Справа № 496/1848/15-к
Провадження № 1-кп/496/18/16
01 грудня 2016 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю:
секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Біляївка Одеської області кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лощинівка, Ізмаїльського району Одеської області, громадянина України, не працюючого, який немає освіти, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні злочинів передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 Кримінального Кодексу України, -
ОСОБА_5 пред'явлено обвинувачення, яке сформульовано в обвинувальному акті і підтримане прокурором під час судового розгляду, такого змісту
03 січня 2013 року в період часу з 09-40 год. до 10-20 год. в АДРЕСА_3 , ОСОБА_5 , за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, з метою скоєння крадіжки, шляхом пошкодження метало-пластикового вікна, проникли до будинку, звідки таємно, з корисливих спонукань скоїли крадіжку майна, яке належить ОСОБА_6 , а саме: телевізор марки “GVS”, вартістю 1200 грн.; газової плити марки „Defect”, вартістю 2900 грн.; пральної машинки марки “Samsung”,вартістю 2200 грн.; двох-контурного котла марки “BOSCH”, вартістю 8000 грн. Таким чином, ОСОБА_5 разом з невстановленим слідством особами скоїв крадіжку майна ОСОБА_6 , спричинивши їй матеріальну шкоду на загальну суму 14300 грн. Продовжуючи свою злочину діяльність, 15 лютого 2013 р. біля 18-00 годин, АДРЕСА_4 , ОСОБА_5 за попередньої змовою з особою матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, з метою викрадення майна яке належить ОСОБА_7 , а саме: 8 радіаторів опалювання, вартістю 200 грн., за один радіатор на загальну суму 1600 грн., шляхом відкриття вхідної хвіртки проникли до двору за вказаною адресою, де особа матеріалі відносно якої виділені в окреме провадження відразу був помічений та затриманий ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які проживають по сусідству, а ОСОБА_5 з місця пригоди втік та зник у невідомому напрямку.
Отже стороною обвинувачення ОСОБА_5 обвинувачується у тому що він таємно викрав чуже майно (крадіжка), вичинену за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у житло, тобто у скоєні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та у тому що він здійснив замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинену повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднану з проникненням у сховище, яка не була закінчена з причин, що не залежали від волі особи, яка не вчинила усіх дій, яка вважала необхідними для доведення злочину до кінця, тобто у скоєні злочину передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 не визнав себе винним у інкримінованих йому злочинах, пояснив, що вказані злочини він не скоював, в той день перебував на території Черкаської області, так як з водолазами шукав рідних які втопились. Перший раз у м. Біляївка він був підчас його затримання у 2015 році та раніше жодного разу в місті не був. Також ніколи не бачив потерпілих та не працював за наймом по здійсненню ремонтних робіт. Пояснив, що його паспорт був у автомобілі на місці вчинення злочину, так як на вказаному автомобілі їздить будь-хто з його родини та на передодні він з батьком перевозив столи і тому залишив паспорт у автомобілі.
Дослідивши докази, представлені стороною обвинувачення та докази здобуті під час судового провадження, вислухавши показання обвинуваченого, потерпілих, свідків, суд приходить до висновку, що пред'явлене ОСОБА_5 обвинувачення у кримінальному провадженні не знайшло свого підтвердження.
Потерпіла ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що обвинуваченого ніколи не бачила та перший раз його бачить у судовому засіданні. Також пояснила, що дійсно в січні 2013 році було скоєно крадіжку з її дачного будинку, але хто саме це вчинив їй не відомо.
Потерпілий ОСОБА_7 , у судовому засіданні пояснив, що було скоєно крадіжку радіаторів опалювання з його будинку, але хто вчинив крадіжку йому не відомо, обвинуваченого ніколи не бачив.
Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснили, що мешкають у м. Біляївка та зимою 2013 р. до сусіда у будинок залізли крадії. Вони їх побачили та крадії почали тікати, одного затримали, а інший втік. Обвинуваченого в той день вони не бачили.
Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснив, що 03 січня 2013 р. по вул. Уютна в с. Маяки, бачив автомобіль, недалеко від будинку потерпілої, на багажнику якого була пральна машинка та у багажнику ще якісь габаритні речі. Обвинуваченого не бачив в той день та перший раз його побачив у судовому засіданні.
Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснила, що обвинуваченого ніколи раніше не бачила. Також зі слів ОСОБА_10 їй відомо, що ОСОБА_12 обікрали цигани.
Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснив, що автомобіль вишневого кольору дав батьку обвинуваченого, але ніколи не бачив обвинуваченого за кермом вказаного автомобіля. Щодо вчинених злочинів, то йому відомо зі слів слідчого.
