ст.266 ПК України) передбачає, що платниками збору є юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи - підприємці, які згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках. Перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, в якому зазначаються їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів, затверджується рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, про встановлення збору.
Стаття 41 ПК України встановлює, що контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, його територіальні органи. У складі контролюючих органів діють підрозділи податкової міліції. Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, у тому числі на запит правоохоронних органів.
Стаття 12 ГПК України передбачає, що господарським судам не підвідомчі спори, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.
Відповідно до ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
У даному випадку позивач просить стягнути з відповідача збір за місця для паркування транспортних засобів, який належить до місцевих податків і зборів. Однак стягнення такого збору можуть здійснювати виключно адміністративні суди і це не є компетенція господарського суду - господарським судам не підвідомчі такі спори.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України. Враховуючи наведене, провадження у справі щодо стягнення з відповідача 225' 758,28 грн. необхідно припинити.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як уже відзначалося, між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору, за умовами якого позивач надав відповідачу у користування спеціально визначену земельну ділянку для забезпечення паркування транспортних засобів на АДРЕСА_4 (транспортна розв'язка) площею 598,00 кв.м. згідно з планом майданчика для паркування. Умовами договору не було передбачено підписання акту приймання-передачі ділянки, однак, те, що земельна ділянка була йому передана, ФОП ОСОБА_1 визнав у судовому засіданні та повідомив, що сплачував збір за місця для паркування транспортних засобів. Поряд з цим, відповідач зазначив, що після закінчення строку дії договору він на ділянці для паркування уже не знаходився. Натомість позивач наполягає на тому, що підприємець не звільнив оспорювану ділянку.
У матеріалах справи містяться відповіді Сихівського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, у яких вказується, що в результаті проведеної перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 після закінчення терміну дії, в тому числі і договору №132 П/Т, займається підприємницькою діяльністю. Відповідач зазначає, що у дані документи є неналежними і недопустимими доказами, оскільки у них чітко не вказано про які саме майданчики для паркування йде мова, яка їх площа, точне місце знаходження, кількість місць для паркування, і вони адресовані не позивачу, а начальнику управління транспорту. Суд не погоджується з таким твердженням відповідача, оскільки у даних документах чітко зазначається, що ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність на паркувальному автомайданчику, який йому передавався за договором №132 П/Т, а згідно п.3.1 положення про ДЖГІ ЛМР до складу департаменту входить, зокрема, управління транспорту та зв'язку, тому керівник управління є належним одержувачем такої інформації.
Також ФОП ОСОБА_1 оспорює можливість підтвердження факту не звільнення ним паркувального майданчика актами перевірки зон паркування, складеними працівниками управління транспорту та зв'язку. До того ж, за його словами, такі акти складені за відсутності відповідача чи понятих, і на них відсутнє прізвище начальника управління, який вчинив відповідний підпис, та не вказана адреса майданчика. Суд звертає увагу відповідача, що згідно п.2 Положення про управління транспорту та зв'язку, затвердженого рішенням ЛМР №1209 від 27.10.2006р., чинного на момент складення таких актів, основними завданнями управління є реалізація політики органів місцевого самоврядування у галузі міського пасажирського транспорту, зв'язку, кабельного телебачення, гаражних кооперативів, автостоянок і паркування автотранспорту. До компетенції управління відносяться такі повноваження: у межах своєї компетенції участь у реалізації політики органів місцевого самоврядування у галузі міського пасажирського транспорту, зв'язку, кабельного телебачення, гаражних кооперативів, автостоянок і паркування автотранспорту;
здійснення у встановленому порядку управління і координації діяльності підприємств міського пасажирського транспорту щодо питань, делегованих управлінню;
