Справа № 520/11935/16-ц
Провадження № 2/520/4984/16
про забезпечення позову
28.11.2016 року суддя Київського районного суду м. Одеси Васильків О.В. розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, -
30.09.2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача, в якому просить розірвати шлюб, укладений між сторонами та зареєстрований 15.08.1987 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Київському районі Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 1018.
28.11.2016 року відповідач ОСОБА_2 надала до суду зустрічну позовну заяву, в якій просить визнати спільною сумісною власністю квартиру АДРЕСА_1 і Петрова у м. Одесі, автомобіль НОМЕР_1, мотоцикл НОМЕР_2; поділити спільне майно подружжя, шляхом визнання за ОСОБА_2 права власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 і Петрова у м. Одесі; залишили у праві власності ОСОБА_1 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 і Петрова у м. Одесі; автомобіль НОМЕР_1, мотоцикл НОМЕР_2; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію 2/3 частини вартості автомобіля та мотоцикла, що складає 73 882 грн.
Ухвалою суду від 28.11.2016 року зустрічну позовну заяву прийнято та об'єднано в одне провадження із первісним позовом.
Разом із зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 надала заяву про забезпечення позову, а саме просить накласти арешт та квартиру АДРЕСА_1 і Петрова у м. Одесі, автомобіль НОМЕР_1, що належать ОСОБА_1 Мотивуючи заяву тим, що невжиття вказаних заходів може унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Положеннями п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді про забезпечення позову» встановлено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме дише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Дослідивши матеріали справи, та враховуючи предмет даної справи, що стосується зокрема поділу спільного майна подружжя, суддя вважає за можливе забезпечити позов шляхом накладення арешту на квартиру та автомобіль, який належить відповідачу, у зв'язку з чим, вимоги стосовно забезпечення позову є обґрунтованими та доведеними.
При цьому суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.
Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті.
Керуючись ст. ст. 151-153 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді про забезпечення позову», суддя, -
Заяву позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 про забезпечення позову, - задовольнити.
Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 і Петрова у м. Одесі, яка належить на праві власності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_3.
Накласти арешт на автомобіль НОМЕР_1, 2008 року випуску, який належить на праві власності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_3.
Копію ухвали направити до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради /м. Одеса, вул. Черняховського, 6/ та Регіонального центру при МВС України в Одеській області /65114, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 5/, для негайного виконання.
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку встановленому для виконання судових рішень.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали та протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали особою без участі якої її було постановлено.
Суддя Васильків О. В.