Крім показань потерпілих, свідків судом досліджувались надані стороною обвинувачення під час судового провадження, як докази вини обвинуваченого ОСОБА_5 у скоєні вказаних злочинів наступні документи:
- довідка про особу (а.с. 49);
- витяг з кримінального провадження (а.с. 50);
- рапорт від 15 лютого 2013 р. (а.с. 51);
- протоколами огляду місця події від 15 лютого 2013 р. згідно яких у особи матеріали відносно якої було виділено в окреме провадження було вилучено паспорт, мобільний телефон та металевий прут, та було проведено огляд автомобіль в якому було виявлено паспорт на ім'я ОСОБА_5 , страховий поліс на ім'я ОСОБА_14 та технічний паспорт на ім'я ОСОБА_15 та мобільний телефон (а.с.52,53);
- розписка про отримання ОСОБА_16 вилучених речей (а.с.54);
- протокол огляду та затримання транспорту від 15 лютого 2013 р. (а.с. 55);
- протокол затримання особи, підозрюваної у вчинені кримінального правопорушення від 16 лютого 2013 р., а саме затримання ОСОБА_16 (а.с. 56-59);
- повідомлення про підозру ОСОБА_16 (а.с. 60);
- заява ОСОБА_13 про повернення автомобіля (а.с. 61);
- лист про повернення автомобіля (а.с. 62);
- постанова про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання (а.с. 63);
- розписка ОСОБА_13 про отримання автомобіля (а.с. 64);
- постанова про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання (а.с. 65);
- квитанція про отримання на зберігання доказів (а.с. 66);
- вимога на судимість, з якої вбачається що ОСОБА_5 раніше не судимий (а.с. 67);
- протокол огляду місця події від 31 травня 2013 року, з фототаблицею, згідно якого здійснено огляд домоволодіння по АДРЕСА_4 (а.с.68-71);
- висновок від 17 грудня 2012 року щодо перевірки ОСОБА_5 по факту перевезення вантажу без документів, згідно якого наявності злочину в діях ОСОБА_5 не встановлено (а.с. 73);
- заява ОСОБА_6 щодо вчинення невідомими особами злочину (а.с. 74);
- протокол огляду місця події від 03 січня 2013 р. згідно якого оглянутий житловий будинок в АДРЕСА_3 СОТ „Гудок” (а.с. 75-76);
- заява про залучення до провадження потерпілої ОСОБА_6 (а.с. 77);
- світлокопії інструкцій до пральної машини, бойлера (а.с. 78-79);
- постанова про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання (а.с. 80, звр.);
- постанови про призначення трасологічної експертизи (а.с. 81) та дактилоскопічної експертизи (а.с. 82);
- довідки про витрати на проведення експертиз на загальну суму 1961 грн. (а.с. 83,88);
- висновок експерта №09 від 14 лютого 2013 р.(а.с. 84-87) згідно якої ідентифікувати слідоутворюючи об'єкти вилучені 03 січня 2013 р. при огляді місця події за адресою: Біляївський район, с. Маяки, вул. Уютна, 231, СОТ „Гудок”, не можливо;
- висновок експерта №7 від 09 лютого 2013 р. (а.с. 89-93) згідно якого встановлено, що 2 сліди пальців рук вилучені 03 січня 2013 р. при огляді місця події за адресою: АДРЕСА_3 придатні для ідентифікації;
- дактилокарта ОСОБА_5 (а.с. 95,96,97);
- повідомлення про підозру ОСОБА_5 (а.с. 98);
- ухвала суду від 09 липня 2013 року про надання дозволу на затримання ОСОБА_5 (а.с. 100);
- постанова про зупинення кримінального провадження та оголошення розшуку підозрюваного від 15 липня 2013 р. відносно ОСОБА_5 (а.с. 102);
- ухвала суду від 30 липня 2014 року про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою (а.с. 103);
- постанова про зупинення кримінального провадження та оголошення розшуку підозрюваного від 30 липня 2013 р. відносно ОСОБА_5 (а.с. 104);
- протокол від 16 квітня 2015 р. про затримання ОСОБА_5 (а.с.105-109);
- повідомлення про підозру (а.с. 110-114);
- постанова про призначення додаткової трасологічної експертизи від 16 квітня 2015 року (а.с. 115);
- довідка про витрати на проведення експертизи у сумі 429,66 грн. (а.с. 116);
- додатковий висновок експерта №13 від 17 квітня 2016 року (а.с. 117-127) згідно якого вказано: сліди папілярного візерунку пальця руки розміром 13*30мм, з поверхні стрічки розміром 48*93 мм, який був виявлений та вилучений 03 січня 2013 р., в ході огляду місця пригоди, за фактом крадіжки майна ОСОБА_6 з приміщення буд. АДРЕСА_3 , залишений безіменним пальцем лівої руки підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Слід папілярного візерунка пальця руки розміром 14*22 мм, з поверхні тієї ж липкої стрічки розміром 48*93 мм. вилучений там же залишений середнім пальцем лівої руки підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- ухвала суду від 17 квітня 2015 року про застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (а.с. 129);
- світлокопія квитанції про сплату застави ОСОБА_5 (а.с. 130).