узагальнення практики застосування законодавства, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення і внесення їх на розгляд директора департаменту; здійснення підготовки пропозицій щодо відкриття нових маршрутів міського пасажирського транспорту, розташування та обладнання зупинок пасажирського транспорту; проведення підготовки необхідної інформації для затвердження схем та розкладів руху міського пасажирського транспорту, подання на розгляд та узгодження з директором департаменту питання стосовно транзитного пасажирського транспорту, організація роботи легкових таксомоторів;
подання пропозицій щодо видачі дозволів на перевезення пасажирів транспортом загального користування на міських маршрутах; подання висновків та пропозицій щодо організації та вдосконалення мережі таксомоторних стоянок, зон паркування, автогаражних кооперативів та автостоянок, автобусних станцій, інших об'єктів дорожньої інфраструктури, погодження їх розташування, погодження облаштування зупинок міського пасажирського транспорту; подання пропозицій щодо погодження проведення всіх видів ремонтно-будівельних робіт на вулицях, де проходять маршрути міського пасажирського транспорту, обмеження або заборони руху; здійснення інших функцій, що випливають з покладених на нього завдань (п. 4 положення). Тому управління вправі проводити перевірку місць паркування, а в актах вказані адреса, де проводилася перевірка, посади, П.І.П. та підписи перевіряючих, печатка ДЖГІ ЛМР і підпис начальника управління транспорту та зв'язку у графі «Затверджую». У згаданому положенні не передбачено, що такі акти обов'язково повинні підписуватися особами, які займають паркувальні майданчики, або понятими.
Після закінчення строку дії договору ФОП ОСОБА_1 неодноразово, в тому числі і у 2016р., вживав заходів для продовження терміну дії договору про використання земельної ділянки для забезпечення паркування транспортних засобів - це визнав відповідач та підтверджується судовими рішеннями, які згадувалися вище. Наприклад, в ухвалі ЛААС від 18.04.2016р. зазначається, що ФОП ОСОБА_1 звернувся з позовом до ДЖГІ ЛМР про зобов'язання відповідача укласти та підписати з ним додаткові угоди, зокрема, №132 П/Т на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_4 площею 598 кв.м.
Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У пункті 2.3 постанови «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. №18 Пленум Вищого господарського суду України відзначає, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами.
Враховуючи наведене, а також зважаючи на те, що відповідач не подав жодних доказів, що після закінчення строку дії договору він звільнив займану земельну ділянку, на якій організовував роботу майданчика для паркування транспортних засобі, чи хоча б звертався до ДЖГІ ЛМР про те, що він звільняє таку ділянку, суд вважає, що позовна вимога про зобов'язання ФОП ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку, спеціально визначену для забезпечення паркування транспортних засобів на вул. Стуса (транспортна розв'язка) площею 598,0 кв.м., є правомірною та підлягає задоволенню. Суд відмовляє у задоволенні заяви відповідача про застосування строків позовної давності до даної позовної вимоги, адже строк дії договору закінчився 31.12.2013р., до суду з позовом ДЖГІ ЛМР звернувся 15.09.2016р., а тому трирічний строк позовної давності, визначений ст.257 ЦК України, не минув.
У силу вимог ст. 49 ГПК України судовий збір стягується з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.1, 12, 33, 34, 44, 49, 80, 82, 84, 85, 111-28 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Припинити провадження у справі щодо стягнення 225758,28 грн.
2. Решта позовних вимог задоволити.
3. Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку спеціально визначену для забезпечення паркування транспортних засобів у АДРЕСА_4 (транспортна розв'язка) площею 598,00 кв.м.
Стягувач: Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради (79008, м.Львів, пл.Ринок,1 код ЄДРПОУ 34814670).
Боржник: ОСОБА_1 (79066, АДРЕСА_1, ідент.номер НОМЕР_1).
4. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (79066, АДРЕСА_2, ідент.номер НОМЕР_1) на користь Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради (79008, м.Львів, пл.Ринок,1 код ЄДРПОУ 34814670) 1378,00 грн. судового збору.
У судовому засіданні 28.11.2016 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 02.12.2016р.
Суддя Яворський Б.І.