Справа № 500/5198/16-ц
Провадження № 2/500/2878/16
30 листопада 2016 року
Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Адамова А.С.,
при секретарі - Хачатрян А.Т.,
за участю: позивачів - ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Ізмаїльської міської ради Одеської області, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на спадкове майно,
27.09.2016 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовними вимогами, якими просять: визнати дійсним договір № 3752 купівлі - продажу нерухомого майна від 10.10.1998 року - житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на Одеській товарній біржі (Представництво м.Ізмаїл); визнати за ними в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, в рівних частках, тобто за кожним по 1/2 частки; припинити за померлою ОСОБА_5 право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Свої позовні вимоги мотивують тим, що приватним нотаріусом їм відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв'язку з тим, що право власності на спадковий житловий будинок зареєстровано за спадкодавцем на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна № 3752, посвідченого Одеською товарною біржею 10.10.1998 року, КП «Ізмаїльським МБТІ» у реєстровій книзі №44в-67 08.12.1999р., але не нотаріально. Вважають, що вказана угода є дійсною, з огляду на те, що сторонами у відповідній формі була досягнута згода з усіх істотних умов та згідно із вимогами законодавства така угода не підлягає нотаріальному посвідченню.
Позивачі в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та наполягали на їх задоволенні.
Представник відповідача Ізмаїльської міської ради Одеської області в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнав та не заперечував проти їх задоволення. Зазначив, що усі умови договору були виконані у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що згідно Договору купівлі-продажу нерухомого майна № 3752, посвідченого Одеською товарною біржею (Представництво м.Ізмаїл), від 10.10.1998 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, остання є власником житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1.
Спадкодавець ОСОБА_5 повністю розрахувалася з продавцем, про що свідчить п. 5 укладеного Договору та пояснення іншої сторони договору, крім того, на виконання умов укладеного договору нею проведено реєстрацію договору та переоформлення технічної документації на придбане нерухоме майно, про що свідчить запис, проведений органами КП МБТІ в тех.документації. З моменту придбання нерухомого майна вона відкрито володіла та користувалася ним.
Правові підстави для реєстрації вказаної угоди підтверджені також довідкою, виданою КП «Ізмаїльське МБТІ» від 03.11.2016 року за №.1679.
На теперішній час вказаний договір не оскаржений та не скасований, а одна із сторін за договором ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до ст.ст. 128, 224, 227 ЦК УРСР (1963 рік), діючого на час виникнення правовідносин, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання речі, якщо інше не передбачено законом або договором. За договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти майно та сплатити за нього визначену грошову суму.
Згідно до вимог статті 47 ЦК УРСР (1963 року), якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Відповідно до ст.ст. 328, 334, 655, 657 ЦК України, діючого на час розгляду справи, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності визнається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває у податковій заставі.
Згідно ст.15 Закону України "Про товарну біржу" угоди, зареєстровані на товарній біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.4, 1.7, 1.9 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, які знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету України з житлово-комунального господарства від 09.06.98 року № 121, Інструкція визначала порядок здійснення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна в Україні. Державній реєстрації в бюро технічної інвентаризації підлягають об'єкти нерухомості, розташовані на всій території України. Реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна здійснюється на підставі правовстановлюючих документів за рахунок коштів власників нерухомого майна. Пунктом 2 Інструкції визначений порядок здійснення державної реєстрації, підпунктом 2.1.д) якого зазначено, що на оригіналі правовстановлюючого документу робиться реєстраційний напис.
Додатком 1 до вказаної Інструкції визначений перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких здійснюється державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна. Відповідно до пункту 9 Переліку зазначено: «Договори купівлі-продажу, обміну, зареєстровані біржею».
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що реєстрація за ОСОБА_5 права власності на житловий будинок здійснена відповідно до діючого на той час законодавства.
З оглядом на вищевказане, враховуючи, що сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне виконання договору, суд визнає вищевказаний договір дійсним. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення договорів не вимагається.
Право власності таким чином за померлою ОСОБА_5 встановлюється відповідно ст. 328 ЦК України.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 04.05.2011 року, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Ізмаїл Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
Після смерті ОСОБА_5 згідно ст.1220 ЦК України відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно із ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною 1 статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.
Згідно ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
За життя спадкодавець заповіту не залишав, що підтверджено Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 45062929 від 13.09.2016 року, згідно якого інформація про заповіт, складений та посвідчений від імені ОСОБА_5, відсутня.
Спадкоємцями за законом першої черги відповідно до ст. 1261 ЦК України після смерті ОСОБА_5 являються її діти: син ОСОБА_2, що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 17.10.1995р.; дочка ОСОБА_1, що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 17.10.1995р. та свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 10.12.2011р., з якого вбачається зміна її прізвища.
Осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_5 відповідно до ст. 1241 ЦК України, немає.
Судом встановлено, що позивачі спадщину після смерті матері прийняли фактично, оскільки на день смерті спадкодавця, час відкриття спадщини, та протягом шести місяців, проживали та була зареєстровані зі спадкодавцем за однією адресою, що підтверджується прибудинковою книгою, та в установлений законом шестимісячний строк від прийняття спадщини не відмовилися.
Письмовою відповіддю приватного нотаріуса Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Гіренко М.М. № 669/02-14 від 13.09.2016 року позивачам було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв'язку з тим, що право власності на спадковий житловий будинок зареєстровано за спадкодавцем на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна № 3752, посвідченого Одеською товарною біржею (Представництво м.Ізмаїл) 10.10.1998 року, КП «Ізмаїльським МБТІ» у реєстровій книзі №44в-67 08.12.1999р., але не нотаріально.
Відповідно до п. 4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів. Спадкоємець повинен надати нотаріусу правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності спадкодавця на нерухоме майно.
Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.
Згідно п. 3.1 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Згідно зі ст.220 ч.2 ЦК України якщо сторони домовились відносно всіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне чи часткове виконання договору, проте одна зі сторін ухиляється від нотаріального його посвідчення, суд може визнати цей договір дійсним. В цьому разі подальше нотаріальне посвідчення договору не потрібне.
При укладенні договору всі вимоги, передбачені ст. 15 ЗУ «Про товарні біржі», між сторонами виконано належним чином, про що свідчить сам договір.
У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У відповідності до роз'яснень п. 24 ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Стаття 57 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, що мають істотне значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, у тому числі, з огляду на те, що відповідач визнав позов і обставини визнані сторонами не підлягають доказуванню у відповідності до ст. 61 ч.1 ЦПК України. Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 213-215 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Ізмаїльської міської ради Одеської області, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на спадкове майно задовольнити.
Визнати дійсним договір № 3752 купівлі - продажу нерухомого майна від 10.10.1998 року - житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на Одеській товарній біржі (Представництво м.Ізмаїл).
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Припинити за померлою ОСОБА_5 право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 01.12.2016р.
Суддя: А.С.Адамов