Аналізуючи надані стороною обвинувачення докази, суд приходить до висновку, що жодним наданим доказом не доведено вина обвинуваченого у вчиненні вказаних злочинах. Статтями 85 та 86 КПК України передбачено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів, а допустимим визнається доказ, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Суд вважає, що додатковий висновок експерта №13 від 17 квітня 2016 року (а.с. 117-127) яким встановлено: „сліди капілярного візерунку пальця руки розміром 13*30мм, з поверхні стрічки розміром 48*93 мм, який був виявлений та вилучений 03 січня 2013 р., в ході огляду місця пригоди, за фактом крадіжки майна ОСОБА_6 з приміщення буд. АДРЕСА_3 , залишений безіменним пальцем лівої руки підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Слід папілярного візерунка пальця руки розміром 14*22 мм, з поверхні тієї ж липкої стрічки розміром 48*93 мм. вилучений там же залишений середнім пальцем лівої руки підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,” не є допустимим доказом, так як у висновку не зазначено саме з яких предметів та в який час було вилучено сліди пальців рук під час огляду.
Суд, відповідно до вимог норми ст.94 КПК України за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження відносно ОСОБА_5 , керуючись законом, оцінюючи кожний доказ наданий стороною обвинувачення з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку прийшов до висновку про необхідність прийняття процесуального рішення про недоведеність того, що саме ОСОБА_5 було вчинено злочини, передбачені ч. 3 ст. 185 ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України.
Таким чином, судом встановлено, що всупереч ст.92 КПК України, слідчим, прокурором не доведено, що обвинувачений ОСОБА_5 вчинив вищевказані злочини.
Суд вважає, що докази, які надав і на які посилається прокурор, як на підставу доведеності вини ОСОБА_5 не є достатніми для визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинах.
Відповідно до вимог ст.373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
В ст.7 КПК України закріплені найважливіші засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, а ст.8 КПК України встановлює, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципів верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Стаття 17 КПК України вказує, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви стосовно доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Такий обов'язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст.62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Нормою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено що при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, у справі «Barbera Messegu ahd Iabardo v Spain» від 6 грудня 1998 р. (п.146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презупціїї невинуватості вимагає, серед іншого, щоб виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитись на користь підсудного.
Відповідно до роз'яснень п. 23 Пленуму Верховного Судку України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані - суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.
Відповідно до п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визнання особи винною у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення. При цьому в частині 6 ст. 284 КПК України зазначено, що при виявлені судом під час судового розгляду обставини, передбаченої пунктом 2 частини першої цієї статті, - суд зобов'язаний ухвалити виправдувальний вирок.
Таким чином, суд прийшов до висновку про необхідність визнати ОСОБА_5 невинуватими у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України та виправдати останнього через відсутність в його діях складу даних злочинів.
Відносно ОСОБА_5 на підставі ухвали слідчого судді від 17 квітня 2015 року був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави в розмірі 25000 гривень, яка була внесена заставодавцем ОСОБА_17 і не була звернута в дохід держави, а тому відповідно до вимог ст.182 КПК України така підлягає поверненню заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.
Речові докази по справі: автомобіль ВАЗ21099 червоного кольору д/з НОМЕР_1 - підлягає поверненню ОСОБА_13 ; металевий прут довжиною 0,5 м, який зберігається в камері схову Біляївського РВ - підлягає знищенню; два фрагмента слідів папілярних узорів палаців рук та чотири фрагменти слідів рукавичок - підлягає залишенню в матеріалах кримінального провадження.
Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлявся.
Відповідно до норм. ст.ст. 122,124 КПК України процесуальні витрати на залучення експерта у загальному розмірі 2390,66 грн. слід віднести за рахунок державного бюджету.
На підставі викладеного та керуючись ст.62 Конституції України, ст.ст. 368-376 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 визнати невинуватим у пред'явленому йому обвинуваченні за вчинення злочинів передбачених ч. 3 ст. 185 ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України та виправдати.
Після набрання вироком законної сили, заставу в розмірі 25000(двадцять п'ять тисяч) гривень внесену на підставі ухвали слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 17 квітня 2015 року заставодавцем ОСОБА_17 відповідно до вимог ст.182 КПК України повернути.
Процесуальні витрати в кримінальному провадженні на залучення експерта віднести на рахунок державного бюджету.
Речові докази: автомобіль ВАЗ21099 червоного кольору д/з НОМЕР_1 - залишити за належність ОСОБА_13 ; металевий прут довжиною 0,5 м, який зберігається в камері схову Біляївського РВ - знищити; два фрагмента слідів папілярних узорів палаців рук та чотири фрагменти слідів рукавичок - залишити в матеріалах кримінального провадження.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Одеської області протягом 30 днів з моменту проголошення вироку.
Суддя ОСОБА_1
01 грудня 2016 року